Ухвала суду № 1153120, 20.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

№ К-19420/06

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2007 року                                                                                                   м. Київ

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,

суддів: Бившевої Л.І., Брайка А.І., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.

при секретарі                                  Ликової В.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька

на ухвалуДонецького апеляційного господарського судувід 20.03.2006 р.

у справі№ 34/263господарського суду Донецької області

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю «Торговельний дім «Металлург»

до 1. Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька

2. Відділення Державного казначейства у Куйбишевському районі міста Донецька

простягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в сумі 236301,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Донецького суду від 12.01.2006 р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2006 р., позов задоволено: на користь ТОВ «Торгівельний дім «Металург» з Державного бюджету України стягнуто бюджетну заборгованість з податку на додану вартість за березень 2005 року в сумі 236301,00 грн.

Судові рішення вмотивовані тим, що за даними податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2005 року чиста сума податкових зобов’язань ТОВ «Торгівельний дім «Металург» з врахуванням висновку ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька, викладеному в доповненні від 26.05.2005 р. до акту перевірки від 23.05.2005 р. № 8/23-5/30482619, завищення позивачем суми податкового кредиту за вказаний звітний період на 12141,00 грн. має від’ємне значення і складає 236301,00 грн. Висновок суду про право позивача на отримання з бюджету грошових коштів в зазначеній сумі обґрунтований посиланням на підпункти 7.7.1, 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

В касаційній скарзі ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій пункту 1.8 ст.1, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Правовідношення, з приводу реалізації прав та обов’язків в якому виник спір, що є предметом судового розгляду у даній справі, регулюється нормами Законом України «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.06.2005 р. № 2642-ІУ. Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.1 ст.7 вказаного Закону суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів / робіт, послуг / протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно із зазначеним підпунктом, має від’ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику  податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації   /підпункт 7.7.3 пункту 7.7 ст.7 цього Закону /.

Відповідно до пункту 1.7 ст.1 вказаного Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання  звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених / нарахованих / платником податків у звітному періоді у зв’язку з придбанням  товарів / робіт, послуг /, вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва / обігу / та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації / підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону /.

За визначенням пункту 1.8 ст.1 вказаного Закону бюджетне відшкодування – сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Таким чином, на відміну від податкового кредиту законодавче визначення бюджетного відшкодування пов’язане із сплаченими платником сумами податку. Таке відповідає загальному поняттю відшкодування як компенсації понесених витрат, заподіяних майнових збитків. Саме фактично сплачені суми податку платником податку - експортером у складі ціни придбання товарів / робіт, послуг / постачальникам таких товарів / робіт, послуг / згідно пункту 8.2 ст.8 Закону України «Про податок на додану вартість» враховувались для визначення суми експортного відшкодування, яке за своєю сутністю є різновидом бюджетного відшкодування.

При незмінності вищенаведеного визначення бюджетного відшкодування в пункті 1.8 статті 1 Закону фактично сплачена сума податку отримувачем товарів / послуг / постачальникам останніх також визначена законодавцем як розрахункова величина бюджетного відшкодування при  регулюванні порядку відшкодування з Державного бюджету сум податку на додану вартість на теперішній час / підпункт 7.7.2 пункту 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» в редакції Закону України від 03.06.2005 р. № 2642-ІУ /.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить, що термін «сплата податку» вживається в розумінні сплати податку покупцем у зв’язку з придбанням товарів / робіт, послуг / / пункт 1.3 ст.1, підпункти 7.4.1 – 7.4.4 пункту 7.4 ст.7 Закону в редакції, діючій до набрання чинності Законом України від 03.06.2005 р. № 2642 – ІУ /. Так., пункт 1.3 ст.1 Закону, даючи визначення платника податку, як особи, яка зобов’язана утримати та внести до бюджету податок, визначає при цьому, що податок сплачується покупцем або особою, яка ввозить / пересилає / товари на митну територію України.

З огляду на зазначене слід зробити висновок про те, що вимога пункту 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови бюджетного відшкодування, стосується платника, який згідно цього Закону поніс фактичні витрати по сплаті податку.

У зв’язку з цим факт надмірної фактичної сплати податку за результатами звітного податкового періоду платником податку, який звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення бюджетної заборгованості, підлягає встановленню в судовому процесі, як юридичний факт, з яким Закон України «Про податок на додану вартість» пов’язує виникнення права платника податку на отримання бюджетного відшкодування у визначених цим Законом випадках.

Задовольняючи позов та стягуючи на користь позивача з Державного бюджету України заборгованість з бюджетного відшкодування в сумі 236301,00 грн., суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, однак, не встановив, чи є ця сума надмірно сплаченого позивачем податку в березні 2005 року порівняно з його податковими зобов’язаннями за цей звітний податковий період, а послався лише на дані податкової декларації.

Неповне встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи є порушенням частини4 ст.11, частини 3 ст.159 КАС України. Зазначене порушення норм процесуального права могло призвести до неправильного вирішення справи та в силу ст.220 КАС України не може бути усунене судом касаційної інстанції, а відтак відповідно до частини 2 ст.227 КАС України є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі; всебічно, повно й об’єктивно встановити обставини, які підлягають доведенню в судовому процесі відповідно до предмету спору та вирішити спір відповідно до встановлених обставин справи та чинного на час виникнення спірного правовідношення законодавства.

Керуючись ст.ст. 220, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі міста Донецька задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського судувід 20.03.2006 р., постанову господарського суду Донецької області від 12.01.2006р., справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                 підпис                                  Усенко Є.А.

Судді                                                             підпис                                    Бившева Л.І.

                                                                       підпис                                    Брайко А.І.

                                                                       підпис                                   Пилипчук Н.Г.

                                                                       підпис                                    Федоров М.О.