Рішення № 11549319, 27.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2010 р.Справа № 16/112-10-3072 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: Голеня О.В. за довіреністю від 22.09.2010р.

Від відповідача: не з’явився

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом спільної українсько-польської фірми „УКРГРАФ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю до відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” про стягнення 26244,49 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Спільна українсько-польська фірма „УКРГРАФ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту ТОВ „УКРГРАФ”) звернулася до господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (далі по тексту ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів”) 15000,04 грн. основного боргу по договору на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р., 3290,27 грн. інфляційних витрат, 798,27 грн. 3% річних, а всього 19088,58 грн. загальної заборгованості по вищезазначеному договору. Свої вимоги позивач обґрунтовує невиконанням ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” договірних зобов’язань в частині своєчасної та повної оплати вартості одержаної від ТОВ „УКРГРАФ” продукції.

В процесі розгляду даної справи ТОВ „УКРГРАФ” позовні вимоги були доповнені вимогою про відшкодування банківських відсотків в сумі 7155,91 грн. Таким чином, згідно з заявою про збільшення позовних вимог, яка надійшла до господарського суду Одеської області 08.09.2010р., ТОВ „УКРГРАФ” просить суд стягнути з ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” суму основного боргу в розмірі 15000,04 грн., витрати від інфляції в сумі 3290,27 грн., 3% річних в сумі 798,27 грн. та відшкодувати банківські відсотки в розмірі 7155,91 грн.

Дана редакція позовних вимог є остаточною, у зв’язку з чим приймається судом до розгляду по суті.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, однак на неодноразові вимоги суду в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, у зв’язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами в порядку, передбаченому ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Між ТОВ „УКРГРАФ” (Виконавець) та ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” (Замовник) було укладено договір на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р., відповідно до умов п.п. 1.1 - 1.3 якого Виконавець зобов’язався виготовити за заявкою Замовника власними силами з власної сировини продукцію та здати її останньому, а Замовник зобов’язався прийняти та оплатити продукцію. При цьому, сторонами було передбачено, що кількість, технічні характеристики, ціна, строки виготовлення, умови поставки вказуються у специфікаціях, які є невід’ємними частинами даного договору. Специфікації, підписані обома сторонами, являються підставою для початку робіт Виконавця. Відповідно до п. 9.2 договору дана угода діє з моменту її підписання та до 31.12.2008р.

Згідно з положеннями ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Згідно з ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Проаналізувавши зміст умов вказаного договору, суд вважає, що договір на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р. за своєю правовою природою є договором поставки виробів, визначених індивідуальними ознаками (за макетами).

У відповідності до ч. 2, 3 ст. 264 ГК України законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Таким чином, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст. ст. 264 - 271 ГК України, а положення статей ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.

На виконання умов договору на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р., вимог ст. 712 ЦК України, ст.ст. 265, 267 ГК України згідно з видатковою накладною № 00000197 від 24.09.2008р. ТОВ „УКРГРАФ” було поставлено, а уповноваженим на підставі довіреності сер. НБИ № 810771 від 24.09.2008р. представником відповідача одержано обумовлену сторонами продукцію (крой-коробки) на загальну суму у розмірі 72732 грн.

За змістом п. 3.1 вищезазначеного договору Замовник зобов’язався здійснити оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Виконавця у строки, вказані у специфікаціях до договору. При цьому, сторони домовилися, що продукція вважається оплаченою з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок Виконавця.

Водночас, за змістом пояснень представника позивача, обидва примірника специфікації до договору на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р. залишилися у відповідача та у специфікаціях відсутні строки здійснення оплати продукції, у зв’язку з чим, суд доходить висновку, що в даному випадку підлягаються застосуванню вимоги ч. 1 ст. 692 ЦК України, за змістом яких покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, суд доходить висновку, що оплата поставленої за видатковою накладною № 00000197 від 24.09.2008р. продукції відповідачем мала бути здійснена у той же день після її одержання.

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами. Зобов’язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Але в порушення наведених умов договору на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р., вимог ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 629, 692 ЦК України ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” було здійснено оплату лише частини вартості продукції, отриманої від позивача на загальну суму 57731,96 грн., у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у сумі 15000,04 грн. У відповіді від 14.04.2009р. № 255 на претензію позивача за вих. № 1 від 05.01.2009р.. відповідач повідомив про відсутність з його боку будь-яких заперечень з приводу розміру заборгованості та намір якнайшвидше погасити її. 19.12.2009р. ТОВ „УКРГРАФ” знов звернулося до відповідача з претензією № 382 від 18.12.2009р. про сплату заборгованості у вищевказаній сумі. Проте, до теперішнього часу у добровільному порядку заборгованість Замовником не погашена, у зв’язку з чим позивач був змушений звернутися до суду з вимогами про стягнення зазначеної грошової суми.

Позовні вимоги ТОВ „УКРГРАФ” про стягнення з відповідача 15000,04 грн. основного боргу по договору на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р. базуються на умовах вказаного договору, положеннях діючого законодавства та підтверджуються наявними у матеріалах справи документами: копіями накладної про передачу відповідачу обумовленої продукції, копією довіреності на одержання товарно-матеріальних цінностей, а також відповіддю на претензію від 14.04.2009р. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем під час розгляду справи до господарського суду представлено не було.

Приймаючи до уваги невиконання Замовником зобов’язань по оплаті вартості придбаної ним за договором на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р. продукції, ТОВ „УКРГРАФ” в межах даної справи висуваються також вимоги про стягнення з відповідача 3290,27 грн. інфляційних витрат та 798,27 грн. 3% річних.

Розглянувши вказані позовні вимоги, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст. 625 ЦК України).

З огляду на викладене, за несвоєчасне виконання Замовником грошових зобов’язань по договору № 65 від 15.05.2008р. ТОВ „УКРГРАФ” на суму заборгованості додатково було нараховано до сплати відповідачу 3290,27 грн. інфляційних витрат за період з вересня 2008р. по травень 2010 р. включно.

Проаналізувавши розрахунок інфляційних витрат, нарахованих позивачем у розмірі 3290,27 грн., суд вважає за необхідне звернути увагу останнього на наступне.

Як вбачається з розрахунку, доданого до позовної заяви, при нарахуванні позивачем інфляційних витрат були допущені помилки. Так, позивачем помилково враховано індекс інфляції за вересень 2008р. В свою чергу, суд звертає увагу позивача на положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. N 62-97р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, якими визначається, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому за місяць, а, відтак, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число наступного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця –червня.

Враховуючи, що строк оплати продукції одержаної відповідачем за видатковою накладною № 00000197 від 24.09.2008р. настав 24.09.2008р., розрахунок витрат від інфляції мав здійснюватися з жовтня 2008р., при цьому, вірний розмір інфляційних витрат повинен становити 3416,91 грн. (15000,04 грн. х 1,2278 (середній індекс інфляції за період з жовтня 2008р. по травень 2010 р.) –15000,04 грн.).

Водночас зважаючи на те, що в межах даної справи позивачем заявлено до стягнення витрати від інфляції в сумі 3290,27 грн., за відсутності у суду повноважень виходити за межі позовних вимог, керуючись ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає правомірним позовні вимоги щодо стягнення з ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” витрат від інфляції задовольнити у заявленому до стягнення розмірі 3290,27 грн.

Враховуючи вищенаведені висновки суду про неналежне виконання відповідачем зобов’язань по оплаті вартості придбаної ним за договором № 65 від 15.05.2008р. продукції, а також проаналізувавши розрахунок заявленої до стягнення суми 3% річних, суд доходить висновку про правомірність здійсненого розрахунку та наявність підстав для задоволення позову ТОВ „УКРГРАФ” в частині вимог про стягнення з відповідача 798,27 грн. 3% річних з прострочених сум.

Щодо вимог позивача про відшкодування з ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” банківських відсотків в сумі в розмірі 7155,91 грн., суд звертає увагу позивача на наступне.

Дані вимоги обґрунтовані доводами про понесення ТОВ „УКРГРАФ” внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань з оплати продукції витрат, пов’язаних із залученням кредитних коштів та укладенням договору про відкриття кредитної лінії № 12.01/10-КЛ від 19.01.2010р. з ВАТ „ВТБ Банк”. При цьому, за змістом заяви про збільшення позовних вимог, ТОВ „УКРГРАФ” зазначає, що ним було понесені витрати при підписанні вказаного договору у вигляді комісії в сумі 15000 грн., а також позивачем сплачуються відсотки за користування кредитними коштами в сумі 133561,66 грн. Водночас згідно з розрахунком суми позову доданим до заяви про збільшення суми позову, позивачем заявлено до стягнення банківські відсотки в сумі 7155,91 грн., які розраховані пропорційно основного боргу відповідача, виходячи із 649 днів прострочення.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи документи, а також зважаючи на доводи позивача, які висувалися ним під час розгляду даної справи, суд вважає за необхідне звернутися до приписів діючого законодавства, якими врегульовані відповідні питання майнової договірної відповідальності. При цьому, враховуючи, що між сторонами по справі на підставі договору на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р. виникли саме господарські правовідносини, та вимоги про стягнення банківських відсотків обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов’язань, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на наступне.

За положеннями ст.. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

В свою чергу, відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для настання позаделіктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: наявність збитків; протиправна поведінка заподіювача; причинний зв?язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; вина особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність одного з елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяні збитки.

Поняття збитків, наведені у частині п'ятій статті 225 ГК України та у частині другій статті 22 ЦК України, не є тотожними. Згідно з частиною другою статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Згідно з частиною першою статті 225 ГК України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом. Таким чином, ГК України встановлює особливості відшкодування збитків в господарських відносинах. ЦК України включає до складу збитків не тільки витрати, які особа зробила, а і ті, що вона мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Натомість ГК України включає до складу збитків лише витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків. Тому у господарських відносинах витрати, які особа мусить зробити в майбутньому, до складу збитків не включаються (п.41 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. за № 01-8/211 ).

Таким чином, за переконанням суду, у господарській сфері збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як факт понесення збитків так і їх розмір.

В обґрунтування вимог про відшкодування банківських відсотків у сумі 7155,91 грн. позивачем під час розгляду справи було представлено копію договору про відкриття кредитної лінії № 12.01/10-КЛ від 19.01.2010р. Проте, жодних доказів фактичної сплати банківських відсотків у вказані сумі надано не було. Крім того, слід зауважити, що згідно із зазначеним договором позивачу було відкрито відновлювальну кредитну лінію з максимальним загальним лімітом 1000000 грн., водночас доказів, що підтверджують використання позивачем коштів даної кредитної лінії також не надано. Розрахунок збитків у вигляді банківських відсотків здійснений позивачем виходячи із 649 днів прострочення оплати відповідачем за договором на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р., є неправомірним, адже договір про відкриття кредитної лінії № 12.01/10-КЛ був укладений лише 19.01.2010р., а відтак, банківські відсотки за час до укладення даного кредитного договору взагалі не могли бути нараховані Банком.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, суд доходить висновку, що наявність понесених позивачем збитків у розмірі 7155,91 грн. останнім не доведено.

Крім того, позивачем не було доведено наявність причинного зв’язку між збитками та протиправною поведінкою відповідача, яка полягла у неналежному виконанні договірних зобов’язань з оплати поставленої продукції. У контексті викладеного слід зауважити, що розмір відкритої позивачу кредитної лінії більш ніж в 66 разів перевищує суму основного боргу відповідача, яка становить лише 15000,04 грн., що ставить під сумнів доводи позивача про те, що необхідність залучення значних кредитних коштів виникла лише внаслідок неправомірних дій відповідача.

З огляду на викладене, суд оцінює позовні вимоги ТОВ „УКРГРАФ” про стягнення з ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” відшкодування банківських відсотків в сумі в розмірі 7155,91 грн. недоведеними, у зв’язку з чим, позов в цій частині вимог задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи вищезазначене, суд вважає за правомірне позов ТОВ „УКРГРАФ” задовольнити в частині вимог про стягнення з ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” 15000,04 грн. основного боргу по договору на виготовлення продукції № 65 від 15.05.2008р., 3290,27 грн. інфляційних витрат, 798,27 грн. 3% річних до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.193, ст. ст. 264 - 271 ГК України. В задоволенні позовних вимог про відшкодування з ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” банківських відсотків в сумі в розмірі 7155,91 грн. слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 525, 526, 611, 617, 625, 629, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 193, 224, 225, 264 - 271 ГК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” /66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, код ЄДРПОУ 04689582/ на користь спільної українсько-польської фірми „УКРГРАФ” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю / 07100, Київська область, м. Славутич, Центральна площа, 3, код ЄДРПОУ 31966769/ 15000 грн. 04 коп. / п’ятнадцять тисяч грн. 04 коп./ - основного боргу; 798 грн. 27 коп. /сімсот дев’яносто вісім грн. 27 коп./ - 3% річних; 3290 грн. 27 коп. / три тисячі двісті дев’яносто грн. 27 коп./ інфляційних витрат; 190 грн. 89 коп. / сто дев’яносто грн. 89 коп./ – держмита; 171 грн. 65 коп. / сто сімдесят одна грн. 65 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

3.          В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повний текст рішення складений 29.09.2010р.

Суддя