Ухвала суду № 11520273, 29.09.2010, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2010 р.Справа № 22-а-5765/08 Категорія: 6.13Головуючий в 1 інстанції: Іванов Е.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

судді доповідача-головуючого Шляхтицького О.І.,

суддів - Джабурія О.В., Крусяна А.В.,

секретар Ханділян Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року у справі за адміністративним позовом Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області до Інвестиційного сільськогосподарського підприємства «ЯНТАР» ЛТД у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення заборгованості ,

ВСТАНОВИВ:

В березні 2008 року позивач, Роздільнянська міжрайонна державна податкова інспекція Одеської області (далі - МДПІ), звернувся до суду з позовом про стягнення в доход держави 61481,37 грн. адміністративно-господарських санкцій, накладених на відповідача.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 19.06.2008 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанцій вмотивоване недоведеністю позивачем того, що діяльність з продажу основних фондів та інших матеріальних цінностей необхідна за допомогою реєстратора розрахункових операцій ( далі - РРО).

Крім того, суд вказав, що санкції, передбачені частиною 1 статті 208 ГК України є конфіскаційними і застосовуються лише судом в межах строку, встановленого статтею 250 ГК України, який на час звернення МДПІ з даним позовом до суду сплинув.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, МДПІ оскаржила їх в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду.

В апеляційній скарзі, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, МДПІ ставиться питання про скасування постановленого у справі судового рішення та задоволення позовних вимог.

Колегія суддів, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що фактичною підставою для визначення штрафних санкцій слугував висновок податкової інспекції (акт № 521/23-13914138 від 08.10.2007 року) про порушення позивачем пункту 1 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" внаслідок здійснення розрахункової операції з продажу товарів не власного виробництва без використання реєстратора розрахункових операцій.

Відповідачу були нараховані штрафні санкції у сумі 58750 грн. за реалізацію продукції не власного виробництва за готівку без використання РРО, а саме 11.04.2006 року отримано 500 грн. за автомашину; 19.02.2007 року отримано 2500 грн. за ємність; 28.04.2007 року отримано 8750 грн. за цукор.

МДПІ вказує, що Інвестиційне сільськогосподарське підприємство «ЯНТАР» ЛТД у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, будучи зареєстрованим у встановленому законом порядку в якості суб'єкта підприємницької діяльності зобовязаний при здійсненні вищезазначених операцій застосовувати РРО. Здійснення господарської діяльності Інвестиційним сільськогосподарським підприємством «ЯНТАР» ЛТД у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, з порушенням встановленого чинним законодавством порядку господарювання свідчить про те, що ним усвідомлювався суспільно протиправний характер. В зв'язку з цим, МДПІ просила застосувати наслідки, передбачені статтею 208 ГК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що при реалізації основних засобів та сировини ІСП «ЯНТАР» ЛТД мало право не застосовувати РРО та здійснювати таку реалізацію без придбання торгового патенту.

Вказаний висновок суду першої інстанції є правильним.

Так, статтею 1 Закону "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.

Згідно з Наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків та торгівлі України від 03.09.97 р. N 456, яким затверджено проект галузевого стандарту "Роздрібна, оптова торгівля і громадське харчування. Основні терміни та визначення", торгівельна діяльність - ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян по здійсненню купівлі та продажу споживчих товарів з метою одержання прибутку; сфера торгівлі, на яку поширюється правове регулювання Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", є сферою підприємницької діяльності з характерними для неї ознаками систематичності здійснення купівлі та продажу товарної продукції. А відтак вимоги цього Закону не поширюються на одноразову купівлю чи продаж товару суб'єктом підприємницької діяльності іншої, ніж торгівля, громадське харчування чи надання послуг.

Це підтверджується і змістом статті 3 зазначеного Закону, якою встановлені обов'язки для суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють розрахункові операції при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Закон не обмежив виконання цих обов'язків лише продажем товарів (наданням послуг), а й встановив, що продаж повинен мати місце у сфері торгівлі, громадського харчування чи послуг.

З огляду на це, продаж позивачем за готівку товарів не власного виробництва без встановлення факту здійснення підприємницької діяльності в сфері торгівлі не вимагав проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових операцій.

Крім того, суд першої інстанції правомірно послався на те, що санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, підпадають під визначення адміністративно-господарських санкцій, дане у статті 238 цього Кодексу. На момент прийняття рішення про застосування санкцій та звернення МДПІ до суду з даним позовом закінчились строки застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлені статтею 250 ГК України.

Враховуючи вищевикладене, Одеський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовано обставини справи і дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року, у даній справі не встановлено.

Доводи апеляційної скарги зазначені висновки суду не спростовують та зводяться до незгоди з ними.

При цьому апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені статтями 202 КАС України, за наявності яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Керуючись ст. ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Роздільнянської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 19 червня 2008 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення у повному обсязі ухвали суду апеляційної інстанції.

Дата складення та підписання ухвали суду в повному обсязі 04 жовтня 2010 року.

Головуючий

Судді :