Постанова № 11545252, 15.09.2010, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-4688/09/0770

Ряд стат. звіту № 2.11.1

Код - 05

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2010 р. м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилка С.Є.

при секретарі судового засідання Скуби В.І.

за участю сторін:

представника позивача Янчия Максима Васильовича;

представника відповідача Товтин Марини Василівни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою приватного підприємства «Крассула»до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 160 частини 3 КАС України 15 вересня 2010 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 22 вересня 2010 року.

До Закарпатського окружного адміністративного суду із Вищого адміністративного суду України на розгляд надійшла адміністративна справа за позовною заявою приватного підприємства «Крассула»в особі його представника Янчий Максима Васильовича до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області. Звертаючись до суду ПП «Крассула» просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 28 грудня 2007 року за №№ 5281/23-0/33485188/36829 та 5280/23-0/33485188/36828.

Позовні вимоги мотивовані наступним. З 06 грудня 2007 року по 14 грудня 2007 року ДПІ у м. Ужгород Закарпатської області була проведена виїзна планова перевірка ПП «Крассула»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19 квітня 2005 року по 30 вересня 2007 року за результатами, якої складено акт № 3060/23-1/33485188 від 19 грудня 2007 року, на підставі вище названого акту 28 грудня 2007 року ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області були прийняті податкові повідомлення рішення за № 5281/23-0/33485188/36829 та за № 5280/23-0/33485188/36828, якими визначено податкове зобовязання у розмірі 257604,50 грн.. Вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення суперечать законодавству.

Відповідач надіслав суду заперечення проти позову, в якому повністю заперечує вимоги позивача, а від так просить суд відмовити в задоволенні позову з наступних мотивів. Зокрема представником відповідача вказано, що перевіркою встановлено наступні порушення: 1. статті 3 пункту 3.1., статті 4 пункту 4.1, статті 11 пунктів 11.2 та 11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ПП «Крассула», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 3689,0 грн., в тому числі: - за 4 квартал 2006 року на 3689 грн. та за 9 місяців 2007 року на суму 3788 грн.: за 1 квартал 2007 року на 1263 грн., за 3 квартал 2007 року на 2525 грн.; 2. статті 2 пункту 2.3. підпункту 2.3.1, статті 4 пунктів 4.1 та 4.7, статті 6 пункту 6.1. підпункту 6.1.1., статті 7 пункту 7.2. підпунктів 7.2.6 та 7.2.8., статті 7 пункту 7.4. підпункту 7.4.5. статті 9 пункту 9.6. підпункту «а»Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР із змінами та доповненнями в частині заниження сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах: у травні 2006 року - на 133846 грн.; у червні 2006 року - на 18599 грн.; у липні 2006 року - на 2020 грн.; у серпні 2006 року - на 236 грн.; у листопаді 2006 року - на 4344 грн.; у січні 2007 року - 235 грн.; у березні 2007 року - на 1541 грн.; у квітні 2007 року - на 1485 грн.; у червні 2007 року - на 3041 грн.. Крім того, перевіркою встановлено завищення позитивного значення сум податку на додану вартість, між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту, нарахованих до сплати у таких звітних періодах: у вересні 2006 року-на 1197 грн.; у грудні 2006 року-на 2208 грн.; у лютому 2007 року - на 203 грн.; у травні 2007 року - на 1728 грн.; у липні 2007 року - на 1501грн.; у серпні 2007 року - на 1343 грн.; у вересні 2007 року - на 1273 грн..

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали з мотивів, що наведені в позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову з мотивів що наведені в письмовому запереченні та у рішенні Господарського суду Закарпатської області від 13 березня 2008 року.

Постановою Господарського суду Закарпатської області від 13 березня 2008 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 липня 2008 року постанову Господарського суду Закарпатської області від 13 березня 2008 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Відповідно до ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 листопада 2009 року постановлені у даній адміністративній справі судові рішення скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Постановляючи ухвалу Вищий адміністративний суд України, зокрема, вказав на те, що судами надано оцінку правовідносинам позивача лише за травень 2006 року. Поза їх увагою залишилось питання інших, визначених податковими повідомленнями-рішеннями звітних періодів, а саме: травень-листопад 2006 року, січень, березень, квітень та червень 2007 року. Крім того, Вищий адміністративний суд України вказав на, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині визначення недійсним податкового повідомлення-рішення № 5281/23-0/33485188/36829, Господарський суд Закарпатської області (суд першої інстанції) послався лише на відсутність обґрунтованих заперечень позивача на зазначені в акті перевірки правопорушення , в той же час як апеляційний суд задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходив з того, що викладені в ньому порушення спростовуються актом перевірки, що на думку суду касаційної інстанції, не відповідає матеріалам справи. Судом касаційної інстанції також було вказано на те, що судами попередніх інстанцій при розгляді справи не були враховані приписи статті 11 частини 1 КАС України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Під час нового розгляду слід врахувати викладене та вирішити спір відповідно до закону.

Відповідно до статті 227 частини 5 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обовязковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Зясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області від 05 грудня 2007 року за № 897 та на підставі направлення від 05 грудня 2007 року № 2937/23-1 в період з 06 грудня 2007 року по 12 грудня 2007 року державною податковою інспекцією у м. Ужгороді Закарпатської області була проведена позапланова виїзна документальна перевірка ПП «Крассула»(код 33485188, м. Ужгород, пр.-т Свободи, 2/44) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 19 квітня 2005 року по 30 вересня 2007 року. Відповідно до наказу ДПІ у м. Ужгороді Закарпатської області від 12 грудня 2007 року за № 919 термін перевірки продовжений з 13 грудня 2007 року по 14 грудня 2007 року. За результатами перевірки 19 грудня 2007 року був складений відповідний акт за № 3060/23-1/33485188 (а.с.а.с. 14-54).

Відповідно до вказаного акту, перевіркою встановлено порушення 1. статті 3 пункту 3.1., статті 4 пункту 4.1, статті 11 пунктів 11.2 та 11.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ПП «Крассула», в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 3689 грн., в тому числі: - за 4 квартал 2006 року на 3689 грн. та за 9 місяців 2007 року на суму 3788 грн.: за 1 квартал 2007 року на 1263 грн., за 3 квартал 2007 року на 2525 грн.; 2. статті 2 пункту 2.3. підпункту 2.3.1, статті 4 пунктів 4.1 та 4.7, статті 6 пункту 6.1. підпункту 6.1.1., статті 7 пункту 7.2. підпунктів 7.2.6 та 7.2.8., статті 7 пункту 7.4. підпункту 7.4.5. статті 9 пункту 9.6. підпункту «а»Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року за № 168/97-ВР із змінами та доповненнями в частині заниження сум податку на додану вартість у наступних звітних періодах: у травні 2006 року - на 133846 грн.; у червні 2006 року - на 18599 грн.; у липні 2006 року - на 2020 грн.; у серпні 2006 року - на 236 грн.; у листопаді 2006 року - на 4344 грн.; у січні 2007 року - 235 грн.; у березні 2007 року - на 1541 грн.; у квітні 2007 року - на 1485 грн.; у червні 2007 року - на 3041 грн.. Крім того, перевіркою встановлено завищення позитивного значення сум податку на додану вартість, між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту, нарахованих до сплати у таких звітних періодах: у вересні 2006 року-на 1197 грн.; у грудні 2006 року-на 2208 грн.; у лютому 2007 року - на 203 грн.; у травні 2007 року - на 1728 грн.; у липні 2007 року - на 1501грн.; у серпні 2007 року - на 1343 грн.; у вересні 2007 року - на 1273 грн..

На підставі акту перевірки від 28 грудня 2007 року були прийняті податкові повідомлення-рішення за №№ 5280/23-0/33485188/36828 та 5281/23-0/33485188/36829, якими ПП «Крассула»визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 248020,50 грн. та за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 9584 грн. (а.с.а.с. 7, 8).

01 лютого 2006 року між компанією «Фокал Пойнт Інк.»(Республіка Панама) та ПП «Крассула»був укладений договір на виконання робіт № 804-FP591-006 (а.с.а.с. 69-73), відповідно до якого, Замовник (компанія «Фокал Пойнт Інк.») доручає Виконавцеві (ПП «Крассула») виконання робіт та вказівок Замовника, а Виконавець зобовязується за винагороду виконувати ці роботи й вказівки від свого імені та за рахунок Замовника. Виконавець зобовязується надавати Замовнику послугу по закупівлі товарів для Замовника. Замовник уповноважує Виконавця здійснювати закупівлю товарів від імені Виконавця та передати ці товари представнику Замовника. Щомісячна винагорода Виконавцеві складає 2000 доларів США.

15 січня 2007 року між фірмою «R&U Holding LTD»(Домініканська Республіка) та ПП «Крассула»був укладений договір комісії, відповідно до якого, Посередник (ПП «Крассула»зобовязується за винагороду вчиняти угоди від свого імені за рахунок Довірителя (Фірми &U Holding LTD») (а.с.а.с. 74-79).

На виконання умов цих договорів ПП «Крассула»надавало послуги по придбанню на митній території України тютюнових виробів для нерезидентів за їх рахунок, отримуючи при цьому комісійну винагороду у розмірі 2000 доларів США. Для забезпечення виконання умов вищевказаних договорів позивач, отримуючи від замовників грошові кошти у безготівковій формі, здійснювало операції з придбання тютюнових виробів від субєктів господарювання Закарпатської та Львівської областей та проводило їх безпосередню передачу підприємцю ОСОБА_5 для подальшого їх пересилки (передачі) на адреси замовників.

Відповідно до статті 2 пункту 2.3. підпункту 2.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість»- особа підлягає обовязковій реєстрації як платник податків у разі - коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної компютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобовязань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до статті 1 пункту 1.4 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР (надалі Закон України № 168/97-ВР) поставка товарів це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу. Не належать до поставки операції з передачі товарів в межах договорів схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності (користування або розпорядження) на такі товари іншій особі. Поставка послуг це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, обєктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші обєкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до статті 4 пункту 4.7. Закону України № 168/97-ВР - у разі коли платник податку (далі - повірений) здійснює діяльність з придбання товарів (робіт, послуг) за дорученням та за рахунок іншої особи (далі - довіритель), датою збільшення податкового кредиту такого повіреного є дата перерахування коштів (поставка в управління цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу) на користь продавця таких товарів (робіт, послуг) або поставка інших видів компенсацій вартості таких товарів (робіт, послуг), а датою збільшення податкових зобовязань є дата передання таких товарів (результатів робіт, послуг) довірителю. При цьому довіритель не збільшує податковий кредит на суму коштів (вартість цінних паперів, інших документів, що засвідчують відносини боргу), перерахованих (переданих) повіреному, але має право на збільшення податкового кредиту у податковий період отримання товарів (робіт, послуг), придбаних повіреним за його дорученням.

Отже, передача Замовником, фірмою «Фокал Пойнт Інк», грошових коштів виконавцеві ПП «Крассула», не платнику ПДВ, для оплати третім особам продавцям товаро-матеріальних цінностей від імені та за дорученням Замовника не підпадає під визначення поставки товарів та послуг, оскільки виконавець не набув права на товари/послуги. Крім того, в кінці кожного календарного місяця ПП «Крассула»надавав Замовнику детальний звіт про використання грошових коштів, з належним документальним підтвердженням оплати витрат за Замовника.

Відповідно до договір на виконання робіт № 804-FP591-006 (а.с.а.с. 69-73), від 01 лютого 2006 року Виконавець погоджується виконувати та здійснювати на підставі винагороди вказані дії за рахунок Замовника. Договір передбачає чіткий та твердий розмір винагороди Виконавцеві, а саме 2000 доларів США щомісяця, а від так, ця винагорода і є сумою, що підлягає оподаткуванню відповідно до статті 2 пункту 2.3. підпункту 2.3.1 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, висновок відповідача про зобовязання позивача зареєструватись в якості платника ПДВ у звязку з перевищенням 300 тисяч загальної суми наданих послуг є безпідставним.

Щодо періоду, на який звернув увагу Вищий адміністративний суд України своєю ухвалою від 25 листопада 2009 року.

Перевіркою встановлено заниження скоригованого валового доходу, а відтак і несплату ПДВ ПП «Крассула»за період травень грудень 2006 року, та за 9-ть місяців 2007 року, у звязку з отриманням від нерезидентів контрагентів по міжнародних договорах щомісячної винагороди в розмірі 2000 доларів США. Відповідач вказав на те, що ПП «Крассула»при укладенні міжнародного контракту зобовязано було вказати не тільки вартість послуг (винагороди), а й окремо вказати розмір податку на додану вартість. Відтак працівники ДПІ у м. Ужгород Закарпатської області вважали, що при наявній вартості послуг в 2000 доларів США ПП «Крассула»повинна була отримувати з нерезидента 2000+ПДВ доларів США (разом з ПДВ) чим і занизила валові доходи і, відповідно, не сплатила ПДВ.

В судовому засіданні встановлено, що позивачем сплачувалося ПДВ з 2000 доларів США в гривневому еквіваленті, що й не заперечив відповідач. Крім того, ПП «Крассула»не має валютних цінностей за кордоном, а також нерезиденти не мають перед ПП «Крассула»невиконаних грошових зобовязань в валюті, відтак дані факти є взаємо виключаючими. Також міжнародному контракті вказувалися суми в доларах США, а ПДВ нараховується та відповідно сплачується у валюті України, тобто в гривнях. А від так висновок відповідача про заниження сплати податку на додану вартість за періоди травень - грудень 2006 року, а також на протязі 2007 року, є неправомірними та не відповідають дійсності здійснених господарських операцій.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що права та інтереси позивача порушені та потребують судового захисту, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 частини 1 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету.

Керуючись статтями 71, 94, 160-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву приватного підприємства «Крассула»до державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень з а д о в о л ь н и т и.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Ужгороді Закарпатської області № 5281/23-0/33485188/36829 від 28 грудня 2007 року та № 5280/23-0/33485188/36828 від 28 грудня 2007 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Крассула»витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. та 1697 грн., що сплачені відповідно до платіжних доручень за № 565 від 08 січня 2008 року та № 586 від 17 січня 2008 року.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Головуючий Гаврилко С.Є.