Ухвала суду № 11520429, 01.06.2010, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

< Копія >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14194/09/7/0170

01.06.10 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіДадінської Т.В.,

суддів Дугаренко О.В. , Омельченка В. А. секретар судового засіданняБожко О.О.

за участю сторін:

представник позивача, Авіакомпанії "Турецькі авіалінії Інк." в особі Представництва "Турецькі авіалінії Інк." в АР Крим- Пущенська Олена Анатоліївна, довіреність № 42782 від 25.12.09р.

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- Козіненко Тетяна Іванівна, довіреність № 13/10-0 від 13.01.10р.

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- Бостаніді Зураб Олександрович, довіреність № 4/19 від 03.12.09р.

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- Вербич Ігор Олександрович, довіреність № 58/10 від 05.02.10р.

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим- Рибалко Лариса Володимирівна, довіреність № 57/10 від 05.02.10р.

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя <Довідник >Маргарітов М.В. ) від 17.03.10 по справі №2а-14194/09/7/0170

за позовом Авіакомпанії "Турецькі авіалінії Інк." в особі Представництва "Турецькі авіалінії Інк." в АР Крим (Ататюрк Хава Лімані, Єшилькьой, м. Стамбул, Республіка Туреччина)

доДержавної податкової інспекції в м.Сімферополі АР Крим (вул. Мате Залки 1/9, Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим (суддя Маргарітов М.В.) від 17 березня 2010 року у справі № 2-а-14194/09/7/0170 позов Авіакомпанії «Турецькі авіалінії Інк.»в особі Представництва «Турецькі авіалінії Інк.»в АР Крим до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі про скасування рішення було задоволено. Рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 18 червня 2009 року за № 0012712303 про застосування штрафних санкцій на суму 24781210,00 грн. скасовано.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 березня 2010 року, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю судового рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. Заявник апеляційної скарги посилається на те, що Представництво «Турецькі авіалінії Інк»в АР Крим є постійним представництвом Авіакомпанії «Турецькі авіалінії Інк», що здійснює господарську діяльність на території України. Як особа, що здійснює господарську діяльність, Представництво повинно застосовувати реєстратор розрахункових операцій при здійсненні продажу авіаквитків.

Крім того, заявник апеляційної скарги посилається на те, що електронний авіаційний квиток не складається на бланках суворого обліку та законом його не віднесено до переліку розрахункових або платіжних документів, тому сплата коштів за придбання електронного авіаквитка має бути підтверджена відповідним розрахунковим документом.

Від заявника апеляційної скарги надійшли письмові пояснення в доповнення до апеляційної скарги та письмові пояснення з урахуванням заперечень позивача на апеляційну скаргу, у яких відповідач вказав, що термін «субєкт підприємницької діяльності»застосовується і до відокремлених підрозділів юридичної особи, які повинні застосовувати реєстратори розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Також заявник апеляційної скарги посилається на те, що Представництво взято на облік як платник податків та відповідно до підпункту 2.2. пункту 2 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614 повинно зареєструвати РРО.

У судовому засіданні представники відповідача підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, вважав, що судове рішення відповідає вимогам закону та ухвалено на підставі зясування усіх обставин справи, що мають значення для справи. Представник позивача вважає, що Представництво при продажі електронних авіаквитків не повинно застосовувати реєстратор розрахункових операцій, у звязку з чим апеляційна скарга податкової інспекції не підлягає, на думку позивача, задоволенню.

Колегія суддів, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом АР Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у сфері застосування Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Рішенням Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0012712303 від 18.06.2009 року до Представництва «Турецькі авіалінії Інк.»в АР Крим застосовані штрафні санкції у сумі 24781210,00 грн. за порушення пунктів 1, 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Штрафні санкції застосовані відповідно до пункту 1 статті 17 вказаного Закону. Підставою для застосування штрафних санкції у сумі 24781210,00 грн. сталися висновки акту «Перевірки за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій»від 01 червня 2009 року № 001410/0802/01/09/23/24697075.

З вказаного акту перевірки вбачається, що при проведенні перевірки було встановлено, що у період з 01 січня 2009 року по 02 червня 2009 року Представництвом «Турецькі авіалінії Інк»в АР Крим було реалізовано за готівкові кошти електронні пасажирські квитки і багажні квитанції на загальну суму 4956242,00 грн. Грошові кошти оприбутковані у касу підприємства щодня у кінці робочого дня одним прибутковим касовим ордером. При проведенні розрахункових операцій з продажу електронних квитків Представництвом видача пасажирам відповідного розрахункового документу (касовий чек, розрахункова квитанція, проїзні і провізні документи із застосуванням бланків суворої звітності відповідно до пункту 4 статті 9 Закону № 265/95-ВР) що підтверджує факт оплати наданої послуги, не здійснювалося. Також в акті перевірки зазначено, що розрахункові операції у готівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) обовязково повинні бути проведені через реєстратор розрахункових операцій.

Згідно до висновку акту перевірки (п.3.1) під час перевірки встановлено порушення пунктів 1,2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до пунктів 1,2 статті 3 Закону субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону за порушення вимог цього Закону до субєктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

Але, при постановленні висновків про порушення Представництвом вимог пунктів 1,2 статті 3 Закону, податковою інспекцією не прийняти до уваги положення статті 9 вказаного Закону, що визначають правила, за якими реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються.

Згідно до пункту 4 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів.

Відповідно до підпункту 1.3.2 Правил виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку, затверджених спільним наказом Міністерства фінансів України від 25 листопада 1993 року № 98, Служби безпеки України від 15 листопада 1993 року № 118, Міністерства внутрішніх справ України від 24 листопада 1993 року № 740 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 14 січня 1994 року за № 8/217 та постанови Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 283 «Про встановлення порядку виготовлення бланків цінних паперів і документів суворого обліку», проїзні документи на повітряному транспорті віднесені до бланків суворого обліку.

Таким чином, судова колегія вважає, що не має значення, у якому вигляді оформлено проїзний документ у електронному виді чи на бланку, що виготовлений на державному спеціалізованому підприємстві України, правова природа цього проїзного документу не змінюється, він все однаково є проїзним (перевізним) документом та посвідчує право особи на отримання послуги з авіаперевезення.

В матеріалах справи є копія електронного авіаквитка з його офіційним перекладом (а.с. 61), з якого вбачається, що електронний квиток оформляється та має ту ж саму інформацію, що і паперовий а саме : вказана дата оформлення квитка, порядковий номер, серійний номер, імя пасажира, номер квитка, номер бронювання, форма оплати, вартість послуги, вказані відомості щодо рейсу авіаперевезення (дата, час, клас, найменування рейсу, маршрут). Номер бланку співпадає з номером білету 2352444477767. В електронному квитку вказано, що даний документ є чеком. Представництво не є власником електронних квитків і не здійснює послуги з авіаперевезення.

Судова колегія вважає, що вимоги відносно виготовлення бланків електронних квитків на спеціалізованих державних підприємствах, які охороняються органами внутрішніх справ, не поширюються на іноземного перевізника, квитки якого продавав позивач.

Наказом Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та звязку України від 20 січня 2009 року № 37 «Про впровадження електронних перевізних документів»затверджені Методичні рекомендації з оформлення електронних авіаційних перевізних документів.

Відповідно до Розділу 1 вказаних Методичних рекомендацій електронне оформлення перевізних документів це метод документування продажу перевезень (електронний квиток) та контролю перевезень, який не потребує оформлення паперового бланка перевізного документа. Вся інформація щодо перевезення вноситься до електронного файлу квитка і зберігається в ньому. Електронні перевізні документи дають можливість знизити витрати на їх оформлення, оскільки не потребують паперового носія. Використання електронного оформлення дозволяє значно прискорити процеси продажу перевезень та обробки даних. Відповідальний (валідуючий) перевізник має постійний доступ до електронного купона, що значно зменшує число випадків, при яких необхідно оформляти повідомлення про попередню сплату перевезення (РТА). Оскільки електронні документи знаходяться у базі даних відповідального перевізника, вони не можуть бути загублені і, внаслідок чого, не виникає необхідності видачі нових документів в обмін втрачених.

Електронний пасажирський квиток та багажна квитанція являє собою документ, який використовується для підтвердження договору перевезення пасажира та багажу, в якому інформація про повітряне перевезення пасажира та багажу представлена в електронній формі, та проведення розрахунків по цьому договору.

Електронний квиток використовується таким самим чином, що і квиток, оформлений на паперовому бланку. Різниця полягає лише у тому, що замість отримання даних шляхом обробки паперових документів вся інформація, яка має відношення до перевезення пасажира (маршрут, тариф, клас обслуговування, сплачена сума, збори і т.п.), міститься у файлі електронного квитка, який знаходиться у базі даних відповідального перевізника.

Введення електронної форми оформлення перевезення не позбавляє можливості паперового оформлення. Авіакомпанія на власний розсуд вибирає, у якій формі здійснювати продаж перевезень.

Відповідно до Розділу 2 Методичних рекомендацій електронний квиток електронний документ, який включає маршрут/квитанція, яка оформлена перевізником або видана від його імені, електронні купон, посадковий талон, у разі використання.

Таким чином, Авіакомпанія «Турецькі авіалінії Інк.»Ататюрк Хава Лімані, Єшилькьой, м. Стамбул, Республіка Туреччина, яка є перевізником, прийняла на власний розсуд рішення щодо застосування електронних квитків, електронні квитки оформлюються від імені перевізника і є його власністю. За своєю правовою природою та призначенням електронний квиток рівноцінний паперовому квитку.

Судова колегія зазначає, що Методичними рекомендаціями з оформлення електронних авіаційних перевізних документів не передбачено надання до електронного авіаквитка будь-яких бланків суворої звітності, що ще раз підтверджує висновки судової колегії про рівноцінність електронних квитків паперовим квиткам, що виготовлені на бланках суворої звітності.

Відповідно до пункту 7 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

Судова колегія зазначає, що особи, що здійснюють продаж електронних квитків та особи, що здійснюють продаж квитків на бланках суворої звітності мають рівні права за Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Що стосується порушення Представництвом вимог пункту 2 статті 3 Закону, що виразилося у невидачі особі, що отримує послугу розрахункового документу, то зі спірного Рішення відповідача вбачається, що штрафні (фінансові) санкції за дане правопорушення відповідачем не приймалися, тому що відповідальність за таке правопорушення передбачена пунктом 2 частини 1 статті 17 Закону, але штрафні санкції застосовані відповідачем на підставі пункту 1 частини 1 статті 17 Закону, тобто саме за не проведення розрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій.

Судова колегія повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що, отримана позивачем виручка від продажу авіаквитків в повному обсязі надходила на рахунки позивача та відображалась в податковій звітності, що свідчить про відсутність фактів приховування доходів (прибутку) від оподаткування та обліку, контроль за яким здійснюється державою в особі уповноважених органів.

Судовою колегією також приймаються до уваги положення пункту 1 статті 9 Закону, яким передбачено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються, зокрема, при здійсненні торгівлі продукцією власного виробництва та наданні послуг підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, крім підприємств торгівлі та громадського харчування, у разі проведення розрахунків у касах цих підприємств, установ і організацій з оформленням прибуткових і видаткових касових ордерів та видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених печаткою в установленому порядку. При цьому касою підприємства, як це зазначено у Положенні про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління НБУ від 15.12.2004 N 637, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за N 40/10320, є приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Отже, для того щоб користуватися цією пільгою, необхідно дотримуватися трьох умов - торгувати продукцією чи надавати послуги власного виробництва; при цьому не бути підприємством торгівлі та громадського харчування; проводити розрахунки у касі підприємства.

Представництво компанії “Турецькі авіалінії Інк.” на території України в Автономній Республіці Крим являється структурним підрозділом компанії “Турецьких авіаліній Інк.” та діє від імені компанії. Згідно Положення про Представництво, затвердженого президентом “Турецьких авіаліній Інк.” 05.10.1998 року та зареєстрованого відповідно до вимог українського законодавства, предметом діяльності Представництва являється представницька діяльність для забезпечення інтересів компанії на кримському ринку у відповідності з уставними направленнями діяльності компанії, включаючи забезпечення міжнародних пасажирських та вантажних перевезень, які здійснюються компанією в Криму, діяльність з продажу квитків на рейси компанії.

Таким чином, Представництво авіакомпанії “Турецькі авіалінії Інк.” в АР Крим не являється підприємством торгівлі та громадського харчування і отримувало грошові кошти до каси Представництва від діяльності з продажу авіаквитків на рейси компанії, тобто за власно надані послуги по міжнародному перевезенню пасажирів, не являючись при цьому посередником або агентом.

Підпунктом 2.6 п. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Мін'юсті України 13.01.2005 р. за № 40/10320, передбачено, що уся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач, основною діяльністю якого є продаж авіаквитків на рейси компанії, тобто за власнонадані послуги по міжнародному перевезенню пасажирів, оформлював розрахунки у касі за ці операції прибутковими касовими ордерами, відображав операції в касовій книзі, вносив отримані готівкові грошові кошти на поточний рахунок в установі банку видатковим касовим ордером і згідно квитанцій про внесення готівки. Зарахування отриманих від продажу авіаквитків готівкових грошових коштів на рахунок в банку підтверджується наданими позивачем виписками банку за відповідні дні, сума отриманих коштів від реалізації авіаквитків задекларована Представництвом в декларації з податку на прибуток.

Відповідач в Акті перевірки від 01.06.2009 року № 001410/0802/01/09/23/24697075 також підтвердив факт оприбуткування позивачем отриманих готівкових грошових коштів від реалізації електронних пасажирських квитків та багажних квитанцій за період з 01.01.2009 року по 02.06.2009 року в сумі 4956242,00 грн. до каси підприємства щоденно наприкінці робочого дня одним прибутковим касовим ордером.

Судом встановлено, що в момент продажу електронних авіаквитків позивач видавав пасажирам роздруківки електронних авіаквитків. Однак, згідно підпункту 3.3 пункту 3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Нацбанку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 р. № 637, зареєстрованого в Мін'юсті України 13.01.2005 р. за № 40/10320 приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Отже, видача пасажирам розрахункового документа у вигляді роздруківки електронного авіаквитка замість квитанції до прибуткового касового ордеру, оприбуткування отриманої готівки до каси підприємства одним прибутковим касовим ордером являється порушенням Положення. Тобто у даному випадку має місце зовсім інше порушення, яке передбачає зовсім іншу відповідальність ніж ту, що визначена пунктом 1 частини 1 статті 17 вказаного Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Доводи заявника апеляційної скарги про те, щодо неможливості без використання реєстратора розрахункових операцій або бланків суворого обліку визначити та проконтролювати отриманий позивачем прибуток не заслуговують на увагу з огляду на таке. Метою Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” являється контроль за отриманою в касу підприємства виручкою від продажу товарів (послуг) і, як слідство, можливість держави проконтролювати правдивість даних декларації з податку на прибуток та розмір сплаченого податку на прибуток. Як встановлено судом, керуючись положеннями Угоди між Урядом України і Урядом Турецької Республіки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно від 27.11.1996 р. позивач сплачує податок на прибуток не в Україні, а в Туреччині. Грошові кошти, які отримуються позивачем не є його власністю і виручкою, а направляються по належності компанії “Турецькі авіалінії Інк.”, яка є власником цих грошових коштів та являється платником податку на прибуток в Туреччині, тому наявність або відсутність у позивача реєстратора розрахункових операцій ніяким чином не впливає на бюджет України по причині сплати податку в Туреччині.

Крім того, судом при винесенні рішення враховано, що відповідно до статей 238, 241 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, у тому числі адміністративно-господарський штраф. Оскільки матеріалами справи підтверджено, що Представництво компанії “Турецькі авіалінії Інк.” в АР Крим не є юридичною особою, відповідно є неправомірним застосування до Представництва адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу.

При таких обставинах справи, судова колегія вважає, що правові підстави для скасування постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 березня 2010 року відсутні, а доводи апеляційної скарги не є підставами для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 17 березня 2010 року у справі № 2-а-14194/09/7/0170 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 червня 2010 р.

Головуючий суддя< підпис >Т.В. Дадінська

Судді <підпис >О.В.Дугаренко <підпис >В.А.Омельченко <З оригіналом згідно >

<Підпис ><Довідник працівників >