Рішення № 11532538, 07.09.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.10                                                                                           Справа№ 10/112(10)

За позовом Акціонерний банк «Банк регіонального розвитку»в особі Львівського відділення ЗРУ АБ «Банк регіонального розвитку»

До відповідача Дочірнє підприємство «Унікол-Інтегра-Схід» ТзОВ «Унікол» м. Яворів, Львівської області

Про стягнення 93662,86 грн. боргу

           Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники:

Від позивача:           Басик А.М. - довіреність від 21.06.2010 року

Від відповідача : не з‘явився

Представникам сторін роз’яснено їх права та обов’язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

          Сторони подали письмове клопотання про відмову від технічного запису судового процесу.

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»в особі Львівського відділення ЗРУ АБ «Банк регіонального розвитку» (Позивач) до Дочірнього підприємства «Унікол-Інтегра-Схід»ТзОВ «Унікол» м. Яворів, Львівської області (Відповідач) про стягнення 93662,86 коп.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити.

Відповідач будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги по суті не оспорив, вимоги ухвали суду не виконав, представника в судове засідання не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення № 4824344, за адресою реєстрації по ЄДРПОУ- Львівська обл. Яворівський район, м. Яворів, вул. Січових Стрільців,13.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, подачі клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст.59 ГПК України відповідач має право після одержання ухвали надіслати господарському суду відзив на позовну заяву і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, однак відповідач своїм правом не скористався.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов‘язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об‘єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з наступного :

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення цивільних прав та обов’язків (господарських зобов’язань) .

          Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 3 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з приписами ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином згідно до умов договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом - 20.12.2007 року між АБ «Банк регіонального розвитку»(Кредитодавець) та ДП «Унікол-Інтегра-Схід»ТзОВ «Унікол»(Позивальник), укладено Кредитний договір № 108-К07 (Кредитний договір).

Відповідно до Кредитного договору, Позивальнику надано в тимчасове користування кредит в сумі 100000,00 грн. з терміном користування до 18 грудня 2009 року та платою за користування кредитом згідно умов Додаткового договору № 1 до Кредитного договору № 108-К07 від 20.12.2007 року в розмірі 20% річних.

Додатковим договором № 2 від 20.10.2008 року до Кредитного Договору № 108-К07 від 20.12.2007 року відсоткова ставка за користування кредитними коштами була збільшена до 25% відсотків річних. За домовленістю сторін Позичальник сплатив при кредитуванні комісію за розрахункове-касове обслуговування в розмірі 0,5% від розміру кредитної лінії та комісію в розмірі 140000,00 грн. за внесення рухомого майна до Державного реєстру обтяжень. Відсотки за користування кредитними коштами нараховувались щомісяця за фактичну кількість днів користування Кредитом, виходячи з фактичної кількості днів у місяці і 365/366 днів у році.

Як встановлено в судовому засіданні Банк в повному обсязі виконав свої зобов‘язання за Кредитним договором. Для підтвердження факту перерахування на поточний рахунок Позичальника кредитних коштів до позовної заяви додано меморіальний ордер № 5 від 20.12.2007 року.

Згідно ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (Кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що Позикодавець має право на одержання від Позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, іншими видами забезпечення виконання зобов'язань.

Частина 1 ст. 548 ЦК України встановлює, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно поданого розрахунку заборгованість Відповідача складається з :

-          борг по кредитку 72018,11 грн.;

-          борг по процентах за користування кредитом 12397,58 грн.;

-          пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів 6736,31 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити за час прострочення три проценти річних з простроченої суми, а також відшкодувати інфляційні втрати. Таким чином, відповідно до розрахунків, які подані Позивачем, Відповідач зобов’язаний сплатити на користь Позивача 3 % річних від суми боргу у розмірі 985,80 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1525,06 грн.

Відтак загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем станом на 30.05.2010 року складає 93662,86 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України слід віднести на Відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 530, 546, 548, 1048, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 33, 34, 43, 49, 75 ,82-85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позовні вимоги задоволити повністю.

2.          Стягнути з Дочірнього підприємства «Унікол-Інтегра-Схід»товариства з обмеженою відповідальністю «Унікол»( 81000, Львівська обл. м. Яворів, вул. С.Стрільців,13, МФО 325224, ЄДРПОУ 32891140) на користь Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»( 04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 8 «а», МФО 3000540) в особі Львівського відділення ЗРУ Акціонерного банку «Банк регіонального розвитку»(79058, м. Львів, вул. Т.Окуневського,1, МФО 25244080) 72018,11 грн. борг за кредитом; 12397,58 грн. заборгованість по процентах за користування кредитом; 6736,31 грн. пені; 985,80 грн. 3% річних від простроченої суми; 1525,06 грн. сума індексу інфляції; 963,63 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя Довга О.І.