Ухвала суду № 11546219, 28.09.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2010 р.Справа № 2-а-12218/09/1570 Категорія: 2.11.1Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М.М. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого Бітова А.І.

суддів Милосердного М.М.

Ступакової І.Г.

при секретарі Новицькій Н.В.

з участю: представника Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Ковачова Олександра Миколайовича; представника Головного управління Державного казначейства України Магльованої Лариси Арамісівни; представника товариства з обмеженою відповідальністю "Карбомакс" Жукова Євгенія Сергійовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами прокуратури Приморського району м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Карбомакс" до Головного управління Державного казначейства України, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси, про скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання вчинити певні дії та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2009 року товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) "Карбомакс" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державного казначейства (далі ГУДК) України, Державної податкової інспекції (далі ДПІ) у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення №0001062350 від 27 жовтня 2009 року щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) на 217 070 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, ТОВ "Карбомакс" вказувало, що за результатами перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 244 658 грн. за серпень 2009 року відповідач дійшов висновків про завищення позивачем цієї суми на 217 070 грн. внаслідок неправомірного включення до податкового кредиту суми податку за актом заліку зустрічних однорідних вимог за договорами позики та купівлі-продажу нежитлових приміщень, укладеними між ТОВ "Карбомакс" і ТОВ "Укрчем". Так, на думку відповідача, при заліку зустрічних однорідних вимог не відбулося фактичної оплати товарів і, тому, згідно із пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", підстав для збільшення податкового кредиту не було. Однак, ці висновки є помилковими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства.

Також, позивач вказував, що на думку відповідача, в липні 2009 року підприємство неправомірно не включило до обєкту та бази оподаткування ПДВ за ставкою 20% обсяги послуг по забезпеченню замовника порожніми цистернами для перевезення вантажів, у звязку з чим, податкові зобовязання позивача з ПДВ були занижені на 15 498 грн. Однак, і ці висновки є помилковими, оскільки згідно з пп.6.2.4 п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" за нульовою ставкою оподатковуються операції з поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним та річковим транспортом по перевезенню вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме такі операції здійснював позивач.

В ході розгляду позивач уточнив позовні вимоги та остаточно просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0001062350/0 від 27 жовтня 2009 року; зобов'язати ДПІ у Приморському районі м. Одеси відновити в обліковій картці ТОВ "Карбомакс" наявну бюджетну заборгованість по ПДВ у сумі 217 070 грн.; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління Державного казначейства України в Одеській області на користь ТОВ "Карбомакс" бюджетну заборгованість по ПДВ у сумі 217 070 грн. шляхом перерахування на рахунок позивача в установі банку.

Відповідач - ДПІ у Приморському районі м. Одеси позов не визнав, вказуючи, що позивачем порушені вимоги пп.7.7.1 та пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки до складу податкового кредиту ПДВ була включена сума податку фактично не сплачена позивачем як отримувачем товару, так як розрахунок за договором відбувся шляхом заліку зустрічних однорідних вимог.

Відповідач ГУДК України в Одеській області позов не визнав, вказуючи, що відшкодування ПДВ відповідно до пп.7.7.6 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", Порядку відшкодування податку на додану вартість проводиться на підставі висновку податкового органу, однак такого висновку на відшкодування бюджетної заборгованості по ПДВ ТОВ "Карбомакс" на суму 217 07 грн. ГУДК України в Одеській області від податкового органу не отримувало.

В ході розгляду у справу вступила прокуратура Приморського району м. Одеси.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року адміністративний позов ТОВ "Карбомакс" до ДПІ у Приморському районі м. Одеси, ГУДК України в Одеській області, за участю прокуратури Приморського району м. Одеси, про скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси №0001062350/0 від 27 жовтня 2009 року.

Зобов'язано ДПІ у Приморському районі м. Одеси відновили в обліковій картці ТОВ "Карбомакс" (65026, м. Одеса, Польський узвіз, 6, код ЄДРПОУ 34930228. п/р 26008311335801 в АБ "Південний" у м. Одесі) наявну бюджетну заборгованість по ПДВ у сумі 217 070 (двісті сімнадцять тисяч сімдесят) грн.

Стягнуто з Державного бюджету України в особі ГУДК України в Одеській області на користь ТОВ "Карбомакс" (65026. м. Одеса, Польський узвіз, 6, код ЄДРПОУ 34930228, п/р 26008311335801 в АБ "Південний" у м. Одеси) бюджетну заборгованість по ПДВ у сумі 217 070 (двісті сімнадцять тисяч сімдесят) грн. шляхом перерахування на рахунок ТОВ "Карбомакс" (65026 м. Одеса, Польський узвіз, 6, код ЄДРПОУ 34930228. п/р 26008311335801 в АБ "Південний" у м. Одесі) в установі банку.

В апеляційних скаргах прокуратури Приморського району м. Одеси, ГУДК України, ДПІ у Приморському районі м. Одеси ставиться питання про скасування судового рішення в звязку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також що у звязку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг прокуратури Приморського району м. Одеси, ГУДК України, ДПІ у Приморському районі м. Одеси, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

З 09 по 15 жовтня 2009 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Карбомакс" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 244 658 грн. за серпень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в липні 2009 року.

За результатами перевірки складено акт №14064/23-512/34930228/02 від 16 жовтня 209 року, в якому зазначено, що ТОВ "Карбомакс" порушено пп.7.7.1 та пп.7.7.2 п.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та неправомірно заявлено бюджетне відшкодування у розмірі 217 070 грн. за серпень 2009 року .

Перевіркою встановлено що підтвердженою є заявлена ТОВ "Карбомакс" сума до бюджетного відшкодування в частині 27 588 грн., задекларована в червні 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значенні з ПДВ, що декларувалось в липні 2009 року.

На підставі акта перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняте податкове повідомлення-рішення №0001062350/0 від 27 жовтня 2009 року про зменшення суми бюджетного відшкодування на суму 217 070 грн. у зв'язку з порушенням пп.7.7.1 та пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

01 червня 2009 року між ТОВ "Карбомакс" (Позичкодавець) та ТОВ "Укрчем" (Позичальник) був укладений договір позики, згідно умов якого ТОВ "Карбомакс" надає ТОВ "Укрчем" позику у сумі 1 400 000 грн. на термін з 01 червня 2009 року по 24 червня 2009 року (згідно Додаткової угоди від 23 червня 2009 року №1 про зміну Договору позики від 01 червня 2009 року) за цільовим призначенням на придбання об'єкту нерухомості.

Платіжним дорученням №115 від 01 червня 2009 року позику у сумі 1 400 000 грн. позивачем було сплачено на рахунок ТОВ "Укрчем" 01 червня 2009 року.

23 червня 2009 року ТОВ "Карбомакс" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу з ТОВ "Укрчем" (Продавець), згідно якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність нежитлові приміщення другого поверху №502, які знаходяться за адресою: місто Одеса, Польський спуск (колишні "Кангуна спуск, Польський узвіз"), будинок 6, загальною площею 266,2 кв.м. Продаж об'єкту вчинено за 1 427 588 грн., в т.ч. ПДВ. Договір купівлі-продажу нотаріально посвідчений 23 червня 2009 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Задорожнюк В.К., зареєстровано в реєстрі за №2756.

Платіжним дорученням №141 від 24 червня 2009 року ТОВ "Карбомакс" перерахувало ТОВ "Укрчем" грошові кошти у розмірі 27 588 грн. за договором купівлі-продажу від 23 червня 2009 року.

25 червня 2009 року ТОВ "Карбомакс" та ТОВ "Укрчем" підписано акт проведення заліку зустрічних однорідних вимог, згідно якого зустрічні зобов'язання ТОВ "Укрчем" за договором позики від 01 червня 2009 року є виконаними в повному обсязі, і зобов'язання ТОВ "Карбомакс" за договором купівлі-продажу нежитлових приміщень від 23 червня 2009 року є виконаними в розмірі 1 400 000 грн. та 27 588 грн. перераховано продавцю платіжнім дорученням №141 від 24 червня 2009 року.

Відповідно до п.п.3, 4 договору купівлі-продажу від 23 червня 2009 року фактом повного розрахунку за об'єкт вважається заява продавця про повний розрахунок; передача об'єкта оформлюється актом приймання-передачі, що підписаний сторонами договору, у відповідності з чим ТОВ "Укрчем" 03 липня 2009 року склало заяву, засвідчену нотаріально, про проведення повного розрахунку за договором купівлі-продажу нерухомості.

25 червня 2009 року ТОВ "Укрчем" була складена податкова накладна №37 (за результатами договору купівлі-продажу від 23 червня 2009 року нежитлових приміщень другого поверху №502 за адресою Польський спуск, 6) на загальну суму 1 427 388 грн., у т.ч. ПДВ 237 933, 31грн.

Згідно пояснювального листа ТОВ "Укрчем" від 19 жовтня 2009 року - ДПІ у Ренійському районі Одеської області була проведена зустрічна перевірка ТОВ "Укрчем", за результатами якої складено довідку №205/23-31460973 від 24 вересня 2009 року.

У наданій на вимогу суду довідці ДПІ у Ренійському районі Одеської області "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Укрчем" (код 31460973), щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Карбомакс", код 34930228, за період з 01 червня 2009 року по 31 червня 2009 року», вказано, що перевіркою ТОВ "Укрчем" не встановлено розбіжності з відомостями, отриманими від ТОВ "Карбомакс", який мав правові відносини з платником податків та встановлено відображення в податковому обліку результатів господарських відносин відповідно до відомостей, отриманих від ТОВ "Карбомакс", зокрема, включення сум ПДВ за податковою накладною №37 від 25 червня 2009 року (237 931, 33 грн.) до податкових зобов'язань за червень 2009 року ТОВ "Укрчем".

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірність оскарженого рішення, зокрема, його доводи про непроведення позивачем фактичної сплати ПДВ у складі загальної вартості об'єкту нерухомості шляхом заліку зустрічних однорідних вимог виявились необгрунтованими, оскільки вони суперечать нормам Закону України "Про податок на додану вартість" та Цивільному Кодексу України, відповідно, позовні вимоги належить задовольнити.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71, 72 КАС України, ст.ст. 6, 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 306, 316 ГК України, ст. 601 ЦК України.

В апеляційних скаргах прокуратури Приморського району м. Одеси та ДПІ у Приморському районі м. Одеси вказується, що судом першої інстанції не враховано, що в порушення вимог пп.7.7.1 та пп.7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем включена до складу податкового кредиту сума податку фактично не сплачена ним як отримувачем товару. Також, не враховано, що позивач неправомірно користувався пільгами з ПДВ, оскільки він не надавав послуги з перевезення товарів за межами державного кордону України.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23 червня 2009 року позивач зобовязався прийняти у власність від ТОВ "Укрчем" нежитлові приміщення та сплатити за це останньому 1 427 588 грн.

Платіжне доручення №141 від 24 червня 2009 року підтверджує, що 27 588 грн. з вказаної суми були перераховані позивачем на рахунок ТОВ "Укрчем". Разом з тим, на думку апелянтів, її інша частина - 1 400 000 грн. фактично не була сплачена.

Однак, згідно договору позики, який був укладений між сторонами 01 червня 2009 року, ТОВ "Укрчем" позичило у позивача 1 400 000 грн., а через 3 тижні продало позивачу нерухоме майно вартістю майже таке, як позичка, у звязку з чим, сторони склали акт заліку зустрічних однорідних вимог, що виникли у них за вказаними договорами (позики та купівлі-продажу), внаслідок чого, зобовязання ТОВ "Укрчем" щодо повернення 1 400 000 грн. за договором позики припинилося, що узгоджується з нормою ст. 601 ЦК України: "Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги".

З цього слідує, що ТОВ "Укрчем" взамін передання у власність позивачу нежитлових приміщень набуло право власності на позичені останнім 1 400 000 грн., відповідно, фактичний розрахунок між сторонами відбувся.

Цей висновок також підтверджується: податковою накладною №37 від 25 червня 2009 року (на загальну суму 1 427 388 грн., у т.ч. ПДВ 237 933, 31 грн.), яку виписало позивачу ТОВ "Укрчем" (а.с.51); нотаріально засвідченою заявою останнього від 03 липня 2009 року (а.с.44) про проведення позивачем повного розрахунку за договором купівлі-продажу нерухомості; актом приймання-передачі нерухомого майна (а.с.45).

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товар (робіт, послуг);

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, перелічені дії сторін цілком відповідають положенням ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 601 ЦК України.

З наведеного слідує, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену ним при розрахунку за придбану нерухомість, що було вірно встановлено судом першої інстанції.

Стосовно доводів апелянтів про що позивач неправомірно користувався пільгами з ПДВ, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість" - при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування. У тому числі за нульовою ставкою оподатковуються операції з: поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України.

Згідно ч.1 ст. 306, ч.1 316 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами (ч.1 ст. 306).

За договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Цитуючи наведені норми Закону, апелянти зазначають, що послуги з перевезення це господарська діяльність з переміщення вантажів до пункту призначення (відповідно, на думку апелянтів, послуги по забезпеченню порожніми цистернами для перевезення вантажів не є послугами перевезення).

Однак, вказаний висновок суттєвіше звужує зміст Закону, де, як приведено вище, вказано: "…діяльність, повязана з переміщенням…", а не "…діяльність з переміщення…". Тобто, під визначене Законом формулювання, безумовно підпадає діяльність з забезпечення порожніми цистернами для перевезення вантажів, а при інтерпретації цього формулювання апелянтами виходить, що перевезення вантажів це виключно діяльність з їхнього переміщення.

Отже, цей висновок апелянтів не може бути прийнятий до уваги, як такий, що суперечить Закону.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами Договору №01/07, Додаткової угоди №1 від 01 квітня 2008 року та Додатку №4 від 30 квітня 2008 року, позивач надавав нерезиденту транспортно-експедиторські послуги з постачання цистерн (рухомого состава) для перевезення наливних вантажів по маршруту Росія Фінляндія, тобто за межами державного кордону України.

Таким чином, позивач правомірно користувався пільгами, передбаченими п.6.2 ст. 6 Закону України "Про податок на додану вартість".

В апеляційній скарзі ГУДК України в Одеській області вказується, що казначейство не отримувало висновку податкового органу про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ у сумі 217 070 грн. позивачу і, тому, суд помилково стягнув з рахунків казначейства на користь позивача вказану суму.

Судова колегія не приймає до уваги цей довід апелянта, оскільки вимога позивача про зобовязання відповідача надати органу Державного казначейства висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету не є способом захисту платника ПДВ і не підлягає розгляду в суді. У разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, тому способом захисту цього права має бути вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості).

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги прокуратури Приморського району м. Одеси, Головного управління Державного казначейства України, Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: