Рішення № 11548357, 30.09.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.09.10 р.                     Справа № 16/181                               

Суддя господарського суду Донецької області В.В. Манжур,

при секретарі Горячовій М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста” м.Донецьк

про стягнення 490571,56грн.,

За участю представників сторін :

від позивача: Зеленюх В.Р., Тромса Є.В. – за довіреністю

від відповідача: Барановська М.Г. – за довіреністю

                     Чепрасова Н.М. – директор (наказ № 79-к від 02.06.09р.)

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.08.2010р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста” м.Донецьк про стягнення 490571,56грн., у тому числі суми заборгованості з лізингових платежів в розмірі 436256,44грн., пені в розмірі 38982,44грн., 3% річних в розмірі 8252,42грн., індексу інфляції в розмірі 7080,26грн. За вказаною позовною заявою розгляд справи призначено на 31.08.2010р. – 10 год. 15 хв. Судом визнано обов`язковою явку у судове засідання представників сторін, сторони у справі зобов`язані надати докази та документи, необхідні для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи.

Представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

          У судовому засіданні клопотання про фіксацію судового процесу технічними засобами не надавалось, на підставі чого справу було розглянуто без застосування зазначених засобів. Крім цього, роз’яснено вимоги ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України, тому складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір фінансового лізингу № 413 від 09.08.2007р., додаткову угоду від 02.03.2009р. до договору, замовлення на ТЗ № 413/001 від 09.08.2007р., акт приймання-передачі ТЗ № 413/001 від 01.10.2007р., замовлення на ТЗ № 413/002 від 03.10.2007р., акт приймання-передачі ТЗ № 413/002 від 05.12.2007р., плани лізингу та зміни до них, рішення господарського суду Донецької області по справі № 33/24 від 04.03.2009р., неналежне виконання відповідачем умов договору, з приводу чого виникла заборгованість та позивачем були нараховані пеня, 3% річних та індекс інфляції.

Згідно ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України – позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

          Позивач надав до суду заяву за № 2569 від 09.09.2010р., в якій просить стягнути з відповідача суму заборгованості з лізингових платежів в розмірі 414729,45грн., пеню в розмірі 37097,45грн., 3% річних в розмірі 8252,42грн., індекс інфляції в розмірі 7080,26грн.

          Відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, але письмового відзиву до матеріалів справи не надав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

          09.08.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Веста” (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу за № 413 (далі за текстом – договір), згідно п.2.1. договору Лізингодавець передав Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримав від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу ТЗ у відповідності з Замовленням на ТЗ.

          Договір вступає в дію з моменту його підписання (п.19.1. договору).

          Термін дії Договору зумовлений строком лізингу, який вказується в Плані лізингу окремо щодо кожного ТЗ. Договір втрачає свою силу після виконання Сторонами своїх зобов’язань по ньому (п.19.2. договору).

          Договір підписаний без заперечень та зауважень.

Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами були підписані акти приймання-передачі ТЗ за № 413/001 від 01.10.2007р., № 413/002 від 05.12.2007р. щодо передачі транспортних засобів в платне користування на умовах договору.

Згідно пункту 3 договору, Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в Плані лізингу та змінах до Планів лізингу.

За умовами договору Лізингоодержувач прийняв на себе зобов’язання вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов’язані з використанням ТЗ і не входять до складу щомісячних лізингових платежів (п.7.16 договору).

За переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в Плані лізингу та інших додатках (п.5.1. договору).

Відповідно до узгоджених між сторонами змін до Плану лізингу оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж та інші платежі за договором обчислюються відповідно до змін обмінного курсу НБУ української гривні до валюти, зазначеної в Плані лізингу, на момент виставлення рахунку Лізингодавцем.

Сторонами було досягнуто згоди щодо розміру платежів за договором та дати лізингового платежу за відповідний період користування ТЗ за планом лізингу (визначено 20 число кожного місяця).

Згідно умов додаткової угоди від 02.03.2009р., яка є невід’ємною частиною договору та набирає чинності з дати її підписання обома сторонами та скріплення їх печатками, пункт 5.8. договору викладений в наступній редакції: „Оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний Лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку:

- сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ сплачується у сумі, зазначеній у Плані лізингу;

- комісія Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується за наступною формулою:

КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ – ЛППЛ), де:

КЛПМ – комісія Лізингодавця за поточний місяць,

КЛПЛ – комісія Лізингодавця за відповідний місяць згідно Плану лізингу,

ЛППЛ – лізинговий платіж за відповідний місяць згідно Плану лізингу,

КоефКВ – коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: курс валюти, зазначеної у відповідному Плані лізингу, за даними Української міжбанківської валютної біржі / курс валюти, зазначений у відповідному Плані лізингу.

При цьому розрахунок здійснюється, виходячи з обмінного курсу, що оприлюднено на Інтернет сайті: www.finance.ua станом на останній робочий день, що передує даті виставлення рахунку Лізингодавцем.

У разі недоступності ресурсу Інтернет сайту www.finance.ua по незалежним від Лізингодавця обставинам, розрахунок вартості послуг Лізингодавця здійснюється, виходячи з обмінного курсу української гривні, що оприлюднено на Інтернет сайті www.ufs.com.ua станом на останній робочий день, що передує даті виставлення рахунку Лізингодавцем”.

Вказана додаткова угода підписана обома сторонами без заперечень та скріплена їх печатками.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов’язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.11 Закону України „Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач зобов’язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”).

На підставі договору позивачем були виставлені рахунки-фактури на сплату лізингових платежів за період з березня 2009р. по січень 2010р., які направлені на адресу відповідача, про що свідчать списки поштових відправлень за вказаний період. Оскільки відповідач здійснив часткову оплату лізингових платежів за договором, за розрахунком позивача сума заборгованості з лізингових платежів, яка до теперішнього часу не погашена, становить 414729,45грн.

Заперечення відповідача щодо здійснення позивачем лізингових розрахунків за договором виходячи з курсу валюти судом до уваги не приймаються, оскільки розрахунки проводяться у гривнях, що відповідає приписам ч.2 ст.189 Господарського кодексу України. Порядок нарахування лізингових платежів виходячи з обмінного курсу валюти на дату виставлення рахунків для оплати узгоджений між сторонами в договорі та в планах лізингу та не суперечить чинному законодавству.

Зважаючи на те, що на момент розгляду справи відповідачем не надано до матеріалів справи доказів сплати суми заборгованості з лізингових платежів в повному обсязі, вимоги позивача про стягнення суми заборгованості з лізингових платежів в розмірі 414729,45грн. обґрунтовані, доведені належним чином та підлягають задоволенню.

Щодо уточнених позовних вимог про стягнення пені в розмірі 37097,45грн., суд виходить з наступного:

Згідно пункту 16.1. договору, при порушенні Лізингоодержувачем зобов’язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених договором, Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1 % від простроченої суми за кожен день прострочки.

Згідно зі ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

          Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Таким чином, законодавчо обмежений строк, протягом якого може нараховуватись пеня за порушення договірних зобов’язань.

Крім того, відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тому згідно наданого позивачем уточненого розрахунку, який визнаний обґрунтованим та арифметично вірним, розмір пені становить 37097,45грн. Отже, стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 37097,45грн.

          Стосовно заявлених вимог про стягнення 3% річних в розмірі 8252,42грн. та індексу інфляції в розмірі 7080,26грн., суд виходить з наступного:

Прострочення відповідачем грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних з простроченої суми, на підставі статті 625 ЦК України.

          Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, що прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          За розрахунком позивача, який арифметично перевірено судом у відповідності до методики листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ”, три відсотки річних становлять 8252,42грн. та індекс інфляції складає 7080,26грн. та підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідача, оскільки саме з вини останнього виник спір.

На підставі п.3 ч.2 ст.11, ч.1 ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ст.ст.1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, ст.ст.525, 615, 549, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 32, 33, 34, 38, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста” м.Донецьк про стягнення суми заборгованості з лізингових платежів в розмірі 414729,45грн., пені в розмірі 37097,45грн., 3% річних в розмірі 8252,42грн., індексу інфляції в розмірі 7080,26грн. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Веста” м.Донецьк (вул.Красножовтнева, 111, м.Донецьк, 83053; ЄДРПОУ 30584283; р/р 260081972 ДОД ВАТ „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 335076) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” м.Київ (юридична адреса: пр.Перемоги, 67, м.Київ, 03062; фактична адреса: бул.І.Лепсе, 4, корп.1, м.Київ, 03680; ЄДРПОУ 32774741; п/р 2600510828 у ВАТ АБ „Укргазбанк”, МФО 320478) суму заборгованості з лізингових платежів в розмірі 414729,45грн., пеню в розмірі 37097,45грн., 3% річних в розмірі 8252,42грн., індекс інфляції в розмірі 7080,26грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 4671,59грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 224,74грн

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 30.09.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                               

Повний текст рішення складений та підписаний 04.10.2010р.