Постанова № 11545655, 16.09.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

16 вересня 2010 р. № 2-а- 7093/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кухар М.Д. ,

при секретарі - Боклаг А.С.,

за участі: представників позивача - Нехіс М.Л., Межирицького А.О.,

представника відповідача - Анохіної Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства виробничо - комерційного підприємства "Котломонтаж" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Акціонерне товариство виробничо-комерційне підприємство «Котломонтаж», звернувся до Харківського окружного суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 26.02.2010р. № 0000051800/0, від 13.05.2010р. № 0000051800/1, від 08.06.2010р. № 0000051800/2, якими визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 430788,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 294626,0 грн., штрафні санкції-136162,0 грн.); від 26.02.2010р. № 0000061800/0, від 13.05.2010р. № 0000061800/1, від 08.06.2010р. № 0000061800/2, якими визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 542383,5 грн. (в т.ч. основний платіж - 361589,0 грн., штрафні санкції - 180794,5 грн.). Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач зазначив, що висновок ДПІ про нікчемність правочинів, які були укладені позивачем з ТОВ «ПБК «Вертикаль» є помилковим, наполягав на відсутності в діях позивача порушень пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5. пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначив, що укладені з ТОВ "ПБК" Вертикаль" договори відповідають вимогам закону, були реально виконані, результати отриманих робіт оприбутковані за даними обліку АТ ВКП "Котломонтаж", оплата вартості отриманих робіт здійснена шляхом проведення безготівкових розрахунків. Щодо висновків ДПІ про завищення позивачем суми податкового кредиту з ПДВ та валових витрат зазначив, що нікчемність договорів укладених між ТОВ АТ ВКП "Котломонтаж" і ТОВ "ПБК "Вертикаль" спростовується тими фактами, що на час здійснення господарських операцій ТОВ "ПБК "Вертикаль" було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, а також фактично виконало будівельні роботи, які позивачем були використані у власній господарській діяльності, що актом перевірки навіть підтверджується.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова, в письмових запереченнях та представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечував, зазначаючи, що в ході перевірки повноти обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств АТ ВКП "Котломонтаж" встановлено порушення. Як наслідок наявності перелічених порушень донараховане податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 542383,5 грн. (в т.ч. основний платіж - 361589,0 грн., штрафні санкції - 180794,5 грн.) та податку на додану вартість в розмірі 430788,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 294626,0 грн., штрафні санкції-136162,0 грн.). Посилаючись на обставини, що викладені в акті перевірки від 08.10.2008р. № 4729/23/32948799, який був складений ДПІ у Московському районі м. Харкова за результатами перевірки ТОВ "ПБК "Вертикаль", відповідач зазначав, що правочини у вигляді договорів на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника та договорів на придбання матеріалів суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 ЦК порушують публічний порядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а відтак, є нікчемними. Вчинивши перелічені правочини позивач порушив вимоги пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5. пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд, вислухавши представників позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Акціонерне товариство виробничо-комерційне підприємство «Котломонтаж» пройшов процедуру державної реєстрації, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців за ідентифікаційним кодом 21248788, є юридичною особою, обліковується в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова як платник податків, зборів (обовязкових платежів).

З 08.02.2010р. по 12.02.2010р. ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова виїзна перевірка АТ ВКП «Котломонтаж» (код за ЄДРПОУ 21248788) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009 р.

За результатами перевірки складено акт від 16.02.2010р. № 951/1800/21248788.

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000061800/0 від 26.02.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 542383,5 грн. (в т.ч. основний платіж - 361589,0 грн., штрафні санкції - 180794,5 грн.) та № 00000051800/0 від 26.02.2010 р., яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 430788,0 грн. (в т.ч. основний платіж - 294626,0 грн., штрафні санкції -136162,0 грн.).

Підставою для винесення спірного рішення слугував відображений в акті від 16.02.2010р. № 951/1800/21248788 висновок контролюючого органу про нікчемність укладених між АТ ВКП «Котломонтаж» і ТОВ «ПБК «Вертикаль» правочинів: договорів на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника та договорів на придбання матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 цієї ж статті Кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Судом встановлено, що висновок відповідача про нікчемність договорів на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника та договорів на придбання матеріалів грунтується виключно на твердженнях складеного ДПІ у Московському районі міста Харкова акту перевірки діяльності ТОВ «ПБК «Вертикаль» від 08.10.2008р. № 4729/23/32948799. Проте в даному випадку твердження - ДПІ у Московському районі міста Харкова щодо нікчемності певного правочину не можуть бути визнані достатньою підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкові органи не наділені компетенцією на визнання правочинів нікчемними. Жодних доказів про самостійне дослідження відповідачем обставин укладання договорів на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника та договорів на придбання матеріалів, предмету даних правочинів, змісту прав та обовязків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені субєктів господарювання укладали ці правочини, обізнаності субєктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладання правочинів, подальшого руху сплачених АТ ВКП «Котломонтаж» грошових коштів, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова до суду не надано.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Обґрунтування відповідача в акті перевірки щодо нікчемності правочину не є підставою для визнання такого правочину нікчемним, оскільки відповідачем не доведено на підставі якої саме статті Цивільного кодексу України правочин, вчинений між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» є нікчемним.

Крім того, пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідачем не надано доказів про те, що договори які були укладені між позивачем та ТОВ «ПБК «Вертикаль» визнані судом недійсними.

Стаття 207 Господарського кодексу України також передбачає, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним застосовуються після визнання правочину недійсним відповідно до ст. 208 Господарського кодексу України.

Також суд зазначає, що згідно ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за зобовязаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Крім того, суд зазначає, що правочини були укладені право і дієздатними юридичними особами, ні предмет цих правочинів, ні зміст прав та обовязків їх сторін положенням чинного законодавства не суперечать. Від імені АТ ВКП «Котломонтаж» та ТОВ «ПБК «Вертикаль» договори на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника та договорів на придбання матеріалів підписані особами, які за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, на час укладання цих угод могли вчиняти юридично значимі дії без наявності довіреності, так як значились керівниками названих субєктів господарювання. Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Частиною 2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» зазначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договорів на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника та договорів на придбання матеріалів дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст..11 КАС України не виявлено.

Посилання відповідача щодо безпідставного отримання АТ ВКП «Котломонтаж» за переліченими договорами податкової вигоди суд не приймає до уваги, оскільки цей довід не знаходить свого підтвердження матеріалами справи. Так, сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено, що зобовязання позивача по оплаті вартості послуг за договорами на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника та договорів на придбання матеріалів були виконані в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та ТОВ «ПБК «Вертикаль» спільного інтересу щодо їх отримання останнім наявності у АТ ВКП «Котломонтаж» при укладанні договорів на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника та договорів на придбання матеріалів іншого наміру, ніж отримання відповідних робіт, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова до суду не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що при проведенні перевірки ТОВ "ПБК "Вертикаль" ДПІ в Московському районі м. Харкова, правочини, вчинені між ТОВ "ПБК "Вертикаль" і АТ ВКП «Котломонтаж» взагалі не досліджувалися.

Оцінивши наявні в матеріалах справи правочини, які відповідач вважає нікчемними, та складені з посиланням на них первинні документи, суд зазначає, що за формою та змістом згадані первинні документи відповідають вимогам, які чинним законодавством висуваються до первинних документів.

Відповідно до п.п. 7.4.1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.7.5. Закону України “Про податок на додану вартість”датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

7.5.1. дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п. 7.4.5. вищезазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

ТОВ "ПБК "Вертикаль" були виписані позивачу накладні та податкові накладні, які містяться в матеріалах справи.

Податкові накладні, надані позивачем, виписані з додержанням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 с. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Виходячи із вищевикладеного, позивач, у відповідності до п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, правомірно включив до складу податкового кредиту суму ПДВ.

Відповідно п.п. 5.2.1 п. 5.2. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно п.п. 5.3.1. п. 5.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону.

За таких обставин, суд не вбачає в діях позивача порушень пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5. пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 3.1.1 п.3.1 ст. 3, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки послуги, які позивач отримав від ТОВ «ПБК «Вертикаль» за договорами на виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах замовника та договорів на придбання матеріалів використовуються позивачем у власній господарській діяльності, що доведено матеріалами справи і не заперечується відповідачем, то сплачений у складі вартості цих послуг ПДВ правомірно віднесений АТ ВКП «Котломонтаж» на збільшення податкового кредиту з ПДВ.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ході вирішення питання щодо законності прийнятого субєктом владних повноважень рішень суд відповідно до вимог ст.2 КАС України зобовязаний перевірити чи прийнято воно: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частинами 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд вважає не доведеними відповідачем, належними і допустимими доказами обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та наявними правові підстави для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Акціонерного товариства виробничо - комерційного підприємства "Котломонтаж" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкових повідомлень-рішень нечинними - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000061800/0 від 26.02.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000061800/1 від 13.05.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000051800/0 від 26.02.2010 року.

Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000051800/1 від 13.05.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Акціонерного товариства виробничо - комерційного підприємства "Котоломонтаж" судові витрати в розмірі 3.40 (три гривні сорок копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 20.09.2010 року.

Суддя Кухар М.Д.