Рішення № 11549753, 21.09.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

21 вересня 2010 року справа № 5020-9/121 За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, буд. 5)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда»(99059, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, буд. 16)

про стягнення 54585,04 грн., про розірвання договору оренди та звільнення (повернення) приміщення,

Суддя Рибіна С.А.

За участю представників:

позивача - Ігнатенко Валерія В'ячеславівна, довіреність б/н від 11.01.2010;

відповідача - Кузьмук Наталя Павлівна, довіреність №15 від 14.09.2010.

Суть спору: Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі –Фонд) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда»(далі –ТОВ «Магазин «Надежда») про стягнення 54585,04 грн., з яких: основний борг - 31700,54 грн., пеня –1789,46 грн., 3% річних - 769,54 грн., штраф –20325,50 грн., про розірвання договору оренди та звільнення (повернення) приміщення.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.07.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі №5020-9/121.

Позов обґрунтований неналежним виконанням з боку відповідача умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати за договором №50-05 від 13.11.2007 оренди нерухомого майна.

Крім того, позивач, посилаючись на статтю 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та статтю 651 Цивільного кодексу України, просить суд розірвати договір оренди №50-05 від 13.11.2007 та зобов’язати ТОВ «Магазин «Надежда»повернути (звільнити) орендовані приміщення.

В процесі судового розгляду від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про стягання суми основного боргу, пені та 3% річних в розмірі 34259,54 грн. у зв’язку з тим, що зазначена сума оплачена відповідачем,що підтверджується довідкою начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності (а.с.62). Крім того, позивач відмовився від позову на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині розірвання договору оренди та звільнення (повернення) приміщення (а.с.61).

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 20325,50 грн. визнає в повному обсязі, додатково просить надати розстрочку виконання рішення суду строком на шість місяців (а.с.63).

Представник позивача проти задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення на шість місяців не заперечує.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 10 Закону України “Про судоустрій України”, пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

13.11.2007 між Фондом (далі –Орендодавець) та ТОВ «Магазин «Надежда»(Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна №50-05 (далі - Договір) (а.с.11-12).

Відповідно до розділу 1 Договору Фонд (Орендодавець) передає, а ТОВ «Магазин «Надежда»(Орендар) приймає в оренду вбудовані нежитлові приміщення (з №1-1 по №1-9), загальною площею 266,60 м2 в цілому, з ганком, які розташовані за адресою: місто Севастополь, вулиця Павла Корчагіна, будинок 16, та знаходяться на балансі РЕП-9, вартість яких складає 263840,00 грн. відповідно до акту оцінки вартості від 30.11.2006.

У пункті 2.1 Договору, з урахуванням додаткового договору за реєстровим №3405 від 20.03.2008 (а.с.15), який укладений між територіальною громадою, в особі Севастопольської міської Ради та ТОВ «Магазин «Надежда», передача об’єкту оренди в оренду не тягне передачі Орендарю права власності на даний об’єкт (його частку). Орендар, здійснюючі невідокремлені поліпшення об’єкту оренди, не набуває частки в праві власності Орендодавця на об’єкт оренди в будь-якому випадку, в тому числі і у випадку, якщо в результаті поліпшення, зробленого Орендарем, створена нова річ. Власником об’єкта оренди залишається Територіальна громада м. Севастополя в особі Севастопольської міської Ради, а Орендар користується ним протягом строку оренди. Підписуючи даний договір, сторони підтверджують, що дані умови відповідають їх волі і не порушують та не обмежують їх прав та законних інтересів.

Відповідно до пункту 2.2. Договору об’єкт оренди залишається на балансі РЕП-9 та сплачується Орендарем з 01.01.2007 в сумі 4065,10 грн. на розрахунковий рахунок Орендодавця щомісячно.

Згідно вимог пункту 3.1 Договору розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 47491,20 грн. на рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки 18% від вартості об’єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою майна, яке передане в оренду, станом на 30.11.2006. Амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця не включаються до орендної плати.

Відповідно до вимог пункту 3.2 Договору орендна плата складає 4065,10 грн. за місяць оренди і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20-го числа поточного місяця.

17.09.2009 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода до договору №50-05 від 31.11.2007, на підставі якої доповнений розділ третій Договору пунктом 3.7, а саме: розмір орендної плати на період з моменту підписання даної угоди до 31.12.2009 визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №7273 від 14.07.2009, складає 4392,54 грн. в місяць та перераховується Орендарем Орендодавцю в строки, встановлені договором оренди з 01.09.2009 (а.с.16).

З 01.01.2010 розрахунок орендної плати поновлюється відповідно умов договору оренди №50-05 від 31.11.2007, визначеному до внесення даних змін.

Строк дії договору встановлений до 21.12.2012 (пункт 7.1 Договору, з урахуванням додаткового договору від 20.03.2008 до договору від 30.11.2007).

Свої зобов’язання щодо внесення орендної плати відповідач виконував неналежним чином у зв’язку з чим його заборгованість перед позивачем за період з 01.01.2008 по 31.05.2010 складає 31700,54 грн.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача із позовом про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за договором №50-05 від 30.11.2007, розірвання договору оренди та зобов’язання звільнити (повернути) орендоване майно.

В процесі судового розгляду від позивача надійшло клопотання про припинення провадження у справі на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України в частині позовних вимог про стягнення 34259,54 грн., з яких: основний борг - 31700,54 грн., пеня –1789,46 грн., 3% річних - 769,54 грн. у зв’язку з тим, що зазначена сума оплачена відповідачем, що підтверджується довідкою начальника відділу бухгалтерського обліку та звітності (а.с.61, 62).

Ухвалою суду від 21.09.2010 провадження у справі в цій частині припинено на підставі пункту 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач також відмовився від вимог в частині розірвання договору оренди та звільнення (повернення) приміщення (а.с.61).

Ухвалою суду від 21.09.2010 провадження у справі в цій частині припинено на підставі пункту 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Остаточно позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 20325,50 грн.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно пункту 3 статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до пункту 1 статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання (стаття 230 Господарського кодексу України).

Згідно статей 546, 549, пункту 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За невиконання або неналежне виконання обов’язків по договору оренди сторони несуть відповідальність, передбачену пунктом 6.2 Договору –штраф у п’ятикратному розмірі місячної орендної плати.

В судовому засіданні відповідач визнав заборгованість зі стягнення штрафу в розмірі 20325,50 грн.

Частиною п’ятою статті 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Суд встановив, що визнання позову відповідачем не суперечить діючому законодавству, не порушує прав та інтересів інших осіб.

На підставі викладеного суд визнає вимоги позивача щодо стягнення штрафу в розмірі 20325,50 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідач у порядку пункту 6 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання рішення суду у зв’язку з важким фінансовим становищем.

Згідно статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до пункту 2 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України №02-5/333 від 12.09.1996 ”Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України ” (зі змінами та доповненнями) вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Представник позивача не заперечує проти задоволення заявленого клопотання та надання розстрочки виконання рішення суду на строк не більше шести місяців.

На підставі вищевикладеного, дослідивши доводи заявника, суд вважає можливим задовольнити клопотання відповідача та надати розстрочку виконання рішення на шість місяців.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України суд покладає на відповідача витрати по сплаті державного мита і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116, 117, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда»(99059, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, буд. 16, ідентифікаційний код 23449799, відомості про рахунки відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 23895637) штраф в розмірі 20325,50 грн. шляхом перерахування 97% – 19715,74 грн. на п/р33213870700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач –місцевий бюджет м. Севастополя, код платежу 22080400, а 3% –609,76 грн. на п/р31516933700001 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач –місцевий бюджет м. Севастополя.

Розстрочити виконання рішення в цій частини та здійснювати погашення наступнім чином:

вересень 2010 року - 3387,58 грн.;

жовтень 2010 року - 3387,58 грн.;

листопад 2010 - 3387,58 грн.;

грудень 2010 року - 3387,58 грн.;

січень 2011 року - 3387,58 грн.;

лютий 2011 року - 3387,60 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Надежда»(99059, м. Севастополь, вул. П. Корчагіна, буд. 16, ідентифікаційний код 23449799, відомості про рахунки відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044; п/р37188003000416 в ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) витрати по сплаті державного мита у розмірі 203,25 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя підпис С.А. Рибіна

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України і підписано 27.09.2010