Ухвала суду № 1154411, 19.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

К/С № К-22997/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2007 р. м. Київ

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого суддіПилипчук Н.Г.

суддів Рибченка А.О.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Степашка О.І.

при секретарі: Ільченко О.М.

за участю представників

позивача: Роженка В.М., Полоненко А.О.

відповідача: Стеценка О.В., Ільїної О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

на постанову Господарського суду Полтавської області від 16.11.2005 р.

та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р.

у справі № 17/112

за позовомЗакритого акціонерного товариства "Торговий дім "Укртатнафта"

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання частково недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Полтавської області від 16.11.2005 р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.04.2006 р., позовні вимоги задоволені частково. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Полтавської області № 0001582301/0/1090 від 15.04.2005 р. в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 16881546 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16883748,50 грн. Стягнуто з Кременчуцької ОДПІ Полтавської області на користь ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" витрати по сплаті державного мита в сумі 84,98 грн. та витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 115,64 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Кременчуцька ОДПІ Полтавської області подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме: ч. 1 ст. 5, ст. 159 КАС України. Вказані порушення полягали в тому, що суд апеляційної інстанції при вирішенні спору послався на постанову Вищого адміністративного суду України у справі, яка жодним чином не повязана зі справою № 17/112, залишивши при цьому поза увагою приписи ст. 129 Конституції України, ст. 7, ст. 9 КАС України, за якими суд повинен вирішувати справи виключно на підставі Конституції та законів України. Також зазначає про порушення судом апеляційної інстанції п.3 ст. 160 КАС України. В обґрунтування порушення судами норм матеріального права, а саме: п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", податкова інспекція посилається на те, що суди залишили поза увагою ту обставину, що позивачем була здійснена реалізація товару, який не використовувався ним у власній господарській діяльності. Посилаючись на п. 1.32 ст. 1 вказаного Закону, суд не врахував, що експорт товару не є постійною та регулярною діяльністю позивача. Суди залишили поза увагою той факт, що по операціях з придбання товару та його подальшого продажу здійснювався лише документообіг без фактичного виготовлення товару та його переміщення. Викладене виключає право позивача на формування податкового кредиту на підставі п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Представники податкової інспекції у судовому засіданні підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.

ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представники у судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін, як законні та обґрунтовані.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, доводи письмових заперечень на неї, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що за наслідками позапланової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства ЗАТ "Торговий дім "Укртатнафта" за період з 01.07.2003 р. по 31.03.2004 р. складено акт перевірки № 252/23-120/30244522 від 15.04.2005 р., на підставі якого Кременчуцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0001582301/0/1090 від 15.04.2005р. про визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 16885951 грн. та суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 16885951 грн., а всього на загальну суму 33771902 грн.

Визнаючи недійсним вказане податкове повідомлення-рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем були придбані відливки елементів пода печей та кришки люків жаростійких для печей для обробки прокату з метою їх подальшого перепродажу (в тому числі і на експорт). Включення витрат на придбання цього товару до складу валових витрат виробництва та обігу використання товарів у господарській діяльності позивача підтверджуються вантажними митними деклараціями, платіжними дорученнями, виписками з банківських рахунків, отриманням виручки від продажу товарів, які є обґрунтуванням правомірності та товарності цих операцій. Відповідач не довів факту безтоварності договорів купівлі-продажу товару. При формуванні податкового кредиту позивачем дотримані вимоги п.п. 7.4.5 п. 7.4 та п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". Податкові накладні відповідають вимогам п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону.

Суд касаційної інстанції не може визнати обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Наявність обставин, на які посилаються суди попередніх інстанцій, для формування податкового кредиту є обовязковою, але не вичерпною.

Податкова інспекція свою позицію щодо неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 1688467,00 грн. за операціями з придбання відливок елементів пода печей та кришок люка жаростійких до печей для обробки прокату, обґрунтовувала тим, що вказаний товар позивачем фактично не придбавався та не вивозився за межі митної території України, особи, які значаться його продавцями та виробниками такими не є. При цьому, податкова інспекція виходила з того, що постачання відливок елементів пода печей по ланцюгу здійснювалося протягом одного дня, постачальники витрат по транспортуванню та зберіганню цього товару не несли, тобто здійснювався лише документообіг без фактичного переміщення товару. Товар (відливки елементів пода печей) взагалі відсутній як продукція, оскільки відсутні документи, що підтверджують фактичного виробника продукції; кришки люка жаростійкі до печей для обробки прокату, вироблені ВАТ "Лемкар", по кількості не співпадають з кількістю придбаних та реалізованих позивачем на експорт, тощо.

Частини 4 та 5 статті 11 КАС України покладають на суд обовязок вживати передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, а також запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Суди попередніх інстанцій при розгляді справи не виконали вищевказані вимоги процесуального закону, не витребували від податкової інспекції докази того, що податкова накладна, видана позивачу його контрагентом, та митна вантажна декларація є такими, що не відповідають дійсності.

Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком про визнання осіб, які видали податкову накладну та оформили митну вантажну декларацію, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Суди попередніх інстанцій залишили поза увагою та не надали оцінки посиланням податкової інспекції на те, що постачання відливок елементів пода печей по ланцюгу здійснювалося протягом одного дня.

Витребування таких доказів та перевірка зазначеної обставини є важливими, оскільки при підтвердженні доводів податкової інспекції про безтоварність операцій, фактичне невивезення товару за межі митної території України, формування податкового кредиту було б безпідставним, не дивлячись на наявність у платника податку позивача податкової накладної, яка за формою відповідає вимогам чинного законодавства, та доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість і належно оформленої митної вантажної декларації.

У підтвердження своєї правової позиції, суд апеляційної інстанції послався на постанову Вищого адміністративного суду України від 09.02.2006р. у справі за позовом спільного українсько-англійського підприємства у вигляді ТОВ "Панком-Юн" до СДПІ у Приморському районі м. Одеси та Управління Державного казначейства в Одеській області про стягнення з держбюджету заборгованості з податку на додану вартість, таким чином не дотримавшись такого принципу адміністративного судочинства, як законність. Згідно із приписами ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Допущені судами попередніх інстанцій вищевказані процесуальні порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, який згідно із ст. 220 КАС України перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

З огляду на викладене, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вжити заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів, і, в залежності від встановлених обставин, вирішити спір у відповідності із нормами законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Полтавської області від 16.11.2005 р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.04.2006р. скасувати, а справу направити до Господарського суду Полтавської області на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.

головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

судді А.О. Рибченко

Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло

О.І. Степашко