Рішення № 11547475, 07.09.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

07.09.2010Справа №2-1/3275-2010 за позовом Прокурора м. Сімферополя, (95011, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 11) в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Толстого, 15),

до відповідачів:

1.Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51),

2.фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1),

про визнання договору недійсним,

Суддя Л. О. Ковтун

п р е д с т а в н и к и :

від позивача Мельничук О.І., представник. довіреність від 08.02.2010. № 24/01-55/229,

від відповідачів:

1.Якубов Д.К., представник, довіреність від 01.04.2010р. № 04-05/40,

2.ОСОБА_1, паспорт,

за участю прокурора Коноваленко А.В., помічник прокурора, посвідчення № 09036,

Суть спору: Прокурор м. Сімферополя в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру та підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним укладеного 23.12.2008р. між відповідачами у справі договору про спільне співробітництво № 3.

Позовні вимоги ґрунтуються на приписах статей 203, 215, 235 Цивільного кодексу України та мотивовані невідповідністю договору про спільне співробітництво № 3 від 23.04.2008р. нормам чинного законодавства, додержання яких є необхідним для чинності правочину. При цьому, прокурор зазначає, що укладений між відповідачами договір є удаваним, тобто таким, який вчинено для приховання іншого правочину, що порушує права Сімферопольської міської ради та держави в цілому.

Присутній в судовому засіданні представник позивача вимоги прокурору підтримав.

Відповідач (Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр) позов не визнав, у відзиві на позовну заяву звернув увагу на розірвання спірного договору 31.12.2009р. за взаємною згодою сторін.

Інший відповідач жодних пояснень стосовно заявленого позову не висловив.

Проте, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують відносини між сторонами, у звязку з чим підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2008 року між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради укладений договір № 3 про спільне співробітництво, (аркуш справи 9-12, далі - договір).

Відповідно пункту 1.1 договору, спільним співробітництвом сторони передбачають організацію дозвілля та надання послуг для мешканців міста та його гостей.

Пунктом 1.2 договору сторони обумовили, що Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр Сімферопольської міської ради надає місце на території дитячого парка (відповідно схеми), а підприємець ОСОБА_1 розміщує обєкти на даному місці для здійснення підприємницької діяльності.

Пунктом 5.1 договору встановлена плата за розміщення обєктів на території дитячого парку у розмірі 100,00грн. за одну точку.

Договір набирає чинності з 23.12.2008р. та діє до 31.12.2009 р. (п. 7.1 договору).

Предметом даного спору є визнання недійсним укладеного 23.12.2008р. між відповідачами у справі договору про спільне співробітництво № 3.

Підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою визначені правові наслідки та визначають межі доказування. Право визначення підстави позову належить виключно позивачу, а у разі предявлення позову прокурором прокурору.

Як на підставу визнання договору про співробітництво недійсним прокурор посилається на те, що оспорюваний правочин є по суті прихованим договором оренди земельної ділянки, який укладений без додержання відповідного порядку укладення, встановленого законодавством для договорів оренди земельної ділянки.

Виходячи з предмету та підстави позову, для вирішення спору у даній справі суду слід зясувати факт обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Дослідивши надані сторонами докази у підтвердження своїх доводів і заперечень, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно з умовами спірного договору, Сімферопольський дитячий оздоровчо-екологічний центр Сімферопольської міської ради надав підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку відповідно схемі, а підприємець сплачував відповідну плату за розміщення обєктів на території дитячого парку, також встановлену договором. Зокрема, зазначене сторонами не заперечувалось та не спростовувалось.

Таким чином, судом встановлено, що фактично між відповідачами укладено договір найму (оренди) земельної ділянки, за яким наймодавець зобовязується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений строк володіння та користування за плату, тобто укладений між підприємцем ОСОБА_1 та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром Сімферопольської міської ради договір фактично вчинено для приховання іншого правочину.

В пункті 25 Постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 Пленум Верховного суду України зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.

Відтак, до правовідносин, повязаних і спірним договором необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, що регулюють відносини оренди землі.

Згідно статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, повязані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Частиною 2 статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до статей 3, 4 Закону України «Про оренду землі» обєктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності. Орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Таким чином виходячи із зазначених положень, правом на передачу в оренду земельних ділянок наділені тільки їх власники.

Проте, у даному випадку земельна ділянка, що передана у користування підприємцю ОСОБА_1 та знаходиться на території Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради, перебуває у власності територіальної громади міста в особі Сімферопольської міської ради, оскільки правовстановлюючі документи на земельну ділянку Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради належним чином не оформлені.

Відповідно статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно статті 142 Конституції України право на землю комунальної власності належить територіальним громадам. Органи місцевого самоврядування є субєктами земельних відносин, здійснюють регулювання земельних відносин, а також контроль за додержанням земельного законодавства.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад у галузі земельних відносин до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Пунктом 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права субєкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтями 124, 125, 126 Земельного кодексу України у редакції, що діяла на дату укладення договору, регламентовано, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником і користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Судом встановлено, що документи, які посвідчують право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, що була передана в оренду фізичній особі підприємцю ОСОБА_1, у Сімферопольського дитячого оздоровчо-екологічного центру Сімферопольської міської ради відсутні. Так само, судом встановлено відсутність відповідного рішення Сімферопольської міської ради щодо передачі земельної ділянки в оренду та відсутність встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Відповідно статті 203 Цивільного кодексу України, такими вимогами значиться: зміст правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що сторонами при укладенні оспорюваного договору не були дотримані загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: пункт 1 статті 203 Цивільного кодексу України яким визначено, що зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідачами доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, не представлено.

Отже позовні вимоги прокурора обґрунтовані та підлягають задоволенню.

У судовому засіданні оголошено вступна та резолютивна частини.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 82-84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним укладений між фізичною особою підприємцем ОСОБА_1, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Сімферопольським дитячим оздоровчо-екологічним центром, (95000, АР Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова, 51, ідентифікаційний код у ЄДРПО України 13779485) договір № 3 від 23.12.2008р. про спільне співробітництво.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКовтун Л.А.