Рішення № 11549043, 17.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" вересня 2010 р.Справа № 22/156-10-3860 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВІКОМ ЛТД"; до відповідача Приватного підприємства "ПРОММЕТ-М";

про визнання дійсним договору купівлі-продажу

Суддя Торчинська Л.О.

Представники:

від позивача: Глиняна Г.В. за довіреністю;

від відповідача: Глуханчук О.О. за довіреністю;

Суть спору: Позивач –ТОВ «Авіком ЛТД», звернувся до господарського суду з позовом до ПП «Проммет-М»про визнання дійсним договору купівлі-продажу укладеного 01.02.2010 р. між ТОВ «Авіком ЛТД»та ПП «Проммет-М».

Представник Позивача позов підтримує, на задоволенні позовних вимог наполягає.

Представник Відповідача надав суду письмовий відзив, згідно якого позовні вимоги ТОВ, щодо визнання договору купівлі-продажу укладеного 01.02.2010 р. визнає повністю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні та дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення позивача та відповідача господарський суд встановив, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

01.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіком ЛТД»(Покупець) та Приватним підприємством «Проммет-М»(Продавець) укладено договір купівлі-продажу за № 1/01.02-2010 (надалі - Договір), за умовами якого Покупець зобов’язується прийняти й оплатити, Продавець поставити лом та відходи кольорових та чорних металів (надалі –Товар). Договір укладено строком до 31 грудня 2010 р.

Відповідно п. 4.4 Договору сума Договору становить –90000000 грн.

Згідно п. 2.4 Договору загальна кількість Товару визначається згідно із специфікаціями, які є невід’ємною частиною цього Договору, а саме: специфікації № 1 від 01.02.2010 року на суму товару 2268624, 24 грн., № 2 від 01.03.2010 року на суму товару 7086300, 36 грн., № 3 від 01.04.2010 року на суму товару 4229358, 00 грн., № 4 від 01.05.2010 року на суму товару 5879712, 24 грн.

Згідно п. 3.1 Договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом Покупця ТОВ «Авіком ЛТД»або Продавця –ПП «Проммет-М» на склад Покупця по усному погодженню сторін.

За усною погодженістю сторони домовилися транспортувати металобрухт чорних та кольорових металів транспортом Покупця, тобто транспортом ТОВ «Авіком ЛТД»зі складу Продавця, який знаходиться за адресою: м. Роздільна, вул. Калініна, 3 на склади Покупця (адреса: м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, 28 та м. Одеса, 2-й Чапаєвський провулок, 9-а).

Право користування складом Продавця (адреса: м. Роздільна, вул. Калініна, 3) підтверджується договором оренди: від 01.01.2010 року №3/08, який є діючим на теперішній час.

Право користування складами Покупця (адреси: м. Одеса, 21 км. Старокиївської дороги, 28 та м. Одеса, 2-й Чапаєвський провулок, 9-а) підтверджується договорами оренди: від 05.11.2007 року №3/08, від 20.12.2007 року № 1/12-07, які є діючими на теперішній час.

ПП «Проммет-М»здійснює свою господарську діяльність, щодо купівлі-продажу лому та відходів кольорових та чорних металів на підставі ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів Серії АВ № 147484 та ліцензії на заготівлю, переробку кольорових чорних металів Серії АВ № 147485.

Місцезнаходженням ТОВ «Проммет-М»є адреса: 65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 07.09.2010 року.

Місцезнаходженням ПП «Авіком ЛТД»є адреса: 65026, м. Одеса, вул. Некрасова, 7, кв. 15, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців станом на 07.09.2010 року.

Частиною першою ст. 18 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Отже, відомості зазначені в Довідках з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.09.2010 року, підтверджують достовірність місцязнаходження ПП «Авіком ЛТД», ТОВ «Проммет-М».

Поряд з цим, судом встановлено, що згідно з умовами п.п. 1.1 п. 1 Договору, відповідач передав, а позивач прийняв товар, визначений п.п. 2.1 пункту 2 Договору, відповідно до специфікацій, про що свідчать податкові накладні (а також накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання брухту та відходів чорних та кольорових металів, посвідчення про вибухобезпечність брухту та відходів кольорових металів і сплавів, паспорти на товар, акти про походження брухту, акти обстеження радіаційного контролю партії брухту, які наявні в матеріалах справи), а саме:

податкові накладні за лютий 2010 року: від 08.02.2010р. №1080201 на суму 547358,88 грн. –«брухт латуні А 4-2», від 17.02.2010р. №1170203 на суму 914187,60 грн. –«брухт міді А 1-1», від 07.02.2010р. №1070201 на суму 177717,12 грн. –«брухт», від 02.02.2010р. №1020202 на суму 204157,20 грн. - «брухт алюмінію А 1-1», від 15.02.2010р. №1150202 на суму 21888,00 грн. –«брухт цинку А 2-2», від 21.02.2010р. №1210201 на суму 186390,72 грн. –«брухт», від 12.02.2010р. №1120202 на суму 40632,00 грн. –«стружка латунна Б 4-3», від 18.02.2010р. №1180202 на суму 176292,72 грн. - «брухт».

податкові накладні за березень 2010 року: від 02.03.2010р. №1020302 на суму 51480,00 грн. - «брухт нержавіючої сталі», від 03.03.2010р. №1030302 на суму 300498,00 грн. - «брухт нержавіючої сталі», від 30.03.2010р. №1300302 на суму 312795,24 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 15.03.2010р. №1150303 на суму 259663,32 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 17.032010р. №1170302 на суму 262372,56 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 17.03.2010р. №1170303 на суму 294228,60 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 18.03.2010р. №1180302 на суму 226266,48 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 22.03.2010р. №1220301 на суму 269961,00 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 24.03.2010р. №1240302 на суму 239350,44 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 24.03.2010р. №1240303 на суму 219692,40 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 28.03.2010р. №1280301 на суму 260382,36 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 30.03.2010р. №1300301 на суму 266994,96 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 28.03.2010р. №1280302 на суму 260947,32 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 11.03.2010р. №1110305 на суму 239324,76 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 15.03.2010р. №1150304 на суму 79650,00 грн. - «брухт нержавіючої сталі», від 18.03.2010р. №1180303 на суму 154707,12 грн. - «брухт нержавіючої сталі з високим вмістом нікелю», від 26.03.2010р. №1260304 на суму 192158,40 грн. - «брухт нержавіючої сталі», від 26.03.2010р. № 1260305 на суму 299367,60 грн. - «сталь корозійностійка», від 27.03.2010р. №1270301 на суму 692844,84 грн. –«брухт латуні А 4-2», від 03.03.2010р. №1030303 на суму 34444,80 грн. - «стружка латунна Б 4-3», від 04.03.2010р. №1040302 на суму 338554,40 грн. - «брухт нержавіючої сталі», від 05.03.2010р. №1050301 на суму 278859,36 грн. - «брухт нержавіючої сталі», від 05.03.2010р. №1050302 на суму 15603,84 грн. - «стружка алюмінієва Б 6-2», від 05.03.2010р. №1050303 на суму 91861,20 грн. –«брухт цинку А 2-2», від 09.03.2010р. №1090301 на суму 343470,60 грн. - «брухт латуні А 4-2», від 09.03.2010р. №1090302 на суму 16191,60 грн. – «брухт свинцю АКБ», від 09.03.2010р. №1090303 на суму 179862,72 грн. –«брухт свинцю АКБ», від 09.03.2010р. №1090304 на суму 104330,76 грн. –«брухт свинцю АКБ», від 10.03.2010р. №1100302 на суму 179739,12 грн. - «брухт свинцю АКБ», від 11.03.2010р. №1110304 на суму 45904,32 грн. –«брухт стальний №4», від 11.03.2010р. №1110308 на суму 301298,40 грн. –«брухт латуні радіаторної А 4-2а», від 11.03.2010р. №1110307 на суму 6921,60 грн. - «брухт свинцю АКБ», від 11.03.2010р. №1110306 на суму 179788,56 грн. - «брухт свинцю АКБ», від 12.03.2010р. №1120302 на суму 44866,56 грн. –«брухт стальний №4», від 13.03.2010р. №1130305 на суму 43917,12 грн. - «брухт стальний №4».

податкові накладні за квітень 2010 року: від 07.04.2010р. №1070413 на суму 248839,20 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 12.04.2010р. №1120414 на суму 226116,48 грн. –«брухт алюмінію А 6-1, брухт алюмінію А 5-1», від 07.04.2010р. №1070412 на суму 230533,44 грн. - «брухт алюмінію А 6-1, брухт алюмінію А 5-1», від 08.04.2010р. №1080412 на суму 260574,96 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 09.04.2010р. №1090410 на суму 254668,56 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 09.04.2010р. №1090411 на суму 234805,08 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 09.04.2010р. №1090412 на суму 170199,84 грн. –«брухт нержавіючої сталі», від 12.04.2010р. №1120415 на суму 88200,00 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 12.04.2010р. №1120416 на суму 262680,72 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 13.04.2010р. №1130413 на суму 168923,04 грн. - «брухт алюмінію А 6-1, брухт алюмінію А 5-1», від 13.04.2010р. №1130414 на суму 224918,28 грн. - «брухт алюмінію А 6-1», від 15.04.2010р. №1150414 на суму 201440,28 грн. - «брухт алюмінію А 6-1, брухт алюмінію А 5-1», від 16.04.2010р. №1160413 на суму 417583,32 грн. –«брухт латуні Г 15-1», від 22.04.2010р. №1220413 на суму 253575,00 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 24.04.2010р. №1240413 на суму 301578,00 грн. - «брухт нержавіючої сталі», від 24.04.2010р. №1240414 на суму 183430,80 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 25.04.2010р. №1250401 на суму 250639,20 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 25.04.2010р. №1260411 на суму 250651,80 грн. - «брухт алюмінію А 6-2».

податкові накладні за травень 2010 року: від 24.05.2010р. №1240501 на суму 244136,64 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 06.05.2010р. №1060501 на суму 272181,72 грн. - «брухт», від 03.05.2010р. №1030501 на суму 160550,52 грн. - «брухт», від 17.05.2010р. №170501 на суму 128388,48 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 19.05.2010р. №190502 на суму 201833,28 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 12.05.2010р. №1120501 на суму 62583,20 грн. - «брухт латуні А 4-2», від 19.05.2010р. №190501 на суму 664067,76 грн. - «брухт латуні А 4-2», від 03.05.2010р. №1030503 на суму 246544,20 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 25.05.2010р. №1260502 на суму 425412,72 грн. - «брухт латуні А 4-2», від 04.05.2010р. №1040502 на суму 242285,40 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 20.05.2010р. №1200501 на суму 132977,52 грн. - «брухт», від 16.05.2010р. №1160501 на суму 229500,48 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 03.05.2010р. №1030505 на суму 9346,92 грн. - «брухт свинцю АЛ 2-3», від 17.05.2010р. №1170502 на суму 3568,32 грн. - «стружка алюмінієва Б 6-2», від 03.05.2010р. №1030506 на суму 4050,72 грн. - «брухт свинцю АЛ 2-2», від 04.05.2010р.№1040501 на суму 147781,44 грн. - «брухт свинцю АЛ 2-1, лом свинцю АЛ 1-2», від 17.05.2010р. №1170503 на суму 33364,80 грн. - «брухт цинку А 2-2», від 05.05.2010р. №1050502 на суму 169824,00 грн. - «брухт латунних радіаторів А 4-2», від 03.05.2010р. №1030502 на суму 249782,40 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 03.05.2010р. №1030504 на суму 314727,00 грн. - «брухт алюмінію А 1-1», від 20.05.2010р. №1200502 на суму 231073,92 грн. - «брухт алюмінію А 6-2», від 17.05.2010р. №1170504 на суму 1142482,80 грн. - «брухт міді А 2-1».

Позивачем по специфікаціям повністю здійснено оплату в загальному розмірі - 19463 944, 84 грн., в тому числі ПДВ, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме: від 03.02.2010 року № 440; від 04.02.2010 року, від 04.02.2010 року № 441, від 05.02.2010 року № 442, від 12.02.2010 року № 23, від 17.02.2010 року № 464, від 15.03.2010 року № 524, від 16.03.2010 року № 528, від 19.03.2010 року № 538,від 19.03.2010 року № 539, від 19.03.2010 року № 540, від 22.03.2010 року № 544, від 22.03.2010 року № 548, від 22.03.2010 року № 545, від 22.03.2010 року № 546, від 22.03.2010 року № 549, від 23.03.2010 року № 554, від 23.03.2010 року № 555, від 23.03.2010 року № 553, від 24.03.2010 року № 560, від 24.03.2010 року № 561, від 24.03.2010 року №556, від 24.03.2010 року № 557, від 24.03.2010 року № 559, від 25.03.2010 року № 562, від 25.03.2010 року № 565, від 30.03.2010 року № 579, від 30.03.2010 року № 584, від 30.03.2010 року № 583, від 31.03.2010 року № 587, від 31.03.2010 року № 585, від 01.04.2010 року № 589, від 01.04.2010 року № 588, від 06.04.2010 року № 598, від 12.04.2010 року № 612, від 13.04.2010 року № 617, від 14.04.2010 року № 618, від 16.04.2010 року № 625, від 19.04.2010 року № 639, від 20.04.2010 року № 643, від 29.04.2010 року № 678, від 29.04.2010 року № 676, від 29.04.2010 року № 677, від 30.04.2010 року № 679, від 05.05.2010 року № 684, від 07.05.2010 року № 687, від 07.05.2010 року № 689, від 11.05.2010 року № 697, від 11.05.2010 року № 698, від 11.05.2010 року № 696, від 13.05.2010 року № 695, від 13.05.2010 року № 694, від 13.05.2010 року № 696, від 17.05.2010 року № 709, від 18.05.2010 року № 713, від 19.05.2010 року № 718, від 19.05.2010 року № 721, від 19.05.2010 року № 720, від 28.05.2010 року № 742, від 31.05.2010 року № 748, від 01.06.2010 року № 749, від 01.06.2010 року № 750, від 02.05.2010 року № 757, від 02.05.2010 року № 758, від 03.06.2010 року № 761, від 03.06.2010 року № 760, від 04.06.2010 року № 762, від 04.06.2010 року № 763, від 08.06.2010 року № 765, від 09.06.2010 року № 767, 09.06.2010 року № 768, від 09.06.2010 року № 769, від 10.06.2010 року № 770.

Проаналізувавши умови договору суд дійшов до висновку, що вони не суперечать Цивільному Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, Господарському кодексу, а також моральним засадам суспільства.

У статті 204 Цивільного кодексу України проголошується презумпція правомірності правочину. Усі інші треті особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків. Однак така презумпція може бути спростована у двох випадках.

По-перше, неправомірними мають вважатися такі правочини, які за своїм змістом, формою чи іншими елементами в імперативній формі визнаються законом недійсними з моменту їх вчинення (нікчемні правочини). Нікчемними, зокрема, є правочини щодо забезпечення зобов'язань, вчинені без додержання письмової форми, правочини, вчинені з порушенням вимог закону про нотаріальне посвідчення.

В даному випадку Договір купівлі-продажу від 01.02.2010 р. не підпадає під вимоги статті 657 Цивільного кодексу України, тому не підлягає обов’язковому нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України загальною умовою чинності правочину є його вчинення у формі, встановленій законом, тобто в письмовій або в усній формі.

В діючому законодавстві передбачено дві форми вчинення правочину: усну й письмову. В тих випадках, коли закон не встановлює обов'язковість певної форми, сторони можуть обирати її на власний розсуд. При цьому маються на увазі випадки, передбачені законом, а не іншими нормативно-правовими актами.

Договір купівлі-продажу від 01.02.2010 р. укладений саме в письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками сторін та завірений печатками. Зі сторони Покупця – директор ТОВ «Авіком ЛТД»- Голубцова О.О., зі сторони Продавця –директор ПП «Проммет-М»- Гречанов О.С.

Стаття 205 Цивільного кодексу України розкриває зміст об'єктивного вираження цієї форми, яка врешті одночасно відображає способи зовнішнього волевиявлення суб'єкта правочину.

По-друге, вважатимуться неправомірними також ті правочини, недійсність яких встановлюється судом на вимогу заінтересованої особи у встановлених законом випадках (оспорювані правочини). Такими, зокрема, є правочини, вчинені малолітніми та неповнолітніми особами за межами їхньої цивільної дієздатності, недієздатними особами, під впливом помилки, обману чи насильства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Так, з метою запобігання будь-яких дій з боку третіх осіб щодо визнання договору недійсним або нікчемним ТОВ «Авіком ЛТД»30.06.2010р. звернулось до ПП «Проммет-М»з вимогою підтвердити обставини, які у подальшому можуть вплинути на визнання даного Договору недійсним з боку будь-яких інших осіб, оскільки Позивачу важливо володіти інформацією стосовно можливості фактичного здійснення ПП «Промммет-М»господарських операцій, належністю майна та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу.

ПП «Проммет-М»у своїй відповіді від 02.07.2010 року відмовив у наданні такої інформації мотивуючи це тим, що така інформація є комерційною, тобто конфіденційною.

Під комерційною таємницею підприємства маються на увазі відомості, пов'язані з виробництвом, технологічною інформацією, управлінням, фінансами та іншою діяльністю підприємства, що не є державною таємницею, розголошення (передача, витік) яких може завдати шкоди його інтересам. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, порядок їх захисту визначаються керівником підприємства.

Отже, всі інші відомості за рішенням директора підприємства являються конфіденційними, в тому числі і відомості зазначені в вимозі відповідача.

Виходячи з вищевикладеного до комерційної інформації можна включити умови контрактів, дані про постачальників і покупців, інформацію про переговори, різні маркетингові дослідження, дані про розрахунок відпускних цін, розміри знижок тощо. Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, визначається керівником підприємства.

У відповідності до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори-основний вид правомірних дій –це волевиявлення осіб, які безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

З наданого до господарського суду Договору купівлі-продажу від 01.02.2010 р. укладеного в письмовій формі, вбачається, що сторони домовилися про всі істотні умови Договору, передбачені діючим законодавством.

Обидві сторони договору купівлі-продажу вчинили дії, що свідчать про прийняття його умов та подальше їх виконання.

Так, відповідно до статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Одним з основних видів господарських операцій є майново-господарські зобв'язання.

Згідно до статті 175 Господарського кодексу України: майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно статті 179, 180 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямованою на встановлення зміну або припинення господарських зобов’язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

Як зазначено у відзиві Відповідача, на адресу ПП «Проммет-М»не надходило жодного повідомлення, стосовно порушення Відповідачем умов договору, у тому числі, щодо не надання в повній мірі супровідних документів на Товар, що свідчить про належність виконання обов’язків Продавця по даному Договору.

Отже, при отриманні Товару Покупцем не надавалося жодних заперечень щодо неналежності виконання Постачальником прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.

Відповідно до статті 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать, а згідно статті 147 Господарського кодексу, майнові права суб’єктів господарювання захищаються законом.

Згідно положень статтей 655, 656 Цивільного кодексу України, договір купівлі-продажу –це угода, за якою одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 Цивільного кодексу України говорить про те, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зміст правочину становлять права та обов'язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Зміст договору чи іншого правочину закріплюється у його пунктах.

У статті 203 Цивільного кодексу України, визначено основні критерії чинності правочину, зазначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до статей 203, 204 Цивільного кодексу України підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Проте положення зазначених статей необхідно застосовувати з урахуванням статті 4 Цивільного кодексу України. Виходячи з буквального тлумачення норм статей 4 та 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину має відповідати: Цивільному кодексу України; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом.

Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, галузевих законодавчих актів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України недодержання сторонами або стороною в момент вчинення правочину вимог, встановлених частинами 1-6 статті 203 Цивільного кодексу України, як правило, має наслідком визнання правочину недійсним.

Отже, статтею 203 ЦК України передбачені вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, для з’ясування дійсності Договору, даний договір повинен відповідати усім вимогам, переліченим у ст. 203 ЦК України.

Так, у пункті 1 статті 203 ЦК України прописано: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Будь-який правочин має набути чинності, тобто набрати юридичної сили. Для цього він має відповідати вимогам, встановленим законом.

Щоб правочин вважався чинним, а відповідно і правомірним, при його вчиненні мають бути дотримані такі умови як: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його відповідність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату; відсутність спрямованості у вчинюваному батьками правочині на порушення прав та інтересів їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. У разі недотримання перерахованих вимог правочин є недійсним або може бути визнаний недійсним у порядку, встановленому цим Кодексом.

В статті 203 ЦК не розкривається зміст "моральних засад суспільства", яким має відповідати правочин, що є певною законодавчою прогалиною. Однак у будь-якому разі необхідно уникати розширеного тлумачення цього поняття, адже це може призвести до довільного визнання недійсним правочину, у якому поведінка його учасників не містить ознак істотної суспільної небезпеки. За таких обставин правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, має вважатися не чинним, якщо ці моральні засади у прямій чи загальній формі знайшли своє нормативне закріплення.

У пункті 2 статті 203 ЦК України зазначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Вчиняти правочини мають право суб'єкти цивільних прав. Таке право становить елемент їх правового статусу. Як відомо, дієздатність суб'єктів цивільного права не завжди є абсолютною (повною). Дієздатність юридичних осіб у певних сферах підприємницької діяльності виникає лише після отримання у встановленому порядку відповідної ліцензії. Дієздатність юридичних осіб може обмежуватися законом або засновниками юридичних осіб відповідно до установчих документів. Відсутність в учасника правочину достатньої дієздатності може перешкодити настанню за правочином очікуваного правового результату, в тому числі призвести до визнання його недійсним.

Дієздатністю юридичної особи у певних сферах підприємницької діяльності виникає лише після отримання у встановленому порядку відповідної ліцензії.

Здійснення діяльності по заготівлі та переробці металобрухту чорних металів та кольорових металів здійснюється тільки на підставі отриманні відповідної ліцензії. В даному випадку Відповідач належним чином виконав умови діючого законодавства та отримав ліцензії: на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів Серії АВ № 147484, строк дії з17.06.2008р. по 17.06.2013р.; на заготівлю, переробку металобрухту кольорових металів Серії АВ № 147485, строк дії з17.06.2008р. по 17.06.2013р.

В пункті 3 статті 203 ЦК України прописано: волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Однак форма зовнішнього волевиявлення може виявитися неадекватною внутрішній волі суб'єкта правочину внаслідок неправомірних дій контрагента чи третіх осіб, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб'єктом правочину його очікуваного юридичного результату. За таких обставин дії особи не можуть об'єктивно відображати внутрішню волю суб'єкта цивільних правовідносин досягти бажаного юридичного результату. Тому в ч. 3 ст. 203 ЦК законодавець прямо передбачає, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

При укладенні та подальшому реалізації Договору, очевидно, що волевиявлення Позивача та Відповідача направлено на його виконання, про що свідчить підписаний обома сторонами договір та його виконання на загальну суму 19463 944, 84 грн. При цьому, сторони належним чином відповідно до вимог законодавства, що регламентує дані правовідносини складають відповідні документи, які підтверджують передачу та отримання Товару, якість, кількість Товару, оплату за отриманий Товар.

У пункті 4 статті 203 ЦК України прописано: правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Закон передбачає вчинення правочинів в усній або письмовій формі. Окремі правочини, вчинювані в письмовій формі, потребують нотаріального посвідчення, а також спеціальної державної реєстрації. Вимоги закону щодо необхідності вчинення правочинів у певній формі спрямовані сприяти фіксації волевиявлення суб'єкта правочину, що зрештою у разі судового спору забезпечить доказовість реального існування між сторонами відповідного правовідношення та реальність їхніх взаємних обов'язків та вимог.

Договір складено у письмовій формі в двох примірниках, підписано та скріплено печатками обох сторін з зазначенням реквізитів, що зроблено у відповідності до вимог ст. 638 ЦК України.

У пункті 5 статті 203 ЦК України прописано: правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, то завідомо на момент вчинення правочину об'єктивна неможливість настання правового результату не породжує у сторін тих чи інших прав та обов'язків.

Так, згідно п. 1.4 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 «Про податок на додану вартість»(зі змінами та доповненнями) поставка товарів –будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацією незалежно від строків її надання, а також операцій з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ –документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення».

Таким документом є Договір купівлі-продажу за № 1/01.02-2010. Даний Договір було укладено 01.02.2010р. з метою переходу прав власності від Відповідача до Позивача, про що було складено відповідні документи.

Так, у пункті 6 статті 203 ЦК України прописано: Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи не працездатних дітей.

У правовідносинах, що сталися по договору відсутня зазначена категорія фізичних осіб, тому дану норму неможливо застосовувати до розгляду дійсності Договору.

Таким чином, всі вимоги, щодо відповідності змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства передбачені статтею 203 ЦК України виконуються сторонами належним чином.

Як уже зазначалось, доведені до суду доводи представників сторін, а також враховуючи усі письмові докази наявні в матеріалах справи, можна зробити висновок, що на даний момент всі істотні умови по вищезазначеному договору виконуються добросовісно належним чином та згідно діючого законодавства, отже такий договір є укладеним та діючим на теперішній час.

Враховуючи належність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу, умов для досягнення результатів економічної діяльності (трудових ресурсів), основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, належність матеріальних об’єктів встановлює можливість фактичного здійснення ПП «Проммет-М»та ТОВ «Авіком ЛТД»господарських операцій.

Тому суд дійшов висновку, що дії як позивача, так і відповідачів, спрямовані на набуття прав та обов'язків за Договором купівлі-продажу.

Також, судом встановлено, що виконання зобов’язань сторонами по Договору купівлі-продажу в момент вчинення правочину здійснювалось із додержанням вимог п. 1 ст. 203, п. 1 ст. 207, ст. 215, п. ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналізуючи дану норму поряд із доводами позивача і відповідача суд дійшов висновку, щодо правомірності правочину та повній відповідності законодавству, оскільки відбулося часткове виконання умов договору, що підтверджується письмовими доказами. Зазначені вище факти свідчать про ведення господарської діяльності з метою одержання економічного результату.

Зазначений договір сторонами було укладено у відповідності до вимог чинного законодавства України, будь-яких порушень та недоліків при укладенні даного договору господарським судом встановлено не було, зазначена угода предметом судових розглядів не була, в судовому порядку недійсною та неукладеною не визнавалась, а тому у суду відсутні будь-які підстави вважати договір купівлі-продажу недійсним. Вимоги ТОВ «Авіком ЛТД»ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.

В даному випадку мають місце усі обставини, необхідні та достатні для визнання договору купівлі-продажу від 01.02.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіком ЛТД»та Приватним підприємством «Проммет-М»дійсними в судовому порядку. Так, між сторонами у справі було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу, що вбачається із тексту самого договору, підписаного кожною із сторін. На час розгляду справи господарським судом відбулось часткове виконання умов договору шляхом купівлі-продажу Товару на загальну суму поставки 19463944,84 грн.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

Більш того, як зазначалось вище, відповідачем згідно з відзивом, наданим представником ПП „Проммет-М” у судовому засіданні 17.09.2010р., позовні вимоги були визнані повністю.

Приймаючи до уваги висновки, до яких дійшов суд за результатами позовних вимог ТОВ „Авіком ЛТД” про визнання договору купівлі-продажу від 01.02.2010р. дійсними, суд також вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги ТОВ „Авіком ЛТД”.

Засадами чинного Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має цивільне право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК України).

В статті 16 Цивільного кодексу України немає вичерпного переліку способів захисту цивільних прав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі визнання права. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, враховуючи ті обставини, що визнання договору купівлі-продажу юридичною особою в судовому порядку не суперечить вимогам чинного законодавства України, суд доходить висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ „Авіком ЛТД” та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі відповідно до ст.ст. 203-205, 228, глави 54 ЦК України, ст.ст. 180,181 Господарського кодексу України, у зв’язку з чим суд дійшов до висновку про підставність заявлених ТОВ „Авіком ЛТД” позовних вимог та необхідність їх задоволення.

Позивач не наполягає на відшкодуванні відповідачем судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіком ЛТД»- задовольнити.

2. Визнати договір купівлі-продажу від 01 лютого 2010 р. № 1/01.02-2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіком ЛТД»(65026, м. Одеса, вул. Некрасова, 7, кв. 15. Код ЄДРПОУ 33312673) та Приватним підприємством «Проммет-М»(65078, м. Одеса, вул. Космонавтів, 32. Код ЄДРПОУ 35504275) - дійсним.

Рішення суду набуває законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Торчинська Л.О.

Повне рішення складено 21.09.2010р.