Постанова № 11519071, 28.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-3638/10/1670

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Кіптіла О.М.,

за участю:

представника позивача -Білявський В.В.,

представника відповідача - Онищенко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

27 липня 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Зовнішньоторговельна фірма "КрАЗ" (надалі по тексту ВАТ "ЗТФ КрАЗ")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі по тексту Кременчуцька ОДПІ)про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005482301/0/3786 від 04 грудня 2009 року та № 0005482301/1/482 від 17 лютого 2010 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що Кременчуцькою ОДПІ було проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ "ЗТФ КрАЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2009 року. В результаті даної перевірки складений акт № 5996/23-209/05593453/23-209/24563765 від 18.11.2009 року (надалі по тексту Акт), згідно якого ВАТ "ЗТФ КрАЗ" за 1 та 2 квартали 2009 року занижено податок на прибуток на загальну суму 633 647 грн., чим порушено п. 1.32, п.п. 1.11.1, п. 1.11, п.1, п.5.1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року № 283. На підставі вказаного Акту Кременчуцькою ОДПІ 04.12.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005482301/0/3786, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 818 188,7 грн., з яких 633 647 грн. - за основним платежем, 184 541,7 грн. - штрафні санкції.

Вказане повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку до Кременчуцької ОДПІ, однак скарга була залишена без задоволення, а за результатами її розгляду було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005482301/1/482 від 17.02.2010 року, аналогічного змісту.

ВАТ "ЗТФ КрАЗ" із викладеними в Акті висновками не погоджується, і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 00005482301/0/3786 від 04.112.2009 року та № 00005482301/1/482 від 17.02.2010 року були прийняті з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому підлягають скасуванню. В обґрунтування такого твердження позивач вказав, що донарахування податкового зобовязання та застосування штрафних (фінансових) санкцій вчинено відповідачем на тій підставі, що останнім зроблено висновок про неправомірність включення до складу валових витрат підприємства сум коштів, сплачених на погашення відсотків по кредитним угодам. Такий висновок зроблений у звязку з тим, що податковий орган заперечив належність таких витрат та угод до господарської діяльності підприємства через відсутність в даних угодах у підприємства мети отримання прибутку, яка є необхідною ознакою господарської діяльності. Висновок про відсутність мети отримання прибутку податковий орган вмотивував тим, що за рахунок кредитних коштів підприємством було вчинено правочини з купівлі-продажу цінних паперів (векселів), які в подальшому були підприємством продані з дисконтом, по ціні нижче, аніж сума відсотків, сплачених ним за користування кредитними коштами, за рахунок яких купувалися цінні папери. Таким чином відповідач прийшов до висновку, що в даних операціях підприємство не мало на меті отримання прибутку, а фінансово-господарські операції є збитковими, тому вони не відносяться до господарської діяльності платника податку.

Позивач заперечив такі висновки, пояснивши, що кредитні кошти, відсотки за користування якими включено до валових витрат, бралися не для купівлі цінних паперів, а для поповнення обігових коштів підприємства, тому кредитні кошти використані не тільки в у вищеописаних операціях з векселями, так само векселі купувалися за рахунок не тільки кредитних коштів. Не заперечуючи продаж векселів по ціні, нижче ціни придбання, позивач пояснив, що неотримання прибутку підприємством по окремо взятих угодах не може слугувати підставою для висновку про збитковість діяльності, оскільки операції з купівлі-продажу цінних паперів слід розглядати у комплексі всієї діяльності підприємства. Незалежно від цього, як на думку позивача, податковим органом невірно застосовано норми Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки висновок про неотримання підприємством прибутку є припущенням та нічим не обґрунтовано.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Надав пояснення, аналогічне доводам, викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ВАТ "ЗТФ КрАЗ" виявлено порушення п. 1.32, п.п. 1.11.1 п. 1.11 ст.1, п.5.1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 633 647 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що позивач уклав договори купівлі-продажу з ВАТ "Васильківський шкірзавод", ТОВ "Петр", ТОВ Міжгалузева машинобудівна корпорація", ТОВ "Ді.еР.Ай", ХК "АвтоКрАЗ", ТОВ "Хімреактив" на придбання векселів. При купівлі векселів підприємством були використані кошти, отримані від банку "Фінанси і Кредит" на підставі договорів кредиту. В подальшому ВАТ "ЗТФ КрАЗ" було реалізовано придбані векселі, проте за ряд із них позивач отримав оплату меншу за суму їх придбання, за інші так і не отримав оплати за їх реалізацію. Інспектор, яким проводилась перевірка, дійшов висновку, що ВАТ "ЗТФ КрАЗ" не було зацікавлене в отриманні прибутку від даних господарських операцій, а зацікавлено в зменшенні сплати податку на прибуток шляхом віднесення до складу валових витрат відсотків по кредиту. Внаслідок безпідставного внесення цих коштів до складу валових витрат ВАТ "ЗТФ КрАЗ" було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 633 647 грн.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

ВАТ "ЗТФ КрАЗ" 27.04.1995 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 05593453) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

З 15.03.1996 року позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на прибуток.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 01.10.2009 року по 11.11.2009 року (термін перевірки продовжувався) була проведена планова виїзна перевірка ВАТ "ЗТФ КрАЗ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки 18.11.2009 року відповідачем складено Акт, в якому зафіксовано порушення п. 1.32, п.п. 1.11.1 п. 1.11 ст.1, п.5.1, п.п. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся, на загальну суму 633 647 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 04.12.2009 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0005482301/0/3786.

За результатами процедури апеляційного узгодження вказаного податкового повідомлення-рішення податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0005482301/1/482 від 17 лютого 2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість, виходячи з такого.

Податковий орган стверджував про наявність у діях платника податків порушення наступних норм.

Відповідно до пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно із підпунктом 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.5.1 пункту 5.5. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", передбачено, що до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

За змістом вказаних норм закону віднесення витрат, повязаних зі сплатою процентів за кредит до складу валових витрат має умовою здійснення таких виплат у звязку з господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлені фактичні обставини справи. Як вбачається з наданих суду матеріалів, ВАТ "ЗТФ КрАЗ" було укладено договори купівлі-продажу векселів з ТОВ "Ді.еР.Ай" № Б-09-16/1 від 09.01.2009 року, ВАТ "Васильківський шкірзавод" №Б-09-18/1 від 09.01.2009 року, ХК "АвтоКрАЗ" №Б-09-19/1 від 12.01.2009 року, ТОВ "Хімреактив" №Б-09-38/1 від 23.01.2009 року, ТОВ "Петр" №Б-09-66/1 від 06.02.2009 року. Придбання векселів здійснено на загальну суму 537 804 900 грн.

Купівля векселів здійснювалась частково за рахунок кредитних коштів, в тому числі отриманих на підставі договору кредитної лінії № 1096М-01-06 від 09.07.2006 року, укладеного позивачем з ВАТ "Банк "Фінанси і Кредит". Згідно останнього договору, кредит надавався на збільшення обігових коштів в національній валюті та в доларах США.

В подальшому ВАТ "ЗТФ КрАЗ" придбані векселі були реалізовані за договорами з ТОВ "Газотрубні технології" № Б-09-41/1 від 26.01.2009 року, ТОВ "Хімічні технології" №Б-09-41/2 від 26.01.2009 року, ТОВ "Петр" №Б-09-41/3 від 26.01.2009 року, ХК "АвтоКрАЗ" №Б-09-100/2 від 24.02.2009 року.

На виконання умов договору позивач сплатив банку - кредитору відсотки за користування коштами та включив відповідні суми коштів до складу валових витрат за 1 та 2 квартали 2009 року.

Сторонами не заперечувалися викладені фактичні обставини, не оспорювалася правомірність укладених угод та факт і правомірність їх виконання.

Спір між сторонами стосувався правомірності включення сум щодо виплат процентів по кредиту до складу валових витрат, висновок про що сторонами обґрунтовано використанням (невикористанням) цих коштів у господарській діяльності.

Суд не може погодитися з доводами відповідача, викладеними в Акті та аналогічно наведеними в запереченні, про відсутність звязку витрат, повязаних зі сплатою процентів по кредиту, із господарською діяльністю підприємства.

Перш за все, податковим органом не доведено, що підприємство при отриманні та використанні кредитних коштів мало виключно мету купівлі за ці кошти цінних паперів, які пізніше продало по заниженій ціні.

Згідно пояснень позивача, матеріалів справи, документів щодо укладення й виконання кредитної угоди, метою залучення кредитних коштів було їх використання ВАТ "ЗТФ КрАЗ" для поповнення обігових засобів.

Іншого відповідач не довів, а тому суд не може вважати його твердження про отримання підприємством кредиту для операцій з векселями нічим іншим, окрім як припущенням.

Тому суд приходить до висновку, що надання ВАТ «ЗТФ КрАЗ»позики (кредиту) пов'язане з веденням господарської діяльності цього платника податку, як передбачено підпунктом 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 "Про оподаткування прибутку підприємств".

Окрім того, висновок відповідача про неможливість віднесення виплати процентів до валових витрат ґрунтується також на відсутності у платника податку прибутку від реалізації цінних паперів, оскільки дохід від їх продажу є нижчим, аніж сума відсотків за користування кредитними коштами, за рахунок яких здійснювалася дана господарська операція.

Суд не погоджується із таким вирахуванням відповідачем прибутку та вважає, що в даному випадку відповідач діяв не на підставі закону. Сам податковий орган в Акті на стор.26 посилається на норми ГК України, а саме те, що за змістом ст. 142 ГК, прибуток (дохід) субєкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу субєкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.

Тому вирахування доходу платника податку по кожній фінансово-господарській операції окремо та намагання оцінити з цих позицій прибутковість його діяльності не ґрунтується на законі та не може слугувати належним обґрунтуванням висновків, що викладені в Акті.

Таким чином, суд вважає нічим не доведеним припущенням податкового органу твердження про те, що ВАТ "ЗТФ КрАЗ" не було використано не було зацікавлене в отриманні прибутку від даних господарських операцій, а зацікавлено в зменшенні сплати податку на прибуток шляхом віднесення до складу валових витрат відсотків по кредиту.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що ВАТ "ЗТФ КрАЗ" правомірно віднесено до складу валових витрат сплачені відсотки по кредитному договору. Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на прибуток за період, що перевірявся, на загальну суму 633 647 грн. А тому податковий орган безпідставно донарахував позивачу спірними податковими повідомленнями-рішеннями № 0005482301/0/3786 від 04 грудня 2009 року та № 0005482301/1/482 від 17 лютого 2010 року, зобов'язання з податку на прибуток підприємств та відповідні рішення є протиправними і підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 00005482301/0/3786 від 04.12.2009 року та № 00005482301/1/482 від 17.02.2010 року визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ВАТ "Зовнішньоторговельна фірма КрАЗ" судові витрати у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков