Рішення № 11532737, 01.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 жовтня 2010 року справа № 5020-4/111 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (01001, м. Київ, Михайлівська, 12) (04070. м. Київ, вул. Іллінська, 8),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1),

(АДРЕСА_2),

про стягнення 183057,33 грн.

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”) - Шагін О.В., представник, довіреність № 1323 від 16.08.2010;

відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) ОСОБА_3, представник, довіреність №2135 від 30.08.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 27.08.2008 №01-263/08-ОБ в частині належного внесення лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 05.08.2010 порушено провадження у справі.

У порядку статті 77 Господарського кодексу України, розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувались перерви.

У судовому засіданні 01.10.2010 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених в ньому.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду письмовий відзив на позовну заяву, тому, справа розглядалась за наявними у ній матеріалами у порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

27.08.2008 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(Лізингодавець) був укладений Договір фінансового лізингу №01-263/08-обл (надалі Договір) (арк.с. 11-14), за умовами якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу зобовязався набути у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу в тимчасове володіння та користування майно (Предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість та загальна вартість якого наведені у Специфікаціях та умовах передачі предмету лізингу (Додаток №2 до Договору) (надалі Специфікація), а Лізингоодержувач зобовязується прийняти Предмет лізингу та оплачувати Лізингові платежі на умовах цього Договору та по закінченні строку лізингу набути у свою власність предмет лізингу, відповідно до пунктів 7.2, 7.3 Договору.

Строк користування Лизінгоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року, відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»(пункти 1.1-1.2 Договору).

Відповідно до вимог статті 2 Договору, лізингоодержувач виплачує лізингові платежі згідно з Графіком та умовами Договору, лізинові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодує (компенсує) частину вартості Предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодує (компенсує) частину вартості Предмету лізингу; винагороду (комисію) лізигодавцю за отримане в лізинг предмету лізингу.

Згідно з п.п. 2.5, 2.6 Договору, усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобовязаний здійснювати в національній валюті України, відповідно до графіку та умов Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок Лізнингодавця. Датою здійснення будь-якого платежу за Договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця.

Відповідно до пунктів 2.8, 2.9 авансовий лізинговий платіж Лізингоодержувач зобовязаний сплатити протягом трьох банківський днів з моменту отримання рахунку від лізингодавця. Лізингоодержувач має право здійснювати авансовий лізинговий платіж тільки на підставі отриманого від лізингодавця рахунку. Для решти чергових лізингових платежів датою, якою лізингоодержувач зобовязаний оплатити кожний лізинговий платіж, вважається число місяця, яке відповідає даті підписання акту. Зазначені в графіку порядкові номери місяців лізингу відповідають календарним місяцям, які в прямому порядку слідують за місяцем в якому було підписане Акт.

Лізингоодержувач зобовязується здійснювати погашення заборгованості перед лізингодавцем у наступному порядку: 1) сплата нарахованих штрафних санкцій за порушення лізингоодержувачем обовязків за Договором; 2) сплата суми заборгованості лізингоодержувача перед лізингодавцем за простроченими лізинговими платежами та іншими платежами (комісіями), передбаченими Договором; 3) відшкодування розміру франшизи, передбаченої умовами договору майнового страхування предмета лізингу в разі настання страхового випадку; 4) сплата чергових лізингових та інших платежів, передбачених Договором (як чергових лізингових платежів так і простроченої заборгованості) (пункт 2.15).

Згідно з пунктом 2.16 Договору, лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування, затримання або зменшення суми платежів за Договором у випадку перерви в експлуатації предмета лізингу незалежно від причин такої перерви.

Лізингодавець зобовязаний вести облік платежів та заборгованості лізингоотримувача за Договором. На вимогу лізингоотримувача лізингодавець зобовязаний проводити звірку рахунків за договором. Сторони погоджуються, що остаточною підставою для визначення будь-яких грошових зобовязань лізингоодержувача перед лізингодавцем є дані бухгалтерського обліку лізингодавця.

Відповідно до пунктів 3.2-3.3 Договору, приймання лізингоодержувачем предмета лізингу оформлюється шляхом складання акту прийому-передачі, який підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмету лізингу і відповідність предмету лізингу техніко-економічним показникам. Акт підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками останніх. Будь-які претензії чи рекламації, повязані з дефектами та недоліками щодо якості, технічного стану чи комплектності Предмета лізингу повинні буті подані лізингоодержувачем лізингодавцю до моменту підписання Акту. Передача предмета лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу у продавця предмета лізингу.

За умовами пункту 14.1, Договір набирає сили (вважається укладеним) після його підписання Сторонами з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, згідно з пунктом 2.6 Договору і діє до повного та належного виконання сторонами своїх обовязків.

Даний договір є змішаним договором, і якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на Предмет лізингу) (пункт 14.7).

На виконання умов договору, сторонами було підписано та узгоджено: Графік сплати лізингових платежів (арк.с. 15-16), Специфікацію та умови передачі предмета лізингу дизельного фронтального ковшового міні навантажувача JC 45, бетонозмішувача та валів вантажних для паліт (арк.с. 17); додаткову угоду №1 до Договору №01-263/08 Обл від 27.08.2008, якою встановлена черговість внесення лізингових платежів (арк.с. 18-19), а також акт приймання-передачі від 22.09.2008, у якому сторонами було зазначено, що майно передано згідно з вимогами технічної документації з комплексом запасних частин та необхідним переліком технічної документації. Якість комплектність, справність майна та відповідність його техніко-економічним показникам та умовам договору фінансового лізингу від 27.08.2008 підтверджена, претензії сторін відсутні (арк.с. 21).

Відповідно до умов договору, позивачем були виставлені рахунки для оплати позивачу: №СФ-0014031 від 01.09.2008 на суму 55620,30 грн.; №СФ-000584 від 22.10.2008 на суму 5264,24 грн.; №СФ-0006499 від 21.11.2008 на суму 7059,47 грн.; №СФ-0007108 від 22.12.2008 на суму 8932,36 грн.; №СФ-0007499 від 22.01.2009 на суму 8620,50 грн.; №СФ-0009088 від 20.02.2009 на суму 8375,95 грн.; №СФ-0009622 від 20.03.2009 на суму 9166,85 грн., №СФ-0012983 від 22.04.2009 на суму 7823,11 грн., №СФ-0010627 від 22.05.2009 на суму 7912,94 грн.; №СФ-0011119 від 22.06.2009 на суму 8368,82 грн.; №СФ-0011698 від 22.07.2009 на суму 8583,92 грн., №СФ-0012150 від 21.08.2009 на суму 9519,73 грн., №СФ-0012642 від 22.09.2009 на суму 9578,57 грн., №СФ-0013198 від 22.10.2009 на суму 9723,22 грн., №СФ-0013649 від 20.11.2009 на суму 9528,76 грн., №СФ-0014099 від 22.12.2009 на суму 9641,19 грн.; №СФ-14462 від 22.01.2010 на суму 9783,60 грн.; №СФ-14825 від 22.02.2010 на суму 9991,71 грн., №СФ-15184 від 22.03.2010 на суму 9887,11 грн., №СФ-15579 від 22.04.2010 на суму 10037,60 грн., №СФ-15939 від 21.05.2010 на суму 10263,55 грн., №СФ-16258 від 22.06.2010 на суму 10019,23 грн., №СФ-16573 від 22.07.2010 на суму 10849,85 грн. (арк.с. 22-44).

Однак, лізингові платежі лізингоодержувачем сплачувались з порушенням умов договору не в повному обсязі.

Відповідачем у виконання умові договору було сплачено 84764,86 грн., внесення яких підтверджується наданими квитанціями: №6 від 02.09.2008 на суму 62261,30 грн., №817.55.2 від 20.01.2009 на суму 5038,06 грн., №23 від 19.12.2008 на суму 7065,95 грн., №61 від 17.10.2008 на суму 3056,22 грн., №90 від 19.11.2008 на суму 5135,31 грн., №4 від 24.10.2008 на суму 2208.02 грн.

Станом на 23.07.2010 розмір основної простроченої заборгованості за договором склав 169787,73 грн. за період з 22.01.2009 по 23.07.2010.

23.07.2010 позивачем був складений акт звернення взаєморозрахунків за договором, яким підтверджується наявність несплаченої суми заборгованості з боку відповідача (арк.с. 10).

Натомість, відповідач умови Договору порушив, лізингові платежі належним чином не сплачував, що і стало причиною звернення позивача до суду з даним позовом.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі виходячи з наступного.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу, а також суми 3% річних та інфляційних витрат від суми боргу, тому, застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України №436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України №435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобовязання, питання виконання зобовязань та відповідальності за порушення зобовязань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 цього Закону встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 16 вищезазначеного Закону лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Частиною 1 статті 16 цього ж Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість відповідача у розмірі 169787,73 грн. не сплачена і на дату розгляду справи.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів сплати суми боргу за Договором не надав.

За викладених обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 169787,73 грн. є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі доказами, тому підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції у сумі 9807,15 грн. та 3% річних у загальній сумі 3462,45 грн. за весь час прострочення відповідно до розрахунку позивача (арк.с. 9).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналогічне положення щодо сплати процентів міститься і в частині третій статті 692 Цивільного кодексу України.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та індексу інфляції (арк.с. 9), зроблений позивачем, вважає його вірним, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 3462,45 грн. та індексу інфляції в розмірі. 9807,15 грн. також підлягають задоволенню.

При проведенні розрахунку збитків від інфляції судом застосовані рекомендації, що викладені в Листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97Р, та офіційні індекси інфляції, встановлені Державним комітетом статистики України.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу у розмірі 169787,73 грн., 3% річних 3462,45 грн., індекс інфляції 9807,15 грн. а всього 183057,33 грн.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього судові витрати, а саме: державне мито в сумі 1830,57 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн.

Беручи до уваги вищевикладене, керуючись статтями 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» (01001, м. Київ, Михайлівська, 12, ідентифікаційний код 30575865) 183057,33 грн. (сто вісімдесят три тисячі пятдесят сім грн. 33 коп.), з яких: сума основного боргу - 169787,73 грн., 3% річних 3462,45 грн., індекс інфляції 9807,15 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» (01001, м. Київ, Михайлівська, 12, ідентифікаційний код 30575865) витрати по сплаті державного мита у розмірі 1830,57 грн. (одна тисяча вісімсот тридцять грн. 57 коп.), та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 05.09.2010.