Рішення № 11548501, 29.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.10 Справа № 11/250/10

Господарський суд Запорізької області у складі:

головуючий –суддя Гончаренко С.А.,

при секретарі судового засідання –Вака В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю “Анфас” (ул.Авиаторов, 12, г. Нижневартовск, Ханты-Мансийский Автономный округ - Югра, Россия, 628616)

до відповідача: Відкрите акціонерне товариство “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (вул. Профінтерна 15, м. Мелітополь, Запорізька область, 72301)

у присутності представників:

позивача: Гуцал Т.А. –дов. МО-5 № 0911040 від 23.06.2010р.;

відповідача: Хорошко С.В. –дов. б/н від 09.08.2010р.

про: стягнення 723063,75 рос. рублів, -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Анфас” про стягнення з відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” 723063,75 рос.руб., які складаються з 377217,00 рос.руб. основного боргу, 45000,00 рос.руб. втрат від інфляції, 17934,00 рос.руб 3 % річних та 282912,75 рос.руб. збитків. Разом з цим, позивач просить судові витрати, пов’язані із розглядом справи, покласти на відповідача.

16.08.2010р. порушено провадження у справі, призначені дата і час судового засідання.

З метою витребування додаткових доказів, що мають істотне значення для вирішення спору, всебічного та об’єктивного розгляду справи, а також для надання можливості сторонам нормативно та документально обґрунтувати свої доводи і заперечення в судовому засіданні оголошувалась перерва.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує на неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором №25/77 від 20.11.2007р. зобов’язань в частині здійснення поставки товару. Незважаючи на неодноразові вимоги позивача, відповідач тривалий час зобов’язання не виконував, не виконаним воно залишається на день розгляду справи. Позивач втратив інтерес до виконання зобов’язання в натурі і просить стягнути з відповідача залишок передплати. Разом з цим, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував і просить стягнути суми втрат від інфляції та 3% річних за користування чужими грошима. Повідомив, що законодавством Росії за несвоєчасне повернення валютних цінностей на територію держави передбачена адміністративна відповідальність. У зв’язку з порушенням відповідачем умов договору, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративний штраф, що за своєю правовою природою є збитками, заподіяними внаслідок невиконання умов договору, і які підлягають стягненню з винної особи –відповідача.

Відповідач проти позову заперечує, зокрема зазначає, що обладнання, обумовлене договором було ним виготовлено у встановлені строки і про це відповідач неодноразово повідомляв позивача та запитував про готовність отримання товару. Але позивач з незрозумілих підстав ігнорував ці листи. На твердження позивача про неотримання цих листів, представник відповідача повідомив, що намагаючись вирішити спір у досудовому порядку направив на адресу позивача оригінали доказів відправки двох повідомлень № 265 від 25.05.2009р. та № 390 від 30.06.2009р. про готовність замовленого товару до відвантаження. Як доказ цього надав суду авіа накладну (транспортну декларацію) № 2646514135 від 03.09.2010р. видану кур’єрською службою DHL та акт приймання-здачі наданих послуг № OZH 50 від 03.09.2010р. Крім того, відповідач зазначає, що умовами договору не передбачено будь-яких грошових зобов’язань ВАТ “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” перед ТОВ “Анфас”. Оскільки відповідач і на час розгляду справи готовий виконати свої зобов’язання щодо поставки продукції, вважає що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши додатково надані сторонами докази та заслухавши представників, встановив наступні обставини:

Статтею 11 Цивільного кодексу України закріплено, що цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Відповідно до п. 2 цієї статті підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

20.11.2007р. між ВАТ “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (постачальник) та ТОВ “Анфас” (покупець) був укладений договір № 25/77, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався поставити визначене у специфікації (п. 1.2 договору) обладнання, а покупець, в свою чергу, прийняти та оплатити його вартість.

Загальна вартість договору складає 981651,00 рос.руб.

Відповідно до п. 5.1 договору платежі за обладнання, що поставляється здійснюються шляхом 100% передплати в російських рублях на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 5.2 договору).

На виконання умов договору відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 969 від 28.11.2007р. на суму 981651,00 рос.руб.

30.11.2007р. позивач платіжним дорученням № 833 перерахував на розрахунковий рахунок відповідача 100% передплати, тобто 981651,00 рос.руб.

Зобов’язання щодо поставки продукції відповідач виконав частково, поставив продукцію на загальну суму 634434,00 рос.руб., що підтверджується рахунками-фактурами № 248, 249, 250, 251 від 14.05.2008р. Продукція (компресори 5ПБ36-2-024-01 у кількості 3 шт.) на суму 347217,00 рос.руб. залишилася не поставленою.

Враховуючи згоду відповідача на заміну компресорів 5ПБ36-2-024-01 вартістю 115739,00 рос.руб. за шт. на компресори 4ПБ36-2-024-01 вартістю 125739,00 рос.руб., 17.11.2008р. сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору № 25/77. Дана додаткова угода передбачала заміну обладнання та збільшення вартості на суму 30000,00 рос.руб.

Платіжним дорученням № 73 від 04.12.2008р. ТОВ “Анфас” перерахувало на розрахунковий рахунок ВАТ “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” 30000,00 рос.руб.

Відповідно до п. 3.1 договору № 25/77 від 20.11.2007р. в редакції додаткової угоди № 3 від 17ґ11ґ2008р. відвантаження продукції здійснюється залізничним транспортом на умовах DAF –ст. Тополи –експорт(РФ), у відповідності з термінами ІНКОТЕРМС-2000 протягом 30 днів після отримання коштів на розрахунковий рахунок постачальника, з правом дострокового виконання замовлення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В порушення зазначених норм, відповідач зобов’язання щодо відвантаження обумовленої додатковою угодою продукції та у встановлені строки не здійснив.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитись від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про повернення залишку передплати за непоставлений товар в сумі 377217,00 рос.руб., але дані вимоги залишені без задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України божник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач за користування грошовими коштами нарахував відповідачу 45000,00 рос.руб. інфляційних втрат та 17934,00 рос.руб. 3% річних.

Розрахунок сум ретельно перевірений в судовому засіданні, господарський суд вважає, що позовні вимоги ТОВ “Анфас” про стягнення з ВАТ “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” 377217,00 рос.руб. основного боргу, 45000,00 рос.руб. інфляційних втрат та 17934,00 рос.руб. річних заявлені обґрунтовано, підтверджені зібраними у справі доказами, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також стверджує, що внаслідок прострочення відповідачем виконання зобов’язання він зазнав збитків у вигляді сплати адміністративного штрафу в сумі 282912,75 рос.руб. за несвоєчасне повернення в Російську Федерацію коштів, сплачених нерезиденту за не ввезені та митну територію Російської Федерації товари (пп. 2 п. 1 ст. 19 Федерального закону Російської Федерації від 10.12.2003р. № 173-ФЗ). На підтвердження сплати адміністративного штрафу позивачем надані копії протоколу про адміністративне правопорушення № 10505000-129/2010 від 25.03.2010р. та платіжного доручення № 488 від 12.05.2010р.

Статтею 224 Господарського кодексу України, встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Цією нормою також визначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управною стороною, втрата або пошкодження її майна...

Згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

-          вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

-          додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб’єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов’язання другою стороною.

Позивачем надані докази понесення збитків у вигляді сплати вказаного адміністративного штрафу.

Між тим, згідно висновків, наведених керівником Територіального управління Федеральної служби фінансово-бюджетного нагляду в Ханти-Мансійському автономному окрузі –Югра, в постанові про призначення адміністративного покарання №711-10/156 від 12.04.2010р. В даній постанові зокрема зазначено, що ТОВ “Анфас” було вжито не усіх заходів щодо повернення грошових коштів за недопоставлені товари, а саме, не вжито дій у відповідності до п. 10.1 договору № 25/77 від 20.11.2007р. Крім того, у резидента ТОВ “Анфас” була можливість домовитись (вести перемови) про доплату за додаткове обладнання в розмірі 30000,00 рублів після фактичної поставки товару у відповідності з початковими умовами контракту № 25/77 від 20.11.2010р.

ТОВ “Анфас” в порушення вимог пп. 2 п. 1 ст. 19 Федерального закону Російської Федерації від 10.12.2003р. № 173-ФЗ не забезпечило в строки, передбачені контрактом № 25/77 від 20.11.2010р. повернення до Російської Федерації грошових коштів в сумі 377217,00 рублів РФ, сплачених нерезиденту за не ввезені на митну територію Російської Федерації товари. Таким чином, встановлений факт наявності у позивача можливості для дотримання вимог пп. 2 п. 1 ст. 19 Федерального закону Російської Федерації від 10.12.2003р. № 173-ФЗ, але ним не було вжито всіх залежних від нього заходів щодо їх виконання.

Відповідно до ч.2 ст.616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

При таких обставинах, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді сплаченого адміністративного штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 100000,00 рос.руб.

Заперечення відповідача та твердження про направлення листів-повідомлень про готовність товару до відвантаження судом до уваги не приймаються в силу ненадання належних доказів –оригіналів фіскальних чеків та описів вкладення у поштові відправлення. Крім того, умовами договору №25/77 не передбачено попереднього повідомлення позивача перед відвантаженням товару. Всі попередні відвантаження здійснювались без повідомлень.

Дивує посилання відповідача на те, що ним 03.09.10 було направлено позивачу третє повідомлення про готовність продукції до поставки та попередні повідомлення в оригіналах (від 25.05.09 №265 та від 30.06.09 №390) після отримання ухвали суду по даній справі з вимогою надати суду докази листування з відповідачем по суті спору (з доказами направлення/вручення відповідачу). При тому, що позивач отримання оригіналів повідомлень заперечує.

Несвоєчасне виконання відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи, у тому числі наданим позивачем листуванням з відповідачем.

Оскільки, при подачі позовної заяви позивач припустився переплати державного мита, замість 7230,64 рос. рублів сплатив 7500,00 рос. рублів, господарський суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету України суму зайве сплаченого державного мита в розмірі 269,36 рос. рублів, про що видати довідку.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 8 Декрету КМ України “Про державне мито”, ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Мелітопольський завод холодильного машинобудування “Рефма” (вул.Профінтерна 15, м.Мелітополь, Запорізька область, 72301, ЗКПО 00217857) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Анфас” (ул.Авиаторов 12, г.Нижневартовск, Ханты-Мансийский Автономный округ - Югра, Россия, 628616, ОКПО 32738701) 377217,00 рос. рублів основного боргу, 45000,00 рос. рублів інфляційних втрат, 17934,00 рос. рублів річних, 100000 рос. рублів збитків, 5401,51 рос. рублів державного мита і 176 грн. 25 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Видати позивачу довідку на повернення зайво сплаченого державного мита.

Суддя С.А.Гончаренко

В судовому засіданні 29.09.2010р. за згодою представників сторін оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 01.10.2010р.