Рішення № 11532330, 01.09.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.09.10 Справа № 10/217/10

Суддя

За позовом: Концерну “Міські теплові мережі” в особі філії Концерну “МТМ” Орджонікідзевського району, м. Запоріжжя

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресторан “Хортиця”,

м. Запоріжжя о. Хортиця

Про стягнення суми 68 169, 61 грн.

Суддя Алейнікова Т.Г.

Представники сторін:

Від позивача – Бессаработа Т.І., довіреність №17 від 04.01.2010

Від відповідача – не з’явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з ТОВ “Ресторан “Хортиця” на користь Концерну “Міські теплові мережі” суми 68169,61 грн. основного боргу та штрафних санкцій за договором №202028 від 01.02.2007 про купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді.

Ухвалою господарського суду від 22.06.2010 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 10/217/10, судове засідання призначено на 19.08.2010.

Оголошувалася перерва до 01.09.2010.

За заявою відповідача строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

У судовому засіданні 01.09.2010 за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримує позовні вимоги, викладені у позовній заяві, та на підставі ст.ст.11, 15, 16, 96, 509, 526, 530 ЦК України, ст.ст. 193, 276 ГК України, договору № 202028 від 01.02.2007 просить позов задовольнити, стягнути з відповідача суму 63051,85 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію в гарячій воді за період березень 2009 року, травень 2009 року, з жовтня 2009 року по квітень 2010 року; 2928,17 грн. пені за порушення договірних зобов’язань, 719,24 грн. 3% річних, 1470,35 грн. суму інфляції.

Відповідач в судове засідання 01.09.2010 не з’явився, заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2007 року між Концерном “Міські теплові мережі” в особі Філії Концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району (Теплопостачальна організація, позивач у справі) та ТОВ “Ресторан „Хортиця” (Споживач, відповідачу справі) укладено договір №202028 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді на приміщення, що знаходиться за адресою: м.Запоріжжя, о.Хортиця.

Згідно п. 1.1 вказаного договору: теплопостачальна організація бере на себе зобов’язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов’язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до Договору, що с його невід’ємними частинами.

Позивач за період березень 2009 року, травень 2009 року, з жовтня 2009 року по квітень 2010 року поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 67 273,01 грн., а саме: у 2009 році : березень - 9695,06 грн., травень - 2153,92 грн., жовтень - 1562,75 грн., листопад 4364.93 грн., грудень - 8229,60 грн.; у 2010 році: січень - 13618,07 грн., лютий - 8973,02 грн., березень - 15787.13 гри., квітень - 2888.53 грн.

Згідно п.6.2. Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

На підставі п.6.4. Договору споживач зобов’язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

На підставі п.6.5. Договору при наявності приладів комерційного обліку - обсяги спожитої теплової енергії визначаються за фактичними показниками приладів обліку.

Згідно п.6.7. договору, споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації документи за розрахунковий період: рахунок - фактуру, акт приймання - передачі, податкову накладну.

Згідно п.6.7.2. договору, у разі неотримання Акту приймання - передачі, або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п.6.7.1. договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Згідно листа №29 від 25.02.2009 оплата за опалення та гаряче водопостачання проводиться згідно умов раніше підписаних та діючих на сьогоднішній день договорів з Концерном “МТМ”, а саме: філія “Хортиця” - 70%, ТОВ “Ресторан “Хортиця” - 30% від загального споживання.

Листом №115 від 15.01.2010 відповідач просив припинити постачання теплової енергії. Актом теплової інспекції від 03.02.2010 зафіксовано припинення постачання теплової енергії відповідачу. 05.02.2010 постачання теплової енергії було відновлено.

Відповідачу направлялись Претензії: №05\515 від 18.05.2009, №05\1174 від 14.12.2009 з вимогою терміново погасити дебіторську заборгованість (копії знаходяться до матеріалів справи).

Із матеріалів справи вбачається, що вищезазначений період відповідачу поставлено теплове енергію в гарячій воді на загальну суму 67273,01. Відповідач частково борг погасив на суму 4221,16 грн., у зв’язку з чим сума заборгованості становить 63051,85 грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦКУкраїни зобов’язаннямає виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно з ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач доказів виконання зобов’язання і перерахування позивачу заявленої до стягнення суми не надав. На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки ТОВ “Ресторан “Хортиця” невчасно розрахувалося із позивачем за отриману теплову енергію, то позивач нарахував пеню за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання та просить стягнути з відповідача 2928,17 грн. пені

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. (ч. 1 ст. 551, п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України).

В п. 7.2.8. Договору встановлено, що в разі несплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3. договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не більше суми , обумовленої чинним законодавством, за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Проаналізувавши наведені норма права та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд вважає вимогу концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району про стягнення із відповідача пені у розмірі 2928,17 грн. обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача втрати від інфляції в сумі 1470,35 грн. та 3 % річних в сумі 719,24 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов’язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних –є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в Інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Надані розрахунки втрат від інфляції та 3 % річних є вірними, зважаючи на викладене, а вимоги концерну “Міські теплові мережі”, в особі філії концерну “Міські теплові мережі” Орджонікідзевського району про стягнення з відповідача вказаних сум, задовольняється судом.

За приписами ст. 33 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судові засідання не з’явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив, вимоги суду не виконав, проти позову не заперечив, доказів сплати боргу не надав.

Позивач надав всі докази в обґрунтування позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 49, 82,84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресторан “Хортиця” (69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, будівля готелю “Хортиця”, р/р 26002082829400 у АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34373795) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) суму 63 051 (шістдесят три тисячі п’ятдесят одну) грн. 85 коп. основного боргу, 2928 (дві тисячі дев’ятсот двадцять вісім) грн. 17 коп. пені, 719 (сімсот дев’ятнадцять) грн. 24 коп. 3% річних, 1470 (одну тисячу чотириста сімдесят) грн. 35 коп. індексу інфляції. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресторан “Хортиця” (69017, м. Запоріжжя, о. Хортиця, будівля готелю “Хортиця”, р/р 26002082829400 у АКІБ “Укрсиббанк”, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34373795) на користь Концерну “Міські теплові мережі” (69091, м. Запоріжжя, б. Гвардійський, 137, фактична адреса: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адм. Нахімова, 4, п/р 26004045320001 в АКБ “Індустріалбанк”, МФО 313849, код ЄДРПОУ 32121458) суму 681 (шістсот вісімдесят одну) грн. 69 коп. витрат на державне мито та суму 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Суддя Т.Г. Алейнікова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення оформлено і підписано у повному обсязі 03.09.2010 р.