Ухвала суду № 1153111, 11.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

Іменем України

“11” вересня 2007 року                                                                Справа № 5/1987-25/223

к/с № К-10718/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                               Голубєвої Г.К.

Суддів                                                           Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Чумаченко Т.А.

при секретарі судового засідання:          Ликовій В.Б.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ХоСаРо”

на постанову Львівськогоапеляційного господарського суду від 16.08.2005 року

у справі№ 5/1987-25/223

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ХоСаРо”

до1) Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова

2) Відділення державного казначейства у Шевченківському районі м. Львова

провизнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

В липні 2004 року Товариство з обмеженою відповідальністю “ХоСаРо” (далі – ТОВ “ХоСаРо”) звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до Державної податкової інспекції в Шевченківському районі м. Львова (далі – ДПІ в Шевченківському районі м. Львова) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002902320/0/15265 від 18.06.2004 року, яким встановлено факт завищення суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню з державного бюджету.

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.10.2004 року позовні вимоги задоволено повністю. Судове рішення обґрунтовано порушенням ДПІ в Шевченківському районі м. Львова правил здійснення позапланової документальної перевірки та порядку оформлення результатів такої перевірки.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове – про відмову у задоволенні позову. Судове рішення вмотивовано порушенням позивачем вимог п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі – Закон № 168/97-ВР), відповідно до якої однією із обов’язкових умов включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до державного бюджету.

Не погоджуючись із рішенням апеляційного господарського суду ТОВ “ХоСаРо” оскаржило його у касаційному порядку. В касаційні скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 16.08.2005 року та залишити в силі рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2004 року.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.11.2005 року, на підставі розділу VII “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу передано до Вищого адміністративного суду України.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що ДПІ в Шевченківському районі м. Львова проведено позапланову документальну перевірку ТОВ “ХоСаРо” на предмет правомірності заявленої в квітні 2002 року до відшкодування з бюджету суми з податку на додану, про що складено акт № 480/23-416/20794249 від 18.06.2004 року. Перевіркою встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2002 року на 19004 грн. та червень 2002 року на 8126 грн.

На підставі зазначеного акта ДПІ в Шевченківському районі м. Львова 18.06.2004 року винесено спірне податкове повідомлення-рішення № 0002902320/0/15265.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що виникли у зв’язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації (п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР заборонено включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) – актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 цього Закону передбачено, що платник податку зобов’язаний надати покупцю оригінал податкової накладної, яка складається в двох примірниках в момент виникнення податкових зобов’язань.

Згідно з п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97-ВР платником податку є особа, яка згідно з цим Законом зобов’язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України (п. 10.1 ст.10 зазначеного Закону).

Із аналізу зазначених приписів вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанцій зроблено помилковий висновок стосовно того, що однією із обов’язкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України, оскільки це обов'язок продавця.

Разом з тим висновок місцевого господарського суду про порушення відповідачем порядку проведення позапланової документальної перевірки та оформлення її результатіввідповідає нормам матеріального права.

Акт № 480/23-416/20794249 від 18.06.2004 року, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, винесено із порушенням приписів Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами підприємницької діяльності – юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом ДПА від 16.09.2002 року № 429 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2002 року за № 1023/7311.

Зокрема п. п. 1.5 – 1.7 зазначеного Порядку передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства, а також невиконання платником податків законних вимог посадових осіб податкових органів, які проводили перевірку.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства.

Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об’єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення зазначених приписів висновки податкового органу не підтверджені належним чином оформленим актом.

Враховуюче зазначене, постанова Львівськогоапеляційного господарського суду від 16.08.2005 року підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2004 року залишається в силі.

Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ХоСаРо” задовольнити.

Постанову Львівськогоапеляційного господарського суду від 16.08.2005 року у справі № 5/1987-25/223 скасувати.

Рішення господарського суду Львівської області від 12.10.2004 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий

(підпис)Голубєва Г.К.Судді

(підпис)

Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)

Рибченко А.О.

(підпис)Чумаченко Т.А.