Постанова № 11546014, 29.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-10410/08 Головуючий у 1-й інстанції: Сторчак В.Ю. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"29" вересня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Кузьменка В.В., Шостака О.О.,

при секретарі: Приходько Є.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали апеляційної скарги приватного підприємства «Ефа-Сервіс»на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2010 року у справі за їх позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

ПП «Ефа-Сервіс»звернулись до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкових повідомлень-рішень № 0000332350/0 від 11.08.2008 року та № 0000342350/0 від 11.08.2008 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2010 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ПП «Ефа-Сервіс»подали апеляційну скаргу, в якій просять апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необєктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП «Ефа-Сервіс»здійснює свою діяльність на підставі Статуту, зареєстрованого рішенням виконкому Ленінської районної Ради народних депутатів м. Вінниці №136-р від 13.11.1997 року, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 13325655 та взято на податковий облік ДПІ у м. Вінниці 26.12.1997 року за №6/2087.

На підставі направлень на перевірку від 30.05.2008 року №1382/23, від 01.07.2008 року №1899/10/23 та від 15.07.2008 року №128/23 виданих Державною податковою інспекцією у м. Вінниці, податковими ревізорами-інспекторами Яровою Н.І., Мельниковою Н.І., Григор'євою І.В., відповідно до плану-графіку проведення документальних перевірок, проведена планова виїзна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Ефа-Сервіс»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року.

В ході перевірки встановлені наступні порушення: п.3.1 ст. 3, пп. 4.1.1 п.4.1. ст. 4, п.5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 5.9 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3, ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; пп. 7.2.1, п. 7.2, пп. 7.3.1, пп. 7.4.4., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

За результатами перевірки складено Акт №1998/2350/13325655 від 04.08.2008 року.

На підставі даного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення №0000332350/0 від 11.08.2008 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 821899 грн. (в т.ч. основний платіж - 555491 грн., штрафні санкції - 266408 грн.), а також №0000342350/0 від 11.08.2008 року про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 788498 грн. (в т.ч. основний платіж - 525665 грн., штрафні санкції -262833 грн.).

Вінницький окружний адміністративний суд прийшов до висновку про необхідність відмови в позові.

Апеляційна інстанція не погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).

Щодо порушення пп. 4.1.1 п .4.1 ст. 4, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 5.9 ст. 5, пп. 5.3.9, п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», слід зазначити, наступне:

Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку з огляду на первинні документи про неврахування до складу валових витрат доходів в 3 кварталі 2007 року, оскільки фактично сума в 27600,00 грн. наданих ПМП «Квант А»ремонтних робіт була врахована у складі валових доходів і відображена в декларації з податку па прибуток за 9 місяців 2007 року.

Також, слід зазначити, що не було враховано те, що ціла низка операцій з придбання ТМЦ, які використовувалися апелянтом у власній господарській діяльності, не була врахована в складі валових витрат, що виключає в подальшому приріст балансової вартості товарів і відповідно, збільшення в ході перевірки валового доходу на підставі п. 5.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Детальний аналіз податкового обліку приросту балансової вартості товарів, з урахуванням кожного всіх первинних документів, наведений у висновку № 3240 судово-бухгалтерської експертизи від 24.12.2009 року, який не прийнятий до уваги судом першої інстанції при розгляді справи.

Висновок суду про встановлене порушення пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не знаходить свого підтвердження наявними в матеріалах справи доказами.

Також при розгляді справи не було враховано, що відповідно до вимог п.2.3.2 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказам ДПА України № 327 від 10.08.2005 року за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів».

Таким чином, судом зроблений висновок за відсутності належних і допустимих доказів вини апелянта, а також без зазначення суті порушення.

Що ж стосується порушення п.5.1., пп.5.3.9, п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у взаємовідносинах з ПП ОСОБА_5 та ПП ОСОБА_6, то слід зазначити наступне:

Факт, що зазначені приватні підприємці не були платниками ПДВ та не подавали до податкових органів звіти форми 1-ДФ, жодним чином не впливає на правомірність віднесення апелянтом до складу валових витрат сум, оплачених на їх користь у зв'язку з придбанням у них послуг, оскільки апелянт не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими платниками податків. Якщо зазначені приватні підприємці не виконали свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки виключно для них (аналогічна правова позиція ВАСУ, висловлена в ухвалі від 04.06.2009 р. у справі № КС-25363/06).

Крім того, висновок суд першої інстанції, що відсутність ціни в договорі підтверджує порушення податкового законодавства апелянтом, не ґрунтується на приписах законодавства, виходячи з наступного: ч. 2 ст. 1 ЦК України встановлено, що цивільне законодавство до податкових відносин не застосовується; а відтак, обґрунтування правильності ведення податкового обліку нормами ЦК України є неприпустимим; згідно ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Частиною 2 цієї ж статті прямо передбачена можливість відсутності встановленої ціни або способу її визначення. У такому випадку ціна може бути встановлена за рішенням суду, за наявності спору між сторонами договору. Системний аналіз окремих частин ст. 847 ЦК України у їх сукупності поряд з первинними документами, свідчить про відсутність правових підстав для визнання договорів підряду неукладеними.

Наявність самих договорів, актів виконаних робіт, доказів проведення оплати свідчить про безумовне існування договірних правовідносин між апелянтом та вищезазначеними приватними підприємцями.

Щодо порушення пп. 7.2.1, п. 7.2, пп. 7.3.1, пп. 7.4.4., пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо взаємовідносин з ГШ «Ефа-С.Т.Р.О.Й.», TOB «Ефа-Докан»і СПД ОСОБА_7, то слід зазначити, відповідач для доведення порушення апелянтом вимог Закону України «Про податок на додану вартість»фактично використовує не передбачені законодавством методи, а саме - вдається до припущень та орієнтовних розрахунків сум податкових зобов'язань по ПДВ та показників з обсягів реалізації активів контрагентами апелянта. За своєю суттю дані методи є непрямими методами визначення податкового зобов'язання. Натомість згідно пп. 4.3. Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»узгодження податкового зобов'язання за непрямим методами здійснюється виключно в судовому порядку.

Також судом першої інстанції зазначає, не погоджується з висновками експерта з огляду на те, що експертиза була проведена на підставі додатково наданих апелянтом документів, які, нібито не були надані перевіряючому при проведенні планової виїзної перевірки. Однак даний висновок щодо використання додаткових документів прямо суперечить фактичним обставинам справи та доказам, здобутим в процесі розгляду справи.

В процесі перевірки перевіряючим не прийняті до уваги всі первинні документи, на підставі яких апелянтом визначався об'єкт оподаткування як податком на прибуток, так і ПДВ. При цьому, мотивів неприйняття до уваги первинних документів в Акті перевірки не наведено.

Про неприйняття до уваги низки первинних документів апелянтом було зазначено при отриманні акту перевірки, про що свідчить запис, вчинений на сторінці 39 акту 4 серпня 2008 року.

Крім того, безпосередньо в процесі перевірки 10 та 11 липня 2008 року органами податкової міліції ДПІ у м. Вінниці незаконно була вилучена значна частина первинних документів апелянта. Незаконність проведення виїмки документів підтверджена протестом прокурора, який міститься в матеріалах справи. Перевірка фактично була закінчена 4 серпня 2008 року.

Отже, суд ігноруючи викладене, прийшов до неправильного висновку, що експертиза проведена на підставі додатково наданих документів, не намагаючись встановити чи були ці документи також надані перевіряючим для перевірки.

В висновку судово-бухгалтерської експертизи № 3240 по адміністративній справі № 2-а-10410/08 зазначено, що висновок, викладений в акті про результати планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ПП «Ефа-Сервіс»вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2008 року №1998/2350/13325655 від 04.08.2008 року про заниження ПП «Ефа-Сервіс»податку на додану вартість в сумі 525665 грн. документально та нормативно не підтверджується.

Судом першої інстанції також зроблений помилковий висновок про те, що податкові накладні виписані в липні-грудні 2004 року дають право на включення відповідних сум податкового кредиту покупцем лише у ці ж періоди часу.

Однак, такий висновок суду не ґрунтується на приписах Закону України «Про податок на додану вартість».

Податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом. Виходячи з правової природи поняття податкового зобов'язання, дана сума податку підлягає обов'язковому нарахуванню і сплаті саме в той період, в якому була проведена господарська операція по реалізації. Натомість, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Правова природа податкового кредиту надає платнику податку право самостійно, на власний розсуд реалізувати надане право і жодним чином не зобов'язує до його здійснення виключно у період виникнення у контрагента податкового зобов'язання.

Крім того, суд перекладає на позивача обов'язок доведення того, що він отримав податкові накладні у відповідні періоди часу (пп. 7.5.1.), а обов'язок доведення тих чи інших обставин є у суб'єкта владних повноважень. Ігноруючи вимоги Закону щодо дати виникнення права на податковий кредит, суд робить висновок про те, що податкові накладні, виписані в липні-грудні 2004 року, дають право на включення відповідних сум податкового кредиту покупцем лише у ці ж періоди часу.

Виходячи з приписів пп. 7.5.1 п. 7.5. ст. 7.5 Закону України «Про податок на додану вартість», у покупця право на податковий кредит виникає або з дати списання коштів з банківського рахунку, або з дати отримання податкової накладної. Судом взагалі не досліджено, а відповідачами не доведено, що апелянтом отримано податкові накладні не в той період часу, в якому обліковані.

Таким чином, апелянт правомірно реалізував своє право на податковий кредит.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції та приймає нове рішення, якщо встановить порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду дійшла висновку про необхідність скасування постанови суду та постановлення нової про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Ефа-Сервіс»задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20.04.2010 року скасувати, постановивши нову постанову про задоволення позову.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці № 0000332350/0 та 000342350/0 від 11.08.2008 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 04 жовтня 2010 року.