Постанова № 11519069, 28.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1725/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Серги С.М.,

при секретарі Курбалі А.В.,

за участю:

представника позивача - Пазинич Ю.А., ОСОБА_1, Островерхова В.Д.,

представника відповідача - Куць Т.В., Тимошенко В.В.,

представника прокуратури - Шарбенка О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргород Транс Сервіс"до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекціїпро визнання дій неправомірними, визнання неправомірними та скасування акту перевірки, податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій , -

В С Т А Н О В И В:

27 квітня 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Миргород Транс Сервіс" (далі- позивач, ТОВ "Миргород Транс Сервіс")звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції (далі- відповідач, Миргородська ОДПІ)про визнання дій неправомірними, визнання неправомірними та скасування акту перевірки, податкових повідомлень-рішень № 0000592301/0, 0000582301/0, № 0000741702/0 від 09.07.2009, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362303 від 09.07.2009.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на порушення відповідачем порядку проведення перевірки. Вказував, що помилковість висновків відповідача про заниження податку на прибуток та податку на додану вартість, неоприбуткування готвікових коштів, спростовується наявністю всіх документів бухгалтерського обліку.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність прийнятих за наслідками перевірки рішень.

Представник прокуратури, який приймає участь у справі на підставі заяви від 27.05.2010 № 05/1-588, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що у термін з 29.05.2009 по 19.06.2009 відповідачем відповідно до плану-графіку проведення планових виїздних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2009 року на підставі направлення на перевірку № 356 від 28.05.2009 та направлення на продовження перевірки від 12.06.2009 № 362 проведена виїзна планова документальна перевірка ТОВ "Миргород Транс Сервіс"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 20.12.2007 по 31.12.2008.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, письмове повідомлення про проведення перевірки № 11 від 18.05.2009 позивач отримав 18.05.2009.

Направлення на перевірку № 356 від 28.05.2009 та № 362 від 12.06.2009 вручені під розписку головному бухгалтеру 29.05.2009 та 15.06.2009 відповідно. Перевірку проведено з відома директора та в присутності головного бухгалтера.

В ході судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про неправомірність підстав та порядку проведення відповідачем перевірки.

За результатами перевірки складено акт № 121/23-418/35025778 від 24.06.2009, в якому відображені, зокрема, порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток на 65817,65 грн; пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість на 1613,35 грн; неоприбуткування готівкових коштів у розмірі 1773070 грн, що є порушенням пунктів 2.2, 2.6, 3.7, 4.2, 5.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, підпункту 6.1.1 пункту 6.1 статті 6, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого встановлено зменшення податку з доходів фізичних осіб за квітень-грудень 2008 року у розмірі 85,50 грн.

На підставі акту перевірки винесені:

- податкове повідомлення - рішення № 0000592301/0 від 09.07.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 99373,01 грн., в тому числі за основним платежем 65817,65 грн, штрафні санкції 33555,36 грн,

- податкове повідомлення - рішення № 0000582301/0 від 09.07.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 5702,95 грн, в тому числі за основним платежем 1613,35 грн., за штрафними санкціями - 4089,6 грн,

- податкове повідомлення - рішення № 0000741702/0 від 09.07.2009, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 256,50 грн, в тому числі за основним платежем 85,50 грн., за штрафними санкціями - 171 грн,

- рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362303 від 09.07.2009 у розмірі 8865350 грн.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення рішення № 0000592301/0 від 09.07.2009, суд виходить з наступного.

В акті № 121/23-418/35025778 від 24.06.2009 відображено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 20.12.2007 по 31.12.2008 встановлено його заниження на 65817,65 грн, в тому числі, за 1 кв. 2008 року - на 19322,70 грн, за 2 кв. 2008 року - на 19171,57 грн, за 3 кв. 2008 року - на 14408,69 грн, за 4 кв. 2008 року - на 12914,69 грн.

Вказані висновки ревізорів базуються на виявленні фактів допущенням позивачем порушень пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що спричинили заниження ТОВ "Миргород Транс Сервіс" за період з 20.12.2007 по 31.12.2008 скоригованого валового доходу в сумі 208336,41 грн та завищення валових витрат в сумі 54934,27 грн.

Оцінюючи доводи представників відповідача щодо неправильного визначення позивачем скоригованого валового доходу, суд керується наступним.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону Україні "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі- Закон № 334/94-ВР) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону № 334/94-ВР передбачено, що датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

Перевіркою встановлено та не заперечувалось представниками позивача під час судового розгляду, що ТОВ "Миргород Транс Сервіс" у 3 кварталі 2008 року до рядку 01.1 Декларації "доходи від продажу товарів (робіт послуг)" не включив попередню оплату від Державного унітарного підприємства "Україна" у розмірі 3433,33 грн відповідно до платіжного доручення № 1117332 від 01.09.2008 та ТОВ "Завод Спецсталь ГКР" на суму 4166,66 грн згідно платіжного доручення № 3108 від 30.09.2008 (сума 4166,66 грн включена до Декларації податку на прибуток за 4 кв. 2008 року), а тому суд вважає правильними висновки відповідача щодо порушення позивачем термінів збільшення валового доходу за 3 кв. 2008 року на суму 4166,66 грн та заниження валового доходу за 3 кв. 2008 року на суму 3433,33 грн.

Крім того, в акті перевірки № 121/23-418/35025778 від 24.06.2009 констатовано заниження ТОВ "Миргород Транс Сервіс" задекларованих показників у рядку 01.2 Декларацій з податку на прибуток "приріст балансової вартості запасів" за період з 20.12.2007 по 31.12.2008 у розмірі 204903,08 грн внаслідок безпідставного списання придбаних акумуляторних батарей та шин.

Судом встановлено та не заперечувалося представниками позивача, що ТОВ "Миргород Транс Сервіс" придбавало для обслуговування орендованих автомобілей акумуляторні батареї та автошини та включало понесені видатки до складу скоригованих валових витрат протягом 2008 року.

Згідно з пунктом 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Суд виходить з того, що акумуляторні батареї та шини, які придбавались позивачем для обслуговування орендованих автомобілів, належать до запасів і підлягають обліку з урахуванням приписів пункту 5.9 статті 5 Закону № 334/94-ВР, збільшуючи у момент придбання вартість запасів та відповідно зменшуючи валові витрати. Зменшення запасів повинно відбуватися за умови використання акумуляторних батарей та шин у господарській діяльності на підставі належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів.

Однак, в ході судового розгляду зі змісту акту перевірки № 121/23-418/35025778 від 24.06.2009, пояснень представників відповідача, акту відмови в проведенні інвентаризації від 18.06.2009 встановлено, що ТОВ "Миргород Транс Сервіс" не забезпечено надання ревізорам паперових носіїв первинного бухгалтерського обліку автошин та акумуляторних батарей (актів списання шин та акумуляторів, картки обліку роботи автомобільних шин, аналітичних та синтетичний бухгалтерський облік рахунків 207, 209, 28) та відмовлено в проведенні інвентаризації залишків цих товарно-матеріальних цінностей. При цьому, суд приймає до уваги факт ненадання зазначених документів до податкових органів на запити Миргородської ОДПІ від 11.06.2009, 17.06.2009 та критично оцінює заперечення представників позивача з цього приводу.

Додатково судом враховано, що під час проведення 18.06.2009 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства також встановлено відсутність актів на списання акумуляторів та автошин, документів на здачу відпрацьованих акумуляторів, про що свідчить акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 18.06.2009, припис Державної екологічної інспекції в Полтавській області № 37 від 19.06.2009.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону № 996-XIV регламентовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

З урахуванням приписів зазначених правових норм та факту ненадання ТОВ "Миргород Транс Сервіс" під час перевірки первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували фактичне списання придбаних акумуляторних батарей та автошин, суд приходить до висновку про обгрунтованість позиції відповідача та прокуратури щодо неправильного декларування позивачем показників у рядку 01.2 Декларацій з податку на прибуток "приріст балансової вартості запасів" за період з 20.12.2007 по 31.12.2008.

Оцінюючи доводи представників відповідача щодо завищення позивачем за період з 20.12.2007 по 31.12.2008 валових витрат на суму 54934,27 грн та порушення термінів включення до складу скоригованих валових витрат за 3 кв. 2008 року - в сумі 105357,08 грн, суд керується наступним.

З акту перевірки вбачається, що зазначені порушення зумовлені: 1) помилковим включенням до складу валових витрат видатків, пов"язаних з поліпшенням основних фондів в сумі, яка перевищила 10% сукупної вартості всіх основних фондів станом на початок 2008 року, 2) включенням у вересні 2008 року до складу скоригованих валових витрат видатків, понесених у зв"язку з придбанням дизпалива у жовтні 2008 року; 3) заниженням задекларованих показників витрат на оплату праці.

Підпунктом 5.2.10 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР регламентовано включення до складу валових витрат суми витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у межах, встановлених підпунктом 8.7.1 цього Закону, та суми перевищення балансової вартості основних фондів та нематеріальних активів над вартістю їх продажу, визначені у порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Згідно з підпунктом 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду. Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Під час перевірки встановлено та не заперечувалось представниками позивача включення до складу скоригованих валових витрат видатків, пов'язаних з поліпшенням основних фондів у сумі, що перевищило 10 відсотків сукупної вартості всіх груп основних фондів.

Судом встановлено, що ТОВ "Миргород Транс Сервіс" не має власних основних фондів, а транспорті засоби, які використовувались в наданні послуг стороннім організаціям, орендувались у ПП ОСОБА_1, ПП ОСОБА_2. З пояснень представників відповідача та акту перевірки з"ясовано, що документів, які підтверджують створення ремонтного фонду орендованих транспортних основних засобів, під час перевірки не надано, у зв'язку з чим суд вважає обгрунтованою позицію відповідача щодо цих обставин.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом встановлено, що в порушення приписів вказаної норми позивачем включено у вересні 2008 року до складу скоригованих валових витрат видатки, понесені у зв"язку з придбанням дизпалива у жовтні 2008 року від ТОВ "ТД "Континіум-Галичина" на суму 25404,16 грн, крім того ПДВ - 5080,83 грн, ТОВ "Фірма "Пеленг Плюс" на суму 20048,75 грн, крім того ПДВ 4009,75 грн, ТОВ "БП-Групп" на суму 15210,83 грн, крім того ПДВ 3042,17 грн, ТОВ "Калина-Харків" на суму 32906,66 грн, крім того ПДВ - 6581,33 грн, ТОВ "Фірма "Іліада" на суму 11786,67 грн, крім того ПДВ -2357,35 грн.

В поясненнях, наданих представниками позивача під час судового розгляду, заперечень щодо цього порушення не висловлювалось.

Згідно з підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону № 334/94-ВР з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

В ході судового розгляду з"ясовано, що в порушення приписів зазначеної норми позивачем не включено до рядка 04.3 Декларацій "витрати на оплату праці" нараховану заробітну плату працівникам у розмірі 43070,00 грн, що не заперечувалось представниками позивача.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість висновків відповідача про порушення ТОВ "Миргород Транс Сервіс" пункту 4.1 статті 4, підпункту 5.2.10 пункту 5.2, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.1 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення № 0000582301/0 від 09.07.2009, суд виходить з наступного.

В акті № 121/23-418/35025778 від 24.06.2009 відображено, що перевіркою повноти визначення податкового зобов"язання встановлено заниження позивачем податку на додану вартість на 1613,35 грн, в тому числі,

- за вересень 2008 року на суму 686,67 - внаслідок невключення до складу податкового зобов"язання Декларації з ПДВ попередньої оплати за вересень 2008 року від Державного унітарного підприємства "Україна" у розмірі 3433,33 грн, крім того ПДВ 686,67 грн, відповідно до платіжного доручення № 1117332 від 01.09.2008 та ТОВ "Завод Спецсталь ГКР" на суму 4166,66 грн, крім того ПДВ 833,33 грн згідно платіжного доручення № 3108 від 30.09.2008 (сума 833,33 грн включена до Декларації з ПДВ за жовтень 2008 року);

- за грудень 2008 року на суму 926,68 грн - внаслідок завищення суми податкового кредиту за рахунок віднесення до його складу вартості дизпалива, придбаного за готівкові кошти (на суму більше 10000 грн за день одним постачальником) без отримання податкової накладної;

та порушено термін нарахування ПДВ в сумі 31709,33 грн за вересень - листопад 2008 року.Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон № 168/97-ВР) база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового зобов"язання Декларації з ПДВ за вересень 2008 року не включено суму ПДВ, яка увійшла до загального розміру попередньої оплати, отриманої у вересні 2008 року від Державного унітарного підприємства "Україна" у розмірі 3433,33 грн, крім того ПДВ 686,67 грн, відповідно до платіжного доручення № 1117332 від 01.09.2008 та ТОВ "Завод Спецсталь ГКР" на суму 4166,66 грн, крім того ПДВ 833,33 грн згідно платіжного доручення № 3108 від 30.09.2008 (сума 833,33 грн включена до Декларації з ПДВ за жовтень 2008 року).

Допущення порушення підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону № 168/97-ВР представниками позивача не спростовувалося.

Абзацами 4-6 підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що підставою для нарахування податкового кредиту без отримання податкової накладної є: транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податку за послуги зв'язку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу, суму податку та податковий номер продавця, за винятком тих, в яких форма встановлена міжнародними стандартами, касові чеки, які містять суму поставлених товарів (послуг), загальну суму нарахованого податку (з визначенням фіскального номера, але без визначення податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума поставлених товарів (послуг) не може перевищувати 200 гривень за день (без урахування податку на додану вартість).

Відповідно до пункту 2.3 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (далі Положення) Гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим підприємством (підприємцем) протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами встановлюється відповідною постановою Правління Національного банку України. Платежі понад зазначену граничну суму проводяться виключно в безготівковій формі. Кількість підприємств (підприємців), з якими здійснюються розрахунки, протягом дня не обмежується.

Постановою правління Національного банку України № 32 від 09.02.2005 "Про встановлення граничної суми готівкового розрахунку" гранична сума готівкового розрахунку одного підприємства з іншим протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами визначена у розмірі 10000 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2008 позивач придбав у СПД ФО ОСОБА_3 за готікові кошти дизпаливо на загальну суму 15578,10 грн, в тому числі податок на додану вартість - 2596,35 грн, який віднесено до податкового кредиту Декларації за грудень 2008 року на підставі касових чеків від 13.11.2008, що підтверджується актом перевірки та не заперечується представниками позивача.

У зв'язку з тим, що сума розрахунку перевищила 10000 грн за 1 день, висновок перевіряючих про завищення податкового кредиту за грудень 2008 року у розмірі 929,68 грн суд вважає обгрунтованим.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 5 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Проте, в порушення приписів зазначеної норми позивачем недотримано термін включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 31709,33 грн, що підтверджується актом перевірки та касовими чеками за вересень-листопад 2008 року.

Отже, висновки перевірки щодо заниження ТОВ "Миргород Транс Сервіс" податкових зобов"язань з податку на додану вартість в сумі 1613,35 грн та порушення терміну нарахування ПДВ в сумі 31709,33 грн за період з 20.12.2007 по 31.12.2008 знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятого податкового повідомлення рішення № 0000741702/0 від 09.07.2009, суд виходить з наступного.

Підпунктом 6.1.1 пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-IV (далі- Закон № 889) передбачено, що з урахуванням норм пункту 6.5 цієї статті платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.

Відповідно до пункту 19.2 статті 19 Закону № 889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Судом встановлено, що протягом квітня-грудня 2008 року в порушення приписів вказаних норм позивачем невірно надавалася соціальна пільга 6 громадянам, розмір якої з врахуванням Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік" становив 257,50 грн (515грн х 50%), в результаті чого позивачем неутримано податок з доходів фізичних осіб за квітень-грудень 2008 року по 6 особовим рахункам у розмірі 85,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає правильними висновки акту перевірки щодо цього порушення.

Підпунктом "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 (далі - Закон № 2181-ІІІ) регламентовано, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обгрунтоване донарахування позивачеві податкових зобов"язань з податку на додану вартість в сумі 5702,95 грн, податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 99373,01 грн, з податку з доходів фізичних осіб в сумі 256,5 грн.

Перевіряючи обґрунтованість прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362303 від 09.07.2009, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Судом встановлено, що позивач за період з 01.01.2008 по 31.12.2008 одержав готівкові кошти по грошовим чекам на загальну суму 1773070,00 грн, що підтверджується копіями банківських виписок. Представники позивача зазначали про витрату цих коштів на закупівлю товарно-матеріальних цінностей, господарські потреби, виплату заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки на підтвердження оприбуткування готівкових коштів позивачем не надано касову книгу, журнал реєстрації прибуткових та видаткових касових документів, книгу обліку прийнятих та виданих касиром грошей, не встановлено ліміту залишків готівки в касі, що підтверджується актом перевірки.

При цьому, суд приймає до уваги факт ненадання зазначених документів до податкових органів в межах адміністративного оскарження та на запити Миргородської ОДПІ від 11.06.2009, 07.07.2009.

Відповідно до пункту 1.2 Положення касова книга - документ установленої форми, що застосовується для здійснення первинного обліку готівки в касі.

Пунктом 4.2 Положення встановлено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5). Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства (юридичної особи). Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства (юридичної особи). Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору чорнильною або кульковою ручкою. Перші примірники, що є невідривною частиною аркуша касової книги - "Вкладні аркуші касової книги", залишаються в касовій книзі. Другі примірники, що є відривною частиною аркуша касової книги - "Звіт касира", є документом, за яким касири звітують щодо руху грошей у касі. Перші і другі примірники мають однакові номери

Дослідивши надану представниками позивача в ході судового розгляду касову книгу, судом встановлено невідповідність її форми тій, яка встановлена у додатку 5 Положення, та недотримання приписів пункту 4.2 Положення.

Пунктами 7.16, 7.17 Положення встановлено, що під час перевірки органами контролю повного і своєчасного оприбуткування коштів, що надійшли до каси від здійснення господарської діяльності, записи в касовій книзі звіряються за сумами та строками з даними відповідних прибуткових касових ордерів (із залученням у разі потреби таких виправдних документів: розрахункових документів, квитанцій до прибуткових касових ордерів, рахунків-фактур, товарно-транспортних і податкових накладних тощо). Перевіряється також проведення записів щодо реєстрації зазначених ордерів (за сумами і датами) у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. За потребою поглибленої перевірки повного оприбуткування в касі готівкових коштів, одержаних з різних джерел, можуть аналізуватися також обороти за відомістю журналу-ордера 1 за дебетом субрахунку 301 "Каса в національній валюті" порівняно з оборотами за кредитом кожного кореспондуючого рахунку/субрахунку (311 "Поточні рахунки в національній валюті", 37 "Розрахунки з різними дебіторами", 63 "Розрахунки з постачальниками та підрядниками", 661 "Розрахунки за заробітною платою", 662 "Розрахунки з депонентами", 681 "Розрахунки за авансами одержаними" та інших рахунків) з подальшим порівнянням їх із відповідними записами в касовій книзі та даними документів, які підтверджують фактичне одержання підприємством певних сум готівки у відповідні строки.

Таким чином, обов`язковою умовою для підтвердження оприбуткування готівкових коштів є наявність касової книги встановленої форми, аркуші якої пронумеровані, прошнуровані та скріплені відбитком печатки підприємства, записи до якої здійснені згідно з відповідними прибутковими касовими ордерами.

У зв'язку з викладеним, надання представниками позивача в судове засідання копій авансових звітів, посвідчень про відряджень, наказів про встановлення ліміту залишку готівки в касі, журналу ордеру по рахунку 301, 372, 685 та договори безвідсоткової поворотної позики, які не була надані під час перевірки, не може бути визнано судом належною підставою для визнання висновків щодо неоприбуткування готівкових коштів неправомірними.

Статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 436/95 від 12.06.2005 передбачена штрафна санкція в п"ятикратному розмірі суми не оприбуткування готівки.

На підставі вказаної правової норми відповідачем правомірно застосовано штрафну санкцію у п"ятикратному розмірі від суми неоприбуткування готівки у розмірі 8865350,00 грн.

Провадження по справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування акту перевірки підлягає закриттю з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

Акт перевірки № 121/23-418/35025778 від 24.06.2009 не є нормативно-правовим актом та правовим актом індивідуальної дії у розумінні положень Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не впливає на права та обовязки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи та не є обовязковим для виконання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Миргород Транс Сервіс" до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання дій неправомірними, визнання неправомірними та скасування акту перевірки, податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відмовити в частині визнання дій посадових осіб Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції при проведенні перевірки неправомірними, визнання неправомірним та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000592301/0, 0000582301/0, № 0000741702/0 від 9 липня 2009 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0001362303 від 9 липня 2009 року.

Провадження по справі в частині позовних вимог про визнання неправомірним та скасування акту перевірки закрити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2010 року.

Суддя С.М. Серга