Постанова № 11546549, 28.09.2010, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

28 вересня 2010 р. № 35/60-10

Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Овечкін В.Е.

Чернов Є.В.

Цвігун В.Л.

за участю представників:

ВАТ "ЗМК "Запоріжсталь"

розглянув касаційну скаргу Селезень Г.Ю. за дов. від 13.01.2010 р.

ВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від 09 червня 2010 року

у справі№ 35/60-10 господарського суду Дніпропетровської

області

за позовомВАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"

до Державного підприємства "Придніпровська залізниця"

простягнення вартості нестачі вантажу

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2010 (суддя Л.Широбокова) в позові про стягнення вартості нестачі вантажу відмовлено.

Суд дійшов висновку, що позивач при відмові залізниці скласти комерційний акт не здійснив прийняття продукції в порядку передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю № П-6 від 15.06.1965, а тому вимоги позову безпідставні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 (судді: О.Лисенко, О.Джихур, О.Виноградник) рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2010 залишено без зміни.

Позивач в касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду та рішення господарського суду першої інстанції скасувати з підстав порушення норм матеріального права.

Заявник доводить, що здійснив прийняття продукції відповідно з вимогами Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку за кількістю № П-6 від 15.06.1965 за участю експерта Запорізької ТПП, дії залізниці з відмови скласти комерційний акт було оскаржено, розукомплектування (пошкодження) вантажу встановлено актом експертизи від 16.07.2009.

Представник скаржника вимоги скарги підтримав, просить судові рішення у справі скасувати, в позові відмовити.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представника скаржника, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Предметом спору є стягнення вартості недостачі вантажу.

Судом встановлено, що 08.07.2009 на адресу позивача прибув вантаж згідно залізничної накладної № 42261661, на вимогу позивача залізниця відмовилася скласти комерційний акт.

За договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. (п. 22 Статуту залізниць України).

Згідно з пунктом 1 «Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного при значення та товарів народного споживання за кількістю»№ П-6 (далі - «Інструкція») вона засто совується у всіх випадках, коли стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими пра вилами не встановлено інший порядок приймання продукції за кількістю. Так за п. 5 Інструкції у всіх випадках, коли при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється ушкодження або псування вантажу, невідповідність найменування та ваги вантажу або кількості місць даним, зазначеним у транспортному документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено пра вилами, діючими на транспорті, одержувач зобов'язаний зажадати від органу транспорту складан ня комерційного акту (позначки на товарно-транспортній накладній або складання акту - при до ставці вантажу автомобільним транспортом).

У разі відмови органу транспорту від складання комерційного акту одержувач зобов'язаний у відповідності з діючими на транспорті правилами оскаржити цю відмову та зробити приймання продукції у порядку, передбаченому даною Інструкцією (пункт 6 Інструкції).

Таким чином, суд дійшов правомірного висновку, що прийняття вантажу повинно було бути здійснено позивачем згідно вимог згаданої Інструкції П-6 зі складанням за результатами прийняття відповідного акту.

Зазначеного порядку позивачем не дотримано, вантаж видано 09.07.2009, натомість експертиза проведена 16.07.2009, тому висновки суду про недоведеність вимог позову належними засобами доказування правомірні.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи заявника не спростовують встановлених обставин порушення позивачем порядку приймання вантажу, висновків суду про не доведення обставин справи щодо недостачі належними доказами, тому на правильність правових висновків суду щодо застосування норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, не впливає.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.06.2010 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2010 у справі № 35/60-10 господарського суду Дніпропетровської області залишити без зміни, а касаційну скаргу – без задоволення.

Головуючий                                         В.Овечкін

судді                                         Є. Чернов

                                                                                                                        В. Цвігун