Ухвала суду № 1154424, 25.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2007 року № К-24029/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Бойченко Ю.П.

за участю представників:

позивача: не зявився;

відповідача: Паншина І.В., дов. № 194/9/10-015 від 29.01.2007 р.;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства «Інвальплюс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»

на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р.

та постанову господарського суду Чернігівської області від 16.03.2006 р.

у справі№ 3/376а/13а господарського суду Чернігівської області

за позовом Підприємства «Інвальплюс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України»

до Чернігівської міжрайонної державної податкової інспекції

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2005 р. Підприємство «Інвальплюс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Чернігівської МДПІ № 0000542340/0 від 31.03.2005 р., яким було донараховано позивачу податку на додану вартість в сумі 1461 грн., в тому числі 974 грн. основного платежу та 487 грн. штрафної санкції.

Постановою господарського суду Чернігівської області від 16.03.2006 р. у справі № 3/376а/13а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р., у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що суми податку на додану вартість сплачені у вартості внаслідок придбання таких послуг як оренда офісу, отримання електроенергії в приміщенні офісу, послуги телефонного звязку в офісі, оренди інженерних мереж, послуги з опалення були включені позивачем до загальної декларації з податку на додану вартість, проте повинні включатись до спеціальної декларації, що подається переробним підприємством, оскільки використовуються для здійснення переробки та реалізації молочної продукції основної діяльності позивача.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Підприємство «Інвальплюс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову господарського суду Чернігівської області від 16.03.2006 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального права, та направити справу на новий розгляд.

Відповідач в письмовому запереченні на касаційну скаргу, а також його представник в судовому засіданні суду касаційної інстанції просили залишити скаргу без задоволення.

Представник позивача (скаржника) в судове засідання не зявився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 221 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні обставини справи.

Податковим повідомленням-рішенням Чернігівської МДПІ № 0000542340/0 від 31.03.2005 р. позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1461 грн., в тому числі 974 грн. - основний платіж та 487 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акту від 30.03.2005 р. № 29/23-105/30686816 «Про результати планової документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства Підприємства «Інвальплюс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2004 р.».

В акті перевірки встановлено, що позивачем в порушення пп. 7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту загальних податкових декларацій з податку на додану вартість віднесено частку податку на додану вартість сплаченого у складі вартості придбаних послуг, що використовуються підприємством в дотаційних операціях в розмірі 1225,03 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 974 грн., в тому числі за серпень - 184 грн., за вересень - 298 грн. та жовтень - 491 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, судовими інстанціями встановлено, що Підприємство «Інвальплюс» з серпня 2004 року здійснює переробку молока, закупленого у населення, подає до Чернігівської МДПІ дві податкові декларації з податку на додану вартість - загальну (бюджетну) та спеціальну (переробного підприємства), відповідно до якої виплачується дотація населенню за здане молоко готівкою з каси підприємства.

В акті перевірки зазначено, що позивачем при здійсненні операцій, за якими проводяться розрахунки з бюджетом та спецоперацій, відповідно з яких виплачується дотація населенню за здане молоко готівкою з каси підприємства, розподіл сум податку на додану вартість, які відносяться до складу податкового кредиту за отримані послуги, здійснювався не в повному обсязі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, виходив з того, що суми податку на додану вартість сплачені у вартості внаслідок придбання таких послуг як оренда офісу, отримання електроенергії в приміщенні офісу, послуги телефонного звязку в офісі, оренди інженерних мереж, послуги з опалення були включені позивачем до загальної декларації з податку на додану вартість, проте повинні включатись до спеціальної декларації, що подається переробним підприємством, оскільки використовуються для здійснення переробки та реалізації молочної продукції основної діяльності позивача. Будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначені послуги не використовуються в господарській діяльності по переробці та реалізації молочної продукції позивачем не надано.

Проте, з даним висновком судів колегія суддів погодитись повністю не може, оскільки він зроблений без всебічного, повного та обєктивного зясування всіх обставин справи.

Так, відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» (дію пункту 11.21 статті 11 продовжено до 1 січня 2005 року згідно із Законом України від 28.11.2003 р. № 1352-ІV) до 1 січня 2004 року сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, мясо та мясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і мясо в живій вазі. Порядок нарахування і використання зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко та мясо в живій вазі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1999 р. № 805, переробні підприємства за результатами діяльності за кожний звітний (податковий) період ведуть окремий податковий і бухгалтерський облік молока, молочної продукції, мяса, мясопродуктів, виготовлених з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та мяса в живій вазі, та окремий облік іншої продукції.

За результатами окремого обліку продукції, виготовленої з проданих сільськогосподарськими товаровиробниками молока та мяса в живій вазі, переробні підприємства відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» визначають суми податкових зобовязань та податкового кредиту, які виникають у звязку з переробкою та продажем такої продукції, і складають окрему податкову декларацію, яка разом з декларацією щодо іншої діяльності подається до органу державної податкової служби за місцем реєстрації переробного підприємства як платника податку на додану вартість у порядку і в строки, визначені цим Законом, з урахуванням нормативно-правових актів Державної податкової адміністрації

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (зі змінами та доповненнями) передбачено, що у разі коли товари (роботи, послуги), виготовлені та/або придбані, частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково ні, до суми податкового кредиту включається та частка сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідає частці використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Перевіркою встановлено, що платником при одночасному здійсненні операцій, за якими проводяться розрахунки з бюджетом та спецоперацій, відповідно яких виплачується дотація населенню за здане молоко готівкою з каси підприємства, розподіл сум податку на додану вартість, які відносились до складу податкового кредиту за отримані послуги здійснювався не в повній мірі. Так, позивачем до складу податкового кредиту загальних податкових декларацій віднесено частку податку на додану вартість придбаних послуг, що використовується ним в дотаційних операціях, в розмірі 1225,03 грн.

Суди підтримали вказану позицію податкової інспекції.

Однак, колегія суддів зазначає, що в судових рішеннях не знайшли відображення доводи позивача про те, що отримані ним послуги з оренди офісу, отримання електроенергії в приміщенні офісу, послуг телефонного звязку в офісі, оренди інженерних мереж, послуг з опалення повязані з іншими видами його діяльності.

Натомість суди вказують, що основною діяльністю позивача є здійснення переробки та реалізації молочної продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки № 407 з ЄДРПОУ, основним видом діяльності позивача за КВЕД є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

При вирішенні спору по суті, судами також не зясовано, яким чином податковою інспекцією при визначенні спірного податкового зобовязання з податку на додану вартість було проведено розподіл послуг, які повязані з іншими видами діяльності, а які повязані з переробкою та реалізацією молочної продукції, і як наслідок розподіл сум ПДВ сплачених у вартості придбаних послуг, які використані позивачем в дотаційних операціях.

За таких обставин постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Підприємства «Інвальплюс» Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України» задовольнити.

Скасувати ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2006 р. та постанову господарського суду Чернігівської області від 16.03.2006 р.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Голубєва Г.К.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Федоров М.О.