Постанова № 11519080, 30.09.2010, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2010 року <ЧАС >м.ПолтаваСправа № 2а-1887/10/1670 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Кіптіла О.М.,

за участю:

представника позивача - Дробот Р.Д.,

представника відповідача - Чала О.Д., Лисак Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ГРЛ"до Державної податкової інспекції в м. Полтавіпро скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

06 травня 2010 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім "ГРЛ",звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Полтавіпро визнання нечинними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000582202/0 від 30.11.2009 року, № 0000582202/1 від 05.02.2010 року, № 0000582202/2 від 20.04.2010 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що ДПІ у м. Полтаві в період з 30.09.2009 року по 10.11.2009 року проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Торговий дім ГРЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року. В результаті даної перевірки 17.11.2009 року складений акт № 2643/23-2/31758184 (надалі по тексту Акт), згідно якого встановлено порушення в тому числі ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР (надалі по тексту Закон № 185), при виконанні умов імпортних контрактів. На підставі вказаного акту ДПІ у м. Полтаві прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000582202/0 від 30.11.2009 року, яким ТОВ "Торговий дім ГРЛ" визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 086 312,09 грн.

Вказане рішення було оскаржене в адміністративному порядку, однак скарги були залишені без задоволення, а за результатами їх розгляду було прийнято рішення № 0000582202/1 від 05.02.2010 року та в подальшому № 0000582202/2 від 20.04.2010 року, аналогічного змісту.

ТОВ "Торговий дім ГРЛ" із викладеними в акті № 2643/23-2/31758184 висновками не погоджується, і вважає, що оскаржувані рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій були прийняті з порушенням діючого законодавства без наявності правових підстав для винесення, а тому просили визнати їх нечинними. В обґрунтування цього твердження позивач вказав, що порушення строків виконання імпортних контрактів відповідачем вмотивовано несвоєчасним надходженням товару по цим імпортним контрактам, при чому термін надходження товару відповідач вираховував по датам реєстрації вантажно-митних декларацій, оформлених на відповідні товари. З таким вирахуванням строків позивач не згоден та вважає, що моментом надходження товару по імпортним контрактам, ним укладеним та виконаним, є момент перетину товаром митного кордону України та саме цей момент і є моментом імпорту. При такому вирахуванні строків відсутнє порушення ст. 2 Закону України № 185, а тому оскаржувані рішення прийняті всупереч норм закону.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити. Надав пояснення, аналогічне змісту викладених у позові обґрунтувань.

Представники відповідача в судовому засіданні та у письмових запереченнях позовні вимоги не визнали, просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що в ході планової виїзної перевірки ТОВ "Торговий дім ГРЛ" виявлено порушення статті 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, а саме порушення граничних строків надходження товару по імпортним контрактам: № 3-СN/07 від 26.10.2007 року, укладений з ANSHАN ANZA ELECTRONIC Power Co. LTD, Китай; № А74Е/07 від 13.12.2007 року, укладений з GLASS SERVICE s.r.i., Італія; № 804/49706131/08041819 від 18.04.2008 року, укладений з ТОВ "Торговий дім Стекломаш", Росія; № 01-MAL/08 від 15.05.2008 року укладеного з LKH Lamps Sdn. Bhd., Малайзія; №04-2008-1 від 10.06.08, укладений з DESALINA SRL, Молдова; № РО-01/2008 від 30.04.2008, укладений з Universal Trade Kft, Угорщина. Такі висновки відображені в акті № 2643/23-2/31758184 від 17.11.2009 року. Вираховуючи порушення строків повернення товару по імпортному контракту, відповідач діяв на підставах і в порядку, передбаченому законом. На підставі акту перевірки прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000582202/0 від 30.11.2009 року, яким ТОВ "Торговий дім ГРЛ" визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 086 312,09 грн.

Суд, заслухавши представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ДПІ у м. Полтаві в період з 30.09.2009 року по 10.11.2009 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Торговий дім ГРЛ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки був складений акт № 2643/23-2/31758184 від 17.11.2009 року.

У ході перевірки встановлені з-поміж іншого порушення ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, при виконанні наступних імпортних контрактів:

- № 3-СN/07 від 26.10.2007 року, укладеного з ANSHАN ANZA ELECTRONIC Power Co. LTD, Китай;

- № А74Е/07 від 13.12.2007 року, укладеного з GLASS SERVICE s.r.i., Італія;

- № 804/49706131/08041819 від 18.04.2008 року, укладеного з ТОВ "Торговий дім Стекломаш", Росія;

- № 01-MAL/08 від 15.05.2008 року, укладеного з LKH Lamps Sdn. Bhd., Малайзія;

- № 04-2008-1 від 10.06.08, укладеного з DESALINA SRL, Молдова;

- № РО-01/2008 від 30.04.2008, укладеного з Universal Trade Kft, Угорщина.

На підставі акта № 2643/23-2/31758184 від 17.11.2009 року про результати перевірки згідно з статтею 4 "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 року № 185/94-ВР, прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №№ 0000582202/0 від 30.11.2009 року, яким ТОВ "Торговий дім ГРЛ" визначено суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 3 086 312,09 грн.

Вказане рішення було оскаржено в адміністративному порядку, однак вищестоящими органами державної податкової служби скарги позивача були залишені без задоволення та прийняті рішення аналогічного змісту № 0000582202/1 від 05.02.2010 року, № 0000582202/2 від 20.04.2010 року.

Оцінюючи оскаржувані рішення на предмет їх відповідності закону, суд виходить з критеріїв, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, згідно якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Податковий орган стверджував про наявність у діях позивача порушень ст. 2 Закону № 185.

Згідно ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23 вересня 1994 року, згідно якої імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Санкції, що носять адміністративно-господарський характер за порушення вказаної норми, передбачені ст. 4 цього ж Закону: порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні фактичні обставини.

ТОВ "Торговий дім ГРЛ" були укладені імпортні контракти на придбання товарів, а саме: № 3-СN/07 від 26.10.2007 року укладений з ANSHАN ANZA ELECTRONIC Power Co. LTD, Китай; № А74Е/07 від 13.12.2007 року укладений з GLASS SERVICE s.r.i., Італія; №804/49706131/08041819 від 18.04.2008 року укладений з ТОВ "Торговий дім Стекломаш", Росія; № 01-MAL/08 від 15.05.2008 року укладений з LKH Lamps Sdn. Bhd., Малайзія; № 04-2008-1 від 10.06.08 укладений з DESALINA SRL, Молдова; № РО-01/2008 від 30.04.2008 укладений з Universal Trade Kft, Угорщина. На виконання даних угод до України надійшли товари, поставлені контрагентами ТОВ «Торговий дім ГРЛ», які були належним чином розмитнені.

По ряду зазначених контрактів позивачем були отримані висновки Міністерства економіки України щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією.

Позивачем надано та судом досліджено первинні фінансово-господарські документи щодо фактичних обставин справи: угоди, докази їх оплати, висновки щодо продовження строків розрахунків за імпортною зовнішньоекономічною операцією, вантажно-митні декларації на відповідно поставлені товари та товаросупровідні документи.

Суд окремо зазначає, що між сторонами відсутній спір щодо фактичних обставин та правомірності укладення й виконання імпортних контрактів позивачем.

Так, сторонами не оспорюються факти укладення угод, факти здійснення їх оплати, факти надходження товару на територію держави, дата й час оформлення вантажно-митних декларацій, дата й час надходження товарів на митну територію України, вказані на товаросупровідних документах, факти продовження строків розрахунків за зовнішньоекономічними операціями.

Спір між сторонами стосується застосування норми закону до фактичних обставин, а саме податковий орган вважає, що моментом здійснення поставки товару, що імпортується, в розумінні ст. 2 Закону № 185, є момент оформлення вантажно-митної декларації. Позивач же, обґрунтовуючи свої вимоги, вважає, що моментом здійснення поставки товару є момент надходження його на митну територію України, що визначається датою проставлення на товаросупровідному документі відмітки «Під митним контролем».

Суд погоджується з позицією позивача в даній справі, одночасно відхиляючи доводи відповідача з огляду на наступні міркування.

Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземні валюті»не вказує на те, з якого моменту вважається здійсненою поставка імпортованого товару.

Тому визначення цього моменту слід здійснювати із застосуванням інших нормативних актів, що регулюють операції з поставки товарів, зокрема, у зовнішньоекономічній діяльності.

При цьому слід враховувати те, що для цілей Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»правове значення має не визначення моменту здійснення самої по собі поставки як виконання господарсько-правового чи цивільно-правового зобовязання, а здійснення імпортної поставки, тобто момент поставки товару, що імпортується з-за меж митної території України.

Зважаючи на це, момент здійснення поставки товару під час його імпорту слід визначати на підставі спеціального законодавства, що регулює імпортні операції у зовнішньоекономічній діяльності. Такими нормативними актами, зокрема, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність»від 16.04.91, а також Митний кодекс України.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», імпорт це купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами

В свою чергу, згідно зі ст. 188 Митного кодексу України імпорт - митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

При цьому імпорт як митний режим застосовується виключно до товарів у розумінні рухомого майна (пункт 39 ст. 1 Митного кодексу). В той же час, відповідно до ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»товари це будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі). Відносини, що регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», охоплюють не лише ввезення в Україну товарів як рухомого майна, а й випадки придбання робіт, послуг, обєктів інтелектуальної власності.

Враховуючи наведене, для цілей Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»слід використовувати поняття імпорту не як митного режиму, а як купівлю товарів в іноземних субєктів господарювання, як це передбачено Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Відповідно, момент здійснення експорту (імпорту) це момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

В разі, якщо товар згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту підлягає ввезенню на митну територію України, моментом здійснення імпорту слід вважати перетин товаром митного кордону України.

В той же час, правовідносини, що регулюються ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повязані саме з моментом здійснення поставки імпортованого товару в межах імпортної операції.

В звязку з викладеним, виникає питання про співвідношення понять «момент здійснення імпорту»з поняттям «момент здійснення поставки товарів, що імпортуються», а також із поняттям «митне оформлення товарів, що ввозяться на територію України»та поняттям «завершення імпортної операції».

Якщо зміст поняття «момент здійснення імпорту»чітко встановлений Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», то момент здійснення поставки товару, що імпортується, не має визначення в Законах України.

Визначення поняття «здійснення поставки»для відносин, що регулюються Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», міститься в Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженій постановою правління НБУ від 24.03.99 № 136.

В редакції зазначеної Інструкції, яка діяла до 28.01.07, здійсненням поставки вважалася дата виконання нерезидентом усіх зобовязань щодо поставки, покладених на нього за договором.

Отже, розглядуваний підзаконний нормативний акт повязував момент здійснення поставки з виконанням господарсько-правових чи цивільно-правових зобовязань продавця товарів, що імпортуються. При цьому не конкретизувалося, що мається на увазі під виконанням зобовязань щодо поставки товару чи сама по собі передача товару від продавця до покупця, чи виконання також і інших зобовязань, що стосуються поставки страхування товару, надіслання технічної та супровідної документації на нього, розгляд претензій і рекламацій тощо.

Разом із тим, такий підхід не враховував специфіку відносин, що регулюються статтями 2 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме повязаність виконання зобовязань із поставки товарів з імпортом таких товарів на територію України. Крім того, необхідно враховувати те, що предметом регулювання Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»не є господарсько-правові чи цивільно-правові відносини. Тому особливості зобовязальних відносин між сторонами зовнішньоекономічного договору не можуть впливати на визначення моменту завершення перебігу строку, після якого розпочинається нарахування адміністративно-господарських санкцій.

З урахуванням наведеного, слід визнати, що самого лише виконання нерезидентом усіх зобовязань, покладених на нього за відповідним договором, недостатньо для того, аби вважати здійсненою поставку товарів, які імпортуються на митну територію України. Відтак, момент здійснення поставки товару, що імпортується, не може визначатися окремо від моменту здійснення імпорту.

В свою чергу, імпорт товарів на митну територію України є завершеним із моменту перетину таким товаром митного кордону України.

Отже, поставку товару, що імпортується в Україну, слід вважати здійсненою лише в разі, коли виконання свої зобовязань нерезидентом призвело до фактичного перетину відповідним товаром митного кордону України. За таких обставин можна визнати, що момент здійснення імпорту, передбачений ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», та момент здійснення поставки, який є наслідком логічного тлумачення частини першої ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», повинні співпадати.

Відтак, поставку товарів, що ввозяться на територію України, в розумінні ст. 2 Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»слід вважати здійсненою з моменту здійснення імпорту цих товарів на митну територію України. В свою чергу, імпорт товарів, що ввозяться в Україну, є здійсненим з моменту перетину такими товарами митного кордону України.

Таким чином, поставку товарів, що імпортуються на митну територію України, слід вважати завершеною з моменту перетину такими товарами митного кордону України.

Перетин митного кордону України не можна ототожнювати з проходженням відповідним товаром митних процедур.

Як випливає з аналізу положень Митного кодексу України, цим нормативним актом розрізняються поняття «перетинання митного кордону України»і «перебування товару під митним контролем».

Відповідно до ст. 43 Митного кодексу України товари перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно з заявленим митним режимом.

В свою чергу, згідно з частиною 2 ст. 43 Митного кодексу, в разі ввезення товарів на митну територію України митний контроль розпочинається з моменту перетинання митного кордону України.

Отже, перетин товаром митного кордону України є лише початком митних процедур, які для імпорту завершуються належним оформленням вантажної митної декларації ІМ-40 (як це передбачено Інструкцією про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженою наказом Державної митної служби України від 09.07.97 № 307).

Враховуючи наведене, митне оформлення здійснюється виключно по відношенню до товарів, які вже перетнули митний кордон України, тобто є імпортованими в Україну згідно з Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність». Зважаючи на відмінність понять імпорту як митного режиму і як операції з купівлі товарів, слід визнати, що для цілей Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»товари слід вважати імпортованими незалежно від завершення відповідних митних процедур. Відтак, і нарахування штрафних санкцій за порушення 90-денного (180-денного) строку, передбаченого Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», не можна повязувати з митним оформленням імпортованих товарів.

Разом із тим, редакцією Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою правління НБУ від 24.03.99 № 136, що набрала чинності з 28.01.07, передбачено визначення поняття «здійснення поставки», повязане саме з митним оформленням товарів, що ввозяться в Україну.

Згідно з п. 1.1 розглядуваної Інструкції в редакції постанови Правління НБУ від 13.12.06 № 455 здійснення поставки - оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором (в інших випадках).

В той же час, розглядувана Інструкція регулює питання надання індивідуальних ліцензій на продовження строків розрахунків в іноземній валюті або відстрочення поставки, а також здійснення банківського контролю за такими операціями. Тому її норми не можуть регулювати відносини з нарахування і стягнення штрафних санкцій, що контролюються органами державної податкової служби.

Взаємозвязок між датою ввезення товару на митну територію України і датою митного оформлення таких товарів встановлений лише щодо товарообмінних (бартерних) операцій у зовнішньоекономічній діяльності. Відповідно до частини 2 ст. 2 Закону України «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у зовнішньоекономічній діяльності»від 23.12.98 датою ввезення товарів на митну територію України вважається дата їх митного оформлення (дата оформлення вантажної митної декларації на імпорт).

Застосування цієї норми за аналогією до імпортних поставок товарів за валютні кошти не є обґрунтованим, оскільки такі відносини регулюються безпосередньо Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»і не можуть вважатися неврегульованими. Тому застосування аналогії в розглядуваному випадку виключається.

Що стосується поняття завершення імпортної операції, то воно має окремий зміст, не пов'язаний безпосередньо з моментом здійснення поставки товару, що імпортується.

Імпортну операцію можна розглядати як сукупність всіх дій субєктів зовнішньоекономічної діяльності з ввезення товару на митну територію України, розрахунками за нього, з митним оформленням тощо. Разом із тим, статті 2 та 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» не повязують момент здійснення поставки імпортованого товару з моментом завершення імпортної операції. Імпортна операція ширше поняття, однією із складових якого є власне поставка товару, що імпортується. Тому момент завершення імпортної операції і момент здійснення поставки не співпадають у часі. Однак це не є підставою для розширеного тлумачення норм, що регулюють момент початку нараховування штрафних санкцій за порушення строків, передбачених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Враховуючи викладене та аналізуючи фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що при застосуванні до імпортних операцій позивача визначення моменту поставки як момент надходження товару на митну територію України у його діях відсутні порушення ст. 2 Закону № 185, а тому застосування штрафних (фінансових) санкцій не є обґрунтованим та не ґрунтується на законі.

Суд не вважає за можливе застосувати спосіб захисту права, обраний позивачем, у вигляді встановлення нечинності оскаржуваних рішень, оскільки предметом позову є акти індивідуальної дії, які за змістом норм КАС України, підлягають скасуванню, будучи протиправними.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятих ним рішень.

Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Згідно до частини першої статі 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішення ДПІ у м. Полтаві про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000582202/0 від 30.11.2009 року; №0000582202/1 від 05.02.2010 року; №0000582202/2 від 20.03.2010 року визнати протиправними та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ "Торговий дім ГРЛ" судові витрати у сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 01 жовтня 2010 року.

СуддяІ.С. Шевяков