Постанова № 11499191, 29.07.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-596/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Мушук В.В.,

за участю:

представника позивача - Олійник Л.М.,

представника відповідача - Мовчан Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Об'єднання Всесвіт"до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

13 лютого 2010 року позивач, Приватне підприємство "Об'єднання Всесвіт",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській областіпро визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0004332301/0/2743 від 07.09.2009 року, №0004332301/1/3651 від 23.11.2009 року, № 0004342301/0/2742 від 07.09.2009 року, №0004342301/1/3650 від 23.11.2009 року.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що Кременчуцькою ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ПП "Об'єднання Всесвіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.06.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.06.2007 року по 31.03.2009 року. В результаті даної перевірки складений акт № 4844/23-209/35026656 від 26.08.2009 року, згідно якого ПП "Об'єднання Всесвіт" за 4 квартал 2008 року і 1 квартал 2009 року занижено податок на прибуток на загальну суму 8 690 грн., порушено п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.97 року № 283; у листопаді 2008 року, січні, березні 2009 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 114 952 грн., порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР. На підставі вказаного акту Кременчуцькою ОДПІ 07.09.2009 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004332301/0/2743, яким ПП "Об'єднання Всесвіт" визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 10 850,5 грн., з яких 8 960 грн. - за основним платежем, 2 160,5 грн. - штрафні санкції; та № 0004342301/0/2742, яким ПП "Об'єднання Всесвіт" визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 172 428 грн., з яких 114 952 грн. за основним платежем, 57 476 грн. штрафні санкції.

Вказані повідомлення-рішення були оскаржені в адміністративному порядку, однак скарги були залишені без задоволення, а за результатами їх розгляду були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0004332301/1/3651, № 0004342301/1/3650 від 23.11.2009 року, аналогічного змісту.

ПП "Об'єднання Всесвіт" із викладеними в акті № 4844/23-209/35026656 від 26.08.2009 року висновками не погоджується, і вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0004332301/0/2743 від 07.09.09, №0004332301/1/3651 від 23.11.09, № 0004342301/0/2742 від 07.09.09, №0004342301/1/3650 від 23.11.09., були прийняті з порушенням діючого законодавства, необгрунтовано, без наявності правових підстав, а тому, як на думку позивача, підлягають визнанню нечинними.

У ході судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги, просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0004332301/0/2743 від 07.09.09, № 0004332301/1/3651 від 23.11.09, № 0004332301/2/494 від 17.02.10, № 0004342301/0/2742 від 07.09.09, № 0004342301/1/3650 від 23.11.09, № 0004342301/2/495 від 17.02.10.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення й просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході перевірки ПП "Об'єднання Всесвіт" виявлено порушення п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податок на прибуток за період, що перевірявся, на суму 8 960 грн.; п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податковий кредит за період, що перевірявся, на суму 114 952 грн. В обґрунтування своїх доводів представник відповідача зазначив, що позивач уклав договори з ПП "Октант" щодо надання транспортних, товарно-експедиційних послуг, придбання монокальціевого фосфату, фактичне виконання яких Кременчуцька ОДПІ вважає неможливими, оскільки ПП "Октант" не знаходиться за юридичною адресою, чисельність працюючих становить 1 особу, крім того транспортні послуги надавалися з використанням послуг ТОВ "Бест Оіл", у якого відсутня ліцензія на проведення транспортних перевезень та кількість працюючих складає 1 особу.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Приватне підприємство "Об'єднання Всесвіт" 21.06.2007 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 35026656) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області.

З 22.06.2007 року позивач перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ (№ 15615) та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість.

Кременчуцькою ОДПІ в період з 03.08.2009 року по 21.08.2009 року була проведена планова виїзна перевірка ПП "Об'єднання Всесвіт" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 22.06.2007 року по 31.03.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 22.06.2007 року по 31.03.2009 року.. За результатами перевірки 26.08.2009 року відповідачем складено акт 4844/23-209/35026656 від 26.08.2009 року, в якому зафіксовано порушення, а саме:

- п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку в розмірі 8 960 грн.;

- п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту в розмірі 114 952 грн.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 07.09.2009 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004332301/0/2743 та № 0004342301/0/2742.

За результатами процедури апеляційного узгодження вказаних податкових повідомлень-рішень податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004332301/1/3651, № 0004342301/1/3650 від 23.11.2009 року, якими залишено без змін рішення № 0004332301/0/2743 та № 0004342301/0/2742 від 07.09.2009 року. В подальшому за результатами процедури апеляційного узгодження податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення № 0004332301/2/49, № 0004342301/2/495 від 17.02.2010 року, якими залишено без змін рішення № 0004332301/1/3651, № 0004342301/1/3650 від 23.11.2009 року.

Надаючи оцінку оскаржуваним рішення субєкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності таких рішень, що встановлені ч.3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності вищезазначеним критеріям, суд приходить до висновку про їх необґрунтованість та протиправність, виходячи з наступного.

Приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, відповідач посилався як на правову підставу їх винесення встановлене ним у Акті перевірки порушення позивачем як платником податків п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Висновки відповідача про порушення платником податків зазначених норм законів ґрунтувалися на тому, що працівниками податкового органу в ході проведення перевірки проаналізовано договори укладені між ПП "Об'єднання Всесвіт" та ПП "Октант".

З приводу податку на прибуток підприємств податковий орган зробив висновок про його заниження на вказану вище суму, внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат коштів, спрямованих на оплату транспортних послуг, наданих підприємством ПП «Октант». Правомірність включення цих сум до складу валових витрат відповідач заперечив з огляду на незнаходження ПП «Октант»за юридичною адресою, те, що згідно інформації податкового органу, кількість працюючих даного підприємства становить 1 особу, окрім того, згідно наданих до перевірки товарно-транспортних накладних, перевезення на замовлення ПП «Октант»здійснював не сам позивач, а ПП «Бест-Ойл», яке, як на думку відповідача, не може бути автопідприємством з огляду на відсутність у нього відповідної ліцензії, відсутність сплати ним податку з власників транспортних засобів, 1 працюючого, згідно бази даних Кременчуцької ОДПІ.

З приводу заниження податку на додану вартість, що виникло, згідно висновкам Акту, внаслідок завищення податкового кредиту, податковий орган вмотивував такі висновки безпідставністю включення платником податку до складу податкового кредиту сум коштів по операціях з ПП «Октант»з надання платником податку товарно-експедиційних послуг, придбання монокальцієвого фосфату (стор. 23 Акту). Таке включення податковий орган вважає неправомірним з огляду на незнаходження ПП «Октант»за юридичною адресою, те, що згідно інформації податкового органу, кількість працюючих даного підприємства становить 1 особу. Ці фактори, як на думку податкового органу, унеможливлюють виконання ПП «Октант»операцій, у звязку із якими формувався податковий кредит.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (пункт 1.32 статті 1 цього Закону).

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, встановлено (абз. 4), що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, для підтвердження включення витрат за надання послуг, придбання та поставку товару до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", а саме: документи, що підтверджують факт отримання товарів (робіт, послуг) від другої особи; документи, які підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку, які були оформлені сторонами, а саме рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, тощо.

Закон України "Про податок на додану вартість" є спеціальним законом з питань оподаткування податком на додану вартість, який визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, порядок обліку, внесення податку до бюджету, поняття податкового кредиту та бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковим кредитом є сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Суд, проаналізувавши фактичні обставини та матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами, не знаходить у діях платника податків (позивача) порушень тих норм законів, на які посилається відповідач, приходить до висновку, що твердження податкового органу про наявність таких порушень ґрунтуються на припущеннях та належним чином не доведені.

Так, судом встановлено, що між ПП «Обєднання Всесвіт»та ПП «Октант»укладено угоди на товарно-експедиційне обслуговування вантажу, який перевозиться автомобільним транспортом; на придбання та поставку монокальціюфосфату кормового.

Твердження відповідача про неможливість виконання даних угод суд відкидає як необгрунтоване припущення з огляду на те, що позивачем надано достатні документальні підтвердження реальності та дійсності укладення й виконання даних угод.

Зокрема, суду були надані угоди, рахунки-фактури, податкові й видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, докази оплати угод, які переконливо свідчать про те, що підприємствами угоди виконувалися, товари поставлялися, а послуги реально надавалися.

Суд критично оцінює твердження відповідача про відсутність у перевізника ТОВ «Бест-Ойл»ліцензії на здійснення транспортних перевезень, оскільки докази наявності такої ліцензії надані представником позивача у судовому засіданні.

Окрім того, суду надані докази здійснення платником податку зберігання товарів (договору складського зберігання) та навіть докази подальшого руху товарів, виконання угод щодо яких відповідач поставив під сумнів, до нараховуючи податкові зобовязання. Так, представником позивача було пояснено у судовому засіданні та надано документальне підтвердження подальшого продажу тих товарів, придбання та перевезення яких, за висновками податкового органу, не є підтвердженими. Так, представником позивача надано суду докази подальшої реалізації та перевезення придбаного товару МПП Фірма "Каскад-Агро", ТОВ "Катеринопільський елеватор", ПП "Сіб-Агро", ТОВ "СКВ-Агро", ТОВ "Компанія "Єврохім", ВАТ "Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів". ТОВ "Агро-Овен".

Як припущення суд розцінює висновки відповідача про відсутність контрагента ПП «Октант»за юридичною адресою та наявність 1 особи працюючої на підприємстві, так само як і висновки про відсутність у перевізника ТОВ «Бест-Ойл»зареєстрованого за ним автотранспорту, який вказаний у відповідних товарно-транспортних накладних. Такі висновки не враховують нічим не обмеженого права підприємства укладати цивільно-правові угоди найму осіб та автотранспорту та використання залучених за такими цивільно-правовими угодами трудових та інших ресурсів у власній господарській діяльності.

За таких обставин суд приходить до переконання, що понесені загальні витрати за вищезгаданими договорами про надання послуг, придбання та поставки товару підпадають під визначення валових витрат відповідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств": суми будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Надання товарно-експедиційних послуг ПП "Об'єднання всесвіт" та ПП "Октант" оформили договором від 05 листопада 2008 року № 05.11.2008-1, придбання та поставку монокальцію фосфату кормового оформили договорами від 24 листопада 2008 року за № 24.11.2008-1 та від 01 грудня 2008 року за № 01.12.08-1. оплата за вказаними договорами та їх виконання були проведені відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), товарно-транспортних накладних. При цьому сам податковий орган підтверджує в Акті та представник відповідача не заперечив підтвердження платником податків зазначених господарських операцій первинною фінансово-господарською документацією.

Сторони за вказаними договорами в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, надали послуги, здійснили поставку товару належної якості та кількості в обумовлені строки замовнику (покупцю), сторони один до одного претензій не мають, а отже договори між ними укладені та виконані у встановленому законом порядку.

Таким чином, ПП "Об'єднання всесвіт" правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту за відповідні періоди кошти, спрямовані на оплату послуг ПП "Октант" з товарно-експедиційного обслуговування, придбання і поставку монокальцію фосфату кормового. Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на прибуток та податку на додану вартість.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для включення сум коштів до складу валових витрат та щодо набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження їх розміру.

Суд не погоджується з позицією відповідача у справі з мотивації, наведеної вище та вважає, що відповідачем невірно застосовані норми законів, відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті необґрунтовано та не на підставі закону, а тому вони є протиправними та підлягають скасуванню.

Суд не вважає за можливе застосувати спосіб захисту права, обраний позивачем, у вигляді встановлення недійсності оскаржуваних рішень, оскільки предметом позову є акти індивідуальної дії, які за змістом норм КАС України, підлягають скасуванню, будучи протиправними.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсними податкові повідомлення - рішення Кременчуцької ОДПІ № 0004332301/0/2743 від 07.09.09, № 0004332301/1/3651 від 23.11.09, № 0004332301/2/494 від 17.02.10; № 0004342301/0/2742 від 07.09.09, № 0004342301/1/3650 від 23.11.09, № 0004342301/2/495 від 17.02.10.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ПП "Об"єднання Всесвіт" судові витрати у сумі 3 грн 40 коп.

Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана у 20-денний строк після подачі заяви про апеляційне оскарження в порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено 03 серпня 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков