Ухвала суду № 11545970, 23.09.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-10410/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Артюх О.М.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"23" вересня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого Бєлової Л.В.,

суддів: Данилової М.В.,

Бистрик Г.М.

при секретарі Комісаренко В.Д.

розглянувши в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України в м. Києві апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Товстоліс»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року по справі за позовом Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Товстоліс»про стягнення адміністративно-господарських санкцій ,-

В С Т А Н О В И В :

У липні 2009 року позивач - Відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Товстоліс», в якому просив:

- стягнути з ТОВ «Агрофірма «Товстоліс»(р/р: 2600300014341 Укрексімбанк, МФО: 353649, код ЄДРПОУ: 33335732) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет Чернігівського району, банк отримувача: ГУДКУ у Чернігівській області, рахунок: 31218230700522, МФО: 853592, код ЄДРПОУ 2282386) 11146,94 грн. адміністративно-господарських санкцій та 414,78 грн. пені.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року позов задоволено:

- стягнуто з ТОВ «Агрофірма «Товстоліс»(р/р: 2600300014341 Укрексімбанк, МФО: 353649, код ЄДРПОУ: 33335732) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет Чернігівського району, банк отримувача: ГУДКУ у Чернігівській області, рахунок: 31218230700522, МФО: 853592, код ЄДРПОУ 2282386) 11146,94 грн. адміністративно-господарських санкцій та 414,78 грн. пені.

Не погоджуючись із вказаною постановою, відповідачем подано заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Всі особи, які беруть участь у справі, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляд справи, у зазначений в повістці-повідомленні час до суду не прибули. З клопотаннями про перенесення судового засідання не зверталися.

З доповіді судді-доповідача вбачається, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, особиста участь сторін не обовязкова.

За таких обставин колегія суддів визнала можливим провести апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Так, як було встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників ТОВ «Товстоліс»в 2008 році становила 49 осіб, кількість штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- 2 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність 0 осіб. (а.с. 5).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ним не було ним виконано нормативу, не створивши 2 робочих місць для працевлаштуван6ня інвалідів.

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Статтею 18 Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленою Кабінетом Міністрів України.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не встановлює правил, за якими підприємство було б зобов'язане самостійно здійснювати пошук інвалідів для їх працевлаштування.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліде не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України

Згідно наданих суду документів, зокрема, звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників позивача в 2008 році становила 49 осіб, кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, - 0 осіб.

Відповідно до ст. 19 Закону із застосуванням правил арифметичного округлення кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2008 році у відповідача мала б становити 2 одиниці.

Аналіз правових норм про захист інвалідів дає підстави стверджувати, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати, шукати і працевлаштовувати інвалідів, а полягає в обов'язку підприємства виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів та звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у 2008 році звіти про наявність вакансій не надавались, що свідчить про невиконання обовязку виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог законодавства про працевлаштування інвалідів.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу задоволення позовних вимог, тому підстав для скасування постанови суду не вбачається.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у звязку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд , -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Товстоліс»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2009 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді