Рішення № 11532540, 02.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.10                                                                                           Справа № 31/95-2010

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом:Державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод», смт. Лопатин Радехівського району Львівської області

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет і К», м. Львів

про:стягнення 54837,34 грн. заборгованості, з яких 42164,00 грн. основний борг, 2954,48 грн. штрафу, 7167,88 грн. пені, 1964,84 грн. інфляційних нарахувань та 589,14 грн. нарахованих трьох процентів річних

                                                                                          Суддя Артимович В.М.

                                                                                          При секретарі Митник М.Б.

Представники:

від позивача:Ширков В.В. - представник;

від відповідача:не з’явився. Представнику позивача роз’яснено права і обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторона подала відповідне клопотання.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод», смт. Лопатин Радехівського району Львівської області, надалі –позивач, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет і К», м. Львів, надалі –відповідач, про стягнення коштів в сумі 54837,34 грн., в тому числі 42164,00 грн. основного боргу, 2951,48 грн. штрафу, 7167,88 грн. пені, 1964,84 грн. інфляційних нарахувань та 589,14 грн. нарахованих трьох процентів річних.

Ухвалою суду від 08.07.2010р. позовну заяву прийнято до провадження та призначено її розгляд на 18.08.2010 р.

Відповідачем 18.08.2010 р. подано на розгляду суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивачем подано в судове засідання 18.08.2010 р. докази відсутності у провадженні господарських судів України та іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та нема рішення цих органів з такого спору.

В судове засідання 18.08.2010 р. відповідач не з’явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, витребовуваних судом документів не подав.

Для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі розгляд справи відкладався на 02.09.2010 р.

В судове засідання 02.09.2010 р. з’явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Відповідач в судове засідання повноваженого представника не направив, відзиву не подав, доказів оплати боргу не представив.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами згідно вимог ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 02.09.2010 р. судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 07.09.2010 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані позивачем, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне:

Між позивачем та відповідачем 31.03.2009 р. було укладено договір № 31/03-09П на постачання природного газу, згідно п. 1.1 якого відповідач, як постачальник, зобов’язався поставити та передати, а позивач, як споживач, прийняти та оплатити природний газ на умовах договору. Відповідно до п. 2.5 договору постачальник поставляє природний газ на умовах, котрі визначаються даним договором, а також додатковими угодами, які є невід’ємною частиною цього договору.

Згідно п. 4.1 договору позивачем було замовлено відповідачу на жовтень-листопад 2009 року ліміт газу в кількості 150 тис. м.куб.

Згодом 30.09.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено додаток № 4 до договору № 31/03-09П від 31.03.2009 р., в якому визначено ціну газу в жовтні 2009 року в сумі 2502,79 грн. з ПДВ та цільовою надбавкою два проценти, який мав поставити відповідач на підприємство позивача в жовтні 2009 р.

З метою виконання взятих на себе зобов’язань, передбачених п. 3.2 договору та п. 1 Додатку № 4, позивачем було проведено оплату замовленого газу на суму 360000,00 грн. Оплата позивачем за поставлений природний газ підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 81 від 02.11.2009 р. на суму 100000,00 грн., № 93 від 05.11.2009 р. на суму 30000,00 грн., № 96 від 10.11.2009 р. на суму 50000,00 грн., № 1359 від 20.11.2009 р. на суму 100000,00 грн., № 106 від 24.11.2009 р. на суму 80000,00 грн.

Проте, відповідачем з моменту укладення додатку № 4 від 30.09.2009 р. до договору до поставлено позивачеві лише 127 тис. м.куб. природного газу по ціні 2502,79 грн. на загальну суму 317854,33 грн.

Для добровільного врегулювання спору позивачем було надіслано на адресу відповідача вимогу № 152 від 07.05.2010 р. про повернення коштів попередньої оплати в сумі 42164,00 грн., яка залишена відповідачем без відповіді та реагування.

Відповідно до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзац 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

На підставі неналежного виконання договірних умов у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 42164,00 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.04.2010 р., що знаходиться в матеріалах справи.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у відповідності до якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1964,84 грн. та трьох процентів річних в сумі 589,14 грн. є підставними й обґрунтованими.

Правові основи господарської діяльності суб’єктів господарювання регулюються Господарським кодексом України, ст. 230 якого встановлено, що учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені).

Частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов’язання, в якому хоча б одна сторона є суб’єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов’язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов’язання фінансується з Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов’язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Частина 6 ст. 232 Господарського кодексу України вказує, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконане

Отже, позивачем правомірно нараховано штраф за прострочення виконання зобов’язання в сумі 2951,48 грн. та пеню в сумі 7167,88 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а також те, що відповідач відзиву на позов не подав, доказів повернення зайво сплачених коштів, штрафу, пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних не представив, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати у відповідності до норми ст. 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 80, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод», смт. Лопатин Радехівського району Львівської області, задоволити повністю.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергомаркет і К»(79017, м. Львів, вул. Й.Сліпого, 6, кв. 7; код ЄДРПОУ 31214897) на користь Державного підприємства «Лопатинський спиртовий завод»(80261, смт. Лопатин Радехівського району Львівської області, вул. Заводська, 11; код ЄДРПОУ 00374686) 42164,00 грн. основного боргу, 2951,48 грн. штрафу, 7167,88 грн. пені, 1964,84 грн. інфляційних нарахувань, 589,14 грн. трьох процентів річних, 548,37 грн. сплаченого державного мита та 236,00 гривень сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати відповідно до ст.ст. 116, 117 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Суддя