Ухвала суду № 1154407, 25.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

                                                                                                                                                                           № К-22535/06                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2007р.

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого-судді                        Брайка А. І.,

суддів                                                           Голубєвої Г. К.,

                                                           Карася О. В.,

                                                           Рибченка А. О.,

                                                           Федорова М. О.,                                                    

секретар судового засідання – Міненко О. М.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

на рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2003р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2004р. у справі № 5/2704-12/374

за позовом Кредитної спілки Львівської аграрної палати

до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

за участю представників:

позивача – не з’явились,

відповідача – не з’явились,

встановив:

      Кредитною спілкою Львівської аграрної палатиподано позов про визнання недійсними податкових повідомлень-рішеньДержавної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова № 9704/04/23-8/25242394 від 22.05.2003р. та             № 1428/04-33-1/25242394/9801 від 30.05.2003р.

      Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.10.2003р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2004р. у справі № 5/2704-12/374позов задоволено частково; визнано недійсними податкові повідомлення-рішення № 9704/04/23-8/25242394 від 22.05.2003р. повністю та № 1428/04-33-1/25242394/9801 від 30.05.2003р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12485 грн. 56 коп.; в решті позовних вимог відмовлено.

      Судові рішення мотивовані тим, що угода про спільну діяльність від 21.08.2000р. не передбачає отримання сторонами жодного прибутку, а тому вона не може бути віднесена до договору про сумісну діяльність і надана згідно такої угоди допомога не включається до складу валового доходу; з акту перевірки неможливо встановити на підставі яких фактичних даних і первинних бухгалтерських документів позивача відповідачем було зроблено висновок про перевищення встановлених лімітів залишків готівки в касах в сумі 6242 грн. 78 коп. та період, в якому вчинене правопорушення; застосування штрафних санкцій в розмірі 360 грн. за використання не за цільовим призначенням отриманої в банку готівки підтверджено матеріалами справи.

      Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати повністю, відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: пп. 4.2.13. п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, п. п. 2.8., 2.9., 2.13. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні.

      Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін як обґрунтованих та таких, що прийняті відповідно вимог чинного законодавства.

      Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій, в результаті проведеної комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2000р. по 31.03.2003р. відповідачем складено акт № 1828/23-8/10 від 19.05.2003р. в якому зазначено виявлення заниження податку на прибуток в розмірі 3180 грн., перевищення встановлених лімітів залишків готівки в касі в сумі 6242 грн. 78 коп. та використання отриманої в установі банку готівки не за цільовим призначенням в сумі 360 грн.

      На підставі вказаного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: згідно пп. “б” пп. 4.2.2. п. 4.2. ст. 4, пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, пп. 7.11.4. п. 7.11. ст. 7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” – № 9704/04/23-8/25242394 від 22.05.2003р. про визначення суми податкового зобов’язання по податку на прибуток в розмірі 5178 грн., в т. ч. 3 180 грн. основного платежу та 1 998 грн. штрафних (фінансових) санкцій, згідно ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”, п. п. 2.8., 2.9., 2.13. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні – № 1428/04-33-1/25242394/9801 від 30.05.2003р. про визначення податкового зобов’язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 12845 грн. 56 коп.

      Відповідно до п. (а) ст. 1 Угоди між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про гуманітарне і техніко-економічне співробітництво (набрання чинності 07.05.1992р.) товари, поставки та інше майно, що надається або використовується у зв’язку з програмами допомоги Сполучених Штатів, можуть імпортуватися, експортуватися або використовуватися в Україні із звільненням від будь-яких тарифів, зборів, мит, податків на імпорт та інших аналогічних податків або зборів, що накладаються Україною або будь-якою її організацією.

      Згідно пп. 4.2.13. п. 4.2. ст. 4, п. 18.1. ст. 18 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валового доходу: кошти або майно, що надходять у вигляді міжнародної технічної допомоги, яка надається іншими державами відповідно до міжнародних угод, що набрали чинності у встановленому законодавством порядку; якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору.

      Отже, висновок відповідача про заниження позивачем податку на прибуток, як вірно зазначають суди попередніх інстанцій, є необґрунтований та матеріалами справи не підтверджується.

      Відповідно до абз. 2 ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах юридичних осіб до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

      Згідно абз. 3 п. 2.8. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428, п. 4.12. Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 69, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.03.2001р. за № 216/5407 порядок установлення підприємствам ліміту каси, порядку і строків здавання готівкової виручки регулюється Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України; фінансовим установам (кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг) ліміт каси установою банку не встановлюється; зазначені установи самостійно встановлюють ліміт каси.

      Тобто, висновок відповідача про застосування до позивача штрафних санкцій за перевищення ліміту залишку готівки в касі, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції з чим погодився апеляційний господарський суд, не ґрунтується на чинному законодавстві.

      Відповідно до абз. 7 ст. 1 Указу Президента України “Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки” абз. 1 п. 2.13. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001р. № 72, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2001р. за № 237/5428 за використання одержаних юридичними особами в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі витраченої готівки; підприємства (підприємці), що мають поточні рахунки в установах банків, одержують готівку з цих рахунків за грошовим чеком (з чітким формулюванням суті операцій, що буде здійснюватися) у межах наявних коштів і витрачають її виключно на цілі, які визначені в грошовому чеку та не суперечать чинному законодавству України.

      Матеріалами справи, як обґрунтовано зазначили суди першої та апеляційної інстанцій, підтверджується витрачання позивачем готівкових коштів в розмірі 360 грн. не за цільовим призначенням, і, як наслідок, застосування до останнього відповідачем штрафних санкцій в зазначеному розмірі.

      За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.     

      Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, –

ухвалив:

      1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 30.10.2003р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.02.2004р. у справі № 5/2704-12/374 – без змін.

      2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 – 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.

Головуючий-суддя                                    (підпис)                                               Брайко А. І.

Судді                                                            (підпис)                                           Голубєва Г. К.

                                                                       (підпис)                                              Карась О. В.

(підпис)                                        Рибченко А. О.

(підпис)                                         Федоров М. О.

З оригіналом згідно

Відповідальний секретар                                                                                  Міненко О. М.