Рішення № 11547529, 07.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

РІШЕННЯ

Іменем України

07.10.2010Справа №2-32/4088-2010

Господарський суд Автономної республіки Крим у складі судді Барсукової А.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Управління екологічної безпеки Одеської міської ради ( 95026, м. Одеса, вул.. Дерибасівська, 14 ідентифікаційний код 25031496)

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект Екологія Крим» (95000Ю АР Крим, м. Сімферополь, вул.. Дружби, 62, кв. 132, ідентифікаційний код 32497124)

Про стягнення 19700, 40 грн.

За участю представників:

Від позивача – не з’явився.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: Управління екологічної безпеки Одеської міської ради звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплект Екологія Крим» про стягнення 19 700, 40 грн.

Ухвалою Господарського суду від 12.08.2010 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 26.08.2010 року, про що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені.

З підстав зазначених в ухвалах господарського суду від 26.08.2010р., від 07.09.2010р., від 16.09.2010р., від 28.09.2010р. розгляд справи відкладався, про що сторони у справі були повідомлені відповідно до п.3.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови ВГСУ від 19.12.2002р. № 75 – рекомендованою поштою.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в ході ревізії Контрольно-ревізійним відділом м.Одеси була проведена зустрічна звірка, в результаті якої встановлено, що відповідачем було поставлене обладнання за додаткову плату, хоча воно входило до комплекту обладнання, яке було предметом договору №61 від 06.11.2008р., ціна за яке була визначена цим договором, у в зв’язку із чим позивачем було подвійно оплачено вартість обладнання, яке повинно було увійти до комплекту установки, на суму 19700, 40 грн.

Відповідач, вп’яте, без поважних причин, повноважного представника в судове засідання не направив, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи рекомендованою поштою.

Відповідно до пункту 3.6 Роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 ( зі змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. Отже, відповідач вважається повідомленим про час та місце судового розгляду справи.

Крім того, відповідач сповіщений про порушення провадження у справі, про що свідчить підпис уповноваженої особи в картці поштового повідомлення, повернутій на адресу господарського суду. ( а.с. 45).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористувався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов’язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв’язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України –за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

06.11.2008р. між Управлінням екологічної безпеки Одеської міської ради (Покупець) (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комплект Екологія Крим» (Продавець) ( відповідач) був укладений Договір купівлі-продажу № 61 (а.с. 18 -22).

Зазначений договір купівлі-продажу укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками обох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статей 207, 208 Цивільного кодексу України і є правомірним правочином, в силу статті 204 Цивільного кодексу України.

За своєю правовою природою, зазначений договір є договором купівлі – продажу, відповідно до вимог статті 655 Цивільного кодексу України.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.1 Договору сторони встановили, що Продавець зобов’язується передати товар – машини та устаткування у власність покупцеві, а Покупець, уразі відсутності зауважень, зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього встановлену Договором грошову суму.

Відповідно до пункту 2.1 Договору перелік товарів, їх кількість та асортимент встановлюються у відповідних одиницях виміру – штуках та зазначений у Додатку 1 до договору , що є невід’ємною частиною договору.

Ціна договору передбачена пунктом 5.1 та становить 2316429, 50 грн.

Так на виконання умов договору, відповідачем було передано покупцеві обладнання на суму 140629, 50 грн. за видатковою накладною № РН-0000001 від 04.02.2009р. та на суму 2175800, 00 грн. – за видатковою накладною № РН-0000002 від 19.05.2010р. ( 52-53).

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов’язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач в обґрунтування позовних вимог про стягнення 19700 грн, посилається на порушення комплектності поставленого відповідачем обладнання, до якого повинно було увійти додатково придбане позивачем за додаткову плату обладнання на суму 19700 грн.

Проте, суд не може погодитися з доводами позивача з наступних підстав:

Відповідно до статті 682 Цивільного кодексу України, продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, що відповідає умові договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Статтею 683 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором купівлі-продажу товару визначений обов’язок продавця передати покупцеві певний набір товару у комплекті (комплект товару), зобов’язання є виконаним з моменту передання продавцем усього товару, включеного до комплекту.

Як вбачається з до додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 61 від 06.11.2008р., який є невід’ємною частиною Договору (пункт 2.1.Договору), сторонами самостійно визначений перелік машин та устаткування. ( а.с. 66).

Як вбачається з наведеного додатку до договору продавець повинен був поставити покупцеві :

-          Установку біологічної очистки стічних вод у комплекті з решіткою

-          Насос погружний Wilo STS 40/10 у комплекті зі шлангом з синтетичного матеріалу і муфтами для кріплення до насосу і шлангу

-          Корпус дегільминтизатора з трубчатим теплообмінником

-          Шафа стальна для обладнання , навісна, розмір 900х600х300 мм

-          Котел електродний «Форсаж -3»

-          Насос Wilo Stratos -25/1-6

-          Шахтна насосна станція для відводу стічних вод Wilo-Drainlift WS 625 E/1800 STS 40/10

-          Компресор роторний ВР 15-1/1,3

-          Аератор АП КВ -1,0х 120

-          Насос погружний Wilo STS 40/10 у комплексі зі шлангом з синтетичного матеріалу і муфтами для кріплення до насосу і шлангу

-          Щит керування насосами Wilo-Drain-Contol

При цьому, вищенаведений перелік комплектуючих та устаткування абсолютно відповідає кількості, асортименту та ціні поставленого товару, згідно видаткових накладних №РН-0000001 від 04.12.2009р. та №0000002 від 19.05.2009р.

Відповідно до пункту 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Поняття "зобов'язання" необхідно розглядати як правовідношення, зміст якого можуть складати декілька обов'язків разом з кореспондуючими ним повноваженнями, метою яких є товарне переміщення соціальних благ з майнової сфери боржника в майнову сферу кредитора.

Підпунктом 3 пункту 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до пункту 2 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Пунктом 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, надана позивачем в обґрунтування позовних вимог специфікація на установку біологічної очистки побутових стічних вод ( а.с. 61), з тексту якої вбачається, що вона є Додатком до Договору №12 від 14.11.2008р., не може бути прийнята судом у якості належного доказу поставки комплектуючих елементів за додаткову суму, поза межами комплекту, оскільки вказана специфікація взагалі не місить посилання на договір № 61 від 06.11.2008р., та не має жодного до нього відношення і, як слідство, до предмету спору в рамках даної справи.

З цього приводу суд зазначає наступне:

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що закріплено в статті 627 Цивільного кодексу України.

Сторонами в договорі добровільно визначено перелік товарів, їх кількість згідно з додатком № 1 до договору, в якому в свою чергу і визначений перелік товарів на суму 2316429, 50 грн.

При цьому посилання на специфікацію до іншого Договору, є неспроможною, та такою, що не може лягти в основу рішення про задоволення позовний вимог у дійсній справі.

З огляду на викладене, враховуючи досліджені судом матеріали справи, вбачається належне виконання відповідачем обов’язків за договором купівлі-продажу у повному обсязі і, таким чином, відсутність у відповідача будь – якого зобов’язання повернути позивачеві заявлену суму, а отже й відсутність законних та обґрунтованих підстав для задоволення позову.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки передбачені статтями 91-93 Господарського процесуального кодексу України. Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Направити рішення на адресу сторінвідповідно до вимог статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Барсукова А.М.