Рішення № 11549218, 22.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2010 р.Справа № 22/100-10-3226 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЕРВІС-ОДЕСА"; до відповідача Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ"; про стягнення 82800,66грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: Дмитрієва О.О. - представник за довіреністю №б/н від 21.07.2010р.

Від відповідача: Байрачна А.К. –представник за довіреністю №03/469 від 19.08.2010р.;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "МОРСЕРВІС-ОДЕСА" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ" про стягнення 82800,66грн.

Представник позивача в судове засідання з’явився, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Під час розгляду справи позивач звернувся із клопотанням про забезпечення позову, в якому просив суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на банківські рахунки (зокрема, на поточний рахунок № 26006311529501 в АБ «Південний» в м. Одеса, МФО 328209) в обсязі, достатньому для сплати суми заборгованості, пені, річних, інфляційних нарахувань, а також відшкодувати судові витрати за даним позовом.

Розглянувши зазначене клопотання суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обов’язковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у клопотанні про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеного клопотання.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, відзив на позов надав, у відповідності до якого відповідач позовні вимоги виконав частково, станом на 07.09.2010р. основну заборгованість у розмірі 57000 грн. Що стосується штрафних санкцій, а саме стягнення пені, відповідач зазначив, що позивач безпідставно у позовній заяві послався на п.5.2. договору та необґрунтовано розрахував пеню за несвоєчасно оплачений товар. Пункт 5.2. договору стосується відповідальності позивача, а саме передбачені штрафні санкції за прострочку поставки або недопоставку товару. Таким чином, договором не передбачено стягнення пені і тому позивач не має законних підстав для її стягнення. Однак, якщо суд прийде до висновку про правомірність стягнення штрафу у вигляді неустойки, то відповідач просить суд звернути увагу на те, що пеня розрахована всупереч вимогам п.6 ст.232 ГК України, тобто нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання мало бути припинено через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, але позивач розрахував пеню за весь час прострочки, що є порушенням діючого законодавства. Якщо суд прийде до висновку про правомірність стягнення штрафу у вигляді неустойки, то враховуючи фінансове становище підприємства, КП «Харчування»просить розглянути можливість зменшення розміру пені. Також, відповідач зазначив, що при надходженні коштів із бюджету сума основного боргу буде терміново погашена.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про розточення виконання рішення у термін на три місяці рівними частками, починаючи з жовтня місяця 2010 року, в обґрунтування цього клопотання відповідач посилається на те, що заборгованість виникла не з їхньої вини, а через відсутність бюджетних коштів та несистематичне фінансування із бюджету міста. Одноразове стягнення суми боргу негативно позначиться на організації харчування дітей у шкільних закладах, дитячих садках та на постачанні продуктами харчування лікувально-оздоровчих закладів м. Одеси. Адже в час економічної кризи місцевий бюджет не може забезпечити підприємство коштами в повному обсязі, щоб відразу змогли без заподіяння шкоди при організації харчування дітей виконати судове рішення і виплатити суму заборгованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,

суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:

01.02.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір на поставку продовольчих товарів № 40, згідно умов якого позивач зобов'язується своєчасно поставити та передати заморожені продукти харчування у власність відповідача, а відповідач зобов'язується належним чином прийняти вказаний товар та своєчасно сплатити за нього.

Згідно п. 4.1. договору, відповідач зобов'язаний оплатити товар протягом 21 дня з моменту його отримання, шляхом перерахування грошових коштів рахунок позивача.

Як зазначає позивач, ТОВ «Морсервіс-Одеса» в період з 23.02.09 - 26.05.10 р. систематично здійснювало поставку заморожених продуктів Комунальному підприємству «Харчування». Оплата за поставлені Товари проводились частково, однак за весь час співробітництва заборгованість ніколи не була погашена повністю. ТОВ «Морсервіс-Одеса»не дивлячись на заборгованість йшло на поступки, не припиняючи поставки. Оплата поставлених Товарів здійснювалась таким чином: поки не була погашена попередня поставка, не проводилось погашення наступної поставки. Термін оплати останної поставки сплив 22.04.09. року.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 60000грн., що також підтверджується актом звірки взаєморозрахунків №М-469 від 02.07.2010р., таким чином відповідач визнав те, що має заборгованість перед позивачем.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

З урахуванням вищенаведеного, позивачем правомірно нараховані інфляційні збитки у розмірі 5873,30 грн. та 3% річних у розмірі 2140,27 грн. (згідно наданого розрахунку).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не обґрунтовано посилається на п. 5.2. договору, оскільки він стосується відповідальності позивача, а саме за прострочку поставки або недопоставку товару позивач сплачує відповідачу пеню у розмірі подвійної ученої ставки НБУ від вартості на поставленого товару за кожен день прострочки.

Таким чином, договором не передбачено стягнення пені з відповідача, тому суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 14787,09 грн. слід відмовити.

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Комунального підприємства "ХАРЧУВАННЯ" (65028 м. Одеса, вул. Б. Хмельницького, 66 код ЄДРПОУ: 05480364 р/р № 26006311529501 в АБ «Південний»в м. Одеса, МФО 328209) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МОРСЕРВІС-ОДЕСА" (65031 м. Одеса, Новомосковська дор., 21, код ЄДРПОУ: 35162518, р/р 26003670758541 в АКБ «Укрсоцбанк»в м. Одеса, МФО 328016) 60000 грн. основної суми боргу, 5873,30 грн. інфляційні збитки, 2140,27 грн. - 3% річних витрати по сплаті держмита у розмірі 680,14 грн., витрати по сплаті збору на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 193,85грн.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Розстрочити виконання рішення від 22.09.2010р. на три місяці з 01.10.2010р. згідно графіку:

МісяцьСума у грн.

жовтень 2010р.22671,19 грн.

листопад 2010 року22671,19 грн.

грудень 2010 року22671,19 грн.

Всього68013,57 грн. Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України. Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя Торчинська Л.О.

Повне рішення складено 27.09.2010р.