Ухвала суду № 1153061, 21.08.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

        Справа №22а-548/07                                                                                                       Головуючий суддя у 1-ій

        Категорія статобліку – 34                                                                                                              інстанції –  Кеся Н.Б.  

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21  серпня  2007 року                                                                                 м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого  судді     –  Туркіної Л.П.,(доповідач)

суддів                            –  Стежко В.А., Проценко О.А.

при секретарі               –  Серьогіній О.В. 

за участі представників:

позивача           –    Сидорчук П.М., Бура Н.С.,

відповідача       –     Куцевол Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

на постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 20.03.07 р. в адміністративній справі №37/36-07 

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «Дніпровська хвиля»,   м. Дніпропетровськ

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про  скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «Дніпровська хвиля» звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000422305/0 від 18.08.06 р., №0000422305/1 від 20.09.06 р., №0000422305/2 від «»11.06 р., якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість  за квітень 2006 року на суму 621 829, 00 грн.

Позов обґрунтований тим, що при визначенні суми податкового кредиту у березні 2003 року податковим органом невірно застосовано норми пп.7.4.1., 7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, оскільки для цілей оподаткування податком на додану вартість векселі третіх осіб виступають у бартерних операціях у якості товарів, а їх придбання є об’єктом оподаткування.

Відповідач проти позову заперечував, посилався на порушення позивачем при розрахунку податкового кредиту березня 2006 року норм пп.7.4.1., 7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» N168/97-ВР, на те, що факт порушення встановлено під час перевірки, завершеної 03.08.06 р., висновки акту перевірки та оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.07 р. в адміністративній справі №37/36-07 позов задоволено, податкові повідомлення-рішення №0000422305/0 від 18.08.06 р., №0000422305/1 від 20.09.06 р., №0000422305/2 від «»11.06 р. визнано протиправними та скасовано.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено в наслідок невірного тлумачення та застосування відповідачем норм пп.7.4.1., 7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв’язку з тим, що порушенням судом норм матеріального і процесуального права, а саме пп.3.2.1. п.3.2. ст.3, п.4.8. ст.4, пп.7.4.1., 7.4.2 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, ст.3, ст.42 ГК України, ст.91 ЦК України, вимоги Закону України «Про цінні папери та фондову біржу», Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів», п.2. рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.10.02 р. №321 «Про визначення операцій, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності», ч.2 ст.53 КАС України.

На думку апелянта, формування від’ємного значення з ПДВ, шляхом включення до складу податкового кредиту сум ПДВ, нарахованих у зв’язку із здійсненням операцій з придбання за договорами міни простих векселів третіх осіб, є неправильним, оскільки такі операції позивача не пов’язані з його господарською діяльністю; окремі векселі у наступному пред’явлені до погашення; крім того, позивач здійснював професійну діяльність на ринку цінних паперів без отримання відповідно ліцензії, а суд відмовив у задоволенні клопотання про залучення у якості третьої особи у справі Дніпропетровського територіального управління  ДКЦПФР.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

У серпні 2006р. відповідачем здійснено позапланову перевірку позивача. За результатами перевірки складено Акт «Про результати позапланової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Видавничій дім «Дніпровська хвиля», код ЄДРПОУ 32965259 з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов’язань з ПДВ за квітень 2006 року» від 10.08.06 р. №002769. Як свідчать матеріали перевірки, податковою встановлено порушення пп. 7.4.2 п.7.4., пп. 7.7.2. ст.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування у квітні 2006 року у розмірі 621829,00 грн., завищення від’ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту наступного періоду у розмірі 741407, 00 грн.

Висновки податкової про порушення законодавства базуються на наступному.

Згідно угод про бартерні операції, що мали місце у березні 2006р., Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавничий дім «Дніпровська хвиля» передало контрагентам обладнання на папір, в обмін на які отримало векселі, емітовані третіми особами. Оскільки у наступному частину векселів було пред’явлено до платежу емітентам, податкова дійшла висновку, що товар (векселі), який придбавався позивачем, не призначався для подальшого використання в оподатковуваних операціях. Включення вартості такого товару до податкового кредиту звітного періоду є порушенням п.п. 7.4.2 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», де зазначено що,у разі коли платник податку придбаває (виготовляє) товари (послуги) та основні фонди, що призначені для їх використання в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону (…), то суми податку, сплачені у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включаються до складу податкового кредиту такого платника.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000422305/0 від 18.08.06 р., яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 621 829, 00 грн.

За результатами процедури оскарження податкових-повідомлень рішень в порядку пп.5.2.2. п.5.2. ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.00 р. №2181-III, відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення №0000422305/1 від 20.09.06 р., №0000422305/2 від «»11.06 р.  

З матеріалів справи виходить, що на підставі угод на проведення бартерних операцій (предметом яких є зустрічна поставка рівноцінних товарів), позивачем відвантажено продукцію, в оплату за яку контрагентами згідно умов таких угод, передані векселі, які емітовані третіми особами:

- за угодою з ПП «Територія» від 27.03.06 р. №27/03-06Б, отримано прості векселі №65305299873314 від 10.02.06 р., векселедавець ДП «Гелікон-Дніпро»; №65305299924265 від 09.02.06 р., векселедавець ТОВ «Дніпролісзбуд»;

- за угодою з ПП «Форум-Інвест» від 01.03.06 р. №01/03-06БФ та від 07.04.06 р. №07/04-06Б, отримано простий вексель №65305868930963 від 02.03.06 р., векселедавець ТОВ «Крістал», який у наступному пред’явлений до платежу;

- за угодою з ПП «Земресурси» від 01.03.06 р. №01/03-06Б, отримано прості векселі №65305868760216 та № 653058687602217 від 01.03.06 р., векселедавець ТОВ «Інтерпак», які у наступному пред’явлені до платежу.

Бартер (товарний обмін) – це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг), згідно із визначенням терміну наведеного у п.1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР.

Як встановлено судом першої інстанції, факт здійснення господарських операцій підтверджується видатковими накладними, простими векселями, актами приймання-передачі векселів, а також податковими накладними, копії яких є в матеріалах справи. Належність проведених позивачем операцій до бартерних не заперечується відповідачем і узгоджується з нормами, встановленими пп.1.6., 1.19 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР, терміни якого застосовуються при оподаткуванні податком на додану вартість.

Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

            Товари – це матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення, а цінний папір – це документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, установленим законодавством про цінні папери, згідно визначення термінів наведених у пп.1.4., 1.6. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР.

            Відповідно до ст.21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» від 18.06.91 р. N 1201-XII, що діяв на час спірних правовідносин, вексель – це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

            Оскільки у операціях, що здійснені на виконання угод на проведення бартерних операцій (предметом яких є зустрічна поставка рівноцінних товарів), укладених позивачем з ПП «Територія», ПП «Форум-Інвест», ПП «Земресурси», ані позивач, ані вказані контрагенти не виступали емітентами або векселедавцями, отримані позивачем цінні папери - векселі у проведених операціях є товарами для цілей оподаткування.

            Право позивача на податковий кредит виникає незалежно від того, чи почали такі товари використовуватись в оподатковуваних операціях звітного періоду.

Відповідно до пп.7.7.1., 7.7.2. п.7.1. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг), а залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

            Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що обов’язковою умовою бюджетного відшкодування  є саме сплата відповідної суми податку покупцем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді продавцям таких товарів (послуг) без огляду на те, коли суми ПДВ було відображено у податковому кредиті платника податків. З п.3.3. акту перевірки виходить, що сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена одержувачем товарів, складає 621829,00 грн.  

З огляду на викладене, позивач правомірно включив у податковій декларації до сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, спірні 621829,00 грн.

Доводи апелянта про порушення судом пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, щодо включення до податкового кредиту сум податку у зв’язку із придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, та висновок апелянта про здійснення спірних операцій поза межами господарської діяльності, оскільки такі операції не призвели до отримання позивачем прибутку, - є неприйнятними.

Так, відповідно до п.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. №334/94-ВР, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.  

Незаперечним є довід про те, що метою здійснення підприємницької, господарської діяльності є отримання доходу. Однак, в даному випадку, у пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, мова йде про загальну господарську діяльність платника податків, направлену на отримання доходу, а не його окремі операції, які в обов’язковому порядку повинні мати наслідком отримання прибутку, доходу.

Не приймається також довід апелянта про те, що придбання векселів здійснювалось поза межами їх господарської діяльності, оскільки мали чітке призначення – погашення, тобто використання у операціях, які не є об’єктом оподаткування, з посиланням на пп.3.2.1. п.3.2. ст. та п.4.8. ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 р. N168/97-ВР, відповідно до яких не є об'єктом оподаткування операції з випуску (емісії) цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб'єктами підприємницької діяльності; та для цілей оподаткування згідно з цим Законом векселі (крім податкових векселів), видані або отримані, не вважаються засобом платежу та не змінюють суму податкового кредиту або податкового зобов'язання з цього податку, крім податкових векселів.

Наведені підпункти належить розглядати у контексті норм у структурі яких вони викладені. Зокрема, у п.4.8. ст.4 зазначеного Закону, викладено правило застосування векселя під час здійснення операції з поставки товарів (послуг), під забезпечення боргових зобов'язань покупця, наданих такому платнику податку у формі простого або переказного векселя або інших боргових інструментів, та заміни зустрічної поставки товарів (послуг) замість грошового погашення суми боргу, зазначеного у векселі. У наведеному п.4.8. ст.4 Закону врегульовані окремі правила обліку операцій, у яких вексель виступає у якості боргового інструменту. Однак, в даній справі векселі виступають у якості товару, і є предметом договорів міни.

Операції з придбання векселів у межах договорів міни та операції з погашення векселів – є суто окремими операціями. Законному держателю векселя надано право вирішувати його долю – відчужувати, пред’явити до платежу, знищити, або утримувати у себе будь-який час.

З огляду на викладене, довід апелянта про можливість придбання позивачем векселів виключно для їх наступного пред’явлення до платежу, тобто для їх погашення, та у зв’язку з цим висновок про здійснення першої операції – придбання векселів – поза межами господарської діяльності, є помилковим. Будь-які докази, які б свідчили, що на момент придбання векселів вони не могли використовуватись у оподатковуваних операціях відповідач не надав.

Відповідно до абз. 5 пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість якщо у подальшому придбані товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).  

Доводи апеляційної скарги про неправомірність включення спірних сум до складу податкового кредиту та наступне пред’явлення цих сум до бюджетного відшкодування у зв’язку із відсутністю у позивача ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, не можуть бути прийняті судом, оскільки у даній справі вирішення спірного питання здійснюється на підставі податкового законодавства, яке не ставить питання визначення податкового кредиту або права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у залежність від наявності або відсутності відповідної ліцензії, питання отримання якої податковим законодавством не регулюється.

З врахуванням вищезазначених обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про правомірність віднесення 621 829,00 грн. до сум податку, що підлягають бюджетному відшкодуванню, та скасував податкові повідомлення-рішення №0000422305/0 від 18.08.06 р., №0000422305/1 від 20.09.06 р., №0000422305/2 від «»11.06 р.

Апеляційна скарга не містить доводів, які б спростували висновки суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статями 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська  – залишити  без задоволення.

Постановугосподарського суду Дніпропетровської області від 20.03.07 р. по адміністративній справі №37/36-07  – залишити без змін.

Ухвала набирає чинності відповідно  до ст.254 КАС України та підлягає оскарженню згідно із ст.212 КАС України протягом місячного строку до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 08.10.07 р.

Головуючий суддя:                                                                         Л.П. Туркіна

Судді:                                                                                    В.А. Стежко   

                                                                                                          О.А.Проценко