Ухвала суду № 1154426, 25.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2007 року                                                                 № К-24089/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.                                         

Карася О.В.

Федорова М.О.  

при секретарі судового засідання:    Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача:                Борисенкова О.І., дов. № 85978/9/10-224 від 21.09.2007 р.;

                                   Морозова Т.Б., дов. № 6918/М/10-224 від 07.08.2007 р.;

відповідача:           не з’явився;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

на ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р.

та постановугосподарського суду Миколаївської області від 06.03.2006 р.

у справі№ 15/516/05 господарського суду Миколаївської області

за позовом Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Берегиня»

простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:  

В грудні 2005 р. ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовом до ТОВ «Берегиня» про стягнення коштів в сумі 1896,97 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 06.03.2006 р. у справі № 15/516/05, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р., в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані відсутністю у податкового органу права здійснювати стягнення у безспірному порядку  коштів за результатами акту перевірки, оскільки сума заявлених позовних вимог не є ні податковим зобов’язанням, ні податковим боргом.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області оскаржила їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду Миколаївської області від 06.03.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу суду не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

В зв’язку з цим, касаційний розгляд справи здійснено судом касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги касаційної скарги, просили їх задовольнити.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши представників позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області було проведено перевірку ТОВ «Берегиня» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2002 р. по 30.06.2005 р., за наслідками якої складено акт від 07.10.2005 р. № 45/23-30489635.

В акті перевірки зазначено, що відповідач використовував не за цільовим призначенням кошти акумульовані на спеціальному рахунку по податку на додану вартість в сумі 1896,77 грн., в тому числі – ПДВ в сумі 464 грн. не перерахованих на спеціальний рахунок та 1432,77 грн. коштів, використаних не за призначенням зі спеціального рахунку.

Виходячи з приписів статей 17, 104 Кодексу адміністративного судочинства України, судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що адміністративний позов до адміністративного суду може бути пред’явлений суб’єктом владних повноважень лише у випадках, встановлених законом.

Статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суб’єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» податкова служба здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов’язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»  передбачено право податкових інспекцій подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках – коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.2 статті 2 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими  фондами» органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.  

Поняття «заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами» та «податкового боргу» визначені в пунктах 1.2, 1.3. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними  цільовими  фондами».

Податковий борг - податкове зобов’язання  (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Пунктом 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктом 5 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини передбачається, що кошти, перераховані сільськогосподарськими товаровиробниками на окремий рахунок, використовуються ними для придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання кошти стягуються до державного бюджету в безспірному порядку.

Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави зробити висновок, що діючим податковим законодавством України не передбачено право контролюючого органу здійснювати стягнення у безспірному порядку коштів за результатами акту перевірки, оскільки сума заявлених позовних вимог не є податковим зобов’язанням і не є податковим боргом. Вказана сума залишається в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі № 15/516/05 господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційну скаргу ДПІ у Миколаївському районі Миколаївської області слід залишити без задоволення, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. 

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:  

            Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Миколаївському районі Миколаївської області залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. та постанову господарського суду Миколаївської області від 06.03.2006 р. залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

(підпис)                     Карась О.В.

                                                           (підпис)                     Федоров М.О.