Рішення № 11547528, 04.10.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 319

РІШЕННЯ

Іменем України

04.10.2010Справа №2-12/2394.4-2010 За позовом – Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032 м. Київ, б-р Шевченка, 50-г)

до відповідачів: 1) Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» (на 2 адреси: 01023 м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41; 01019 м. Київ, а/я 34);

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта» (98500 м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8);

3) Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія-груп» (95000 м. Сімферополь, вул. Шмідта/Тургенєва, 19/1).

треті особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – 1)Фонд майна Автономної Республіки Крим (95015 м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17);

2)Кримське республіканське підприємство «Сімферопольське міжрайонне бюро реєстрації та технічної інвентаризації» (95000 м. Сімферополь, вул. Некрасова, 11);

3)Виконавчий комітет Алуштинської міської ради (98500 м. Алушта пл. Радянська, 1)

4)Відкрите акціонерне товариство «Завод «Ленінська кузня» (04176 м.Київ. вул. Електриків, буд. 26)

5)Фонд державного майна України (01133 м. Київ вул. Кутузова, 18/9)

про повернення майна та визнання права власності

          Колегія суддів:

головуючий: Іллічов М. М.

судді: Лукачов С. О.

Барсукова А. М.

Від позивача: Косарєв О. М., головний спеціаліст-юрисконсульт відділу юридичного забезпечення, довіреність № 51 від 28.05.2010 р.

Від відповідача: 1. Хорошунова Т.О. – представник, довіреність №16-06/01 від 16.06.10;

2,3. Кузнєцова Є. М., представник, довіреність б/н від 11.01.2010 р.

Від третіх осіб: 1,2,3,4,5 - не з’явились

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до відповідачів – Закритого акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій «Алушта» про визнання права власності на спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 та про повернення за актом приймання-передачі майна вказаних спальних корпусів ВАТ «Завод «Ленінська кузня» як Балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009 року у справі №2-8/2471.3-2009, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з прийнятими рішенням та постановою, Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Києву подало касаційну скаргу до Вищого господарського суду України.

Постановою Вищого господарського суду України від 10 березня 2010 року касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву задоволена частково; постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.12.2009 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.09.2009 р. у справі №2-8/2471.3-2009 скасовані, справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно резолюції голови господарського суду АР Крим Луцяка М.І., справа передана на розгляд колегії суддів господарського суду АР Крим у складі: головуючого судді Іллічова М.М. та суддів: Лукачова С. О., Барсукової А. М. із привласненням нового номеру – 2-12/2394.4-2010.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 14.07.2010 р. суд задовольнив клопотання позивача та виключив ТОВ «Асторія-груп» з числа третіх осіб та залучив його третім відповідачем у справі.

Заявою від 26 липня 2010 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд визнати договір купівлі-продажу від 26.12.2007 року, засвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу, р№ 5092 спальних корпусів № 6 та № 7, розташованих на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 недійсним з моменту укладання; визнати за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву право власності на спальні корпуси №6 та №7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8; зобов’язати ТОВ «Асторія Груп» повернути нерухоме майно – спальні корпуси № 6 та № 7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «завод «Ленінська Кузня» як Балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 29.07.10 було частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову: заборонено ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», ТОВ «Санаторій «Алушта», ТОВ «Асторія-груп» та іншим особам вчиняти будь які дії спрямовані на відчуження, перехід прав власності на спірне майно - спальні корпуси №6 та №7, які розташовані на території закритого акціонерного товариства «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8.

ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» позовні вимоги не визнавались з огляду на недоведення позивачем доводів щодо належності спірного майна державі. Також стороною робились посилання на обставини щодо формування статутного фонду акціонерного товариства «Укрпрофздравниця» встановлені судовими рішеннями у справі №137/7 від 20.01.1997р. та у справі 137/7-7/30 від 17.06.1997р.

ТОВ «Санаторій «Алушта» позовні вимоги не визнавались з огляду на те, що обставини правомірності створення ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» та набуття ним прав власності вже було встановлено судами. Доказів належності майна державі позивачем не надано, ні він, ні завод «»Ленінська кузня» не є стороною договору купівлі-продажу 26.12.2007 р. тож підстав для передачі майна не вбачається.

ТОВ «Асторія-груп» позовні вимоги не визнавались за аналогічними аргументами.

Треті особи явку своїх представників до судового засідання не забезпечили. Про причини нез’явлення суд не повідомили. Про день та час судового засідання були сповіщені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

Постановою Ради міністрів УРСР від 23 квітня 1960 року № 606 всі санаторії, в тому числі й санаторій «Алушта» були передані у відання Української Республіканської ради профспілок (Укрпрофради).

Правонаступником Укрпрофради із 1991 року стала Федерація незалежних профспілок України.

04 грудня 1991 року Радою Федерації незалежних профспілок України та Фондом соціального страхування України на базі санаторно-курортних закладів та організацій Української республіканської ради з управління курортами профспілок було створено Акціонерне товариство «Укрпрофздоровниця».

Згідно з актом від 24 січня 1992 року на підставі Постанови Президії Ради Федерації незалежних профспілок України від 22.11.1991 року «Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» у власність останнього було передано майно територіальних санаторно-курортних установ, санаторіїв, будинків відпочинку, тощо, згідно переліку до акту від 24.01.1992 р.

У подальшому, рішенням виконавчого комітету Алуштинської міської ради від 27 квітня 2001 року № 396 «Про оформлення права власності» на підставі листів ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофздоровниця» від 22.11.2000 року, від 24.11.2000 року, було вирішено оформити право власності за ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофздоровниця» на об’єкти нерухомого майна філій Алуштинського дочірнього підприємства ЗАТ «Укрпрофздоровниця».

До складу зазначеного майна увійшло також й майно санаторію «Алушта» по вул. Глазкрицького, 8 у м. Алушта.

На підставі зазначеного рішення, Алуштинської міською радою було видано свідоцтво про право власності на об’єкт в цілому, розташований у м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8.

Відповідно до повідомлення Кримського республіканського підприємства «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації» вих. № 6313/31 від 18 червня 2010 року, на літеру «И» - корпус № 6, літеру «Й» - корпус № 7, що розміщені на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8, право власності зареєстровано за ТОВ «Асторія-груп» на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу, реєстраційний № 5092.

Звертаючись з даним позовом, та у подальшому, уточнивши позовні вимоги, позивач наполягає на визнанні договору купівлі-продажу від 26.12.2007 року, засвідченого приватним нотаріусом Алуштинського міського нотаріального округу, р№ 5092 спальних корпусів № 6 та № 7, розташованих на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 недійсним з моменту укладання; визнанні за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву права власності на спальні корпуси № 6 та № 7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8; зобов’язанні ТОВ «Асторія Груп» повернути нерухоме майно – спальні корпуси № 6 та № 7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня» як Балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість частково задовольнити повні вимоги з огляду на наступне.

Стаття 10 Конституції (Основний Закон) України 1978 року, що діяла на час виникнення спірних відносин, в Україні існувала державна (загальнонародна) і колгоспно-кооперативна власність і ніхто не мав права використовувати державну власність з метою особистої наживи та в інших корисливих цілях.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про власність» від 07.02.1991 р. № 697- ХІІ лише власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном, а статтею 34 цього Закону визначено, що загальнодержавну (республіканську) власність складають , зокрема, об’єкти соціально-культурної сфери або інше майно.

Суд зауважує, що постановою Ради міністрів УРСР від 23.04.1960 року № 606 всі санаторії, в тому числі й санаторій «Алушта» були передані у відання, а не у власність Української Республіканської ради профспілок (Укрпрофради), а відтак, правонаступники останньої не вправі були розпоряджатись спірним майном як власники.

Слід також враховувати, що постановою Верховної ради Української РСР «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 29 листопада 1990 року № 506 введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна та введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна.

Таким чином, на підставі наведених норм права Президія Ради Федерації незалежних профспілок України не вправі була своєю постановою від 22.11.1991 року передавати за актом від 24.01.1992 року у власність створеного нею Акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» спірне майно, яке є державною власністю.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Судової палати у господарських справах Верховного Суду України від 25.09.2007 року зі справи № 30/475-05-11719 Господарського суду Одеської області, а також в ухвалі Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 22.10.2008 р. за позовом першого заступника прокурора Донецької області в інтересах держави в особі Міністерства охорони здоров’я України до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця», особа 1, комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» с. Слов’янська Донецької області, третя особа – Фонд державного майна України, про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та реєстрації права власності.

Спірне нерухоме майно (спальні корпуси № 6 та № 7 у м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8) при приватизації державного підприємства завод „Ленінська кузня" не було включено до складу цілісного майнового комплексу зазначеного підприємства, а таким чином, не увійшло також й до статутного фонду ВАТ „Завод „Ленінська кузня", але перебуває на його балансі і належить державі. ВАТ „Завод „Ленінська кузня" в даному випадку має статус Балансоутримувача згаданого майна.

Наказом Фонду державного майна України від 16.12.1993 року № 48-ДП було прийнято рішення про приватизацію цілісного майнового комплексу державного підприємства "Ленінська кузня".

На виконання зазначеного наказу було створено комісію з інвентаризації державного майна, що входило до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства "Ленінська кузня", про що видано наказ Фонду від 31.01.1994 року, а також створено комісію з приватизації зазначеного об'єкта (наказ Фонду державного майна від 31.01.1994 року № 9-ПК).

Комісією було проведено інвентаризацію майна зазначеного підприємства, за її результатами складено протокол засідання інвентаризаційної комісії № 1 від 10.03.1994 року, на підставі якого складено акт оцінки вартості майна державного підприємства "Ленінська кузня", який затверджено розпорядженням Фонду державного майна від 27.04.1994 року № 32-РОМ.

На підставі протоколу інвентаризації та передавального балансу підприємства, комісією з приватизації складено Акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу завод «Ленінська кузня" (далі Акт оцінки) станом на 01 лютого 1994 року, який затверджено розпорядженням Фонду державного майна від 27.04.1994 року № 32-РОМ.

- Оцінка вартості цілісного майнового комплексу заводу "Ленінська кузня'' здійснювалась відповідно до вимог Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993 року №717 (далі Методика). Відповідно до пункту 12 Акту оцінки, з вартості цілісного майнового комплексу вилучено вартість майна на суму 2 446 млн. крб., у тому числі:

- майно, для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації-62 млн. крб. (акції, частки, паї, інші свідоцтва про власність, якими володіє підприємство в статутних фондах інших юридичних осіб)(підпункт 12.2);

- державний житловий фонд - 1 744 млн. крб. (підпункт 12.3) (незавершене будівництво житла - 877 млн. крб., 9 житлових будинків - 867 млн. крб.);

- об'єкти, які не підлягають приватизації - 640 млн. крб. Перелік вилученого майна міститься у пункті 3.8 Плану приватизації державного

підприємства заводу "Ленінська кузня" (затверджено розпорядженням ФДМУ від

27.04.94 № 11- РПП) . До такого майна було віднесено: майно цивільної оборони

вартістю 339 млн. крб.; інженерні комунікації, які розташовані за межами території

заводу, вартістю 94 млн. крб.; майно для обслуговування мобрезерву вартістю 39 млн. крб.

Вищезазначене майно не підлягало приватизації, тому відповідно до п. 42 Методики вартість майна цілісного майнового комплексу, що підлягало приватизації, було зменшено на вартість цього майна.

Все інше державне майно, яке перебувало на бухгалтерському обліку державного підприємства заводу "Ленінська кузня", за винятком вилученого у сумі 2 446 млн- крб. майна, підлягало приватизації.

Підтвердженням того, що об'єкт соцкультпобуту, а саме: 6 та 7 корпуси санаторію Алушта", м. Алушта не був приватизований та ніколи не передавався до статутного фонду ВАТ "Завод "Ленінська кузня є:

- довідка "Про об'єкти нерухомого майна, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Завод "Ленінська кузня";

- пункт 9.3 Плану приватизації державного підприємства заводу "Ленінська кузня", за яким корпуси в санаторії "Алушта" відносяться до об'єктів соціально-культурного призначення, що знаходяться на балансі та в господарському віданні підприємства, тобто не увійшли до статутного фонду ВАТ "Завод "Ленінська кузня";

- Перелік об'єктів нерухомого майна що не увійшли до статутного фонду ВАТ "Завод "Ленінська кузня" станом на 01.02.1994 року.

На підставі Положення про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі (далі - Положення, затверджено наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19 травня 1999 р. N 908/68. зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 червня 1999 р. за N 414/3707) державні органи приватизації здійснюють управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, яке полягає у виборі та забезпеченні уповноваженим органом способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства відповідно до таких принципів, як, зокрема, забезпечення ефективності використання та збереження державного майна, здійснення заходів контролю. В даному випадку РВ ФДМУ по м. Києву є органом управління державним майном, яке не увійшло до статутного фонду такого господарського товариства як ВАТ „Завод „Ленінська кузня" відповідно до наказу ФДМУ від 05.03.01р. № 357 „Про результати виконання наказу ФДМУ від 09.06.99 № 1077 та наказів, виданих за результатами його виконання, у 2000 році", який встановлює (п. З цього наказу), що забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств (ВАТ „Завод „Ленінська кузня" знаходиться у м. Київі.

Враховуючі вищевикладене, судом зроблений висновок, що всупереч волі власника – держави та з порушенням норм діючого на той час законодавства відбулося відчуження державного майна, Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» безпідставно заволоділо спірним майном, у зв’язку з чим, передача останнього до статутного фонду ЗАТ «Санаторій «Алушта» незаконна, як і подальше відчуження майна, зокрема і за договором купівлі-продажу від 26.12.2007 р. між ЗАТ «Санаторій Алушта» та ТОВ «Асотрія-груп».

Згідно із положеннями ст. 330 Цивільного кодексу України 2003 р. якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що у даному випадку обставини, які унеможливлюють витребування майна у ТОВ «Асторія -Груп» відсутні.

З приводу посилань сторін на судові рішення Вищого арбітражного суду України у справах №137/7 від 20.01.1997р., та у справі 137/7-7/30 від 17.06.1997р., як на підставу для відмови в позові, якими на думку відповідачів підтверджено право власності першого відповідача на спірне майно, слід зазначити, що у зазначених справах розглядався спір про визнання недійсними установчих документів.

Відповідно до приписів статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Склад сторін у вказаних справах та у наявній є різним тож відповідні обставини щодо володіння, права власності на спірне майно підлягають доведенню саме в межах наявної справи.

При таких обставинах, суд задовольняє вимоги позивача в частині визнання за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву право власності на спальні корпуси №6 та №7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 та зобов’язання ТОВ «Асторія Груп» повернути вказане майно за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня» як Балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна.

Щодо вимоги про визнання недійсним з моменту укладання договору купівлі-продажу від 26.12.2007 року спальних корпусів № 6 та № 7, розташованих на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 між ЗАТ «Санаторій Алушта» та ТОВ «Асторія-груп» суд відмовляє в її задоволенні з огляду на наступне.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним. У зв'язку з цим вимога про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, за правилами реституції може бути пред'явлена тільки стороні недійсного правочину.

Норма частини першої статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі.

Відповідно до ст. 125 Конституції України найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.

Як зазначено в пункті 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання індикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.

Виходячи з положень ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача - ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» до держбюджету суми держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 82 – 84 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Визнати за державою Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву право власності на спальні корпуси №6 та №7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького 8.

3.          Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Асторія Груп» повернути нерухоме майно – спальні корпуси № 6 та № 7, розташовані на території ЗАТ «Санаторій «Алушта» за адресою: м. Алушта, вул. Глазкрицького, 8 за актом приймання-передачі Відкритому акціонерному товариству «Завод «Ленінська Кузня» як Балансоутримувачу вказаного державного нерухомого майна.

4.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

5.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» (01023 м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41) до державного бюджету України (п/рахунок 31115095700002, банк одержувач ГУ Державного казначейства України в АРК, м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, код в ЄДРПО України 34740405) держмито в сумі 85,00 грн.

6.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофздоровниця» (01023 м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39/41) в доход Державного бюджету м. Сімферополь (р/р 31218259700002, в банку одержувача: Управління Держбюджет, м. Сімферополь, код платежу 22050000, ЄДРПОУ 34740405) 236,00 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Повний текст рішення складений та підписаний 05.10.2010 р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Іллічов М.М.