Ухвала суду № 1153132, 25.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2007№К-17003/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

представники сторін в судове засідання не зявились, про час і місце судового засідання повідомленні належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства “Кіровоградводоканал” на постанову Господарського суду Кіровоградської області від21.11.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від28.02.2006 посправі№6/291

за позовом Комунального підприємства “Кіровоградводоканал”

до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від11.04.2005 №0000392310/1, яким визначено податкове зобов'язання по податку на додатну вартість у розмірі 844182грн. (562788грн. - основний платіж, 281394грн. - штрафні (фінансові) санкції) за результатами комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивача за період з 01.01.2003 по 31.12.2004, за наслідками якої складений Акт від14.03.2005 №44/23-10/05398770 про порушення пп.7.4.1, пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 та пп.11.11 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Господарського суду Кіровоградської області від21.11.2005 залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від28.02.2006 посправі№6/291 в позові відмовлено.

При цьому, відмовляючи в позові, судом першої інстанції встановлено наступне:

06.01.2005 КП«Кіровоградводоканал» подало до ДПІ уточнені розрахунки податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з самостійним виправленням помилок за січень-грудень 2003року, але допустило помилки при складанні податкової звітності, тому ДПІ листом від27.01.2005 №1946/1520/1 повідомила позивача про невизнання податкової звітності та не проведення її по особовому рахунку підприємства.

03.02.2005, вдруге, під час проведення перевірки, подано уточнюючі розрахунки за ті ж періоди. ДПІ листом від08.02.2005 №2975/28 роз'яснила підприємству, що уточнені розрахунки на збільшення податкових зобов'язань минулих податковий періодів подані в період проведення податкової перевірки та не можуть бути визнані контролюючим органом і уточнені розрахунки подані без відповідних обов'язкових додатків до них.

16.02.2005 були подані уточнюючі декларації з відповідними додатками. І 21.02.2005 ДПІ повідомила КП«Кіровоградводоканал» про порушення ним п.17.2. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в результаті чого уточнюючі розрахунки за вказані періоди, що ведуть до збільшення податкового зобов'язання з ПДВ, під час проведення перевірки не можуть бути визнані контролюючим органом.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду підтримуючи позицію господарського суду першої інстанції пришла до висновку про правомірну відмову в позові, оскільки в уточнених розрахунках з ПДВ за січень, лютий, березень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2003року виправлення помилок повинно здійснюватися за кодами рядків «8» та «16», а згідно розділу5 п.5.6 (коригування зобов'язань з податку на додану вартість) та5.8. (коригування кредиту по податку на додану вартість) при заповнений вказаних рядків обов'язковим є подання додатку №2 до податкової декларації згідно Наказу державної податкової адміністрації України №250/2054 «Про затвердження форми податкової декларації та порядку її заповнення і подання».

Не погодившись із постановою Господарського суду Кіровоградської області від21.11.2005 та ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від28.02.2006 посправі№6/291 позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у звязку із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Скарга обґрунтовано тим, що судом ставиться в залежність не визнання уточнених розрахунків скаржника від невчасної сплати зобов'язання за такими розрахунками. Але такі висновки є незаконними.

Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу в якому проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, заперечення на неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу п.17.2 ст.17 Закону України від21.12.2000 №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (даліЗакон №2181) - платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі пяти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку, б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При самостійному донарахуванні суми податкових зобовязань адміністративні штрафи не накладаються.

Це правило не застосовується, якщо:

а) платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулася недоплата податкового зобовязання; б) судом встановлено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобовязання.

Згідно наказу Державної податкової адміністрації України №460 «Про затвердження змін до податкової звітності з податку на додану вартість» (розділ4 пп.4.4.1) у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники повинні бутил подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Тобто судами правомірно встановлено і законно обґрунтовано, що КП«Кіровоградводоканал» порушило п.17.2 ст.17 зазначеного Закону №2181.

Відповідно пп.17.1.3. п.17.1 ст.17 Закону №2181 визначено, що у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, передбаченими у пункті «б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 10% від суми недоплати (заниження суми податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обовязкового платежу, починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше 50% такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, оскільки фактичні обставини справи, які встановлені судами свідчать про те, що позивач порушив порядок подачі уточнюючої декларації, тому суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням судів щодо відмови в позові. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. Тому постанова Господарського суду Кіровоградської області від21.11.2005 та ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від28.02.2006 посправі№6/291 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства “Кіровоградводоканал” залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Кіровоградської області від21.11.2005 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від28.02.2006 посправі№6/291 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров