Ухвала суду № 1153112, 25.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

01010 м.Київ, вул.Московська,8

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2007№К-10005/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

КарасяО.В. (головуючого),

БрайкаА.І., ГолубєвоїГ.К., РибченкаА.О., ФедороваМ.О.

при секретарі: МіненкоО.М.

за участі представників: позивачаСубачеваІ.Г. та

відповідачаВулкановаЄ.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси на рішення Господарського суду Одеської області від15.07.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від30.08.2005 посправі№14/171-05-5158

за позовом Приватного підприємства «Трамп Марін»»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від11.10.2004 №000628260210.

Рішенням Господарського суду Одеської області від15.07.2005 залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від30.08.2005 по справі№14/171-05-515805 позов задоволено.

При цьому судом першої інстанції встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем за результатами позапланової документальної перевірки позивача щодо правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету ПДВ за 2003-2004роки, за наслідками якої складений Акт від11.10.2004 №347-26-32165610.

Також судом встановлено та досліджено фактичні обставини справи, а саме:

позапланова перевірка проведена в приміщенні СДПІ, висновки про завищення сум ПДВ зроблені на підставі аналізу податкових декларацій по ПДВ;

попередня перевірка від25.06.2006 була проведена за період із01.10.2002 по 01.04.2004, за юридичною адресою позивача, однак вже в рапорті від08.10.2004 зазначено, що підприємство за юридичною адресою не знаходиться і протягом 2003-2004років при здійсненні фінансово-господарської діяльності безпідставно завищувало значні суми ПДВ.

надані до суду позивачем податкові накладні, платіжні доручення, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) за період із 01.01.2003 по 01.07.2007 свідчать про необґрунтованість висновків СДПІ.

Відповідно суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки і розрахунки правильності обчислення та своєчасності сплати ПДВ до бюджету, наведені в Акті від11.10.2004 №347-26-32165610, містять суперечливі дані і спростовуються первісними документами по бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду підтримуючи позицію господарського суду першої інстанції пришла до висновку про правомірне задоволення позову, обґрунтувавши свою позицію пп.7.3.1, пп.7.4.5, пп.7.5.1 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість».

Не погодившись із рішенням Господарського суду Одеської області від15.07.2005 та постановою Одеського апеляційного господарського суду від30.08.2005 по справі№14/171-05-5158 відповідач (даліСДПІ) подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити у звязку із порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права: пп.7.3.1, пп.7.4.5, пп.7.5.1 ст.7 Законом України «Про податок на додану вартість».

Позивач заперечення на касаційну скаргу не надав, в судовому засіданні проти скарги заперечив та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, та пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України від03.04.1997 №168 «Про податок на додану вартість» - датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається, зокрема, дата відвантаження товарів. Із пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 вищезазначеного Закону вбачається, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Також згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетних карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Враховуючи наведені норми податкового законодавства, суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням висновків судів про те, що позивач правомірно задекларував податковий кредит на підставі податкових накладних, які самим Законом визначені як підстава для визначення такого кредиту.

При цьому, податковим законодавством України встановлено єдиний випадок що обґрунтовує підставність включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку. Підпунктом7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого зарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно ст.7.2.6 цього закону).

Тому суди обґрунтовано визначились з висновком про правомірність вимог позивача, оскільки судом досліджено податкові накладні, платіжні доручення, книги обліку придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідно аналізуючи наведені норми Закону України “Про податок на додану вартість” та враховуючи Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, які спростовують доводи касаційної скарги стосовно неправильного застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується із обґрунтуванням своєї позиції судами першої та апеляційної інстанцій, які дійшли вичерпних юридичних висновків і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми Закону України “Про податок на додану вартість”. Тому рішення Господарського суду Одеської області від15.07.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від30.08.2005 по справі№14/171-05-5158 належним чином мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам процесуального закону і не підлягають скасуванню.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 160, 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від15.07.2005 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від30.08.2005 посправі№14/171-05-5158залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст.ст.237-239 КАС України.

Головуючий О.В.Карась

Судді А.І.Брайко

Г.К.Голубєва

А.О.Рибченко

М.О.Федоров