Ухвала суду № 11546024, 28.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6917/09/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Мацький Є.М.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Шведа Е.Ю., Попович О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства «Модітал»до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2009 року Дочірнє підприємство «Модітал»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Житомирі про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ДПІ у м. Житомирі в період з 30.07.2009 року по 03.09.2009 року була проведена перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року. За наслідками перевірки були винесені податкове повідомлення-рішення № 0002272301/0 від 23.09.2009 року, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 470832,00 грн., в тому числі за основним платежем 271008,00 грн. та 199824,00 грн. штрафних /фінансових/ санкцій та рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій в сумі 10606,00 грн. Позивач вважає, що вказані рішення є незаконними і просить їх скасувати.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002272301/0 від 23.09.2009 року. Визнано недійсним та скасовано рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0008562302/0 від 23.09.2009 року.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням Державна податкова інспекція у м. Житомирі подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду.

Статтею 128 КАС України встановлено наслідки неприбуття в судове засідання особи, яка бере участь в справі.

Згідно до ч. 6 зазначеної вище статті якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь в справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Підстави для проведення апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами визначено ст. 197 КАС України.

За змістом ч. 1 вищезазначеної статті суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь в справі, про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 183-2 цього Кодексу.

З огляду на викладене та враховуючи те, що справу можливо вирішити на основі наявних у ній доказів, а також те, що до суду апеляційної інстанції всі особи, які беруть участь в справі не прибули, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду, відсутні клопотання про розгляд справи за їх участю, колегія суддів ухвалила про апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено наступне.

В період з 30.07.2009 року по 03.09.2009 року працівниками ДПІ у м. Житомирі була проведена перевірка ДП "Модітал" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.03.2009 року.

За результатами вказаної перевірки було складено акт № 6195/23-1/21624160/0110 від 10.09.2009 року, за змістом якого в результаті перевірки було виявлено порушення п.п. 4.1.1, 4.1.3 п. 4.1. ст. 4, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9. п. 5.3, п. 5.6., п. 5.7, п.5.9 ст. 5, п.п. 7.3.1., 7.3.5., п. 7.3 ст. 7, п.п. 11.3.1 п.11.3 ст. 11 Закону України " Про оподаткування прибутку підприємств", у зв?язку з чим позивачем занижено податок на прибуток в сумі 271008,00 грн; а також пунктів 2.6, 2.8, 2.9, 3.1, 3.2, 4.2, 4.3, 5.2, 5.3, 5.4 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", а саме допущено перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касі на загальну суму 3818,57 грн., допущено неоприбуткування готівки в касі підприємства на загальну суму 450,00 грн., проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату готівкових коштів на загальну суму 719,24 грн.

За наслідками перевірки були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0002272301/0 від 23.09.2009 року, яким визначено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 470832,00 грн., в тому числі за основним платежем 271008,00 грн. та 199824,00 грн. штрафних /фінансових/ санкцій; а також рішення про застосування штрафних/фінансових/ санкцій в сумі 10606,00 грн.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до змісту договорів, укладених позивачем з контрагентами, послуги по переробці давальницької сировини правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, а тому податкове повідомлення-рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Крім цього, зазначив, що рішення про застосування штрафних санкцій також є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем поза межами строку, встановленого для застосування адміністративно-господарських санкцій.

З таким висновком колегія суддів погоджується та вважає його обґрунтованим з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2005 року між ДП "Модітал" та фірмою "Fіогdaliso"SRL Італія укладено контракт про виробничу послугу № 1. Відповідно до умов П. 1.1 контракту замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виготовляти готове взуття і взуттєві заготівки з давальницької сировини замовника. Пунктом 4.1. контракту передбачено, що позивач як виконавець під свою відповідальність виконує на території України власними силами або використовує послуги третіх осіб роботи, пов'язані з виробництвом взуттєвих заготівок або виготовлення готового взуття за рахунок замовника, тобто італійського контрагента.

Також судом було встановлено, що 01.06.2007 року ДП "Модітал" уклало договір № 2 на роботи по переробці давальницької сировини шляхом обміну листами за № 62 від 26.06.2007 року та № 27 від 27.06.2007 року з ТОВ "Синтува і Ко", відповідно до умов п. 1.1 якого замовник ДП "Модітал" доручає, а виконавець ТОВ «Синтува і Ко»бере на себе зобов'язання провести виготовлення заготівок з давальницької сировини згідно взаємопогоджених завдань-доповнень. Відповідно до п. 2.1 загальна вартість контракту і ціни за виконані послуги сторін оговорюються в завданнях, які є невід'ємною частиною для даного контракту. Також визначено, що роботи повинні виконуватися з сировини, що надається замовником. На момент передачі по даному контракту сировини виконавцю замовник надає накладну на сировину з зазначенням її кількості.

13.06.2007 року та 03.01.2009 року ДП "Модітал" уклало договори без номеру та № 25/2 на роботи по переробці давальницької сировини шляхом обміну листами за № 48 від 15.06.2007 року, № 1410-А-010 від 18.06.2007 року, № 6 від 5.01.2009 року та № 3А-010 від 09.01.2009 року з ТОВ "Крокуль" м. Полтава, відповідно до умов п.1.1 яких замовник ДП "Модітал" доручає, а виконавець ТОВ "Крокуль" бере на себе зобов'язання провести виготовлення заготівок з давальницької сировини згідно взаємопогоджених завдань-доповнень. Відповідно до п. 2.1 загальна вартість контракту і ціни за виконані послуги сторін оговорюються в завданнях, які є невід'ємною частиною для даного контракту. Роботи повинні виконуватися з сировини, що надається замовником. На момент передачі по даному контракту сировини виконавцю замовник надає накладну на сировину з зазначенням її кількості. Згідно ст. 1 контракту від 03.01.2009 року виконавець під свою відповідальність здійснює з використанням своїх виробничих потужностей і сировини, наданої замовником, виготовлення якісних заготовок для взуття, перелік і кількість яких вказано в додатках. Згідно ст. 4 контракту від 03.01.2009 року роботи повинні виконуватися з сировини, яка надається замовником. Відповідно до ст. 8 контракту вартість послуг виконавця визначається в додатках до контракту. Розрахунки за заготовки провадяться змовником на підставі рахунків виконавця протягом 5 днів з моменту підписання замовником накладних згідно ст. 4 контракту. Розрахунки провадяться 2 рази на місяць за цінами, погодженими в доповненнях до контракту.

07.09.2007 року ДП "Модітал" уклало договір на роботи по переробці давальницької сировини шляхом обміну листами за № 64 від 10.09.2007 року, та договір без номера від 16.09.2007 року з ВАТ "Крок" м. Житомир, відповідно до умов п. 1.1 якого замовник ДП "Модітал" доручає, а виконавець ВАТ "Крок" бере на себе зобов'язання провести виготовлення заготівок з давальницької сировини згідно взаємопогоджених завдань-доповнень. Відповідно до п. 2.1 загальна вартість контракту і ціни за виконані послуги сторін оговорюються в завданнях, які є невід'ємною частиною для даного контракту. Роботи повинні виконуватися з сировини, наданої замовником. На момент передачі по даному контракту сировини виконавцю замовник надає накладну на сировину з зазначенням її кількості.

За результатами виконаних робіт по зазначених контрактах позивач сплачував ТОВ "Двін-1", ТОВ "Сінтува і КО", ТОВ "Крокуль", ВАТ "Крок" визначену умовами контрактів вартість наданих послуг по переробці давальницької сировини та відносило сплачені суми до валових витрат підприємства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»під операцією з давальницькою сировиною розуміється операція з попередньої поставки сировини для її подальшої переробки (обробки, збагачення або використання) в готову продукцію за відповідну плату, а також за умови, що вартість давальницької сировини на кожному етапі переробки становить не менше 20 % загальної вартості готової продукції. Операції, що не передбачають попередньої поставки сировини для отримання готової продукції або якщо вартість сировини менше 20 % загальної вартості продукції, не вважаються операціями з давальницькою сировиною.

За змістом ст. 1 цього Закону як давальницька сировина розглядається сировина, матеріали, напівфабрикати, комплектуючі вироби, енергоносії.

Головними особами в операціях з давальницькою сировиною є замовник і виконавець. При цьому виконавець лише надає послуги із переробки, отже, право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить саме замовнику. Взаємини між замовником та виконавцем при здійсненні операцій з давальницькою сировиною оформлюються шляхом укладення договору.

Укладення зовнішньоекономічних договорів (контрактів) регулюється Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 року № 201, за яким під зовнішньоекономічним договором (контрактом) розуміється матеріально оформлена угода двох і більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну чи припинення їх взаємних прав та обов'язків у ЗЕД.

Згідно з п. 1 Положення обов?язкові реквізити та умови, які повинен обов?язково містити зовнішньоекономічний договір (контракт), зокрема, предмет договору (контракту); кількість і якість товару (обсяги виконання робіт, надання послуг); базисні умови поставки товарів (приймання-передача виконаних робіт або послуг); умови платежів; умови приймання-передачі товару (робіт, послуг); дані про упаковку та маркування.

Нормами законодавства не передбачено обов?язку реєструвати договори із переробки давальницької сировини в Міністерстві економіки та з питань європейської інтеграції України. Виняток становлять договори (контракти), що передбачають вивезення українським замовником давальницької сировини, на яку поширюється спеціальний режим експорту. Реєстрація зовнішньоекономічного договору (контракту) потрібна також у разі вивезення давальницької сировини, ввезеної як товари, на які поширюється режим квотування і ліцензування.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п. 5.2.1 ст. 5 Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За змістом п. 1.32 ст. 1 Закону господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом першої інстанції було встановлено, що валові витрати за період, що перевірявся формувались позивачем відповідно до дати фактичного отримання платником податку результатів наданих послуг та відображені у відповідних деклараціях по податку на прибуток.

Крім того, згідно ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Судом першої інстанції встановлено, що таким документом у позивача є накладні на відпуск сировини виконавцям робіт та отримання від них виготовленої продукції із зазначенням вартості послуги по кожному артикулу, які були оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач відображав операції по отриманню послуг по переробці давальницької сировини від ТОВ "Двін-1", ТОВ "Сінтува і КО", ТОВ "Крокуль", ВАТ "Крок" на бухгалтерському рахунку 841 "631". В подальшому позивач з отриманих від ТОВ "Двін-1", ТОВ "Сінтува і КО", ТОВ "Крокуль", ВАТ "Крок" заготовок виготовляв взуття та відправляв його по контракту на адресу фірми "Fіогdaliso"SRL Італія, яка оплачувала позивачу вартість наданих послуг по переробці давальницької сировини.

При розрахунку за надані послуги з переробки давальницької сировини грошовими коштами у виконавця /ДП "Модітал"/ виникають валові доходи на підставі пп. 4.1.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" на вартість робіт із переробки (виготовлення). При цьому датою збільшення валових доходів буде дата першої із подій: або надходження грошових коштів на поточний рахунок чи до каси підприємства; або підписання акта наданих послуг (виконаних робіт).

Валові витрати, пов'язані з переробкою давальницької сировини на підставі Закону про прибуток, підраховуються разом із іншими валовими витратами загалом, адже такий вид діяльності не передбачає окремого обліку.

Відповідно до п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, що акт перевірки не містить посилань на те, що умови договорів, укладених позивачем з ТОВ "Двін-1", ТОВ "Сінтува і КО", ТОВ "Крокуль", ВАТ "Крок", суперечать нормам законодавства.

У зв?язку з цим колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що дані договори слід вважати укладеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Оскільки на час проведення перевірки і в період судового розгляду справи жодний з договорів (правочинів), зазначених у акті перевірки, не визнаний недійсним, відповідач не мав права стверджувати, що витрати на оплату послуг по переробці давальницької сировини не відносяться до господарської діяльності позивача.

Таким чином, у відповідності до викладених обставин та наведених норм чинного законодавства колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що надані ТОВ "Двін-1", ТОВ "Сінтува і КО", ТОВ "Крокуль", ВАТ "Крок" згідно договорів послуги по переробці давальницької, сировини мають пряме відношення до здійснення позивачем господарської діяльності і, відповідно, правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат, внаслідок чого спірне податкове повідомлення-рішення № 0002272301/0 від 23.09.2009 року прийнято відповідачем незаконно і підлягає скасуванню.

Щодо нарахування штрафних санкцій за порушення пунктів 2.6, 2.8, 2.9, 3.1, 3.2, 4.2, 4.3, 5.2, 5.3, 5.4 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" колегія суддів зазначає наступне.

Штрафні санкції за порушення зазначеного законодавства в розуміння ст. 239 ГК України є різновидом адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 208 ГК України такі санкції можуть бути застосовані лише з дотриманням строків, установлених статтею 250 цього Кодексу, тобто протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через один рік з дня порушення суб'єктом установлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Судом першої інстанції було встановлено, що порушення, за які до позивача відповідачем були застосовані штрафні санкції, були вчинені останнім у 2007 році, в той час як санкції застосовані рішенням відповідача від 23.09.2009 року.

Таким чином колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що вказані санкції застосовані поза межами строку, встановленого ст. 250 ГК України.

У зв?язку з викладеним, рішення про застосування штрафних санкцій № 0008562302/0 від 23.09.2009 року прийнято неправомірно та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевказаним, а тому вона є такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим ухвалене судом на підставі повного та всебічного зясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року без змін.

Ухвала набирає законної сили через п?ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: Е.Ю. Швед

О.В. Попович