Постанова № 1153087, 18.09.2007, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

____________

01010, м. Київ, вул. Московська, 8

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2007 року № К-12331/06

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Брайка А.І.

Карася О.В.

Степашка О.В.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання: Ярцевій С.В.

за участю представників:

позивача: не зявився;

відповідача: Волохова Ю.В., дов. № 401/9/10-113 від 09.02.2007 р.;

розглянувшиу відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Юкрейніен Рекордс»

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 р.

у справі № 29/79 господарського суду м. Києва

за позовом Приватного підприємства «Юкрейніен Рекордс»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2005 р. Приватне підприємство «Юкрейніен Рекордс» звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі м. Києва № 0003712610/0 та № 0003722610/0 від 24.12.2004 р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 14.04.2005 р. у справі № 29/79, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 р., в задоволенні позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що податкові накладні, виписані ТОВ «РекордТоргІнвест», не можуть бути прийняті до уваги як такі, що підтверджують право позивача на податковий кредит, так як рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03.06.2004 р. визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «РекордТоргІнвест» від 08.12.2003 р. з дати його видачі.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПП «Юкрейніен Рекордс» оскаржило їх в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

В касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.11.2005 р. вказана касаційна скарга була передана для вирішення до Вищого адміністративного суду України у звязку з набранням 01.09.2005 р. чинності Кодексу адміністративного судочинства України.

Представник позивача в судове засідання не зявився, не зважаючи на те, що був належно повідомлений про день, місце і час розгляду справи.

В звязку з цим, касаційний розгляд справи здійснюється судом касаційної інстанції відповідно до ч. 4 ст. 221 КАС України.

Відповідач в письмовому запереченні на касаційну скаргу, а також в судовому засіданні його представник просили відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постановлені у справі судові рішення залишити без змін.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПА у м. Києві проведено позапланову документальну перевірку правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ПП «Юкрейніен Рекордс» при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «РекордТоргІнвест» за період з 01.12.2003 р. по 01.11.2004 р., за результатами якої складено акт від 22.12.2004 р. № 117/26-20/31032603.

На підставі висновків даного акту ДПІ у Шевченківському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2004 року № 0003712610/0, яким відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу визначену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 25030,50 грн., у тому числі 16687 грн. - основний платіж та 8343,50 грн. - штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 24.12.2004 року № 0003722610/0, яким відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у позивача виявлено завищення суми бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 13730 грн. за лютий 2004 року.

Взаємовідносини між ПП «Юкрейніен Рекордс» та ТОВ «РекордТоргІнвест» здійснювались без укладання договорів, на підставі рахунку-фактури та накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, судовими інстанціями встановлено, що ТОВ «РекордТоргІнвест» виписало на адресу позивача рахунок-фактуру від 16.02.2004 р. № 16-02/1 на загальну суму 182500 грн., в т.ч. ПДВ 30416,67 грн. Позивач отримав товар (поліграфічні вкладиші) від ТОВ «РекордТоргІнвест» на загальну суму 182500 грн., в т.ч. ПДВ 30416,67 грн. ТОВ «РекордТоргІнвест» на адресу позивача виписало податкові накладні на загальну суму 182500 грн., в т.ч. ПДВ 30416,67 грн., а саме: від 16.02.2004 р. № 53 на суму 105000 грн., в т.ч. ПДВ 17500 грн., від 20.02.2004 р. № 57 на суму 77500 грн., в т.ч. ПДВ 12916,67 грн.

Позивачем суму ПДВ у розмірі 30416,67 грн. по даним податковим накладним віднесено до книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), включено до складу податкового кредиту та відображено у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2004 року. Позивач за поставлений товар перерахував грошові кошти на адресу ТОВ «РекордТоргІнвест» безготівковим шляхом на загальну суму 182500 грн., в т.ч. ПДВ 30416,67 грн.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, дійшов висновку про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ за лютий 2004 року в розмірі 30416,67 грн. на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «РекордТоргІнвест», оскільки рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 03.06.2004 року було визнано недійсними установчий договір, статут ТОВ «РекордТоргІнвест» з моменту їх державної реєстрації 01.12.2003 р., протокол № 1 загальних зборів, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 08.12.2003 р. з дати його видачі.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитись з обґрунтованістю такого висновку судів.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобовязань продавця (платника податку) у двох примірниках.

Підпунктом 7.2.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що платник податку зобовязаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками певні реквізити, перелік яких встановлений зазначеним підпунктом. Податкова накладна є звітним і одночасно розрахунковим документом.

Як встановлено судами, правовідносини між ПП «Юкрейніен Рекордс» та ТОВ «РекордТоргІнвест» існували в лютому 2004 р.

ТОВ «РекордТоргІнвест» на адресу позивача виписало податкові накладні № 53 від 16.02.2004 р. та № 57 від 20.02.2004 р., суми податку на додану вартість по яких були включені позивачем до складу податкового кредиту за лютий 2004 року в розмірі 30416,67 грн.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва про визнання недійсними установчого договору, статуту ТОВ «РекордТоргІнвест» з моменту їх державної реєстрації, свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість з дати його видачі постановлено судом 03.06.2004 р.

Тобто, на час здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «РекордТоргІнвест» (лютий 2004 р.), останнє було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, а визнання у судовому порядку недійсними з моменту реєстрації установчих документів підприємства, його свідоцтва платника податку на додану вартість не є підставою для визнання вчинених ним з іншими субєктами господарювання юридично значимих дій недійсними та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями фінансово-господарських та податкових документів.

Судами не було взято до уваги положення ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка передбачає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Наведені обставини свідчать про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а тому оскаржені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Згідно статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 КАС України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами попередніх інстанцій норм Закону України «Про податок на додану вартість» є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позовних вимог ПП «Юкрейніен Рекордс».

Згідно ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, повязаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати, повязані з вчиненням дій, необхідних для розгляду справи (частина 1, пункт 4 частини 3).

Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені ним при зверненні до господарських судів за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 94, 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Юкрейніен Рекордс» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2005 р. та рішення господарського суду м. Києва від 14.04.2005 р. у справі № 29/79 скасувати.

Прийняти у справі № 29/79 нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0003712610/0 від 24.12.2004 р.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва № 0003722610/0 від 24.12.2004 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Юкрейніен Рекордс» (04053, м. Київ, вул. Артема, 1/5, код ЄДРПОУ 31032603) 170 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати виконавчий лист, видачу якого доручити суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий (підпис) Рибченко А.О.

Судді (підпис) Брайко А.І.

(підпис) Карась О.В.

(підпис) Степашко О.І.

(підпис) Федоров М.О.