Рішення № 11548519, 07.10.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2010 р. Справа № 5/82

Господарський суд Івано-Франківської області у складі

розглянув матеріали

за позовом: ПАТ "Страхова компанія "Універсальна", вул. П.Орлика, 24/1, м. Київ,01601

до відповідачів: 1) Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,76000

2) ТзОВ "А1 Груп", вул. М.Кривоноса, 5/1, м. Київ ,03110

до третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ "Тикаферлюкс-Н", вул. Вербова, 9 "Б", м.Тисмениця

про відшкодування шкоди в порядку регресної вимоги в сумі 500354,72 грн.

Представники:

Від позивача: Степанюк Н.Л.-представник, довіреність № 214D/2010 від 13.05.10р.

Від відповідача 2): Ярчук Л.В.-представник, довіреність від 17.06.10р.

Від відповідача 2): Панов В.О.-представник, довіреність від 16.07.10р.

Від відповідача1): ОСОБА_6- представник, довіреність від 20.08.08р.

Від третьої особи: Леник Ю.М.-представник, довіреність від 28.07.10р.

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов про відшкодування виплаченої позивачем ТзОВ "Тикаферлюкс-Н" страхової суми 500354 грн. 72 коп. в порядку регресу з осіб, відповідальних за нанесення збитків іншій стороні.

В судовому засіданні 30.09.10р. була оголошена перерва до 07.10.10р. для виготовлення повного тексту рішення.

При цьому позивач вважає, що підприємець ОСОБА_1 не вжила всіх заходів щодо зберігання хутрових виробів від втрати, недостачі або їх псування, а тому відповідно до п. 7.3. договору комісії з третьою особою без самостійних вимог - повинна відшкодувати їх 100% вартість позивачу, як такому, що виплатив страхове відшкодування власнику вкрадених речей (ТзОВ "Тикаферлюкс-Н").

Одночасно позивач вказує і на вину охоронної фірми, яка відповідно до договору № 0925-5030 від 17.09.2008р., укладеного між ТзОВ "А1 Груп" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 - прийняла на себе зобов"язання по централізованій охороні об"єкту.

Відповідно до договору виконавець несе перед фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 матеріальну відповідальність в межах страхової суми (розд. 8 Договору), якщо таке невиконання умов договору буде доведено належним чином, зафіксовано уповноваженими на це законодавством України органами. Договором страхова сума визначена в розмірі 20 тис. грн.

Позивач вказує, що відповідно до ст. 978 ЦК України за договором охорони (як спеціальним видом зберігання) охоронець, який є суб"єктом підприємницької діяльності, зобов"язується забезпечити недоторканість особи чи майна, що охороняється, а відповідно до ст. 951 ЦК України - збитки, завдані поклажедавцеві втратою (недостачею) або пошкодженням речі відшкодовується зберігачем в разі втрати (недостачі) речі - у розмірі її вартості.

Поскільки відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України передбачено, що зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших правових актів, то сторона, яка порушила зобов"язання відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України має відшкодувати завдані цим збитки іншій стороні.

Позивач вказує на те, що Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 не забезпечила надійних умов зберігання товару, прийнятого на комісію, а ТзОВ "А1 Груп" не виконало зобов"язання з надання послуг по охороні (недоторканості майна) і в результаті цього були завдані збитки власнику майна ТзОВ "Тикаферлюкс-Н", якому позивач виплатив 500354 грн. 72 коп., то він вправі вимагати повернення цих коштів з винних осіб відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України.

Відповідач ( Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ) в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на те, що у позивача відсутні будь-які правові підстави для стягнення збитків з підприємця, так як ним не доказана вина ОСОБА_1 в недобросовісному виконанні договору комісії, укладеного між нею та ТзОВ "Тикаферлюкс-Н".

Відповідно до п. 4.2. договору комісії - ризик пошкодження товару або його втрати в зв"язку з крадіжкою несе не комісіонер ( Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ), а комітет, який повинен застрахувати подібні ризики на товар, переданий комісіонеру, що і було зроблено ТзОВ "Тикаферлюкс-Н" (договір № 2011/07/041 від 20.09.2008р.).

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 уклала договір № 09250-5-30 на охорону об"єкта з ТзОВ "А1 Груп", предметом якого була централізована охорона приміщення, яке знаходиться за адресою: м.Київ, вул. Червоноармійська, 29, №№ 1, 2 групи приміщень № 62, №№ 1, 2 групи приміщень № 66).

Охоронна група прийняла на себе зобов"язання по охороні об"єкта в цілому шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна ОСОБА_1, яке знаходилось в приміщенні, що перебувало під охороною відповідача - 2. Таким чином позивачем, на думку відповідача -1, не доказана вина підприємця в крадіжці товару і нанесенні шкоди ТзОВ "Тикаферлюкс-Н".

Відповідач -2 (охоронна фірма ТзОВ "А1 Груп") проти позову заперечує, вказуючи на відсутність своєї вини, посилаючись на те, що ніяких правовідносин з ТзОВ "Тикаферлюкс-Н" не мав, ніякої шкоди цьому товариству не завдавав, до страхового випадку ніякого відношення не має. Також відповідач - 2 вказує на те, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не повідомила його про наявність в приміщенні таємних люків, запасних дверей, шахт, через які можливе проникнення сторонніх осіб, що і мало місце в даному випадку, а тому охоронець відповідно до п.п. 11 п. 4.3. договору звільняється від відповідальності за збитки, що спричинені замовнику.

Відповідач -2 вказує на те, що ним застраховані комерційні ризики в страховій компанії ВАТ "ХDI" страхування", про що свідчить договір страхування від 11.03.2009р. на суму 20 тис. грн. За таких обставин, просить в позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін та третьої особи, суддя встановив:

як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час її розгляду Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" (позивач) - старе найменування якого ВАТ "Страхова компанія "Універсальна" на підставі договору страхування майна № 2011/07/041 від 20.09.2008р. виплатила ТзОВ "Тикаферлюкс-Н" страхове відшкодування в розмірі 500354 грн. 72 коп., що становило собівартість виробів, викрадених з магазину "Тикаферлюкс-Н", що знаходиться в м.Київ по вул. Червоноармійська, 29.

Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов"язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов"язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов"язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату в строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з нормами ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактично понесених затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Ст. 1191 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільних прав має право на їх відшкодування (ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірним рішенням, діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст. 1166 Цивільного кодексу України).

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв"язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника.

Відповідно до абз. 1 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (із змінами та доповненнями) розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина, або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв"язок та є вина зазначеної особи.

За загальними правилами господарського судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України позивач повинен довести, що шкода заподіяна відповідачами саме під час виконання своїх трудових (службових) обов"язків, безпосередній причинний зв"язок між правопорушенням та заподіянням шкоди і розмір відшкодування. Позивачу також слід було довести, що протиправна дія чи бездіяльність відповідачів є причиною, а збитки, які виникли в потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

В даному випадку суд самостійно вирішує питання про наявність або відсутність причинного зв"язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, оцінюючи всі фактичні обставини справи.

За правилами ст.ст. 614 та 1166 Цивільного кодексу України за зобов"язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, передбачається презумпція вини правопорушника.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є вимога страхової компанії про стягнення з відповідачів матеріальної шкоди, оскільки внаслідок неналежного виконання ними своїх обов"язків щодо збереження майна і його охорони - майно було викрадене з магазину ТзОВ "Тикаферлюкс-Н", а страхова компанія вимушена була виплатити власнику страхову суму.

Відповідач - 1 (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1В.) отримала від власника товар, що підтверджено накладними, що є в матеріалах справи на підставі договору комісії з власником товару ТзОВ "Тикаферлюкс-Н" - третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог (договір комісії від 12.08.2008р. є в матеріалах справи).

Суд не погоджується з твердженням позивача про те, що відповідач -1 не вжила всіх необхідних заходів для забезпечення збереження хутрових виробів, переданих їй комітетом для реалізації, а тому порушила зобов"язання за договором комісії. Відповідно до п. 2.1. договору комісії відповідач - 1 , діючи в інтересах комісіонера, зобов"язувалась вжити всі заходи для зберігання хутрових виробів від втрати недостачі або псування. В разі втрати або псування (пошкодження хутрових виробів) згідно з п. 7.3. договору комісії з вини ОСОБА_1 - вона зобов"язана відшкодувати їх 100% вартість.

Позивачем не доведена вина відповідача- 1 в крадіжці майна. Підприємцем було орендоване приміщення під магазин в м.Києві по вул. Червоноармійській, 29 у орендаря ТзОВ "Тикаферлюкс-Н" (договір суборенди № 1/1-04/08 від 01.04.2008р.). Дане приміщення було обладнане приладами охорони, а також був укладений договір на централізовану охорону приміщення з відповідачем, який діє на підставі ліцензії на охоронну діяльність від 31.03.2006р., виданої Міністерством внутрішніх справи України (договір № 0925-5030 від 24.09.2008р.). Охоронна та тривожна сигналізація введена в дію актом від 01.10.2008р. Зауважень щодо стану сигналізації та стану приміщення охоронцем не було висловлено.

Відповідач - 2 (охорона) прийняла на себе зобов"язання про надання централізованої охорони в цілому шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна замовника, що знаходиться в об"єкті на період охорони. На охоронюваному об"єкті відповідно до вимог охорони були встановлені захисні ролети на вікнах та дверях. Жодних пропозицій або зауважень щодо додаткового укріплення об"єкту охорони від відповідача -2 не надходило.

Як вбачається з відповіді на лист позивача № 1283/12-00 від 18.08.2009р. від ТзОВ "А1 Груп" (№ 87 від 14.09.2009р.) 30.07.2009р. в 04.36.08 відбулося спрацювання об"єму запасного виходу 1 р-ну, в 04.36.10 було відновлено порушену зону. За твердженням відповідача -2 після отримання сигналу "Тривога" об"єму запасного виходу за адресою: м.Київ, вул. Червоноармійська, 29 відразу ж надійшов сигнал про відновлення сигналізації. Проте на об"єкт негайно була направлена група швидкого реагування виконавця (ГШР). Після прибуття ГШР за адресою спрацювання сигналізації було проведено обстеження об"єкту. Однак проникнення сторонніх осіб через місця, що відповідно до Акту вводу в експлуатацію об"єкта обладнані технічними засобами охоронної сигналізації не було.

Відповідач - 2 не викликав замовника, ні його відповідальних осіб, поскільки, на думку відповідача - 2 відповідно до п.2.4.Договору на централізовану охорону, викликаються при виявленні нарядом виконавця ознак проникнення сторонніх осіб на об"єкт. Група швидкого реагування не здійснювала подальшу охорону об"єкту.

Суд вважає, що відповідач - 2 не вжив всіх належних заходів по охороні ввіреного йому об"єкту. При спрацюванні сигналізації та її відновленні він був зобов"язаний викликати на місце події замовника або його довірених осіб і до їх приїзду група швидкого реагування повинна була охороняти ввірений об"єкт. Після приїзду замовника необхідно було відкрити приміщення, перевірити причину спрацювання сигналізації та перезакрити об"єкт. Поскільки такі дії не були вчинені, то це і послужило підставою для викрадення майна з охоронюваного об"єкту. Посилання охоронної фірми на проведення ремонту замовником в охоронюваному приміщенні і неповідомленні його про проведення такого ремонту, а також про неповідомлення його про наявність шахт, люків і т.д., через які можливе проникнення крадіїв - не підтверджено жодними доказами, вони не подані відповідачем - 2 та не містяться в матеріалах справи, рівно, як і відсутні докази про встановлення замовником гіпсокартонних стін замість капітальних. Відповідачу - 2 за договором на централізовану охорону зданий об"єкт, що зазначений в додатку № 1 до договору № 0925-5030 від 17.09.2008р. Виконавець (відповідач-2) прийняв на себе зобов"язання по охороні об"єкта в цілому шляхом забезпечення його цілісності і збереження майна замовника, що в ньому знаходиться, у період знаходження об"єкта під охороною, а не як стверджує відповідач - 2, що його ГШР обстежила після виїзду на місце події тільки місця, обладнані технічними засобами охоронної сигналізації.

Посилання відповідача -2 на те, що він міг би нести відповідальність перед замовником в разі наявності його вини, тільки в межах страхової суми 20000 грн. не приймається судом до уваги з тих підстав, що згідно зі ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В діях відповідача -2 (охоронної фірми "А1 Груп") є в наявності повний склад цивільного правопорушення:

- протиправна поведінка: при спрацюванні сигналізації не були викликані представниками замовника і не був відкритий об"єкт, що охоронявся з метою встановлення причин спрацювання кнопки "Тривога";

- збитки: протиправна поведінка та бездіяльність відповідача послужили підставою для крадіжки, так як злодіям була надана можливість викрасти та вивезти товар. Власнику була нанесена шкода, яку відшкодувала страхова компанія, яка є позивачем по справі;

- між діями охоронної фірми (точніше між її бездіяльністю) та наявними збитками є причинний зв"язок, так як, на думку суду, при належному виконанні своїх обов"язків по обстеженню об"єкту, його охороні до приїзду замовника в зв"язку зі спрацюванням сигналізації і обов"язковому виклику замовника в зв"язку з цим крадіжка не відбулася б, а сторонні особи не змогли б безперешкодно проникнути в охоронюване приміщення та вилучити таку велику кількість товару за декілька хвилин;

- відповідач- 2 винен в нанесенні шкоди, а тому повинен її відшкодувати позивачу.

Враховуючи вищесказане та в відповідності зі ст. ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 22, 611, 623, 993, 998, 1191, 1172, 1166 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 82-84, 85, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з відповідача - 2 (Товариства з обмеженою відповідальністю "А1 Груп", вул. М.Кривоноса, 5/1, м.Київ, ідент. код 33945495 ) на користь позивача (Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна", вул. П.Орлика, 24/1, м.Київ, ідент. код 20113829) в порядку регресу 500354 грн. 72 коп. збитків, 5003 грн. 55 коп. держмита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

рішення підписане 07.10.10