Постанова № 11533107, 05.10.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2010 р.Справа № 15/75-08-1662

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Герасименко Ю.А.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Лянна О.А., посвідчення від 04.11.1998р. №98

від позивача: Стружевський В.І., директор

від відповідача-1: не з’явився

від відповідача-2: не з’явився

від відповідача-3: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від 19 травня 2008 року

у справі №15/75-08-1662

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Варіант”

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю „Котломонтаж”;

2. Одеської міської ради;

3. Виконавчого комітету Одеської міської ради

про визнання права власності на майно, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Варіант” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Котломонтаж” про визнання за собою права власності на нежитлові приміщення загальною площею 469,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна (колишня Діда Трохима), буд. 6, на розі вул. От. Головатого, 23-25, які складаються з:

- адміністративної будівлі літ. „А”, загальною площею 185,8 кв.м., яка складається з приміщень першого поверху: склад –площею 5,6 кв.м., гараж –площею 20,3 кв.м., гараж –площею 20,6 кв.м., коридор –площею 10,8 кв.м., санвузол –площею 1,7 кв.м., санвузол –площею 2,3 кв.м., санвузол –площею 1,9 кв.м., кімната відпочинку –площею 22,4 кв.м., кімната охорони –площею 6,9 кв.м., коридор –площею 3 кв.м., щитова –площею 0,8 кв.м., та приміщень другого поверху: кабінет –площею 23,5 кв.м., кабінет –площею 17,8 кв.м., кабінет –площею 12,3 кв.м., коридор –площею 4,2 кв.м., санвузол –площею 1,6 кв.м., коридор –площею 6,3 кв.м., кабінет –площею 12,1 кв.м., кабінет –площею 11,7 кв.м.;

- складу літ. „Б”, загальною площею 231,2 кв.м., який складається з складу –площею 24,5 кв.м., столярного цеху –площею 87,2 кв.м., битовка –площею 16,4 кв.м., склад –площею 65,6 кв.м., майстерня –площею 12 кв.м., кладова –площею 2,6 кв.м., битовка –площею 22,9 кв.м.;

- битовки літ. „В”, загальною площею 52,3 кв.м., яка складається з битовки –площею 17,6 кв.м., битовки –площею 17,5 кв.м., битовки –площею 17,2 кв.м.

Рішенням господарського суду Одеської області від 19 травня 2008 року у справі №15/75-08-1662 (суддя Петров В.С.) позов ТОВ Фірми „Варіант” задоволено. Визнано за ТОВ Фірмою „Варіант” право власності на нежитлові приміщення загальною площею 469,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна (колишня Діда Трохима), буд. 6, на розі вул. От. Головатого, 23-25, які складаються з:

- адміністративної будівлі літ. „А”, загальною площею 185,8 кв.м., яка складається з приміщень першого поверху: склад –площею 5,6 кв.м., гараж –площею 20,3 кв.м., гараж –площею 20,6 кв.м., коридор –площею 10,8 кв.м., санвузол –площею 1,7 кв.м., санвузол –площею 2,3 кв.м., санвузол –площею 1,9 кв.м., кімната відпочинку –площею 22,4 кв.м., кімната охорони –площею 6,9 кв.м., коридор –площею 3 кв.м., щитова –площею 0,8 кв.м., та приміщень другого поверху: кабінет –площею 23,5 кв.м., кабінет –площею 17,8 кв.м., кабінет –площею 12,3 кв.м., коридор –площею 4,2 кв.м., санвузол –площею 1,6 кв.м., коридор –площею 6,3 кв.м., кабінет –площею 12,1 кв.м., кабінет –площею 11,7 кв.м.;

- складу літ. „Б”, загальною площею 231,2 кв.м., який складається з складу –площею 24,5 кв.м., столярного цеху –площею 87,2 кв.м., битовка –площею 16,4 кв.м., склад –площею 65,6 кв.м., майстерня –площею 12 кв.м., кладова –площею 2,6 кв.м., битовка –площею 22,9 кв.м.;

- битовки літ. „В”, загальною площею 52,3 кв.м., яка складається з битовки –площею 17,6 кв.м., битовки –площею 17,5 кв.м., битовки –площею 17,2 кв.м.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу на праві власності належить нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 45,1 кв.м., яке розташовано за адресою: м. Одеса, вул. Церковна (колишня Діда Трохима), буд. 6. 01.03.2006р. між сторонами у справі був укладений договір на виконання будівельних робіт №2 на проведення реконструкції нежитлових приміщень, що належать позивачу на праві власності. У відповідності до вказаного договору відповідач виконав реконструкцію адміністративно-побутового корпусу, деревоцеху, а також складський приміщень, розташованих по вул. Церковна, 6. У березні 2008 року відповідач направив позивачу претензію, в якій вказав, що у зв’язку з тим, що позивач не розрахувався у повному обсязі за виконані за договором від 01.03.2006р. №2 роботи, відповідач вважає, що має право власності на частину реконструйованого об’єкту, тобто, на думку позивача, відповідач (ТОВ „Котломонтаж”) оспорює його право власності на спірне майно. Розглянувши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем були в повному обсязі виконані умови договору від 01.03.2006р. №2 та оплачені роботи відповідача по реконструкції приміщень, а тому є безпідставним оспорювання відповідачем права власності позивача на спірне майно.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням, до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради та просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. За доводами заступника прокурора судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушені права Виконавчого комітету Одеської міської ради як органу, до компетенції якого належить проведення робіт з прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів у порядку, встановленому законодавством, а також Одеської міської ради як власника та розпорядника землі, на якій реконструйовано майно, справу розглянуто за участю неналежного відповідача –ТОВ „Котломонтаж”, яке не має відповідати за позовом ТОВ Фірми „Варіант”. Окрім того, заступник прокурора зазначає, що судом першої інстанції не враховано факту відсутності у позивача належного дозволу на будівництво, акту прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкту тощо.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2010р. на підставі ст. 24 ГПК України до участі у справі в якості інших відповідачів залучено Одеську міську раду та Виконавчий комітет Одеської міської ради.

У судовому засіданні представник прокуратури підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими позивач не погоджується з апеляційною скаргою Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін.

Відповідач-1 (ТОВ „Котломонтаж”), відповідач-2 (Одеська міська рада) та відповідач-3 (Виконавчий комітет Одеської міської ради) в судове засідання не з’явились, про час і місце судових засідань повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 25.08.2010р. та від 15.09.2010р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради за відсутністю представників відповідачів в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників прокуратури та позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради, з огляду на наступне.

Перш за все слід зазначити, що предметом позовних вимог ТОВ Фірми „Варіант” є визнання за позивачем права власності на майно – нежитлові приміщення загальною площею 469,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна (колишня Діда Трохима), буд. 6 / на розі вул. От. Головатого, 23-25.

При цьому, вказаний позов заявлений позивачем до ТОВ „Котломонтаж”, яке є Підрядником за укладеним між сторонами 01.03.2006р. договором на виконання будівельних робіт №2.

Разом з тим, як вже було зазначено в ухвалі Одеського апеляційного господарського суду від 25.08.2010р., в силу вимог ч.1 ст. 22, ст. 23 Закону України „Про планування і забудову території”, ст.ст. 7, 12, п.5 ч.1 ст. 14, п.4 ч.2 ст. 17 Закону України „Про основи містобудування”, ст. 125 Земельного кодексу України, позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Церковна (колишня Діда Трохима), буд. 6 / на розі вул. От. Головатого, 23-25, слід було заявити до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради.

Таким чином, висновок місцевого господарського суду про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ Фірми „Варіант”, які були заявлені до неналежного відповідача –ТОВ „Котломонтаж” є неправомірним та необґрунтованим.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст. 104 ГПК України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо, зокрема, господарський суд прийняв рішення про права і обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Таким чином за приписами вказаної статті за наявності таких процесуальних порушень, як зокрема - прийняття рішення про права і обов’язки осіб, що не були залучені до участі у справі, рішення підлягає скасуванню незалежно від того, що воно є по суті правильним і обґрунтованим.

Така ж правова позиція викладена і у п.11 Роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. №04-5/366 „Про деякі питання застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України”.

З огляду на вищевикладене, виходячи з вимог ч.1 ст.24, ст. 99 ГПК України, ухвалою ОАГС від 25.08.2010р. апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості інших відповідачів Одеську міську раду та Виконавчий комітет Одеської міської ради.

Із матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма „Варіант” зареєстроване Виконавчим комітетом Одеської міської ради 08.08.1994р., реєстраційний № 1 556 120 0000 004158, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 10).

17.01.1997р. Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради було видане Товариству з обмеженою відповідальністю Фірмі „Варіант” Свідоцтво про право власності №90 (а.с. 24), згідно з яким на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.1996р. (реєстраційний №63) власнику - ТОВ Фірмі „Варіант” передається у власність нежитлове приміщення першого поверху, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. вул. Церковна, 6, загальною площею 45,1 кв.м.

На підставі вищезазначеного Свідоцтва про право власності Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 19.04.1997р. було видане позивачу реєстраційне посвідчення (а.с. 25) на домоволодіння №6 по вул. Церковній в м. Одесі, а саме: на нежиле приміщення першого поверху загальною площею 45,1 кв.м.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем була здійснена реконструкція придбаних приміщень. Зокрема, 01.03.2006р. між ТОВ Фірмою „Варіант” (Замовник, позивач) та ТОВ „Котломонтаж” (Підрядник, відповідач) було укладено договір №2 на виконання будівельних робіт (а.с. 27-28), за умовами якого Замовник доручив, в Підрядник прийняв на себе зобов’язання виконати реконструкцію приміщень згідно проектно-кошторисної документації по вул. Церковній, 6, промбази ТОВ Фірми „Варіант”, а Замовник прийняв на себе зобов’язання прийняти та оплатити виконану Підрядником роботу.

Згідно з п.2.1 вказаного договору ТОВ „Котломонтаж” прийняв на себе зобов’язання відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, яка є невід'ємною частиною договору, здійснити роботи, передбачені договором в строк з 01.03.2006р. по 31.05.2006р. у відповідності з будівельними нормами та правилами.

Вартість робіт за п.4.1 вищевказаного договору визначається на підставі проектно-кошторисної документації та складає 549388,80 грн. Згідно з п.4.2 договору ТОВ „Котломонтаж” в кінці кожного місяця надає позивачу акт виконаних робіт за поточний місяць, а згідно п. 4.3 по закінченню робіт оплата за даним договором здійснюється ТОВ Фірмою „Варіант” після підписання акту прийому виконаних робіт на протязі п'яти банківських днів шляхом передачі всієї суми відповідачу.

Відповідно до п.7.1 договір вступає в законну силу з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його повного виконання та розрахунку, тобто, до 03.06.2006р.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були прийняті виконані відповідачем роботи, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання виконаних робіт за березень 2006р., за квітень 2006р. та за травень 2006р.

Відповідно до акту приймання виконаних робіт за березень 2006р. (а.с. 29-30) ТОВ „Котломонтаж” за договором №2 від 01.03.2006р. були виконані роботи на загальну суму 170448,00 грн. Так, згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №21 від 04.04.2006 р. (а.с. 45) позивачем було сплачено на користь відповідача 170448 грн. за виконані роботи згідно акту виконаних робіт за березень 2006р.

Згідно з актом приймання виконаних робіт за квітень 2006р. (а.с. 34-35) ТОВ „Котломонтаж” за договором №2 від 01.03.2006р. були виконані роботи на загальну суму 196412,40 грн. Так, на підставі акту виконаних робіт за квітень 2006р. позивачем було сплачено на користь відповідача 196412,40 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №28 від 03.05.2006р. (а.с. 45).

Також згідно з актом приймання виконаних робіт за травень 2006р. (а.с. 38-40) ТОВ „Котломонтаж” за договором №2 від 01.03.2006р. були виконані роботи на загальну суму 182528,40 грн., що були сплачені позивачем згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №30 від 05.06.2006р. (а.с. 45).

Відповідно до технічного висновку про стан та можливість експлуатації та збереження виробничої бази за адресою: вул. Церковна (колишня діда Трохима), виготовленого МПП „Рубікон” (держліцензія АБ №206267), після реконструкції нежитлові приміщення виробничої бази Фірми „Варіант”, розташовані за адресою: вул. Церковна (колишня Діда Трохима)/ріг вул. Отамана Головатого, мають загальну площу 469,3 кв.м., підключені до мереж теплопостачання, електропостачання, водопостачання та каналізації у відповідності до діючих норм, подальша експлуатація і збереження зазначених нежитлових приміщень виробничої бази можлива.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у березні 2008 року відповідач направив позивачу претензію за вих.№28, в якій вказав, що позивач не повністю розрахувався за виконані роботи по реконструкції нежитлових приміщень виробничої бази та має заборгованість у сумі 186178,97 грн. з урахуванням ПДВ і штрафних санкцій, у зв’язку з чим відповідач вважає, що на підставі ст. 876 ЦК України має право власності на частину об’єкту, а тому вимагає передати йому у власність частину складських приміщень по вул. Церковна, буд. 6 загальною площею 96,3 кв.м.

Вважаючи, що такі дії ТОВ „Котломонтаж” свідчать про спробу відповідача перешкодити позивачу в оформленні права власності на об’єкт та порушують законні права й інтереси позивача як власника об’єкту, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивачем були у повному обсязі виконані умови договору №2 від 01.03.2006р. та оплачені роботи відповідача по реконструкції приміщень на суму 549388,80 грн., місцевий господарський суд встановив, що оспорювання ТОВ „Котломонтаж” права власності позивача на спірне майно є необґрунтованим і безпідставним, з огляду на що на підставі ст.ст. 328, 331, 392 ЦК України місцевим господарським судом було задоволено позовні вимоги ТОВ Фірми „Варіант” в повному обсязі.

Між тим, апеляційний господарський суд з такими висновками суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 331 ЦК України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою) право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За вимогами ст. 376 ЦК України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою) житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ст. 22 „Про основи містобудування” (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Право на забудову (будівництво) виникає щодо земельних ділянок, визначених для містобудівних потреб містобудівною документацією, місцевими правилами забудови. Право на забудову (будівництво) полягає у можливості власника, користувача земельної ділянки здійснювати на ній у порядку, встановленому законом, будівництво об'єктів містобудування, перебудову або знесення будинків та споруд.

Між тим, матеріали справи свідчать, що ТОВ Фірма „Варіант” збудувало зазначені вище об’єкти нерухомості без належного дозволу та належно затвердженого проекту на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. При цьому, земельна ділянка також не була надана позивачу у встановленому порядку під вже збудоване нерухоме майно.

Також, статтею 29 Закону України „Про планування і забудову територій” (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою) визначено, що дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, підключення об’єкта будівництва до інженерних мереж та споруд, видачу ордерів на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається на підставі: проектної документації, погодженої та затвердженої в порядку, визначеному законодавством; документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а у разі, якщо замовник (забудовник) не є власником чи користувачем земельної ділянки, також подається нотаріально засвідчена згода власника земельної ділянки на забудову цієї ділянки, а якщо ділянка перебуває у користуванні, - нотаріально засвідчені згоди власника та користувача земельної ділянки на її забудову; рішення виконавчого органу відповідної ради або місцевої державної адміністрації про дозвіл на будівництво об’єкта містобудування; документа про призначення відповідальних виконавців робіт та відомостей про здійснення авторського та технічного нагляду. Видача та реєстрація дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється протягом одного місяця з дня подання заяви. Здійснення будівельних робіт на об’єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Згідно з п.1.1 Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого Наказом Держбуду України від 05.12.2000р. №273 „Про затвердження Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт” (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою), дозвіл на виконання будівельних робіт з нового будівництва, реконструкції, реставрації та капітального ремонту будинків, споруд та інших об’єктів, розширення і технічного переоснащення (далі - роботи з будівництва) є документом, що посвідчує право забудовника (замовника) та генерального підрядника на виконання будівельних робіт, у відповідності до затвердженої проектної документації, підключення до інженерних мереж та споруд та надає право відповідним службам на видачу ордера на проведення земляних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які одночасно ведуть реєстр наданих дозволів. Виконання будівельних робіт без вищезазначеного дозволу забороняється.

Тобто, ТОВ Фірма „Варіант” самостійно, без дотримання встановленого порядку забудови, до прийняття відповідних рішень та дозволів здійснило самочинне будівництво, на яке просить визнати право власності.

Окрім того, частиною 3 ст. 18 Закону України „Про основи містобудування” (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою) встановлено, що закінчені будівництвом об’єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об’єктів забороняється.

Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004р. №1243 (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою), передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Відповідно до положень вказаного Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду з позовною заявою) Замовник зобов'язаний після надходження повідомлення генерального підрядника про закінчення будівництвом об'єкта, а по об'єктах, які попередньо приймаються робочими комісіями, після підписання акта робочої комісії звернутися протягом 5 днів до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що визначені у пункті 11 цього Порядку, з пропозицією щодо утворення державної приймальної комісії. Орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування зобов'язаний протягом 10 днів після надходження звернення від замовника утворити відповідно до цього Порядку державну приймальну комісію. Строк прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта державною приймальною комісією установлюється органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію, і не повинен перевищувати 30 днів. За результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Датою введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію цього об'єкта органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив комісію.

Позивачем не надано суду доказів звернення ТОВ Фірми „Варіант” до Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради з заявою про прийняття в експлуатацію самочинно збудованих споруд - нежитлових приміщень загальною площею 469,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна (колишня Діда Трохима), буд. 6, на розі вул. От. Головатого, 23-25, які складаються з:

- адміністративної будівлі літ. „А”, загальною площею 185,8 кв.м., яка складається з приміщень першого поверху: склад –площею 5,6 кв.м., гараж –площею 20,3 кв.м., гараж –площею 20,6 кв.м., коридор –площею 10,8 кв.м., санвузол –площею 1,7 кв.м., санвузол –площею 2,3 кв.м., санвузол –площею 1,9 кв.м., кімната відпочинку –площею 22,4 кв.м., кімната охорони –площею 6,9 кв.м., коридор –площею 3 кв.м., щитова –площею 0,8 кв.м., та приміщень другого поверху: кабінет –площею 23,5 кв.м., кабінет –площею 17,8 кв.м., кабінет –площею 12,3 кв.м., коридор –площею 4,2 кв.м., санвузол –площею 1,6 кв.м., коридор –площею 6,3 кв.м., кабінет –площею 12,1 кв.м., кабінет –площею 11,7 кв.м.;

- складу літ. „Б”, загальною площею 231,2 кв.м., який складається з складу –площею 24,5 кв.м., столярного цеху –площею 87,2 кв.м., битовка –площею 16,4 кв.м., склад –площею 65,6 кв.м., майстерня –площею 12 кв.м., кладова –площею 2,6 кв.м., битовка –площею 22,9 кв.м.;

- битовки літ. „В”, загальною площею 52,3 кв.м., яка складається з битовки –площею 17,6 кв.м., битовки –площею 17,5 кв.м., битовки –площею 17,2 кв.м.

та доказів того, що позивачу у задоволенні цієї заяви було відмовлено. Окрім того, позивачем не доведено, що він має акт державної приймальної комісії про прийом в експлуатацію спірної прибудови, який затверджений органом місцевого самоврядування –Одеською міською радою.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позовні ТОВ Фірми „Варіант” про визнання за ним права власності на нежитлові приміщення загальною площею 469,3 кв.м., які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Церковна (колишня Діда Трохима), буд. 6, на розі вул. От. Головатого, 23-25, є безпідставними та необґрунтованими, а отже задоволенню не підлягають.

За таких обставин апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради слід задовольнити, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, у задоволенні позовних вимог ТОВ Фірми „Варіант” слід відмовити.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача (ТОВ Фірму „Варіант”).

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради та Виконавчого комітету Одеської міської ради задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 19 травня 2008 року по справі №15/75-08-1662 скасувати.

3.У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Варіант” відмовити.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми „Варіант” (65037, м. Одеса, пр-т Свободи, 12, код ЄДРПОУ 22458538) до Державного бюджету України (р/р 31114095700008 в ГУДКУ в Одеській області, одержувач - ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, ЄДРПОУ 23213460) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

5.Доручити господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 06 жовтня 2010 року.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.М. Тофан

М.В. Михайлов