Рішення № 11548367, 29.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.09.10 р.                     Справа № 22/235                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М.,

при секретарі Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Нью-Йорк агро-інвест”, с.Новгородське м.Дзержинськ Донецької області, ЄДРПОУ 32457825,

до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гріг”, м.Маріуполь Донецької області, ЄДРПОУ 23982891,

про стягнення 45784,99 грн.

за участю уповноважених представників:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Нью-Йорк агро-інвест”, с.Новгородське м.Дзержинськ Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гріг”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 45784,99 грн., у тому числі 43621,00 грн. основного боргу, 1907,56 грн. пені та 256,33 грн. 3% річних.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошового зобов’язання за договором поставки №07/12-09 від 07.12.2009р., внаслідок чого утворилась заборгованість та підстави для нарахування штрафних санкцій, 3% річних.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок пені та 3% річних, копію договору №07/12-09 від 07.12.2009р. разом із додатковими угодами до нього; рахунків №04 від 22.01.2010р., №07 від 09.02.2010р., №13 від 17.02.2010р., №17 від 26.02.2010р., №18 від 04.03.2010р., №27 від 18.03.2010р., №28 від 23.03.2010р., №29 від 26.03.2010р.; накладних №04 від 22.01.2010р., №06 від 09.02.2010р., №09 від 17.02.2010р., №11 від 26.02.2010р., №12 від 04.03.2010р., №21 від 18.03.2010р., №24 від 23.03.2010р., №25 від 26.03.2010р.; довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей №1від 22.01.2010р., №3 від 09.02.2010р., №5 від 17.02.2010р., №7 від 25.02.2010р., №9 від 04.03.2010р., №11 від 18.03.2010р., №12 від 23.03.2010р., №13 від 26.03.2010р.; банківських виписок; видаткових накладних (повернення) №ВП-0000001 від 26.02.2010р., №ВП-0000002 від 18.03.2010р., №ВП-0000003 від 18.03.2010р., №ВП-0000005 від 23.03.2010р., №ВП-0000004 від 23.03.2010р.; претензії №32 від 30.04.2010р. разом із підтвердженням її отримання Відповідачем; претензії №45 від 11.06.2010р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує посиланням на ст.ст.11, 14, 202, 509, 525, 526, 530, 549, 599, 611, 625, 626, 655, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 230, 265 Господарського кодексу України та ст.ст.1, 12 Господарського процесуального кодексу України.

15.09.2010р. у судовому засідання представником Позивача надано суду копію супровідного листа №54 від 10.09.2010р. разом із підтвердженням його відправлення Відповідачу, акту звірки розрахунків станом на 10.09.2010р., підписаного з боку Позивача, податкових накладних №4 від 22.01.2010р., №8 від 09.02.2010р., №13 від 17.02.2010р., №16 від 26.02.2010р., №20 від 04.03.2010р., №28 від 18.03.2010р., №32 від 23.03.2010р., №37 від 26.03.2010р., розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної №29/18 від 22.01.2010р., №4/18 від 26.02.2010р., №4/33 від 18.03.2010р., №8/34 від 18.03.2010р., №8/35 від 23.03.2010р., №13/36 від 23.03.2010р., а також розгорнутий розрахунок суми боргу, пені та 3% річних.

Представники Позивача та Відвідача в судове засідання не з’явились, останній витребуваних документів не надав.

Оскільки ухвали суду спрямовувались рекомендованою кореспонденцією за адресою Відповідача, яка вказана Позивачем в позовній заяві та міститься у інших документах, доданих до матеріалів справи, суд дійшов висновку, що останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином.

Суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Позивач стверджує, що підставою виникнення обов’язків Відповідача по оплаті переданого товару є договір №07/12-09 від 07.12.2009р.

Оцінивши договір №07/12-09 від 07.12.2009р., із якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

В силу пункту 1.1 договору, Позивач (Постачальник) зобов’язується передати у власність Відповідача (Покупця) товар у відповідному асортименті, кількості та за цінами в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, а Покупець зобов’язується прийняти та оплатити цей товар.

Згідно п.1.2 договору, сторони дійшли домовленості про те, що найменування товару, його асортимент та ціна визначаються у специфікації (накладній), яка є невід’ємною частиною договору.

У відповідності до п.1.4 договору, право власності на товар та ризик випадкової його загибелі або псування переходять до Покупця з дати поставки і підписання відповідних документів.

За визначеннями п.4.1 договору, поставка здійснюється силами та за рахунок Покупця зі складу Продавця.

Додатковою угодою від 12.03.2010р. до спірного правочину сторони погодили поставку (мовою оригіналу): «Ядро подсолнечника рушенное (лузжистость не более 3,5%)) у кількості 60тн за ціною 1тн. – 6300,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість, що загалом становить 378000,00 грн.. При цьому, у п.2 даної угоди визначили, що остаточна кількість товару зазначається у накладних.

Згідно з накладними №04 від 22.01.2010р., №06 від 09.02.2010р., №09 від 17.02.2010р., №11 від 26.02.2010р., №12 від 04.03.2010р., №21 від 18.03.2010р., №24 від 23.03.2010р., №25 від 26.03.2010р., Продавець фактично передав продукцію Покупцеві на загальну суму 158032,00 грн., а останнім її прийнято, що підтверджується підписами на даних документах.

Повноваження осіб з боку Відповідача, які здійснили приймання товару підтверджуються довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, що містяться у матеріалах справи.

Внаслідок цього, враховуючи положення ст.664 Цивільного кодексу України та наведених положень договору, обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов’язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов’язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

Одночасно, відповідно до п.7.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 названого закону визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону, податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Аналогічні положення містяться і в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.1997р. за №233/2037.

При цьому, відповідно до п.п.7.2.8 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", платники податку зобов'язані вести окремий облік операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону. Зведені результати такого обліку відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону. Платник податку веде реєстр отриманих та виданих податкових накладних у документальному або електронному вигляді за його вибором, у якому зазначаються порядковий номер податкової накладної, дата її виписки (отримання), загальна сума та сума нарахованого податку, а також реєстраційний номер платника податку продавця, який надав податкову накладну такому платнику податку. За наявності оригіналу податкової накладної невключення її до зазначеного реєстру не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку. Форма і порядок заповнення реєстрів отриманих та виданих податкових накладних встановлюються центральним податковим органом.

На виконання підпункту 7.2.8 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (зареєстрованим в Мін'юсті України 18.07.2005р. за №770/11050) затверджено Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на наведені положення чинного законодавства України, оцінивши докази, долучені до матеріалів справи, суд дійшов висновку про договірний характер даних правовідносин, враховуючи наступне.

По-переше, вид продукції, вказаної у накладних ідентичний визначеному додатковою угодою до договору №07/12-2009р.

По-друге, поставка здійснювалась у межах дії наведеного правочину (строк дії договору, згідно п.8.1, до 13.12.2010р.).

По-третє, податкові накладні, випісані Позивачем за результатами проведення даних господарських операцій, мають посилання на договір купівлі-продажу як на підставу їх здійснення.

Крім того, асортимент, кількість та ціна товару, що був поставлений згідно наведеної первинної документації тотожні вказаним в податкових накладних.

Таким чином, для виконання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного та повного розгляду справи, перевірено в межах яких договорів здійснювалась поставка, чи відповідав поставлений товар тому товару, який сторони визначили у вказаному вище договорі, чи укладались між сторонами будь-які інші усні чи письмові договори, зокрема, за яким здійснювали поставки товару на підставі видаткових накладних, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до пояснень Позивача (супровідний лист представлений суду 15.09.2010р.), що не спростовані Відповідачем у порядку, визначеному процесуальним законодавством, інших договірних стосунків між Позивачем та Відповідачем, окрім як на підставі договору №07/12-09 від 07.12.2009р., не існує.

Виходячи з системного аналізу наведених вище норм та обставин, суд вважає, що надані Позивачем документи є належними доказами здійснення передачі Відповідачу продукції та прийняття ії останнім саме в межах спірного договору.

Таким чином, оплата за поставлену продукцію повинна здійснюватись на умовах і в порядку, визначених у договорі №07/12-09.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що оплата товару здійснюється за цінами, відображеними у національній валюті, які погоджені сторонами.

Таке погодження вбачається, виходячи з підпису перелічених вище накладних уповноваженою особою Відповідача.

Згідно п.3.2 договору, розрахунок за продукцію здійснюється за фактом поставки готівковим або безготівковим шляхом протягом 30 календарних днів з моменту поставки продукції.

Оплатою продукції вважається зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника від Покупця.

За твердженнями Позивача, що не спростовані під час розгляду справи, та підтверджуються представленими суду банківськими виписками, Відповідачем здійснена часткова сплата товару у загальній сумі 113835,00 грн.

Окрім того, згідно видаткових накладних (повернення) №ВП-0000001 від 26.02.2010р., №ВП-0000002 від 18.03.2010р., №ВП-0000003 від 18.03.2010р., №ВП-0000005 від 23.03.2010р., №ВП-0000004 від 23.03.2010р., Відповідачем повернуто (мовою оргигіналу): «мишки полипропиленовые», вартість яких врахована у загальну суму здійсненої поставки, на суму 576,00 грн.

У подальшому, як вбачається з фактичних обставин справи, оплат за отриманий товар Відповідачем не здійснювалось.

Отже, грошове зобов’язання Покупця перед Постачальником на суму 43621,00грн. на момент прийняття рішення суду не виконане.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й частина 1 статті 193 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Згідно ст.ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона за допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов’язань за договором №07/12-09 від 07.12.2009р. щодо здійснення остаточного розрахунку з Позивачем за поставлену продукцію.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 43621,00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок Відповідача сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком Позивача розмір 3% річних з урахуванням визначеного останнім періоду прострочення та здійснених оплат совокупно становить 256,33 грн.

Перевіривши даний арифметичний розрахунок за допомогою програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство” та порядок їх нарахування, що здійснений у межах законодавчого поля, суд дійшов висновку про задоволення вказаних позовних вимог у розмірі, визначеному Позивачем.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

Отже, виходячи з наведеного, вбачається право сторін при укладенні господарського правочину щодо вільного, на власний розсуд визначення відповідальності за відповідне правопорушення, яке не суперечить вимогам закону.

Пунктом 5.2 договору №07/12-09 сторонами визначена відповідальність за товар, передбачена у вигляді штрафу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.

Проте, Позивачем нарахована та заявлена до стягнення сума пені із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми.

Оскільки, за змістом, виходячи з порядку нарахування та кінцевої суми, у даному випадку поняття штрафу від поняття пені не відрізняється, розрахунок даних позовних вимог не протиречить вимогам діючого законодавства, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню у розмірі, визначеному Позивачем, а саме 1907,56 грн.

Відповідно до статті 49 ГПК України, державне мито та витрати на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Нью-Йорк агро-інвест”, с.Новгородське м.Дзержинськ Донецької області, до Відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Гріг”, м.Маріуполь Донецької області, про стягнення 45784,99 грн., у тому числі 43621,00 грн. основного боргу, 1907,56 грн. пені та 256,33 грн. 3% річних, задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Григ” (85294, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Азовстальська, 151, ЄДРПОУ 23982891, р/р26002200004002 у від.№3 ЗАТ «Донгорбанк», МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нью-Йорк агро-інвест” (85294, Донецька область, м.Дзержинськ, п.Новгородське, вул.Пролетарська, 3, ЄДРПОУ 32457825, р/р2600010711 в ДОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО335076) 45784,99 грн., у тому числі 43621,00 грн. основного боргу, 1907,56 грн. пені та 256,33 грн. 3% річних.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Григ” (85294, Донецька область, м.Маріуполь, вул.Азовстальська, 151, ЄДРПОУ 23982891, р/р26002200004002 у від.№3 ЗАТ «Донгорбанк», МФО 334970) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Нью-Йорк агро-інвест” (85294, Донецька область, м.Дзержинськ, п.Новгородське, вул.Пролетарська, 3, ЄДРПОУ 32457825, р/р2600010711 в ДОД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО335076) відшкодування сплаченого державного мита в розмірі 457,84 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У судовому засіданні 29.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

6.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

7.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Суддя                               

Повний текст рішення підписано 04.10.2010р