Рішення № 11548517, 04.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2010 р. Справа № 18/15-24/36

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., при секретарі Дичковській І. М., за участю представника позивача Конченка В. М. і представника відповідача Михайлюк Т. І., у відкритому судовому засіданні розглянув справу за позовом відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Косівське відділення № 6345 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" до Косівської міської ради про визнання права власності на нежитлові приміщення в будинку АДРЕСА_1 та в будинку АДРЕСА_2 Івано-Франківської області.

18 лютого 2010 р., до господарського суду Івано-Франківської області звернулось ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Косівське відділення № 6345 ВАТ "Державний ощадний банк України" із позовною заявою (а. с. 3), в якій ставилось питання про визнання за філією - Косівське відділення № 6345 ВАТ "Державний ощадний банк України" права власності на нежитлове приміщення загальною площею 434,1 м2 в будинку АДРЕСА_1 у м. Косові й нежитлове приміщення площею 60 м2 в будинку АДРЕСА_2 та зобовязання Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації видати відповідні свідоцтва про право власності. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 19 липня 1996 р. за рішенням Косівської міської ради № 99 було проведено обмін належного позивачу нежитлового приміщення загальною площею 136 м2 в будинку АДРЕСА_3 у м. Косові на приміщення загальною площею 150 м2 в будинку АДРЕСА_1 у м. Косові, власником якого була Косівська міська рада. В указаному приміщенні було розміщено філію - Косівське відділення № 6345 ВАТ "Державний ощадний банк України". У 2005 р., Косівська міська рада, фактично, продала позивачу ще 78 м2 коридорних приміщень в будинку АДРЕСА_1 у м. Косові. Після цього, провівши за власний кошт реконструкцію займаного позивачем приміщення, згідно нової технічної документації виявилось, що площа цього приміщення становить 434,1 м2. Крім того, з 1988 р., позивач приймав дольову участь у будівництві на замовлення Косівської міської ради гуртожитку по АДРЕСА_2 у м. Косові. Зокрема, вклавши у зазначене будівництво кошти в сумі 40 тисяч карбованців, у 1989 р., позивач отримав в цьому гуртожитку дві нежитлові кімнати загальною площею 60 м2 і дві житлові кімнати загальною площею 24 м2. Так, у цих нежитлових кімнатах було розміщено філію № 040 Косівського відділення № 6345 ВАТ "Державний ощадний банк України". Разом з тим, звернувшись до Косівської міської ради у 2007 р. з відповідним клопотанням про оформлення в установленому порядку права власності позивача на згадані нежитлові приміщення, позивач отримав від відповідача відмову. Згодом, Косівська міська рада прийняла відповідне рішення й оформила права власності на це приміщення, отримавши відповідне свідоцтво.

23 лютого 2010 р., господарський суд Івано-Франківської області (суддя Гриняк Б. П.) прийняв указану позовну заяву до розгляду і порушив провадження у справі № 18/15 (а. с. 1).

18 березня 2010 р., господарський суд Івано-Франківської області отримав від Косівської міської ради відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила свої заперечення на позов (а. с. 50). Зокрема, відповідач вважає, що заявлений позов не підлягає задоволенню, оскільки у позивача відсутні правовстановлюючі документи на згадані приміщення. Дозволу на реконструкцію приміщення на АДРЕСА_1 у м. Косові міська рада позивачу не давала, коридорних приміщень не продавала, а тому заперечує проти визнання за позивачем права власності на 434,1 м2 цього приміщення. Що стосується іншого приміщення, по АДРЕСА_2 то міська рада не визнає участі позивача у будівництві цього гуртожитку, у звязку з чим вважає безпідставною вимогу позивача про визнання за ним права власності на відповідне нежитлове приміщення.

18 березня 2010 р., розгляд справи судом відкладався згідно ст. 77 ГПК України.

08 квітня 2010 р., суд виніс ухвалу про зупинення провадження у даній справі до вирішення спору у справі за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Косівське відділення № 6345 ВАТ "Державний ощадний банк України" про визнання недійсним рішення тридцять четвертої сесії Косівської міської ради від 04 грудня 2009 р. № 3.3-34/2009 про надання в оренду нежитлових приміщень загальною площею 64,5 м2 по АДРЕСА_2 (а. с. 66).

16 червня 2010 р., суд виніс ухвалу про поновлення провадження у даній справі (а. с. 68).

01 липня 2010 р., голова господарського суду Івано-Франківської області відповідним розпорядженням передав дану справу на розгляд судді Ткаченко І. В. (а. с. 71), у звязку з чим справі було присвоєно № 18/15-24/36.

27 липня 2010 р., за клопотанням сторін, в порядку ч. 4 ст. 69 ГПК України, суд ухвалив вирішувати даний спір до 01 листопада 2010 р. (а. с. 114).

21 вересня 2010 р., суд отримав від позивача заяву про збільшення позовних вимог (а. с. 129). За змістом цієї заяви позивач просить суд: визнати чинними правочини - договір міни належного філії - Косівське відділення № 6345 ВАТ "Державний ощадний банк України" нежитлового приміщення загальною площею 150 м2 по АДРЕСА_3 у м. Косові на належне Косівській міській раді нежитлове приміщення загальною площею 150 м2 на АДРЕСА_1 у м. Косові, який було укладено між Косівською міською радою і філією - Косівське відділення № 6345 ВАТ "Державний ощадний банк України" за рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради народних депутатів № 99 від 19 липня 1996 р.; договір купівлі-продажу двох нежитлових кімнат загальною площею 60 м2 в будинку АДРЕСА_2 Івано-Франківської області, який було укладено між Косівською міською радою і філією - Косівське відділення № 6345 ВАТ "Державний ощадний банк України" за рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради народних депутатів № 62 від 26 квітня 1989 р.; визнати за ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії - Косівське відділення № 6345 ВАТ "Державний ощадний банк України" право власності на нежитлове приміщення площею 434,1 м2 на АДРЕСА_1 у м. Косові та на дві нежитлові кімнати загальною площею 64,4 м2 в будинку АДРЕСА_2; зобов'язати Коломийське міжрайонне БТІ видати відповідні свідоцтва про право власності на ці приміщення.

30 вересня 2010 р., суд отримав доповнення до позовної заяви (а. с. 138).

В судовому засіданні суд оголошував перерву з 06 до 27 липня 2010 р., з 27 липня до 21 вересня 2010 р., з 21 до 30 вересня 2010 р. і з 30 вересня до 04 жовтня 2010 р., відповідно.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

26 квітня 1989 р., виконавчим комітетом Косівської міської ради було прийнято рішення № 62 (а. с. 19), згідно якого Косівському будинкоуправлінню було дозволено провести продаж двох кімнат по АДРЕСА_2 у м. Косові Косівському ощадному банку для розміщення філіалу банку.

25 грудня 1989 р., на виконання цього рішення Косівське будинкоуправління передало ощадному банку, зокрема, дві нежитлові кімнати загальною площею 60 м2, про що було складено відповідний акт (а. с. 20).

Відповідно, у додатку до балансу Косівського відділення ощадбанку № 6345 було відображено 40 000 крб як суму перераховану за дольову участь в цьому будівництві (а. с. 17).

Після передачі ощадному банку указаних нежитлових кімнат в них було розміщено філію № 040 Косівського відділення № 6345 Ощадбанку (а. с. 117-124).

19 липня 1996 р., виконавчим комітетом Косівської міської ради народних депутатів було прийнято рішення № 99 про обмін та передачу основних засобів (а. с. 177), згідно якого проведено обмін приміщеннями між власниками в особі ощадного банку по АДРЕСА_3 на приміщення власника міської ради на АДРЕСА_1.

На виконання цього рішення, 30 серпня 1996 р., Косівською міською радою було передано на баланс Косівського відділення Ощадного банку нове адміністративне приміщення на АДРЕСА_1 в м. Косові загальною площею 150 м2 у власність останнього, відповідно, Косівським відділенням Ощадного банку було передано на баланс Косівської міської ради бувше приміщення Ощадного банку по АДРЕСА_3 у м. Косові загальною площею 150 м2 у власність останньої, про що сторонами складено відповідний акт (а. с. 12).

Крім того, за твердженням позивача, у 2005 р. Косівською міською радою було продано йому коридорні приміщення по АДРЕСА_1 в м. Косові площею 78 м2. Після того, як позивачем було проведено реконструкцію всього приміщення на АДРЕСА_1 та виготовлено нову технічну документацію, з'ясувалось, що фактична площа цього приміщення збільшилась до 434,1 м2.

У звязку із зазначеними обставинами, оскільки відповідних письмових документів окрім згаданих вище у позивача не було, з 2007 р. він звертався до відповідача із клопотаннями про надання дозволу на отримання в установленому законом порядку права власності на зазначені приміщення. В задоволенні таких клопотань позивачу було відмовлено.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання чинними відповідних правочинів, а саме договору міни, який фактично був укладений сторонами у 1996 р., та договору купівлі-продажу, який фактично був укладений сторонами у 1989 р., та визнання у звязку з цим права власності за позивачем на нежитлові приміщення, які були предметами цих правочинів.

Відповідно до положень ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Що стосується цивільних відносин, які виникли між сторонами даної справи до 01 січня 2004 р., то вони регулюються нормами ЦК УРСР від 18 липня 1963 р.

Відповідно до положень, які були закріплені у статтях 41-43 ЦК УРСР, зокрема, дії організацій, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обовязків є угодами. Угоди, що виконуються під час їх укладання, можуть укладатись усно, якщо інше не встановлено законодавством. В тому випадку, коли угоди між організаціями укладаються в усній формі, організація, яка оплатила товари або послуги, повинна одержати від другої сторони письмовий документ, що стверджує одержання грошей і підстави їх одержання.

За змістом ст. 128 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах, що передбачено ст. 153 ЦК УРСР.

Відповідно до статей 224 і 228 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженням сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

Згідно статей 241-242 ЦК УРСР, за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше.

Відповідно до положень ст. 20 ГК України, права та законні інтереси субєктів господарювання захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, установлення, зміни і припинення господарських правовідносин, іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у 1989 р. між сторонами дійсно мали місце відносини купівлі-продажу, предметом яких, у тому числі, стали дві нежитлові кімнати загальною площею 60 м2 в будинку АДРЕСА_2, що підтверджується даними відповідного рішення Косівської міської ради, акту від 25 грудня 1989 р., дані якого підтверджують фактичну передачу майна. Крім того, суд приймає до уваги й наявні у справі документи про дійсне розміщення в цьому приміщенні саме філії № 040 Косівського відділення № 6345 Державного ощадного банку (а. с. 117-126), а також надані суду письмові пояснення ОСОБА_1 (а. с. 99), який в період 1987-1993 рр. працював на посаді керуючого Косівським відділенням № 6345 Державного ощадного банку. Зокрема, із змісту цих пояснень вбачається, що дійсно позивач інвестував в будівництво гуртожитку по АДРЕСА_2 кошти в сумі 40 000 крб., а відповідач за це передав позивачу дві нежитлові кімнати й відповідну житлову площу.

Що стосується доводів відповідача про відсутність у позивача документів, які підтверджують сплату цих коштів, то суд приймає доводи позивача про те, що з обєктивних причин такі документи не збереглись. Це підтверджено довідкою з архівного відділу Косівської РДА (а. с. 18).

Тож, суд визнає зазначений договір купівлі-продажу чинним, що дає підстави визнати за позивачем право власності на передане позивачу майно за цим договором - нежитлові кімнати загальною площею 60 м2 в будинку АДРЕСА_2. Однак, суд не вбачає підстав для визнання за позивачем права власності на це нежитлове приміщення як на приміщення площею 64,4 м2, оскільки це не відповідає матеріалам справи.

Також суд переконаний й у тому, що слід визнати чинним фактично укладений між сторонами договір міни, враховуючи при цьому, що в судовому засіданні цього не заперечував й представник відповідача, у звязку з чим суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на нежитлове приміщення площею 150 м2 на АДРЕСА_1 у м. Косові. Однак, що стосується решти вимог позивача щодо цього приміщення слід зазначити таке.

Згідно ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд вважає, що позивач належним чином не довів того, що у 2005 р. між сторонами у встановленій законом формі було укладено договір купівлі-продажу коридорних приміщень площею 78 м2 на АДРЕСА_1 у м. Косові. Відповідно, суд не вбачає підстав й для визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення площею 434,1 м2 на майдані АДРЕСА_1 у м. Косові.

Що стосується усної заяви представника відповідача в судовому засіданні про застосування судом позовної давності, то суд не вбачає підстав для відмови у позові з цієї підстави, оскільки не вбачає правових підстав вважати, що позивачем було пропущено позовну давність, зокрема, із урахуванням положень ст. 261 ЦК України про початок перебігу позовної давності.

Витрати по сплаті державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно статей 46 і 49 ГПК України, суд покладає на відповідача.

Керуючись статтями 49, 82 - 85ГПК України, суд

в и р і ш и в:

позов задовольнити частково;

визнати чинним правочин - договір міни належного філії - Косівське відділення № 6345 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" нежитлового приміщення загальною площею 150 м2 по АДРЕСА_3 у м. Косові Івано-Франківської області на належне Косівській міській раді нежитлове приміщення загальною площею 150 м2 на АДРЕСА_1 у м. Косові Івано-Франківської області, який було укладено між Косівською міською радою і філією - Косівське відділення № 6345 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради народних депутатів № 99 від 19 липня 1996 р.;

визнати за відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Косівське відділення № 6345 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" право власності на нежитлове приміщення площею 150 м2 на майдані АДРЕСА_1 у м. Косові Івано-Франківської області;

визнати чинним правочин - договір купівлі-продажу двох нежитлових кімнат загальною площею 60 м2 в будинку АДРЕСА_2 Івано-Франківської області, який було укладено між Косівською міською радою і філією - Косівське відділення № 6345 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" за рішенням виконавчого комітету Косівської міської ради народних депутатів № 62 від 26 квітня 1989 р.;

визнати за відкритим акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" в особі філії - Косівське відділення № 6345 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" право власності на дві нежитлові кімнати загальною площею 60 м2 в будинку АДРЕСА_2 Івано-Франківської області;

Коломийському міжрайонному бюро технічної інвентаризації видати відкритому акціонерному товариству "Державний ощадний банк України" в особі філії - Косівське відділення № 6345 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" свідоцтва про право власності на нежитлове приміщення загальною площею 150 м2 на АДРЕСА_1 у м. Косові Івано-Франківської області та на дві нежитлові кімнати загальною площею 60 м2 в будинку АДРЕСА_2 Івано-Франківської області;

в решті позову - відмовити.

Стягнути з Косівської міської ради (78600, Івано-Франківська область, м. Косів, майдан Незалежності, 11) на користь відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії - Косівське відділення № 6345 відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (78600 Івано-Франківська область, м. Косів, майдан АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 02827229) 187 (сто вісімдесят сім) грн державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В доход державного бюджету з Косівської міської ради (78600, Івано-Франківська область, м. Косів, майдан Незалежності, 11) стягнути 300 (триста) грн державного мита (отримувач - УДК м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 20568100, банк отримувача - ГУДК України в Івано-Франківській області, р/р 31113095700002, МФО 836014, код платежу 22090200).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя І. В. Ткаченко

повне рішення складено 05 жовтня 2010 р.