Ухвала суду № 11546220, 28.09.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2010 р.Справа № 2-а-13702/09/1570 Категорія: 2.11.12Головуючий в 1 інстанції: Марин П.П. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Новицькій Н.В.

з участю: Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області Копанського Сергія Анатолійовича; представника відкритого акціонерного товариства "Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" Корой Івана Дмитровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області та Державної податкової адміністрації в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року у справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства "Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області та Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2009 року відкрите акціонерне товариство (далі ВАТ) "Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" звернулося до суду з адміністративним позовом до Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Роздільнянська МДПІ) Одеської області та Державної податкової адміністрації (далі ДПА) в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій: №0000232370 від 13 травня 2009 року на суму 139 912, 06 грн. за порушення норм з регулювання обігу готівки; №29791/10/25-0007 від 20 серпня 2009 року, яким була збільшена на 3 952, 70 грн. сума визначена попереднім рішенням.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ВАТ "Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" вказувало, що за результатами перевірки відповідач дійшов висновків про те, що 20 і 28 червня, 05 і 09 липня 2008 року підприємством проводились готівкові розрахунки з ТОВ "Епіцентр К" протягом одного дня за кількома платіжними документами понад встановлену граничну суму розрахунків (10 000 грн.), внаслідок чого був перевищений встановлений у розмірі 2 260 грн. ліміт залишку готівки в касі на загальну суму 69 956, 03 грн. Вказані розрахунки були проведені через підзвітних позивачу осіб: ОСОБА_4 і ОСОБА_5, яким були видані грошові кошти з каси підприємства згідно угод по договору комісії з неплатниками податків.

Однак, ці висновки є помилковими, оскільки фактично готівкові розрахунки проведені з фізичними особами-комісіонерами, котрі непідзвітні позивачу, а не з іншим підприємством. Так, вказані фізичні особи отримали кошти не під звіт для майбутніх видатків, а на підставі договору комісії, що не повязано з їх трудовими відносинами.

Представник відповідача позов не визнав, вказуючи, що позивачем за кількома платіжними документами протягом одного дня проведено готівкові розрахунки з ТОВ "Епіцентр К" на загальну суму 117 646, 72 грн. понад встановлену граничну суму розрахунків, що призвело до перевищення ліміту залишку готівки в касі позивача (2 260 грн.) на загальну суму 69 956, 03 грн. Крім цього, позивач до складу податкового кредиту за червень та липень 2008 року, згідно 9 податкових накладних, відніс суму ПДВ - 24 404, 01 грн. з вартості товару 146 424, 17 грн. отриманого від ТОВ "Епіцентр К". З каси позивача фізичним особам ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є підзвітними особами позивача, після отримання товару (після оприбуткування) у період червня-листопада 2008 року були видані грошові кошти на загальну суму 146 424, 17 грн. згідно договорів комісії. Також, представник відповідача наполягав на тому, що комісіонери ОСОБА_4 та ОСОБА_5, як фізичні особи, не є платниками податків і згідно вказаних вище податкових накладних виступили не безпосередньо та не за рахунок комітента, а від імені позивача, який відніс до складу валових витрат та податкового кредиту товари отримані від ТОВ "Епіцентр К".

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року адміністративний позов ВАТ "Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" до Роздільнянської МДПІ Одеської області, ДПА Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232370 від 13 травня 2009 року та №29791/10/25-0007 від 20 серпня 2009 року - задоволений повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Роздільнянської МДПІ Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000232370 від 13 травня 2009 року, яким до ВАТ "Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 139 912, 06 грн.

Визнано протиправним та скасовано рішення ДПА Одеської області №29791/10/25-0007 від 20 серпня 2009 року, яким була збільшена на 3 952, 70 грн. сума штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до ВАТ "Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" згідно рішення Роздільнянської МДПІ Одеської області про застосування штрафних (фінансових) санкції №0000232370 від 13 травня 2009 року.

В апеляційних скаргах Роздільнянської МДПІ Одеської області та ДПА в Одеській області ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг Роздільнянської МДПІ Одеської області та ДПА в Одеській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

Співробітниками Роздільнянської МДПІ Одеської області, за результатами проведення виїзної планової документальної перевірки ВАТ "Весело-Кутський комбінат хлібопродуктів" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

Згідно акта перевірки №179/23-00955294 від 29 квітня 2009 року, позивачем 20 ї 28 Червня, 05 і 09 липня 2008 року проводились готівкові розрахунки з іншим підприємством - ТОВ "Епіцентр К" протягом одного дня за кількома платіжними документами - касовими чеками понад встановлену граничну суму розрахунків у 10 000 грн., в результаті чого був перевищений встановлений у розмірі 2 260 грн. ліміт залишку готівки в касі на загальну суму 69 956, 03 грн. (зокрема, 09 липня 2008 року на суму 16 472, 12 грн.). Позивач до складу податкового кредиту за відповідні періоди відніс суму ПДВ з вартості товару 146 424, 17 грн., отриманого від ТОВ "Епіцентр К" згідно 9 податкових накладних.

З каси позивача, згідно угод по договору комісії з неплатниками податків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є підзвітними особами позивача, у 2008 році були видані грошові кошти у сумі 146 424, 17 грн., а саме: в червні 4 820 грн., липні 67 575 грн., серпні 31 500 грн., вересні 35 900 грн., жовтні 3 000 грн., листопаді 3 629, 17 грн.

Відповідно до договорів комісії від 15 червня 2008 року між позивачем (комітентом) і ОСОБА_5 (комісіонером), а також від 25 червня і 15 липня 2008 року між позивачем (комітентом) і ОСОБА_4 (комісіонером), комісіонери зобов'язались з дорученням комітента від свого імені за плату укласти договір щодо купівлі для комітента продукції, наведеної у додатку до договору та протягом 5 робочих днів передати її комітенту з актом приймання-передачі разом зі звітом про виконання доручення та копією укладеного договору (п.п.1.1, 1.2, 2.1.2, 2.1.5, 4.1.). Виступаючи від свого імені, комісіонер самостійно укладає договір купівлі-продажу з третьою особою - продавцем (п.1.3.). В усіх випадках відшкодовуються витрати комісіонера, здійснені ним при виконанні договору з відома та за згодою комітента.

Додатками №№1, 2, 3 до вказаних договорів передбачені найменування, кількість максимальна ціна товарів, які повинен придбати комісіонер для комітента, а також строк поставки товарів.

В актах приймання-передачі товару №№1, 2 від 29 червня 2008 року та № 3 від 29 липня 2008 року зазначено найменування, кількість та ціна придбаних комісіонером товарів, наявні підписи директора позивача та комісіонера про приймання-передачу товарів.

За видатковими касовими ордерами з каси позивача згідно вказаних вище договорів комісії були проведені комісіонерам виплати готівкових коштів:

ОСОБА_4 - №525 від 24 червня 2008 року на 4 820 грн., №562 від 18 липня 2008 року на 465 грн., №592 від 12 серпня 2008 року на 30 000 грн., №617 від 17 вересня 2008 року на 2 000 грн., №636 від 23 вересня 2008 року на 18 000 грн., №637 від 23 вересня 2008 року на 5 138, 86 грн., №648 від 26 вересня 2008 року на 1 500 грн., №678 від 31 жовтня 2008 року на 3 000 грн., №681 від 06 листопада 2008 року на 3 629, 17 грн.

ОСОБА_5 - №534 від 02 липня 2008 року на 10 000 грн., №536 від 03 липня 2008 року на 10 000 грн., №579 від 30 липня 2008 року на 1 000 грн., №591 від 11 серпня 2008 року на 1 500 грн. №638 від 23 вересня 2008 року на 9 261, 14 грн.

Відповідно до меморіальних ордерів №1, позивачем за період з червня по листопад 2008 року, виплата ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вказаних вище готівкових коштів відображена за дебетом рахунку "631" і кредитом рахунку "301": в червні 4 820 грн., липні 67 575 грн., серпні 31 500 грн., вересні - 35 900 грн., жовтні 3 000 грн., листопаді 3 629, 17 грн.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 і ОСОБА_4 не одержували від позивача під звіт готівкових коштів на придбання товарів позивачу у ТОВ "Епіцентр К" в період червня-липня 2008 року. Ці товари були придбані ними у ТОВ "Епіцентр К" 20 і 28 червня, 05 і 09 липня 2008 року на виконання укладених з позивачем цивільно-правових договорів комісії, а відшкодування витрат комісіонерам ОСОБА_5 і ОСОБА_4 за цими договорами здійснювалось позивачем, як комітентом за договором, після складання актів приймання-передачі придбаних товарів за видатковими касовими ордерами в період з 24 червня по 06 листопада 2008 року, що відображено у бухгалтерському обліку позивача та відповідає нормам "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, у звязку з чим, позовні вимоги належить задовольнити.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст. 1011 ЦК України, ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", главі 2 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637.

В апеляційних скаргах Роздільнянської МДПІ Одеської області та ДПА в Одеській області вказується, що у правовідносинах з ТОВ "Епіцентр К" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діяли як підзвітні особи позивача, відповідно, останнім був перевищений установлений ліміт каси і, тому, рішення про застосування до нього штрафних санкцій є правомірним.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

На думку апелянтів, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не діяли як комісіонери за договорами комісії, а виступили у правочинах з ТОВ "Епіцентр К" від імені позивача, оскільки останній у відповідні періоди формував свій податковий кредит на підставі податкових накладних, які підтверджують поставку товарів безпосередньо від ТОВ "Епіцентр К", а згідно з п.1.4 Закону України "Про податок на додану вартість", операції з передачі товарів у межах договорів комісії не належать до поставки.

Однак, такі твердження щодо змісту п.1.4 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" є помилковим, так як його нормою встановлено, що не належать до поставки операції з передачі товарів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі, зокрема, це з операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу). Таким чином, якщо договір комісії передбачає перехід права власності на товари, то операція з передачі цих товарів є поставкою, відповідно, їх покупець (отримувач) має право на формування податкового кредиту.

Наведений висновок узгоджується з абзацом 3 п.4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість", згідно якого, у разі коли повірений здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок довірителя, останній має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Отже, позивач, як комітент (довіритель) в договорах комісії, укладених з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, правомірно збільшував податковий кредит у звязку з отриманням товарів за цими договорами.

Таким чином, доводи апелянтів про те, що факт формування позивачем податкового кредиту на підставі накладних, які підтверджують поставку товарів безпосередньо від ТОВ "Епіцентр К", суперечить тому, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діяли в межах договору комісії при придбанні цих товарів, є необгрунтованими.

Крім того, дані бухгалтерського обліку позивача (дебет субрахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками"; кредит субрахунку 301 "Каса в національній валюті" та кредит субрахунку "Розрахунки з підзвітними особами") свідчать про те, що відшкодування витрат ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснювалась як комісіонерам за договорами комісії, а не як підзвітним особам позивача, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог є правильними.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області та Державної податкової адміністрації в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: