Рішення № 11549208, 22.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" вересня 2010 р.Справа № 22/105-10-3231 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА" в особі, якою є Філія Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА" в м. Одеса "ВОЛЬВО УКРАЇНА-ПІВДЕНЬ"; до відповідача Приватного підприємства "АВТОКАР";

про стягнення 20065,4грн.

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

Від позивача: не з'явилися;

Від відповідача: не з'явилися;

СУТЬ СПОРУ: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА" звернулось до господарського суду Одеської області в особі, якою є Філія Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "ВОЛЬВО УКРАЇНА" в м. Одеса "ВОЛЬВО УКРАЇНА-ПІВДЕНЬ" з позовною заявою до відповідача Приватного підприємства "АВТОКАР" про стягнення 20065,4грн.

Представник позивача в попередніх судових засіданнях наполягав на задоволені позову, з підстав викладених у позовній заяві. В судове засідання не з’явився надав клопотання про відкладення розгляду справи, розглянувши клопотання позивача суд дійшов висновку, що воно задоволенню не підлягає, при цьому суд виходив з наступного, позивач про місце та час судового засідання, повідомлявся вчасно та належним чином.

Згідно ст.69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Позовну заяву отримано судом 27.07.10р. вх.6484 та з врахуванням терміну отримання позивачем поштової кореспонденції станом на 22.09.10р. можливість подальшого відкладення розгляду справи відсутня.

Керуючись ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір по суті без участі позивача за наявними у справі матеріалами.

Відповідач у засідання суду не з’явився, відзив на позов не надав, у зв’язку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив, що позовні вимоги підлягають задоволенню, при цьому суд виходив з наступного:

позивачем були виконані роботи з ремонту вантажного автомобіля VOLVO FН12, державний номер ВН5789ВЕ, номер шасі А252955, вантажного автомобіля VOLVO FН12, державний помер ВН5079ВС, номер шасі А186924. Під час виконання ремонтних робіт позивачем використовувалось своє обладнання та свої автозапчастини і паливно-мастильні матеріали.

Факт виконання позивачем робіт та їх прийом відповідачем підтверджується актом виконаних робіт, передачі запчастин та експлуатаційних матеріалів № SТ-OD83132 від 26 грудня 2008 року на суму 1858,45 грн., актом виконаних робіт, передачі запчастин та експлуатаційних матеріалів № ST-OD83126 від 26 грудня 2008 року на суму 23934,60 грн., актом виконаних робіт, передачі запчастин та експлуатаційних матеріалів № SТ-OD83125 від 26 грудня 2008 року на суму 12045,66 грн., актом виконаних робіт, передачі запчастин та експлуатаційних матеріалів № SТ-OD90339 від 31 березня 2009 року на суму 4627,48 грн., ці акти були підписані сторонами.

Роботи за вищевказаними актами були прийняті уповноваженим представником відповідача Глинським А.В., повноваження якого підтверджені довіреністю від 25 грудня 2008 року, серія ЯНЮ за № 946591.

За проведені роботи позивачем були виставлені рахунки №OD-82716 від 26.12.2008р. на суму 1858,45 грн., № OD-82714 від 26.12.2008р. на суму 12045,66 грн. та № OD-90764 від 31.03.2009 р. на суму 4627,48 грн. Таким чином, загальна вартість робіт, виконаних позивачем та вартість матеріалів складає - 42466,19 грн.

Як зазначає позивач, відповідач свої зобов’язання по оплаті за отриманий товар та прийняті роботи розрахувався частково, у розмірі 23 934,60 грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 18531,59 грн.

Стаття 205 ЦК України предбачає, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, Цивільного кодексу України та інших правових актів.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

У відповідності зі ст.204 ЦК України договори укладені між сторонами по справі, як цивільно-правові правочини є правомірними на час розгляду справи, оскільки їх недійсність прямо не встановлено законом, та вони не визнані судом недійсними, тому зобов’язання за цими договорами мають виконуватися належним чином.

Згідно з ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до і та порядку укладення даного виду договорів.

Отже, факт отримання відповідачем робіт та матеріалів підтверджується наданими представником позивача вищезазначеної довіреності та актами виконаних робіт, які підписані уповноваженою особою відповідача.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Отже, з урахування наведеного вище, позивачем правомірно нараховано 3% річних у розмірі 421,91 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1111,90 грн. (згідно наданого розрахунку).

Відповідно до правил ст.44,49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Автокар»(адреса: 65085, м. Одеса, вул. Академіка Гаркавого, буд. 116, код ЄДРПОУ 31502871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Вольво Україна»в особі Філії в місті Одеса «Вольво Україна Південь»(адреса: 65031, м. Одеса, Ленінградське шосе, 5, код ЄДРПОУ 34731317) суму боргу у розмірі 20065,40 грн. (двадцять тисяч шістдесят п'ять гривень 40 копійок), яка складається з суми основного боргу в розмірі 18 531,59 грн.. 3 % річних у розмірі 421,91 грн., та інфляційних витрат у розмірі 1111,90 грн., витрати на оплату державного мита у розмірі 200,66 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 236, 00 грн.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК.

Суддя