Ухвала суду № 1153086, 11.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2007 року                                                                 № К-12354/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача           Рибченка А.О.

суддів:                                                         Бившевої Л.І.

Брайка А.І.

                                                                       Голубєвої Г.К.

                                                                       Карася О.В.

при секретарі судового засідання:    Ярцевій С.В.

за участю представників:

позивача:                Корольова С.А., дов. № 32 від 10.09.2007 р.; 

відповідача:           не з’явився;  

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал»

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2005 р.

та рішеннягосподарського суду Донецької області від 21.06.2005 р.

у справі № 28/139а господарського суду Донецької області

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство  «Термінал»

до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку     

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:  

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство  «Термінал» (далі в тексті – ТОВ «НВП «Термінал», позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до ДПІ у м. Харцизьку про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000472640/0 від 08.12.2004 р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 256693,43 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 21.06.2005 р. у справі           № 28/139а, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2005 р., в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовані тим, що позивачем порушено приписи Закону України «Про податок на додану вартість», а саме, у травні-вересні, листопаді-грудні 2003 р. ним сформований податковий кредит, до складу якого віднесені суми податку на додану вартість по податкових накладних, виданих особою, яка не є платником податку.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, ТОВ «НВП «Термінал» оскаржило їх в касаційному порядку.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2005 р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 18.07.2005 р., посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, і прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Відповідач заперечень на касаційну скаргу суду не надав, явку свого представника в судове засідання не забезпечив, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

В зв’язку з цим, касаційний розгляд справи проведено відповідно до вимог               ч. 4 ст. 221 КАС України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи касаційної скарги, просив задовольнити її вимоги в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступні обставини  справи.

ДПІ у м. Харцизьку здійснена комплексна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2003 р. по 31.12.2003 р., результати якої відображені у акті № 1038/23-1-20396000 від 07.06.2004 р.

У даному акті було зазначено про взаємовідносини позивача з ПП «Агропромсервіс» та про те, що після розшуку вказаного підприємства буде проведена зустрічна перевірка та при отриманні матеріалів, що не підтверджують дані обліку підприємства, яке перевіряється, буде складено додатковий акт до цього акту.

08.12.2004 р. податковим органом складено Доповнюючий акт № 2021/26-20396000 до акту перевірки № 1038/23-1-20396000 від 07.06.2004 р.

Даним актом встановлено завищення позивачем податку на додану вартість у 2003 р. в сумі 171128,95 грн. Таке завищення відбулось внаслідок отримання позивачем від ПП «Агропромсервіс», яке не є платником податку на додану вартість з 20.05.2002 р., податкових накладних на зазначену суму.

ПП «Агропромсервіс» за адресою, зазначеною в установчих документах, не знаходиться, звітність до ДПІ не надає з 01.04.2002 р., відповідно до листа директора Ліхолєтова Е.Л. підприємство господарсько-фінансовою діяльністю не займається та планується до закриття.

На підставі акту перевірки згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 08.12.2004 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 256693,43 грн. в тому числі 171128,95 грн. - основний платіж та 85564,48 грн. – штрафні (фінансові) санкції.

Як вбачається з матеріалів справи, судовими інстанціями встановлено, що між позивачем та ПП «Агропромсервіс» було укладено три договори: № 24-01 від 01.04.2003 р., № 14-2 від 10.05.2003 р., № 14-4 від 01.07.2003 р.

На виконання умов вказаних договорів ПП «Агропромсервіс» було видано на користь позивача податкові накладні, суми податку на додану вартість по яких були включені позивачем до податкового кредиту в травні-вересні, листопаді-грудні 2003 р.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на слідуюче.

Положеннями пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку з операцій поставки товарів (робіт, послуг) на митній території України, не підтверджених податковими накладними, як це передбачено абзацом першим підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону.

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку-продавцем, визначені підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, яким передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов’язань продавця; усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Як встановлено судами, у травні-вересні, листопаді-грудні 2003 р. позивачем сформований податковий кредит, до складу якого віднесені суми по податкових накладних, що отримані ним від ПП «Агропромсервіс», а саме: травень - податкова накладна № 639 - ПДВ - 91582,97 грн.; червень - податкова накладна № 1105 - ПДВ 18040 грн. та податкова накладна № 1203 - ПДВ - 22066,68 грн.; липень - податкова накладна № 1291- ПДВ - 7899,30 грн.; серпень - податкова накладна № 509 - ПДВ -11809,97 грн.; вересень - податкова накладна № 607 - ПДВ - 2050,03 грн.; листопад - податкова накладна № 903 - ПДВ - 2680 грн.; грудень - податкова накладна № 1012 - ПДВ -15000 грн.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Так, судами встановлена наявність заяви директора ПП «Агропромсервіс» від 20.05.2002 р. про виключення підприємства з реєстру платника податку на додану вартість відповідно до абзацу 2 пункту 9.6 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки обсяги продажу товарів склали менше ніж 3600 неоподаткованих мінімумів громадян. При цьому директор ПП «Агропромсервіс» Ліхолетов Е.Л. зазначив, що підприємство фінансову діяльність не здійснює з               2000 року та планує закриття.

Свідоцтво платника податку на додану вартість було здане директором до ДПІ 20.05.2002 р. З реєстру платників податку на додану вартість ПП «Агропромсервіс» виключено 20.05.2002 р.

Відповідно до акту № 1 про перевірку матеріалів справи про надання ПП «Агропромсервіс» податкової звітності від 16.01.2004 р. підприємство з 04.12.2002 р. по 16.01.2004 р. податкову звітність до ДПІ не надавало.

Згідно з довідкою відповідача від 03.12.2004 р. № 2000/26-24640557 засновницькі документи, штампи, печатки, документи бухгалтерського обліку ПП «Агропромсервіс» у 2002 році загублені, а за період з 01.04.2003 року по 31.12.2003 р. документи для перевірки не надані. Звітність з податку на додану вартість не надається з 01.04.2002 р.

З огляду на встановлене, судами зроблено нормативно обґрунтований висновок про те, що позивачем податковий кредит сформовано з порушеннями Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки ним було включено до податкового кредиту суми по податкових накладних, які видані особою, яка не є платником податку на додану вартість.   

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує, що при прийнятті судових рішень у справі № 28/139а суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.

За таких обставин, касаційну скаргу ТОВ «НВП «Термінал» слід залишити без задоволення, а постановлені у справі судові рішення – без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:  

            Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Термінал» залишити без задоволення.

            ПостановуДонецького апеляційного господарського суду від 18.07.2005 р. та рішення господарського суду Донецької області від 21.06.2005 р. залишити без змін.

Ухвала  набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня  відкриття таких обставин.

Головуючий                                  (підпис)                     Рибченко А.О.

Судді                                                (підпис)                     Бившева Л.І.

(підпис)                     Брайко А.І.

(підпис)                     Голубєва Г.К.

                                                           (підпис)                     Карась О.В.