Ухвала суду № 1153052, 01.08.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №22а-327/07 Головуючий суддя у 1-ій

Категорія статобліку 49 інстанції Гончаренко С.А.

справа №11/109/07-АП

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2007 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Проценко О.А. (доповідач)

суддів Стежко В.А., Туркіної Л.П.,

при секретарі Іванова О.С.

За участі представників:

позивача Краснокутський В.В., дов. №6399/10/10-010

відповідача 1 Коновалов В.М., дов. б/н від 20.01.06 р.

відповідача 2 Маслаков О.А., ген. директор, наказ від 02.09.06 р., №5/к

відповідача 2 Хмарський Р.Б., дов. б/н від 09.07.07 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя

на постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2007р. у справі №11/109/07-АП

за позовом:Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя

до відповідач 1: Приватне підприємство «Астрон»

відповідач 2: Торгово-промислова компанія «Фаворит»

про: визнання недійсним договору підряду №18 від 15.04.2003 року.

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2007 року до господарського суду Запорізької області звернувся позивач Державна податкова інспекція у Хортицькому районі м.Запоріжжя з адміністративним позовом про визнання недійсним договору підряду №18 від 15.04.2003 року, підписаного відповідачами, як такого, що укладено з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства.

19.03.2007р. постановою господарського суду Запорізької області по справі №11/109/07-АП відмовлено у задоволенні адміністративного позовуДержавної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя до Приватного підприємства «Астрон», Торгово-промислової компанії «Фаворит» про визнання недійсним договору підряду №18 від 15.04.2003 року.

Не погодившись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована неправильністю застосування ст.49 ЦК України, порушенням інтересів держави та суспільства при укладенні договору підряду, які закріплені в ст.ст.21, 68 Конституції України, щодо рівності всіх учасників правовідносин перед законом та неухильним дотриманням всіма особами Конституцій України та законів України, існування певних обмежень, приписів та заборон. Обовязковість отримання ліцензії на будівельну діяльність.

Відповідач1 проти апеляційної скарги заперечує, посилаючись на правильність винесення рішення, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити з підстав недоведеності позивачам наявності умислу у відповідачів на укладення договору з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства; неможливості визнання договору підряду №18 від 15.04.2003 року недійсним з підстав, передбачених ст.49 ЦК України.

Відповідач2 проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на правильність винесення рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, з підстав відсутності у сторін договору умислу та мети, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; предявлення позовних вимог за межами повноважень позивача, які обмежені контролем за дотриманням законодавства щодо сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів; наявністю іншого порядку притягнення до відповідальності за укладення договору без наявності відповідної ліцензії на здійснення будівельної діяльності.

Відповідачі просять залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.4 ст.10, п.2 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи.

В ході проведення позивачем перевірки ПП «Астрон» з питань взаємовідносин з ТОВ «ТПК «Фаворит»встановлено укладення між зазначеними господарчими субєктами договору підряду на виконання будівельно-монтажних робіт №18 від 15 квітня 2003 року без наявності відповідної ліцензії, про що складено акт №294-23-215-20503520 від26.11.05р. Проведеною перевіркою не встановлено порушення податкового законодавства (а.с. 23-52). З матеріалів справи вбачається, що ПП «Астрон» було надано ліцензію ЗП№00847, яка надає право на проведення окремих видів робіт, строком дії до 13.12.02р. (а.с.10-11). Відповідачами не заперечується факт укладення та виконання договору без наявності ліцензії (а.с.12-19, 66-78).

Відповідно до п.30 ч.1 ст. 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як будівельна діяльність (вишукувальні та проектні роботи для будівництва, зведення несучих та огороджуючих конструкцій, будівництво та монтаж інженерних і транспортних мереж).

Суд першої інстанції зробив правильний висновок про поширення дії ст.49 ЦК України на угоди, укладені з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, зокрема угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів.

Завданням органів державної податкової служби, згідно зі ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Відповідно до п.11 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», до функцій державних податкових інспекцій в районах у містах віднесено подачу до судів позовів до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Як встановлено матеріалами справи договір фактично виконаний сторонами, податки та обовязкові платежі, повязані із виконанням цього договору, сплачені до бюджету у повному обсязі, наявності умислу відповідачів або одного з них на укладення договору підряду №18 від 15.04.2003 року з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, не вбачається.

Посилання апелянта на порушення відповідачами інтересів держави та суспільства, які закріплені в ст.ст.21, 68 Конституції України, щодо рівності всіх учасників правовідносин перед законом та неухильним дотриманням всіма особами Конституцій України та законів України, існування певних обмежень, приписів та заборон, є необґрунтованими. За порушення зазначених принципів, законом прямо передбачені окремі види юридичної відповідальності.

Згідно зі ст.22 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» до суб'єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірах, встановлених законом. Зазначені штрафи спрямовуються до Державного бюджету України. Рішення про стягнення штрафів приймаються органом, на який згідно з чинним законодавством покладено функції контролю за наявністю ліцензій. Крім того, ст.23 зазначеного Закону передбачає, що шкода, заподіяна порушенням законодавства у сфері ліцензування, підлягає відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, визначеному законом.

За таких обставин колегія суддів вважає, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись статями 195, 196, 198, 205, 206 КАС України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 19.03.2007 р. у справі №11/109/07-АП залишити без задоволення.

Постановугосподарського суду Запорізької області від 19.03.2007р. у справі №11/109/07-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця.

Головуючий: О.А.Проценко

Судді: В.А.Стежко

Л.П.Туркіна