Ухвала суду № 1153121, 20.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-19417/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2007 року м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.

при секретарі Ликової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

на ухвалуДонецького апеляційного господарського судувід 20.03.2006 р.

у справі№ 22/4агосподарського суду Донецької області

за позовомвідкритого акціонерного товариства «Центральна збагачувальна фабрика Калінінська»

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецької області від 27.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2006 р., позов задоволено: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення Горлівської ОДПІ від 31.08.2005 р. № 0000058803/0, від 21.10.2005 р. № 0000058803/1, від 30.12.2005 р. № 0000058803/2 про визначення ВАТ «Центральна збагачувальна фабрика «Калінінська» податкового зобовязання за платежем з податку на додану вартість у сумі 352423,50 грн., в тому числі 234949,00 грн. основний платіж та 117474,50 грн. штрафні санкції, накладені на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»; від 31.08.2005 р. № 0000068803/0, від 21.10.2005 р. № 0000068803/1, від 30.12.2005 р. № 0000068803/2 про зменшення в картці особового рахунку позивача суми бюджетного відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість за вересень 2004 року на 56870,42 грн.

Висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивований посиланням на підпункти 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпункт 7.4.5 пункту 7.4, підпункт 7.5.1 пункту 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та на встановлений факт підтвердження ПДВ в загальній сумі 294689,00 грн., сплаченого / нарахованого / позивачем ЗАТ «Укрсплав» та ПП «ТК «Варис» у звязку з придбанням у лютому, березні та червні 2004 року товару струмознімачів ТС-150ТУ 31.2-24650607-004-2003 та включеного до податкового кредиту в зазначених податкових звітних періодах, податковими накладними, виписаними вказаними постачальниками, від 27.02.2004 р. № 248/1, від 31.03.2004 р. № 355/1, від 30.06.2004 р. № 5/1.

В касаційній скарзі Горлівська ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій підпункту «е» підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», частини 1 ст.70 КАС України.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити скаргу без задоволення, як безпідставну.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з пунктом 4 ст.7 КАС України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного зясування всіх обставин у справі розкрита в частинах четвертій та пятій ст.11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку, суду не вистачає.

Принцип офіційного зясування всіх обставин справи зобовязує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції до внесення змін Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-ІУ, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів / робіт, послуг / /основних фондів, нематеріальних активів /, в ціні яких платником податку покупцем сплачений / нарахований / податок на додану вартість та вартість яких відноситься до валових витрат / підлягає амортизації /.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з факту сплати / нарахування / позивачем ПДВ в загальній сумі 294689,00 грн., включеного до податкового кредиту в податкових деклараціях за лютий 2004 року / в сумі 104940,00 грн. /, за березень 2004 року / в сумі 130009,00 грн. / та за червень 2004 року / в сумі 59740,00 грн./, у звязку з придбанням струмознімачів ТС-150 ТУ 31.2-24650607-004-2003 в загальній кількості 506 штук у ЗАТ «Укрсплав» та ПП «ТК «Варис».

Висновок суду щодо придбання позивачем струмознімачів у зазначених постачальників, однак, зроблений без повного зясування обставин справи.

Так, обґрунтовуючи правомірність виключення із сум податкового кредиту, нарахованого позивачем в податкових деклараціях за лютий, березень та червень 2004 року, ПДВ в загальній сумі 294689,00 грн. та визначення у звязку з цим позивачу податкових зобовязань і зменшення суми бюджетного відшкодування, відповідач посилався на висновок комплексної / металів і сплавів, техніко-технологічної, товарознавчої / експертизи від 31.03.2005 р. № 1360/1361, проведеної Київським НДІ судових експертиз, про невідповідність виливків, вилучених при митному оформленні в режимі експорту у ТОВ «Укрсплав» та ТОВ «БрокБізнес», з якими позивач уклав договори комісії про продаж на експорт струмознімачів, придбаних у ТОВ «Укрсплав» та ПП «ТК «Варис», технічним умовам, затвердженим для струмознімачів, а також кодам за товарною номенклатурою УКТ ЗЕД, зокрема 8607919900 та 76169919000, вказаним у вантажних митних деклараціях щодо експорту цих виливків.

Згідно частини 1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Визнаючи зазначений висновок експертизи неналежним доказом, суди першої та апеляційної інстанції з огляду на підтвердження господарської операції з придбання позивачем струмознімачів виходили з того, що цей висновок не впливає на правильність ведення позивачем податкового обліку та нарахування податкового кредиту. Таке, однак не ґрунтується на повно встановлених обставинах щодо фактичного здійснення вказаної господарської операції, про відсутність якої стверджувала податкова інспекція, посилаючись як на доказ своїх доводів на висновок експертизи в кримінальній справі № 236, провадження у якій порушено слідчим управлінням Служби безпеки України.

Як вбачається з наявної в справі копії акту перевірки від 29.08.2005 р. № 53/26-2-111/00176489, ЗАТ «Укрсплав» виступив одночасно постачальником та комісіонером струмознімачів, на поставку яких були укладені договори з позивачем. При цьому між позивачем та ЗАТ «Укрсплав» одночасно були проведені розрахунки за договорами поставки та договорами комісії з перерахуванням одних і тих же грошових сум в одні й ті ж дні: спочатку позивачем за придбані струмознімачі з урахуванням ПДВ, а потім ЗАТ «Укрсплав» як розрахунок за договором комісії без ПДВ / а.а.с. 19,24 /. При цьому загальний доход позивача від продажу на умовах комісії струмознімачів склав 1.405.191,41 грн., тоді як витрати з придбання цих же струмознімачів 1.768.134,00 грн./ а.а.с. 18-26 /.

Посилання податкової інспекції на зазначені обставини вимагали ретельної перевірки її доводів про відсутність у позивача законних підстав для формування податкового кредиту за податковими накладними, виписаними ТОВ «Укрсплав» та ПП «ТК «Варис». При цьому підлягав встановленню факт реальності поставки вказаними постачальниками позивачу струмознімачів із зясуванням з цією метою, зокрема обставин щодо виробника вказаного товару, умов його виробництва, транспортування, експорту, фірм-нерезидентів отримувачів вантажів за вантажними митними деклараціями, оформленими в режимі експорту щодо переданих позивачем на комісію струмознімачів, тощо.

При цьому суду слід було витребувати необхідні для зясування відповідних обставин докази, в тому числі і з власної ініціативи, що відповідало б вимогам частин четвертої та пятої ст.11 КАС України. Такими доказами можуть бути, зокрема письмові докази, що містяться в кримінальній справі № 236, на які посилаються відповідачі, оскільки це відповідає частині першій ст.79 КАС України.

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину. / частина 1 ст.215 ЦК України /.

Згідно частини 2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом / нікчемний правочин /. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Судом не були дотримані вимоги ст.ст.11, 79 КАС України, що призвело до прийняття судових рішень, які не відповідають частині 1 ст.159 КАС України, згідно якої судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні / частини друга та третя цієї статті /.

З огляду на викладені порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які призвели до прийняття неправильних судових рішень, останні відповідно до ст.227 КАС України підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги наведене в цій ухвалі, забезпечити дотримання вимог процесуального закону при встановленні обставин справи та вирішити спір відповідно до вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Горлівської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського судувід 20.03.2006 р., постанову господарського суду Донецької області від 27.01.2006р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підпис Усенко Є.А.

Судді підпис Бившева Л.І.

підпис Брайко А.І.

підпис Пилипчук Н.Г.

підпис Федоров М.О.