Ухвала суду № 11520437, 06.04.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

< Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2-26/2967-2008А/5002

06.04.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Лядової Т.Р. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняАнтонова Н.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Крим"- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя <Довідник >Медведчук О.Л. ) від 18.05.09 по справі №2-26/2967-2008А/5002

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Крим" (вул. 60 років Жовтня, 25, кв. 83, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

до Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду АР Крим (суддя Медведчук О.Л.) від 18 травня 2009 року у справі № 2-26/2967-2008А позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Крим»до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень було задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкове повідомлення-рішення № 000269301/0 від 29 лютого 2008 року з податку на прибуток підприємств у сумі 171418,50 грн. та податкове повідомлення-рішення № 00027023901/0 від 29 лютого 2008 року з податку на додану вартість у сумі 48936 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Господарського суду АР Крим від 18 травня 2009 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Гранд Крим»відмовити.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам чинного законодавства України. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що при вирішенні спору суд надав перевагу експертному висновку. Заявник вказує, що при проведенні перевірки документи, підтверджуючи наявність витрат, представлені не були.

У судове засідання представник відповідача не зявився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи відповідач сповіщений належним чином.

У судове засідання представник позивача не зявився. Про дату, час і місце апеляційного розгляду справи позивач сповіщений належним чином. Від позивача надійшли заперечення на апеляційну скаргу, у яких позивач вказав, що він скористався наданим йому законодавством правом на подання уточнюючих розрахунків з податку на прибуток та з податку на додану вартість, маючи при цьому усі необхідні первинні документи, яким підтверджене фактичне виконання господарських операцій, на підставі яких було сформовано дані для уточнюючих розрахунків. Правильність ведення податкового обліку та формування податкової звітності протягом періоду, який був предметом перевірки податкової інспекції, підтверджена проведеною по справі судовою експертизою. Позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити постанову суду першої інстанції без змін та провести розгляд апеляційної скарги без участі представника ТОВ «Гранд Крим».

Відповідно до частини 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши у відкритому судовому засіданні доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Господарським судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у звязку з висновками Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про завишення ТОВ «Гранд Крим»збитків за 2006 рік у сумі 142502 грн., заниження податку на прибуток за 2006 рік у сумі 66778 грн., заниження податку на прибуток за 9 місяців 2007 року на суму 35625,00 грн. та заниження податкових зобовязань з податку на додану вартість на суму 32624,00 грн., у тому числі у січні 2006 року на суму 24843,00 грн., у березні 2006 року на суму 5877,00 грн. та у квітні 2006 року на суму 1904,00 грн.

Висновки щодо завищення позивачем збитків та заниження податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість викладені податковою інспекцією у акті виїзної планової перевірки ТОВ «Гранд Крим»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2006 року по 30 вересня 2007 року за № 1206/23-3/33187703 від 20 лютого 2008 року.

Вказаний акт перевірки було покладено у основу податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим від 29 лютого 2008 року за № 0002692301/0 про визначення податкових зобовязань ТОВ «Гранд Крим»з податку на прибуток у сумі 171418,50 грн., у тому числі 102404,00 грн. за основним платежем та 69014,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та податкового повідомлення-рішення від 29 лютого 2008 року за № 0002702301/0 про визначення податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 48936,00 грн., у тому числі 32624,00 грн. за основним платежем та 16312,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

З матеріалів справи вбачається, що висновки податкової інспекції про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток ґрунтуються на висновках про заниження позивачем скорегованого валового доходу за 2006 рік в сумі 11427,00 грн. та за 9 місяців 2006 року на суму 1322,00 грн. та завищенні валових витрат підприємства за 2006 рік на суму 398188,00 грн. та за 9 місяців 2007 року на суму 142502,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»обєктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону валовий доход загальна сума доходу платника податків від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Так, у акті перевірки зазначено, що у 3 кварталі 2006 року позивачем у склад валового доходу не включена вартість проданої іноземної валюти на суму 11427,00 грн. у порушення підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а у 1 кварталі 2007 року у порушення положень підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону занижено скоригований валовий доход на суму 1322,00 грн.

Відповідно до положень підпункту 7.3.5 пункту 7.3 статті 7 Закону у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доході платника податку збільшуються на суму гривень, отриманих від покупця у звязку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшуються на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Але, у порушення вказаних положень Закону, податкова інспекція, збільшуючи валовий доход підприємства у звязку з продажем іноземної валюти, не збільшила валові витрати позивача на суму балансової вартості такої іноземної валюти, про що свідчать відомості акту перевірки від 20 лютого 2008 року у пункті 3.1.2 «валові витрати»якого не зазначено податковою інспекцією про таке збільшення.

Відповідно до підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доході від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Але, податковою інспекцією у акті перевірки від 20 лютого 2008 року не зазначено, який саме доход і від яких операцій не було включено позивачем у склад валового доходу у 1 кварталі 2007 року суму 1322 грн. (пункт 3.1.1 акту перевірки).

В той же час, при проведенні судово-бухгалтерської експертизи у справі експертом при дослідженні оборотно-сальдових відомостей було встановлено, що позивачем згідно записів бухгалтерського обліку по бухгалтерським проводкам ДТ 31 «розрахунковий рахунок»- КД 711 «Доход від реалізації іноземної валюти», КД 719 «Інші доходи від операційної діяльності»; ДТ 362 «Розрахунки з іноземними поставщиками»- КД 70 «Доходи від реалізації»; ДТ 362-КД 742 «Доход від реалізації необоротних активів», ДТ 361 «Розрахунки з вітчизняними поставщиками»- КД 70, ДТ 361-КД 742, КД 36 «Розрахунки з поставщиками»відображений валовий доход за 2006 рік у сумі 1625286,66 грн., за 9 місяців 2007 року 1145489,39 грн. а валовий доход від продажу іноземної валюти за 2006 рік у сумі 486953,81 грн., за 9 місяців 2007 року у сумі 21312,43 грн.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»податковий облік та податкова звітність ґрунтуються на бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Для податкового органу таким належним доказом є акт перевірки, у якому повинно бути відображено не тільки факт порушення вимог законодавства з питань оподаткування, але і конкретні господарські операції, за якими було встановлено порушення та первинні документи бухгалтерського та податкового обліку та регістри бухгалтерського обліку, які підтверджують встановлене порушення.

Але, акт перевірки від 20 лютого 2008 року не може бути прийнятий судовою колегією у якості належного доказу щодо заниження позивачем скоригованого валового доходу за 2006 рік 1 квартал 2007 року, оскільки не містіть у себе описання конкретних господарських операцій, за якими встановлено порушення вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не містіть посилання на конкретні первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, не містіть посилання на конкретні регістри бухгалтерського обліку, які б підтверджували встановлене порушення. У акті перевірки лише зазначено про виявлене порушення норм Закону та сформовані зведенні дані перевірки у таблицях.

В той же час, у судової колегії немає правових підстав недовіряти висновкам експерта, оскільки Висновок за № 48 від 12 січня 2009 року підготовлений експертом, який має вищу економічну освіту, кваліфікацію експерта за відповідними експертними спеціальностями, стаж експертної роботи з 1998 року, відповідне свідоцтво. Експертизу проведено методом документальної перевірки та співставлення, що означає проведення перевірки правильності розрахунків податкових зобовязань та співставлення записів у звідних бухгалтерських регістрах (оборотно-сальдових відомостях) з даними, вказаними у деклараціях. При проведенні експертизи використовувалися відповідні нормативно-правові акти з питань оподаткування.

Перевіркою правильності визначення валових витрат підприємства податковою інспекцією було встановлено завищення позивачем загальної суми валових витрат за 2006 рік на суму 398188,00 грн. ( у тому числі за 1 квартал 2006 року 398188,00 грн.) та за 9 місяців 2007 року на суму 142502,00 грн., у тому числі 1 квартал 2007 року 142502,00 грн.

Так, податковою інспекцією у акті перевірки було зазначено, що підприємством надано уточнюючий розрахунок від 19 травня 2006 року корегування валових витрат по стр. 04 на суму + 114295,00 грн. та уточнюючий розрахунок від 17 травня 2007 року корегування валових витрат по стр. 04 на суму + 142502,00 грн.

Перевіркою правильності визначення обсягу валових витрат, встановлено, що підприємством по стр. 05 (корегування) декларації про податок на прибуток у 1 кварталі 2006 року віднесено 398188,00 грн. валові витрати за 2005 рік, але в акті попередньої документальної перевірки за період з 25 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року витрат, які б не увійшли до складу валових витрат за 2005 рік встановлено не було. Податкова інспекція у акті перевірки від 20 лютого 2008 року зазначила, що до перевірки документи, які підтверджують наявність даних витрат, надані не були.

У звязку з вказаними обставинами податкова інспекція зробила висновок про порушення позивачем положень підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того, податкова інспекція вважає, що у порушення положень пункту 6.1 статті 6 Закону позивач безпідставно відніс відємне значення обєкту оподаткування за 2006 рік у сумі 142502,00 грн. до витрат 1 кварталу 2007 року.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі щодо правильності визначення валових витрат підприємства, виникли у звязку з проведенням позивачем коригування валових витрат минулих податкових періодів, а саме 2005 року, яке податковою інспекцією не визнається.

Але, відповідно до положень пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21 грудня 2000 року із змінами та доповненнями якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Позивач скористався вказаним правом, встановленим Законом, і у межах строків 1095 календарних днів надав відповідний уточнюючий розрахунок. Правильність наданого розрахунку та фактичне існування валових витрат, які не були включені до податкової декларації з податку на прибуток за 2005 рік було підтверджено первинними даними бухгалтерського обліку позивача у процесі судово-бухгалтерської експертизи.

Судова колегія зазначає, що підстави для неприйняття уточнюючих розрахунків валових витрат за 2005 рік у звязку з тим, що за вказаний період вже була проведена документальна перевірка, не має, оскільки таких застережень Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не визначено.

Відповідно до підпункту 5.2.7 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у звязку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобовязання.

Відповідно до пункту 5.11 статті 5 вказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Закону, не дозволяється.

Відповідно до пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»якщо обєкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має відємне значення обєкта оподаткування (з урахуванням амортизаційних відрахувань), сума такого відємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.

При таких обставинах справи, у судової колегії відсутні правові підстави для висновку щодо правомірності визначення Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим податкових зобовязань ТОВ «Гранд Крим»з податку на прибуток за 2006 рік та за 1 квартал 2007 року.

Що стосується правильності визначення відповідачем ТОВ «Гранд Крим»податкових зобовязань з податку на додану вартість, судова колегія зазначає наступне.

У акті перевірки від 20 лютого 2008 року зазначено, що заниження податкових зобовязань з ПДВ на загальну суму 32624,00 грн. було встановлено податковою інспекцією у січні 2006 року у сумі 24639,00 грн., у березні 2006 року у сумі 5877,00 грн., у квітні 2006 року у сумі 1904,00 грн. Вказані порушення були встановлені податковою інспекцією при перевірки бухгалтерського рахунка 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» (ДТ 361 С-до КТ кінець + С-до КТ початок: 6 == ПДВ).

Але, податковою інспекцією не зазначено у акті перевірки за якими конкретно господарськими операціями вказані порушення встановлені. З урахуванням наведеної формули розрахунку податкових зобовязань з ПДВ за січень, березень, квітень 2006 року випливає, що такий розрахунок було здійснено податковою інспекцією не за будь якими конкретними господарськими операціями, а арифметично за відомостями бухгалтерського рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями».

В процесі судово-бухгалтерської експертизи на підставі оборотно-сальдових відомостей за період січень-квітень 2006 року було встановлено, що податкові зобовязання з ПДВ ТОВ «Гранд Крим»складають за січень 2006 року 49481,95 грн., за лютий 2006 року 35740,44 грн., за березень 2006 року 50149,89 грн., за квітень 2006 року 70692,16 грн. У декларації за лютий 2006 року позивачем здійснено корегування помилки за січень 2006 року, у деклараціях за березень і квітень 2006 року здійснено корегування самостійно виявленої помилки за лютий 2006 року. Але, податковою інспекцією не прийнято до уваги вказані коригування у звязку з виявленими помилками у арифметичних підрахунках.

Судовим експертом було встановлено, що у наданих деклараціях з ПДВ за січень-квітень 2006 року позивачем по стр. 28 декларації «Сума штрафу за самостійно виявленою помилкою»ТОВ «Гранд Крим»відображена сума штрафу 5% від суми не донарахованого податкового зобовязання.

Відповідно до підпункту «б»пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобовязання минулих податкових періодів, зобовязаний відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі пяти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобовязання з цього податку.

Доводи апеляційної скарги висновки судового експерта не спростовують та податковою інспекцією не надані докази того, що вказані висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, судом першої інстанції повно зясовані обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду АР Крим від 18 травня 2009 року у справі № 2-26/2967-2008А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 12 квітня 2010 р.

Головуючий суддя< підпис >Т.В. Дадінська

Судді <підпис >Т.Р.Лядова <підпис >О.А.Щепанська <З оригіналом згідно >

<Підпис ><Довідник працівників >