Рішення № 11532657, 27.09.2010, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" вересня 2010 р.Справа № 20/88-10-3180 За позовом: Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровська паляниця"

2) Акціонерного банку "Синтез"

за участю: Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора

про стягнення 768 981, 25 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: Парух О.А.- за довіреністю № 1181 від 18.06.2010 року;

від відповідачів:

- ТОВ "Білгород-Дністровська паляниця": не з’явились

- Акціонерного банку "Синтез": не з’явились;

від прокурора: Будзул-Лавренюк К.Я., діюча за посв. № 48 від 29.04.2009року.

СУТЬ СПОРУ: Державна інноваційна фінансово-кредитна установа звернулася до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровська паляниця" та Акціонерного банку "Синтез" солідарно 680000 грн. заборгованості по кредиту, 55 411,32 грн. пені, 25329,89 грн. збитків від інфляції та 8240,04 грн. 3%річних. Крім того, позивач просить покласти на відповідачів витрати по сплаті державного мита та ІТЗ судового процесу.

В подальшому, заявою від 13.09.2010р. позивач, у зв'язку із сплатою відповідачем ТОВ "Білгород-Дністровська паляниця" основного боргу та збільшенням періоду нарахування штрафних санкцій, уточнив розмір позовних вимог та просив стягнути солідарно із відповідачів 66 139,50 грн. пені, 29007,11 грн. збитків від інфляції та 10139,70 грн. 3%річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що між Державною інноваційною фінансово-кредитною установою та ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця»19.11.07р. укладено Договір про надання кредиту №07-017/К, відповідно до якого Позичальнику надано кредит у сумі 9 449 400 грн. на реалізацію інвестиційного проекту «Модернізація енергетичної системи на основі використання енергозберігаючого обладнання у виробництві хлібобулочної продукції ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця».

Відповідно до умов договору Позивач виконав свої зобов'язання та надав Відповідачу 1 в порядку та на умовах, визначених Договором та чинним законодавством України, кредит в сумі 9 449 400,00 грн. (дев’ять мільйонів чотириста сорок дев'ять тисяч чотириста грн.).

Згідно із п.2.1 договору позичальник зобов'язаний сплачувати Позивачу за користування кредитом 7% річних. Відсотки нараховуються на залишок заборгованості по кредиту. Сплата відсотків за користування кредитом здійснюється щомісячно, у строки та в розмірах, що передбачені графіком повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

У відповідності до п. 5.6. Договору Відповідач-1 зобов'язався повернути кредит та сплатити усі нараховані відсотки за користування ним, однак, починаючи з листопада 2009 року, ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця»систематично порушує графік повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, передбачений Додатковою угодою № 3 від 03.12.07, що і зумовило звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Крім того, на виконання п. 3.1. Договору Акціонерним банком «Синтез»(Відповідач 2) видано гарантію № 221107/20 вих. 3005/01 від 22.11.07р. на користь Відповідача-1 для гарантування належного виконання Відповідачем-1 своїх обов'язків перед Позивачем за договором № 07-017/К про надання кредиту від 19.11.07.

Враховуючи, що відповідно до п. 2 Гарантії у разі неповернення Принципалом або повернення не в повному обсязі суми кредиту, та/або не сплати Принципалом або сплати не в повному обсязі відсотків за користування кредитом, Гарант зобов'язується відповідно до умов, зазначених у цій Гарантії, сплатити Бенефіціарові грошову суму (заборгованість по кредиту, відсоткам за користування кредитом, неустойку) після пред'явлення останнім письмової вимоги про її сплату, позивач просить стягнути заявлену суму із двох відповідачів солідарно.

У судовому засіданні 27.09.2010р. позивач уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця»надав суду відзив, в якому зазначив про часткове погашення суми основного боргу та відсотків по кредиту (в подальшому відповідач погасив суму основного боргу у повному обсязі), а також вказав, що ТОВ частково не погоджується із розрахунками позивача, у зв'язку з чим надав контр розрахунок. Відповідач, не заперечуючи проти факту прострочення сплати сум по кредиту, пояснює це кризовими явищами у економіці та зазначає про намагання дотримання умов кредитного договору. Крім того, ТОВ вказує про неврахування позивачем сплаченої пені у сумі 2076,55 грн., що, доречи, не заперечувалося позивачем, та просить суд, керуючись ст.83 ГПК України, зменшити розмір пені, штрафу, який підлягає стягненню з відповідача.

У судове засідання 27.09.2010р. відповідач ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця»не з’явився, незважаючи на належне повідомлення про час та місце судового розгляду безпосередньо під розпис у попередньому судовому засіданні, витребувані ухвалою суду від 13.09.2010р. документи не надав.

Відповідач АБ „Синтез” у судові засідання не з’явився, але надав суду відзив, в якому просив відстрочити виконання рішення, посилаючись на призначення у банку тимчасової адміністрації та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів строком на 3 місяці.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши надані сторонами докази у сукупності, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до ст. 193 ГК України, яка цілком кореспондується із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Таким чином, незважаючи на сплату ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця»в подальшому (під час розгляду справи судом) основного боргу та відсотків і уточнення у зв'язку з цим позивачем розміру позовних вимог, судом з достовірністю встановлено та відповідачами в порядку ст.33 ГПК України не спростовано факт порушення з боку ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця»кредитного зобов’язання щодо сплати тіла кредиту та відсотків за його користування відповідно до визначеного сторонами у додатковій угоді №1 від 3.12.2007р. графіку повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом (а.с.27-29).

Згідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

У відповідності до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611, ст.1050 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки –грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов’язання.

За приписами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22.11.1996р. (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Встановлений законом розмір пені (подвійна облікова ставка НБУ) також був передбачений сторонами у договорі (п.5.7, 5.8).

Згідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи розрахунок позивача в частині пені за період з 30.11.2009р. по 6.06.2010р., суд приймає його до уваги за виключенням 2355,61 грн., оскільки пеня у сумі 2076,55 грн. була сплачена відповідачем, що було підтверджено позивачем у судовому засіданні 27.09.2010р., а розходження у сумі 279,06 грн., про яке було вказано відповідачем у відзиві та контррозрахунку (а.с.68-72), за розрахунком суду виявилося внаслідок нарахування пені на суму основної заборгованості та процентів, разом з тим, розрахунок позивача у цій частині (пеня на проценти) є необґрунтованим.

Щодо розрахунку позивача щодо пені за період з 3.07.2010р. по 31.08.2010р., вказаний розрахунок, який не був спростований відповідачем шляхом подання контррозрахунку, приймається судом без заперечень.

Таким чином, згідно з поданими розрахунками обґрунтованою є сума 63783,89 грн.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлюють, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Проаналізувавши встановлені у справі обставини, суд, приймаючи до уваги наявність кризових явищ у економіці, сплату відповідачем основного боргу та процентів, а також те, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, вважає за необхідне, користуючись правом, наданим ст.83 ГПК України, зменшити розмір неустойки, що підлягає стягненню, до 45000 грн.

Враховуючи, що на виконання п. 3.1. Договору Акціонерним банком «Синтез»було видано гарантію № 221107/20 вих. 3005/01 від 22.11.07 для гарантування належного виконання Відповідачем-1 своїх обов'язків перед Позивачем за договором № 07-017/К про надання кредиту від 19.11.07р., і згідно з п. 2 Гарантії у разі неповернення Принципалом або повернення не в повному обсязі суми кредиту, та/або не сплати Принципалом або сплати не в повному обсязі відсотків за користування кредитом, Гарант зобов'язується відповідно до умов, зазначених у цій Гарантії, сплатити Бенефіціарові грошову суму (заборгованість по кредиту, відсоткам за користування кредитом, неустойку) після пред'явлення останнім письмової вимоги про її сплату, суд вважає за необхідне стягнути неустойку (пеню) у розмірі 45000 грн. із двох відповідачів солідарно.

Щодо вимог про стягнення індексу інфляції та 3% річних суд вказує наступне.

Згідно з приписами ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Таким чином, застосовуючи ст. 1050 ЦК України, що визначає наслідки порушення договору позичальником, суд зазначає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Згідно із означеною статтею, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В цілому погоджуючись із розрахунками позивача, (а.с.14-20, 105-109), суд, виходячи із викладених вище (щодо пені) мотивів, задовольняє вимоги за мінусом розходжень у сумі 90,84 грн. по 3% річних та у сумі 72,00 грн. щодо індексу інфляції, у зв'язку з чим стягненню підлягають 10 048,86 грн. 3% річних та 28935,11 грн. інфляційних збитків.

Між тим, суд вважає необґрунтованими вимоги про стягнення 3% річних та індексу інфляції з обох відповідачів солідарно, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 546 ЦКУ гарантія є одним із видів забезпечення виконання зобов'язань. В даному випадку інтерес кредитора гарантується шляхом залучення до основного зобов'язання, яке існує між кредитором та боржником, третьої особи - гаранта.

Виходячи із ст. ст. 560 - 569 ЦКУ гарантією визнається письмове зобов'язання банку, іншої фінансової установи, страхової організації (гаранта), яке видається за клопотанням іншої особи (принципала), за яким гарант зобов'язується сплатити кредиторові принципала (бенефіціарові) відповідно до умов гарантійного зобов'язання грошову суму після подання бенефіціаром письмової вимоги про її сплату.

За порушення умов гарантії гарант несе самостійну майнову відповідальність, яка не обмежується сумою, на яку видана гарантія.

Стаття 625 ЦК України встановлює відповідальність за порушення грошового зобов’язання, разом з тим, гарант вважається боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, після закінчення розумного строку з моменту отримання письмової вимоги бенефіціара.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що у гарантію не включені зобов’язання гаранта по сплаті гарантійної суми з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3 % річних з моменту прострочення зобов’язання боржником. Між тим, окремих вимог до гаранта, пов’язаних із порушенням умов гарантії, позивачем не заявлено.

З урахуванням викладеного, позов підлягає задоволенню частково.

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача ТОВ «Білгород-Дністровська паляниця», державне мито та витрати на ІТЗ судового процесу, згідно до ч.2 ст.49 ГПК України, покладається на нього у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровська паляниця" (код ЄДРПОУ 31257988, 67700, м. Білгород-Дністровський. вул. С. Лазо, 28) та Акціонерного банку "Синтез" (код ЄДРПОУ 21564391, 01001, м. Київ, вул. Хрещатик. 32-А) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (код ЄДРПОУ 00041467, 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького. 65 Б) 45000 /сорок п’ять тисяч/ грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород-Дністровська паляниця" (код ЄДРПОУ 31257988, 67700, м. Білгород-Дністровський. вул. С. Лазо. 28) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (код ЄДРПОУ 00041467, 01601, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 65 Б) 10048 /десять тисяч сорок вісім/ грн. 86 коп. 3%річних, 28935 /двадцять вісім тисяч дев’ятсот тридцять п’ять/ грн. 11 коп. збитків від інфляції, 7689/сім тисяч шістсот вісімдесят дев’ять/ грн. 81 коп. державного мита та 236 /двісті тридцять шість/грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Щавинська Ю.М.

Повне рішення підписано 4.10.2010р.