Рішення № 11533048, 04.10.2010, Господарський суд Чернігівської області

04.10.10

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                                                      Тел. 698-166, факс 77-44-62

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

"29" вересня 2010 року           Справа № 20/35 (14/70)

Суддя Цимбал-Нарожна М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: публічного акціонерного товариства “ВТБ Банк”

01004, вул. Пушкінська,8/26, м.Київ 4;

до відповідача: приватного підприємства “А.Н.Т.”

17621,вул. Молодіжна,1,с.Антонівка,

Варвинський р-н, Чернігівська обл.;

предмет спору: стягнення 33352,96 грн.;

за участю представників сторін:

позивача: Ананійчук О.А.( дов №508/11.5.2 від 30.07.2009р.)- провідний юрист, Мамчура В.В. (дов. №853/11.5.2 від 09.09.2010р.)- представник;

відповідача: не з’явився;

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство „ВТБ Банк” звернулось з позовом до приватного підприємства „А.Н.Т.” про стягнення заборгованості за кредитним договором від 05.06.2006 року № 16 у розмірі 36577,61 грн.

24.06.2009р. позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог №3027/1-04-2 від 23.06.09р., яка прийнята судом.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 21.07.2009р. позов задоволено частково та стягнуто на користь позивача 10829,90грн. боргу по кредиту, 3563,84грн. заборгованості по процентам, 13735,23грн. інфляційних витрат, що виникли у зв’язку з порушенням строку повернення кредиту, 4853,83грн. 30% річних, 44,65грн. інфляційних витрат за порушення строку сплати процентів, 06,91грн. 3% річних, 310,82грн. пені, 333,45грн. держмита та 107,57грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, яке залишено постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009р. без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2010р. скасовано рішення господарського суду Чернігівської області від 21.07.2009р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2009р. у справі № 14/70, а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою заступника голови господарського суду Чернігівської області РепехВ.М. від 23.02.2010р. дану справу передано на новий розгляд судді Цимбал-Нарожній М.П.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 01.03.2010р. розгляд справи призначено на 18.03.2010р. та присвоєно справі №20/35 (14/70).

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 18.03.2010р. провадження у справі зупинено у зв’язку з необхідністю направлення справи до Вищого господарського суду України для розгляду Верховним Судом України касаційної скарги на постанову Вищого господарського суду України від 16.02.2010р. по справі №14/70.

Вищим господарським судом України касаційну скаргу ВАТ «ВТБ Банк»від 12.03.2010р. №1124/1-04-2 повернуто, а матеріали справи №20/35 (14/70) направлено до господарського суду Чернігівської області.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 05.07.2010р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 29.07.2010р..

Ухвалою господарського суду від 29.07.2010р. строк вирішення спору було продовжено до 11.10.2010р., а розгляд справи відкладено до 10.08.2010р., після чого в судових засіданнях, згідно до ст.77 ГПК України, оголошувались перерви до 26.08.2010р. та 14.09.2010р. та 23.09.2010р..

Відповідач у відзиві на позов та усних поясненнях проти позову заперечує, вказуючи, що позивачем порушено черговість погашення заборгованості відповідно до п.8.4 Кредитного договору. Відповідач зазначає, що в період з 01.06.2007р. по 01.08.2008р. ним сплачено 35482,37грн., з яких лише 13705,00грн. зараховано банком в погашення суми кредиту, а решта - 21777,37грн. зараховано в рахунок оплати відсотків та пені. За період з 01.08.2008р. по 14.04.2009р. банком списано з поточного рахунку підприємства кошти на суму 20490,25грн. та підприємством сплачено 1440,00грн., з яких лише 12569,25грн. було зараховано банком в погашення суми кредиту, а решту коштів в сумі 9361,00грн. банком зараховано в оплату відсотків та пені. Відповідач зазначає, що загалом сплачено 70154,13грн. і це значно перевищує суму отриманого кредиту.

Представник позивача в судовому засіданні 23.09.2010р. надав усні пояснення та здійснив уточнення щодо вище вказаної заяви по періодах нарахування заявлений сум, а саме: позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 05.06.06р. №16 в розмірі 33352,96грн., що складається: 10829,90грн. простроченої заборгованості за кредитом, 13735,23грн. інфляційних втрат за період з червня 2007р. по травень 2009р., що виникли в результаті порушення строку повернення кредиту, 4860,97грн. - 30% річних за період з 01.06.2007р. по 19.06.2009р. за прострочення зобов’язання по кредитному договору, 3563,84грн. –22% відсотків за користування кредитом за період з 01.08.2008р. по 19.06.2009р., 7,54грн. –3% річних за період з 01.09.2008р. по 19.05.2009р., нарахованих у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо сплати 22%; 44,66грн. - інфляційні втрати з 01.09.2008р. по 01.05.2009р., нараховані у зв’язку з порушенням зобов’язань щодо сплати процентів; 310,82грн. –пені за період з 01.04.2008р. по 19.06.2009р., нарахованої у зв’язку з несвоєчасною сплатою процентів.

29.09.2010р. позивачем подано заяву, в якій зазначається, що відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк»перейменовано в Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк», про що свідчить статут товариства, у зв’язку з чим позивач просить замінити ВАТ «ВТБ Банк»на публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк».

Так, зазначена заява розцінена судом як заява позивача про заміну його назви, враховуючи подані позивачем документи про державну реєстрацію змін в установчих документах.

Виходячи з вищевикладеного, суд здійснив заміну назви позивача з ВАТ «ВТБ Банк»на публічне акціонерне товариство „ВТБ Банк”.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1.1 статуту (зареєстрованого державним реєстратором 29.07.2010р.) публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»є правонаступником всіх прав та обов’язків акціонерного комерційного банку «Мрія»(свідоцтво про держреєстрацію банку №128), створеного рішенням установчих зборів учасників банку (протокол №1 від 18.09.1992р.), перейменованого у Відкрите акціонерне товариство ВТБ Банк відповідно до рішення загальних зборів учасників (акціонерів) Банку від 25.01.2007р., перейменованого в публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк»відповідно до рішення позачергових загальних зборів (акціонерів) банку від 16.07.2010р. (протокол №54).

05.06.2006р. між Акціонерним комерційним банком “Мрія”, правонаступником якого є позивач, та відповідачем –приватним підприємством “А.Н.Т.” укладено кредитний договір №16.

Відповідно до п.1.1. договору предметом кредитного договору є надання банком (позивачем по справі) позичальникові (відповідачу по справі) грошових коштів (кредит) на таких умовах: сума кредиту 50000грн., строк користування 12 місяців до 04.06.07р., плата за користування кредитом 22% річних.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За юридичною природою вказаний договір є договором кредиту, а тому до нього застосовуються норми глави 71 ЦК України.

Відповідно до п.2.1 кредитного договору для обліку заборгованості за кредитом банк відкриває позичковий рахунок №20628711300047. Грошові кошти відповідно до п.2.2. договору перераховуються банком з позичкового рахунку на банківський (поточний) рахунок позичальника або інший рахунок, вказаний позичальником у заяві про перерахування коштів після підписання з банком договору щодо забезпечення виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором та на підставі письмової заяви позичальника про перерахування грошових коштів у 5 денний строк з дня отримання банком заяви.

Факт надання банком кредиту відповідачу підтверджується меморіальним ордером №TR.9812.1 від 06.06.06р., копія якого додана до справи, випискою по поточному рахунку відповідача №26008711300047, та не заперечується відповідачем.

Відповідно до ст. ст. 1048, 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.4.1. Договору позичальник зобов’язаний повернути банку отриманий кредит в повному обсязі в строк та у порядку, встановлених кредитним договором.

Погашення кредиту відповідно до п.8.3. договору здійснюється шляхом перерахування грошових коштів з банківського (поточного) рахунку позичальника на рахунок банку №20628711300047 щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, починаючи з жовтня 2006року. Сума щомісячного погашення кредиту повинна бути не менше ніж 5555,00грн. Остання сума погашення (червень 2007р.) становить 5560,00грн. У разі дострокового повернення кредиту дана сума коригується з урахуванням переплати.

Сторони обумовили у п.6.2. договору, що у разі настання строку виконання зобов’язання за кредитним договором та у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником зобов’язань за кредитним договором банк має право на договірне списання суми боргу з рахунків позичальника на підставі меморіального ордеру та/або звернути стягнення на предмет застави, що забезпечує виконання зобов’язань позичальника, вимагати виконання зобов’язань за кредитним договором від поручителя (гаранта).

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, у п.8.4. Договору сторони погодили, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов’язань позичальника за кредитним договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги банку у наступній черговості: у першу чергу сплачується сума кредиту, у другу чергу сплачується плата за користування кредитом і неустойка, у третю чергу відшкодовуються витрати банку, що пов’язані з одержанням виконання.

Сторонами погоджено, що станом на 01.06.2007р. заборгованість відповідача за кредитом складає 47848,00грн., отже всі розрахунки суд здійснює починаючи з 01.06.2007р.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач (починаючи з 01.06.2007р. по 13.04.2009р.) здійснював проплати за Договором кредиту, а також позивач здійснював списання коштів з рахунку відповідача за меморіальними ордерами, що підтверджується копіями платіжних доручень, що наявні у матеріалах справи, а саме: від 08.06.2007р. №14 на суму 265,00грн., від 12.06.2007р. № 15 на суму 639,00грн, від 27.06.2007р. №17 на суму 854,1 грн., від 27.06.2007р. № 16 на суму 1003,19грн., від 23.07.2010р. №18 на суму 792,00грн., від30.07.2007р. №21 на суму 37,00грн., від 30.07.2007р. №20 на суму872,85грн., від 30.07.2007р. №19 на суму 1175,93грн., від 03.08.2007р. № 58 на суму265,00грн., від 08.08.2007р. №7 на суму 1125,00грн., від 15.08.2007р. № 9 на суму 240,00грн., від 27.08.2007р. №109_8К036/ на суму 130,00грн., від 28.08.2007р. № 31 83037/8 на суму 130,00грн., від 30.08.2007р. №21 на суму 837,57грн., від 30.08.2007р. №20 на суму1071,02грн., від05.09.2007р. №39_95031/7 на суму 190,00грн., від 17.09.2007р. №162_9Н030/ на суму 60,00грн., від 19.09.2007р. №13130 на суму 1300,00грн., від 28.09.2007р. №21 на суму 200,00грн., від 28.09.2007р. №23 на суму 786,43грн., від 28.09.2007р. № 22 на суму 1052,25грн., від 02.10.2007р. № 110_А2038/ на суму 92,00грн., від 19.10.2007р. №23 на суму 740,00грн., від 31.10.2007р. №25 на суму 786,18грн., від 31.10.2007р. №26 на суму 1078,72грн., від 07.11.2007р. №52/1156984 на суму 200,00грн., від 23.11.2007р. № 1347 на суму 350,00грн., від 30.11.2007р. №29 на суму 748,42грн., від 30.11.2007р. № 28 на суму 1020,56грн., від 24.12.2007р. №27/1198657 на суму 750,00грн., від 24.1.2.2007р. №32 на суму 767,82грн., від 24.1.2.2007р. № 32 на суму 1042,10грн., від 25.01.2008р. №1317 на суму 140,00грн., від 30.01.2008р. № 2 на суму 751,16грн., від 30.01.2008р. №3 на суму 1024,30грн. , від 27.02.2008р. № 1329 на суму110,00грн., від 27.02.2008р. №6 на суму 120,00грн., від 27.02.2008р. №4 на суму 700,61грн., від 27.02.2008р. №5 на суму 955,38грн., від 25.03.2008р. №7 на суму 990,00грн., від 16.04.2008р. № 13 на суму 2070,00грн., від 23.04.2008р. №14 на суму 200,00грн., від 30.04.2008р. № 16 на суму 1200,00грн., від 16.04.2008р. № 10 на суму 702,97грн., від 16.04.2008р. №8 на суму 74,69грн., від 16.04.2008р. №11 на суму 5,16грн., від 16.04.2008р. №9 на суму 1010,02грн, від 23.04.2008р. №15 на суму 931,84грн., від 30.05.2008р. № 19 на суму 420,00грн., від 30.05.2008р. №18 на суму 661,74грн., від 30.05.2008р. № 17 на суму 902,38грн., від 26.06.2008р. №20 на суму 100,00грн., від 26.06.2008р. №22 на суму 632,52грн., від 26.06.2008р. № 21 на суму 862,53грн., від 10.07.2008р. №106/136423 на суму 50,00грн., від 11.07.2008р. № 32/1365751 на суму 175,00грн., від 11.07.2008р. №23 на суму 600,00грн., від 14.07.2008р. № 102_7Е027/ на суму 25,00грн., від 29.08.2008р. № 10143 на суму 3000,00грн., від 01.08.2008р. №3140 на суму 25,75грн., від 01.08.2008р. №3157 на суму 415,58грн., від 29.08.2008р. №10150 на суму 630,81грн., від 01.08.2008р. № 3338 на суму 902,73грн., від 29.08.2008р. №11941 на суму 727,64грн., від 12.09.2008р. № 4671 на суму 2045,00грн., від 15.09.2008р. №6408 на суму 400,00грн., від 24.09.2008р. №1283 на суму 700,00грн., від 30.09.2008р. № 20662 на суму 240,00грн., від 30.09.2008р. №20684 на суму 531,30грн., від 12.09.2008р. №4562 на суму 104,57грн., від 30.09.2008р. №21363 на суму 724,50грн., від 15.10.2008р. №7903 на суму 700,00грн.; від 04.11.2008р. № 6257 на суму 1303,00грн., від 04.11.2008р. № 5675 на суму 510,09грн., від 04.11.2208р. № 5795 на суму 2,15грн., від 04.11.2008р. №5794 на суму 695,99грн., від 01.12.2008р. №3919 на суму 394,34грн., від 01.12.2008р. №1568 на суму 466,78грн., від 01.12.2008р. № 3796 на суму 638,93грн., від 05.01.2009р. № 18653 на суму 445,57грн., від 05.01.2009р. №18622 на суму 472,57грн., від 05.01.2009р. №18630 на суму 1,86грн., від 06.01.2009р. №1812 на суму 59,31грн., від 06.01.2009р. № 1793 на суму 770,69грн., від 15.01.2009р. № 5506 на суму 330,00грн., від 30.01.2009р. № 38784 на суму 100,00грн., від 04.02.2009р. №5987 на суму 0,95грн., від 13.02.2009р. №35064840 на суму 550,00грн., від 24.02.2009р. №35321436 на суму 100,00грн.,. від 25.02.2009р. №35356728 на суму 70,00грн., від 2.02.2009р. № 35371879 на суму 70,00грн., від 27.02.2009р. № 39021 на суму 1039,36грн., від 04.02.2009р. №4171 на суму 462,18грн., від 27.02.2009р. №38938 на суму 406,31грн., від 04.02.2009р. №4299 на суму 0,61грн., від 04.02.2009р. №4298 на суму 586,26грн., від 27.02.2009р. № 38976 на суму 454,33грн., від 12.03.2009р. №35883774 на суму 150,00грн., від 26.03.2009р. № 2082 на суму 1,25грн., від 26.03.2009р. № 2162 на суму 419,14грн., від 26.03.2009р. №2205 на суму 591,83грн., від 01.04.2009р. № 1011 на суму 271,72грн., від 13.04.2009р. №36817775 на суму 600,00грн.

За перерахунком суду, відповідно до здійснених проплат заборгованість за тілом кредиту остаточно погашена відповідачем 15.10.2008р., останній платіж здійснений за меморіальним ордером №7903 на суму 700,00грн., з яких 183,43грн. враховуються судом, як залишок, який має бути зарахований в погашення другої черги за Договором - 22% за користування кредитом та неустойки.

Виходячи з викладеного, тіло кредиту є повністю оплаченим відповідачем на 15.10.2008р., а відтак у позивача відсутнє порушене право на момент звернення з позовом в частині зазначених вимог, що є підставою для відмови в задоволенні вимог про стягнення 10829,90грн.

Посилання позивача щодо не зарахування здійснених відповідачем проплат з іншим призначенням платежу, ніж погашення тіла кредиту, на положення статті 1071 ЦК України, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті (затвердженою Постановою правління НБУ від 21.01.2004р. №22), які забороняють банку змінювати призначення платежу, не приймаються господарським судом до уваги, виходячи з наступного.

Положення вище наведених норм права регулюють відносини, що виникають між банком та платником при здійсненні розрахункових операцій за участю банку, а також банком та клієнтом при розрахунково-касовому обслуговуванні (договір банківського рахунку) і дійсно забороняють банку змінювати призначення платежу при виконанні доручення клієнта (платника).

Між тим, спір у даній справі виник не у зв’язку з виконанням відповідних операцій банком на підставі договору банківського рахунку чи проведенні розрахункової операції, а у зв’язку з невиконанням договору кредиту, у якому банк у першу чергу є стороною –позичальником, а не виконує розпорядження клієнта за договором банківського рахунку або платника.

При цьому, укладений сторонами договір передбачає, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання зобов’язань відповідача за кредитним договором у повному обсязі, ця сума погашає вимоги позивача у наступній черговості: у першу чергу сплачуються сума кредиту, у другу чергу –плата за користування кредитом і неустойка, у третю –відшкодовуються витрати позивача, що пов’язані із одержанням виконання (п.8.4 договору).

В силу ч.4 ст.179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що: сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст.627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст.628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст.6 ЦК України).

Крім того, визначення у п.8.4 договору черговості погашення вимог сторонами, відповідає ст.534 ЦК України.

В силу вказаної норми, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором: у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Отже, вказана норма встановлює, що загальна черговість погашення грошових вимог може бути змінена сторонами у договорі, а отже кошти сплачувані відповідачем мають бути зараховані банком за встановленою Договором черговістю, в першу чергу на погашення тіла кредиту до остаточного погашення, в другу чергу на погашення 22% за користування кредитом та неустойки.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 22% за користування кредитом за період з 01.08.2008р. по 19.06.2009р. в сумі 3563,84грн.

Відповідно до п.4.2. Договору, позичальник зобов’язаний сплатити банку плату за користування кредитом у розмірі та порядку, що встановлені кредитним договором.

Відповідно до п.7.1 Договору, початком нарахування плати за користування кредитом є дата списання коштів, вказаних в п.1.1 Договору, або їх частини з позичкового рахунку. Плата за користування кредитом відповідно до п.7.2. договору нараховується щомісячно з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, виходячи із календарної кількості днів і суми отриманих коштів. При нарахуванні плати за користування кредитом враховується день списання коштів з позичкового рахунку і не враховується день повернення кредиту або його частини (п.7.3 договору).

У п.7.4 Договору сторони погодили, що при розрахунку плати за користування кредитом використовується 360 днів у році.

Відповідно до п.8.1. договору перерахування банку плати за користування кредитом на рахунок 20684711300047 в розмірі, встановленим п.1.1 кредитного договору, здійснюється щомісячно в строк з 25 числа по останній робочий день поточного місяця, починаючи з червня 2006р.

Відповідно до п.1.1, п.7.1. Договору відповідачу на суму кредиту нараховуються 22%. За перерахунком суду 22%, виходячи з суми заборгованості станом на 01.06.2007р., погодженої сторонами, мають нараховуватись за період з 01.06.2007р. по 15.10.2008р. та складають 7596,66грн..

Отже суд дійшов висновку, що кошти, сплачені відповідачем з 15.10.2008р. по 13.02.2009р., мають зарахуватись відповідно до п.8.4 Договору (в другу черговість погашення коштів) в рахунок погашення 22% за користування кредитом в сумі 7596,66грн..

А тому, враховуючи вище зазначене, вимоги позивача про стягнення 22% за користування кредитом в сумі 3563,84грн. задоволенню не підлягають, оскільки є оплаченими відповідачем, а відтак у позивача відсутнє порушене право на момент звернення з позовом в частині зазначених вимог.

Виходячи з викладеного, судом встановлено, що сума кредиту погашена відповідачем повністю 15.10.2008р., сума 22% за користування кредитом погашена повністю 13.02.2009р.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Оскільки відповідач порушив строки сплати 22% за користування кредитом, позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на 22% в сумі 310,82грн. за період з 01.04.2008р. по 19.06.2009р..

Судом встановлено, що пеня має нараховуватись в строк по 13.02.2009р. (момент повного погашення 22%) та рахуватись за шість місяців, отже за перерахунком суду пеня за період з 01.04.2008р. по 13.02.2009р. складає 211,54грн..

Зважаючи на те, що відповідачем здійснювались проплати та позивачем списувались з рахунку відповідача кошти за меморіальними ордерами з 13.02.2009р. по 13.04.2009р. (після остаточного погашення суми основного боргу за кредитом - в першу чергу та 22% за користування кредитом - в другу чергу), тому згідно до п. 8.4 Договору, 211,54грн. пені фактично має зарахуватись в другу чергу погашення заборгованості за Договором, як така, що сплачена відповідачем в період з 13.02.2009р. по 13.04.2009р.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 310,82грн. пені не підлягають задоволенню.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.9.1. Договору, у разі несвоєчасного повернення кредиту позичальник зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 30 процентів річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 4860,97грн. - 30% річних за прострочення зобов’язання по кредитному договору за період з 01.06.07р. по 19.06.09р..

За перерахунком суду 30% річних в період з 01.06.2007р. по 15.10.2008р. (момент остаточного погашення тіла кредиту) становлять 10217,09грн.

Враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про стягнення 4860,97грн. річних за період з 01.06.2007р. по 19.06.2009р., тому господарський суд виходить з зазначеної суми.

Зважаючи на те, що відповідачем здійснювались проплати та списання з рахунку відповідача за меморіальними ордерами з 13.02.2009р. по 13.04.2009р. (після остаточного погашення суми основного боргу за кредитом та 22% за користування кредитом), тому частина заявлених позивачем до стягнення 4860,97грн. 30% річних на суму основного боргу є сплаченою відповідачем з 13.02.2009р. по 13.04.2009р. в сумі 4340,36грн.

Враховуючи вище зазначене, вимоги про стягнення з відповідача 30% річних підлягають задоволенню в сумі 520,61грн., в іншій частині нарахованих 30% річних має бути відмовлено.

Позивач просить стягнути з відповідача інфляційні на 22% за період з 01.09.2008р. по 01.05.2009р. в сумі 44,66грн. та 3% річних на 22% за користування кредитом за період з 01.09.2008р. по 01.05.2009р. в сумі 7,54грн., нарахування яких відповідає нормам матеріального права та умовам Договору та підлягає стягненню на користь позивача.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні на суму основного боргу за період з 01.06.2007р. по 01.05.2009р. в сумі 13735,20 грн.

За перерахунком суду інфляційні на суму основного боргу мають рахуватися за період з 01.06.2007р. по 15.10.2008р. та складають 7155,14 грн., які підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача.

В іншій частині нарахованих позивачем інфляційних на суму основного боргу має бути відмовлено.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення державного мита з бюджету.

Згідно ч.5 статті 49 ГПК України, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача держмито в сумі 77,28грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 27,34грн.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 1054 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з приватного підприємства «А.Н.Т.»(17621, вул. Молодіжна,1, с.Антонівка, Варвинський р-н, Чернігівської області, р/р 26008711300047 в Прилуцькому відділенні ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, код ЄДРПОУ 31676381) на користь публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» (01004, бульв.Шевченко/Пушкінська, б.8/26, м.Київ, р/р 361979000709 в ВАТ ВТБ Банк, МФО 321767, код ЄДРПОУ 14359319) 520,61грн. 30% річних, 7155,14 грн. інфляційних, 44,66грн. інфляційних на 22% та 7,54гн. 3% річних на 22%, а всього 7727,95грн., а також державного мита 77,28 грн. та 27,34грн. витрат на інформаційно–технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

3.          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                     М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 04 жовтня 2010 року

Суддя                     М.П. Цимбал-Нарожна0

8 1ППоа