Рішення № 11532736, 01.10.2010, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

01 жовтня 2010 року справа № 5020-4/105 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (01001, м. Київ, Михайлівська, 12) (04070. м. Київ, вул. Іллінська, 8),

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1),

(АДРЕСА_2),

про розірвання договору та вилучення майна,

за зустрічною позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” про розірвання договору та стягнення збитків 84764,86 грн.

Суддя Погребняк О.С.

За участю представників:

позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”) - ОСОБА_2, представник, довіреність № 1323 від 16.08.2010;

відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_1) ОСОБА_3, представник, довіреність №2135 від 30.08.2010.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” звернулося до суду з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про розірвання договору та вилучення майна.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору фінансового лізингу від 27.08.2008 №01-263/08-ОБ в частині належного внесення лізингових платежів.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 04.08.2010 порушено провадження у справі.

30.08.2010 Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулося до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” про розірвання договору фінансового лізингу від 27.08.2008 №01-263/08-ОБЛ та стягнення суми збитків.

Зустрічна позовна заява обґрунтована тим, що в порушення пункту 1.1 Договору, відповідач (за зустрічною позовною заявою) не надав позивачу (за зустрічною позовною заявою) документи, які підтверджують право власності ТОВ “Українська лізингова компанія” на обєкт договору фінансового лізингу та які надають ФОП ОСОБА_1 право користування означеним обєктом фінансового лізингу (зокрема, документи, що підтверджують реєстрацію предмета договору в органах ДАІ), що позбавляє останнього можливості використовувати отриманий за договором фінансового лізингу та актом прийму-передачі фронтального ковшового вантажника за його призначенням.

Ухвалою суду від 01.09.2010 зустрічну позовну заяву було прийнято для сумісного розгляду з первісним позовом у справі №5020-4/105.

У порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України, відповідач за зустрічною позовною заявою надав відзив на зустрічну позовну заяву, у якому зазначив, що не погоджується з вимогами зустрічного позову, враховуючі те, що предмет лізингу не підлягає реєстрації у органах ДАІ, крім того лізингодавець взяті на себе обовязки за договором виконав належним чином, що підтверджується актом приймання-передачі від 22.09.2008, проте, лізингоодержувач предметом договору користувався, але лізингові платежі не сплачував, що є порушенням умов договору та вимог цивільного законодавства України.

У порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався, оголошувались перерви.

У судовому засіданні 01.10.2010 представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) виклав зміст позовних вимог, просив суд позов задовольнити з підстав, викладених в ньому, проти задоволення вимог зустрічного позову заперечував.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) виклав заперечення проти вимог первісного позову, виклав вимоги зустрічного позову, на задоволенні зустрічного позову наполягав.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

27.08.2008 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Лізингоодержувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(Лізингодавець) був укладений Договір фінансового лізингу №01-263/08-обл (надалі Договір) (арк.с. 9-12), за умовами якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу зобовязався набути у свою власність та передати на умовах фінансового лізингу в тимчасове володіння та користування майно (Предмет лізингу), найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість та загальна вартість якого наведені у Специфікаціях та умовах передачі предмету лізингу (Додаток №2 до Договору) (надалі Специфікація), а Лізингоодержувач зобовязується прийняти Предмет лізингу та оплачувати Лізингові платежі на умовах цього Договору та по закінченні строку лізингу набути у свою власність предмет лізингу, відповідно до пунктів 7.2, 7.3 Договору.

Строк користування Лизінгоодержувачем предметом лізингу складається з періодів (місяців) лізингу, зазначених в Графіку сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі предмету лізингу, але в будь-якому випадку не може бути менше одного року, відповідно до статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»(пункти 1.1-1.2 Договору).

Лізингоодержувач має право самостійно звертатися до лізингодавця з вимогами щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та введення в експлуатацію тощо (пункт 1.3 Договору).

Відповідно до вимог статті 2 Договору, лізингоодержувач виплачує лізингові платежі згідно з Графіком та умовами Договору, лізинові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодує (компенсує) частину вартості Предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодує (компенсує) частину вартості Предмету лізингу; винагороду (комисію) лізигодавцю за отримане в лізинг предмету лізингу.

Згідно з п.п. 2.5, 2.6 Договору, усі платежі за Договором Лізингоодержувач зобовязаний здійснювати в національній валюті України, відповідно до графіку та умов Договору, шляхом перерахування грошових коштів на поточних рахунок Лізнингодавця. Датою здійснення будь-якого платежу за Договором вважається дата фактичного надходження грошових коштів на банківський рахунок лізингодавця.

Відповідно до пунктів 2.8, 2.9 авансовий лізинговий платіж Лізингоодержувач зобовязаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку від лізингодавця. Лізингоодержувач має право здійснювати авансовий лізинговий платіж тільки на підставі отриманого від лізингодавця рахунку. Для решти чергових лізингових платежів датою, якою лізингоодержувач зобовязаний оплатити кожний лізинговий платіж, вважається число місяця, яке відповідає даті підписання акту. Зазначені в графіку порядкові номери місяців лізингу відповідають календарним місяцям, які в прямому порядку слідують за місяцем в якому було підписане Акт.

Згідно з пунктом 2.16 Договору, лізингоодержувач не може вимагати від лізингодавця жодного відшкодування, затримання або зменшення суми платежів за Договором у випадку перерви в експлуатації предмета лізингу незалежно від причин такої перерви.

Лізингодавець зобовязаний вести облік платежів та заборгованості лізингоотримувача за Договором. На вимогу лізингоотримувача лізингодавець зобовязаний проводити звірку рахунків за договором. Сторони погоджуються, що остаточною підставою для визначення будь-яких грошових зобовязань лізингодержувача перед лізингодавцем є дані бухгалтерського обліку лізингодавця.

Відповідно до пунктів 3.2-3.3 Договору, приймання лізингоодержувачем предмета лізингу оформлюється шляхом складання акту прийому-передачі, який підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмету лізингу і відповідність предмету лізингу техніко-економічним показникам. Акт підписується повноважними представниками сторін та скріплюється печатками останніх. Будь-які претензії чи рекламації, повязані з дефектами та недоліками щодо якості, технічного стану чи комплектності Предмета лізингу повинні буті подані лізингоодержувачем лізингодавцю до моменту підписання Акту. Передача предмета лізингу лізингоодержувачу у володіння та користування відбувається не раніше дати фактичного отримання предмета лізингу у продавця предмета лізингу.

З моменту передачі предмета лізингу лізингодавець передає лізингоодержувачу на строк користування предметом лізингу права на гарантійне та сервісне обслуговування, відповідно до договору купівлі-продажу предмета лізингу, лізингоодержувач самостійно за власний рахунок виконує ремонт та сервісне обслуговування предмета лізингу, при цьому не порушуючи умови гарантії. В будь-якому випадку лізингоодержувач звільняє лізингодавця від будь-яких обовязків щодо обслуговування та ремонту предмета лізингу і повязаних з цим витрат і судових позовів.

Статтею 6 Договору передбачені умови дострокового припинення його умов, зокрема, право лізингодавця в односторонньому порядку достроково розірвати Договір у випадку, зокрема, користування лізингоодержувачем предметом лізингу в порушення умов Договору або призначення предмету лізингу (п. 6.2.1); несплати лізингоодержувачем лізингових платежів (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати більш 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого договором (пункт 6.2.2).

У випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в пункті 6.2 Договору, Лізингодавець повідомляє про це Лізингоодержувача із зазначенням строку для усунення таких порушень, якщо останній не усуне зазначені порушення, то лізингодавець має право нарахувати останній лізинговий платіж, а лізингоодержувач зобовязаний його сплатити (пункт 6.3).

Якщо лізигоодержувач протягом 10 десяти робочих днів не здійснить оплату останнього лізингового платежу та\або не оплатить нараховані комісії, штрафні санкції, не відшкодує збитки (за їх наявності), то лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про розірвання договору та\або вилучення предмета лізингу із зазначенням строку та місту його передачі в межах України. Лізингоодержувач зобовязаний за власний рахунок протягом 10 робочих днів з моменту отримання лізингоодержувачем відповідної вимоги повернути предмет лізингу лізингодавцю. Лізингодавець має право розірвати договір та\або вилучити предмет лізингу на підставах, передбачених у пункті 6.2 Договору. Договір вважається розірваним з моменту отримання лізингоодержувачем відповідного повідомлення лізингодавця (пункт 6.4 Договору).

Розірвання Договору та\або вилучення предмета лізингу не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх нарахованих та несплачених платежів, передбачених договором, в тому числі несплаченої суми комісій, штрафних санкції та відшкодування збитків (пункт 6.5).

У разі дострокового припинення Договору та прийняття лізингодавцем рішення про вилучення предмета лізингу, лізингоодержувач зобовязаний повернути: предмет лізингу із усіма його складовими частинами, обладнання, документи та інші приналежності в придатному для експлуатації стані (пункт 6.7).

У разі припинення або розірвання договору, за рахунок лізингоодержувача здійснюються всі витрати, повязані з вилученням предмета лізингу.

За умовами пункту 14.1, Договір набирає сили (вважається укладеним) після його підписання Сторонами з моменту сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу, згідно з пунктом 2.6 Договору і діє до повного та належного виконання сторонами своїх обовязків.

Даний договір є змішаним договором, в якому містяться положення договору фінансового лізингу та договору купівлі-продажу (в частині переходу права власності на Предмет лізингу) (пункт 14.7).

На виконання умов договору, сторонами було підписано та узгоджено: Графік сплати лізингових платежів (арк.с. 13-14), Специфікацію та умови передачі предмета лізингу дизельного фронтального ковшового міні навантажувача JC 45 (арк.с. 15); а також акт приймання-передачі від 22.09.2008, у якому сторонами було зазначено, що майно передано згідно з вимогами технічної документації з комплексом запасних частин та необхідним переліком технічної документації. Якість, комплектність, справність майна та відповідність його техніко-економічним показникам та умовам договору фінансового лізингу від 27.08.2008 підтверджена, претензії сторін відсутні (арк.с. 19).

Відповідно до умов договору, позивачем були виставлені рахунки для оплати позивачу: №СФ-0014031 від 01.09.2008 на суму 55620,30 грн.; №СФ-000584 від 22.10.2008 на суму 5264,24 грн.; №СФ-0006499 від 21.11.2008 на суму 7059,47 грн.; №СФ-0007108 від 22.12.2008 на суму 8932,36 грн.; №СФ-0007499 від 22.01.2009 на суму 8620,50 грн.; №СФ-0009088 від 20.02.2009 на суму 8375,95 грн.; №СФ-0009622 від 20.03.2009 на суму 9166,85 грн., №СФ-0012983 від 22.04.2009 на суму 7823,11 грн., №СФ-0010627 від 22.05.2009 на суму 7912,94 грн.; №СФ-0011119 від 22.06.2009 на суму 8368,82 грн.; №СФ-0011698 від 22.07.2009 на суму 8583,92 грн., №СФ-0012150 від 21.08.2009 на суму 9519,73 грн., №СФ-0012642 від 22.09.2009 на суму 9578,57 грн., №СФ-0013198 від 22.10.2009 на суму 9723,22 грн., №СФ-0013649 від 20.11.2009 на суму 9528,76 грн., №СФ-0014099 від 22.12.2009 на суму 9641,19 грн.; №СФ-14462 від 22.01.2010 на суму 9783,60 грн.; №СФ-14825 від 22.02.2010 на суму 9991,71 грн., №СФ-15184 від 22.03.2010 на суму 9887,11 грн., №СФ-15579 від 22.04.2010 на суму 10037,60 грн., №СФ-15939 від 21.05.2010 на суму 10263,55 грн., №СФ-16258 від 22.06.2010 на суму 10019,23 грн., №СФ-16573 від 22.07.2010 на суму 10849,85 грн. (арк.с. 20-42).

Однак, лізингові платежі лізингоодержувачем сплачувались з порушенням умов договору не в повному обсязі.

22.12.2008 ФОП ОСОБА_1 звернувся з претензією до ТОВ “Українська лізингова компанія”, зазначивши, що лізингодавцем, в порушення пункту 4.1 Договору, а також вимог діючого законодавства України, не виконані обовязки щодо реєстрації предмета лізингу, отримання техпаспорту та номерного знаку на предмет лізингу, що позбавляє можливості лізингоодержувача пройти техогляд та здійснювати необхідний гарантійний ремонт навантажувача (арк.с. 115).

06.02.2010 ФОП ОСОБА_1 листом повідомив лізингодавця про намір розірвати договір та припинити оплату лізингових платежів у звязку із невиконанням лізингодавцем обовязків по реєстрації предмета лізингу за його місцезнаходженням, отриманням технічного паспорту та номерного знаку (арк.с. 116).

04.03.2009 ФОП ОСОБА_1 направив на адресу лізингодавця пропозицію про розірвання договору у звязку з порушенням останнім умов договору через ненадання необхідних документів, у звязку у чим лізингоодержувач позбавлений можливості використовувати предмет лізингу, а також просив повернути усі сплачені за договором платежі.

Листом від 27.07.2010 позивач (за первісним позовом) повідомив відповідача про те, що у звязку з наявністю у останнього заборгованості, яка існує строком більше 30 днів за договором та станом на 23.07.2010 становила 169787,73 грн, лізингодавцем прийнято рішення про розірвання договору та вилучення майна, із зазначенням, що уникнути процедури вилучення майна можливо лише за умови повного погашення простроченої заборгованості в строк до 05.08.2010, шляхом перерахування суми заборгованості на розрахунковий рахунок лізингодавця (арк.с. 43).

Несплата відповідачем (за первісним позовом) суми заборгованості за договором і стала причиною для звернення позивача (за первісним позовом) до господарського суду з вимогами про розірвання договору фінансового лізингу та вилучення предмета лізингу.

Невиконання лізингодавцем обовязків реєстрації на своє імя предмета лізингу, неотримання технічного паспорту та номерного знаку стало причиною для звернення відповідача за первісним позовом з вимогами зустрічного позову про розірвання договору фінансового лізингу та стягнення збитків у розмірі 84764,86 грн. за неналежне виконання обовязків.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає вимоги первісного позову такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а вимоги зустрічного позову такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобовязання (в тому числі господарське зобовязання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг", фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, за якими лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачеві на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 цього Закону встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 16 вищезазначеного Закону лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Частиною 1 статті 16 цього ж Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Наявними матеріалами справи, зокрема, актом прийому-передачі від 22.09.2008, сторонами зазначено, що майно передано згідно з вимогами технічної документації - підтверджується виконання позивачем взятих на себе обовязків за договором по передачі предмета лізингу лізингоодержувачу. Натомість відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували вимоги позивача, в тому числі підтвердили виконання ним договірних зобов'язань.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами.

Права та обов'язки сторін за договором фінансового лізингу детально визначені у статтях 10, 11 Закону України "Про фінансовий лізинг". Зокрема, лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Чинне цивільне законодавство розглядає розірвання договору в якості можливого наслідку порушення зобов'язання.

Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Змінити або розірвати договір, якщо згода сторін про це не досягнута, можна на вимогу зацікавленої сторони у судовому порядку і лише при наявності певних підстав. Такими підставами, відповідно до частини 2 цієї статті, є: істотне порушення договору другою стороною; та інші випадки встановлені договором або законом. Кодекс визначає, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) у зустрічному позові посилається на порушення позивачем (за первісним позовом) пунктів 1,1 та 4.1 Договору, яке виразилося в відсутності реєстрації предмета лізингу та не передачі документів, які підтверджують виникнення у лізингодавця права власності на предмет лізингу, що позбавило можливості лізингоодержувача користуватися предметом лізингу та спричинило лізингоодержувачу збитків у сумі, що дорівнює суму внесених ним платежів за договором 84764,86 грн., внесення яких підтверджується наданими квитанціями: №6 від 02.09.2008 на суму 62261,30 грн., №817.55.2 від 20.01.2009 на суму 5038,06 грн., №23 від 19.12.2008 на суму 7065,95 грн., №61 від 17.10.2008 на суму 3056,22 грн., №90 від 19.11.2008 на суму 5135,31 грн., №4 від 24.10.2008 на суму 2208.02 грн., та за викладених обставин просить розірвати договір фінансового лізингу, а також сплатити суму збитків у розмірі 84764,86 грн. (сума усіх внесених ним лізингових платежів).

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін вважає вимоги зустрічного позову необґрунтованими з наступних підстав.

За загальними правилами судового процесу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (стаття 33 Господарського процесуального кодексу України). Виходячи з цього, відповідач (позивач за зустрічним позовом) повинен був довести наявність порушення з боку позивача (за первісним позовом), а останній, в свою чергу, повинен довести відсутність такого порушення.

В той же час, в пункті 3.3 Договору зазначено, що з дати прийняття предмету лізингу лізингоодержувач відмовляється від будь-яких прямих та непрямих претензій до лізингодавця з приводу якості, комплектності справності предмета лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та введення в експлуатацію тощо.

Наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі від 22.09.2010 свідчить про те, що майно передано відповідно до вимог технічної документації з комплектом запасних частин та необхідним переліком технічної документації. Якість, комплектність, справність майна та відповідність його техніко-економічним показникам та умовам договору підтверджена сторонами. Претензії сторін відсутні (арк.с. 19).

Означений акт підписаний повноважними представниками сторін та завірений печатками останніх.

Посилання представника СПД ОСОБА_1 на Постанову Кабінету Міністрів України № 1388 від 07.09.1998 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів»суд не може визнати обгрунтованими, оскільки пославшись на необхідність державної реєстрації в органах ДАІ предмету лізингу, позивач за первісним позовом не представив суду доказів того, що предмет лізингу дизельний фронтальний ковшовий міні навантажувач, відноситься до транспортних засобів, які підлягають державній реєстрації в органах ДАІ.

Таким чином посилання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на порушення умов договору при передачі предмету лізингу в частині ненадання необхідної документації позивачу за зустрічним позовом суд вважає необґрунтованим та не підтвердженим належними доказами.

Положеннями статті 16 Цивільного кодексу України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, таким способом може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 2 статті 216 Цивільного кодексу України, якщо у звязку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Порядок такого відшкодування має здійснюватись згідно з правилами, встановленими для зобовязань, що виникають із факту заподіяння шкоди, тобто правилами позадоговірної (деліктної) відповідальності.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені.

Збитки це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ, яке пов'язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідно з'ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. Притягнення до відповідальності у вигляді збитків за невиконання або неналежне виконання зобов'язань безпосередньо пов'язано з наявністю чи відсутністю вищевказаних елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення.

Вивчивши матеріали справи, дослідвиши надані докази суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача за зустрічним позовом щодо стягнення збитків з позивача (за первісним позовом) у звязку з відсутністю наявності елементів складу цивільного правопорушення, а саме недоведеністю противоправної поведінки позивача (лізингодавця) та порушення прав лізигоодержувача.

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог зустрічного позову про розірвання договору лізингу з підстав спричинення СПД ОСОБА_1 збитків.

Позивачем за первісним позовом заявлені вимоги про розірвання договору фінансового лізингу та вилучення предмету лізингу у зв`язку порушенням Лізингоодержувачем зобов`язань по договору щодо оплати лізингових платежів. Суд вважає вимоги позивача (за первісним позовом) такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Порядок розірвання договорів визначений статтею 188 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Із цією нормою узгоджується стаття 11 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою підприємство чи організація, які вважають за необхідне змінити чи розірвати договір, надсилають пропозиції про це другій стороні за договором. Підприємство, організація, які одержали пропозицію про зміну чи розірвання договору, відповідають на неї не пізніше 20 днів після одержання пропозиції. Якщо підприємства і організації не досягли згоди щодо зміни чи розірвання договору, а також у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи, у встановлені строки відповідач (за первісним позовом) взяті на себе за Договором зобовязання щодо оплати лізингових платежів не виконав, наявна заборгованість його перед позивачем (за первісним позовом) підтверджується матеріалами справи.

Невиконання обов'язку по сплаті лізингових платежів з боку лізигоодержувача, є істотним порушенням умов договору, яке надає право іншій стороні вимагати розірвання договору відповідно до статті 651 Кодексу.

Таким чином, судом встановлено та матеріалами справи підтверджується факт суттєвого порушення відповідачем умов договору оренди фінансового лізингу в частині повного та своєчасного внесення лізингових платежів (більш 30 днів (пункт 6.2.2), що є суттєвим порушенням договору та надає лізингодавцю вимагати розірвати договір.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобовязання внаслідок розірвання договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач дотримався встановленого порядку розірвання договору, - в матеріалах справи є доказі, що підтверджують надсилання відповідачеві пропозиції про розірвання договору.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача за первісним позовом про розірвання договору фінансового лізингу суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частинами другою та третьою статті 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобовязання сторін припиняються.

У разі розірвання договору зобовязання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобовязання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Пунктом 6.7 договору встановлений обовязок лізингодержувача повернути предмет лізингу у разі дострокового припинення договору та прийняття дізинодавцем рішення про вилучення предмета лізингу. У випадку розірвання (дострокового припинення) договору раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі поверненню не підлягають (пункт 6.6 Договору).

Зважаючи на те, що судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог про розірвання договору фінансового лізингу, предмет лізингу підлягає поверненню позивачеві за первісним позовом.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача за первісним позовом суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача за первісним позов витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу, що були понесені позивачем за первісним позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 75, 82 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Вимоги первісного позову задовольнити повністю.

2. Розірвати Договір фінансового лізингу №01-263/08-обл, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, м. Київ, Михайлівська, 12, ідентифікаційний код 30575865).

3. Зобовязати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) передати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія»(01001, м. Київ, Михайлівська, 12, ідентифікаційний код 30575865) дизельний фронтальний ковшовий міні навантажувач JC 45, заводський №0701144, 2008 року випуску; вали вантажні для палет, 2008 року випуску за актом прийому-передачі.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська лізингова компанія» (01001, м. Київ, Михайлівська, 12, ідентифікаційний код 30575865) витрати по сплаті державного мита у розмірі1660,00 грн. (одна тисяча шістсот шістдесят грн. 00 коп.), та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Суддя підписО.С. Погребняк

Рішення оформлено відповідно

до вимог ст. 84 Господарського

процесуального кодексу України

і підписано 05.09.2010.