Рішення № 115186109, 06.07.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/8987/23

Провадження № 2/752/4928/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.07.2023 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді - Колдіної О.О.

за участю секретаря - Ящука Д.О.,

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів,

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва з позовом до АТ «Сенс Банк» про захист прав споживачів, у якому просить суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок заборгованості за угодою про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 06.06.2019.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що між ним та АТ «Сенс Банк» укладено угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 06.06.2019, згідно з якою йому надано банківську картку зі встановленим на ній кредитним лімітом у розмірі 200 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 35,99 %. 17.02.2023 з виписок наданих Банком на запит адвоката позивачу стало відомо про розмір заборгованості наявної у позичальника станом на 10.03.2023 у розмірі 73 582,41 грн. Із даної виписка стало відомо, що користування кредитними коштами почалося 19.06.2019. Також позивачу стало відомо, що Банк зарахував сплачені позичальником кошти на погашення процентів за прострочення заборгованості, здійснив операції по списанню коштів на комісію, для повернення відсотків, для оплати відсотків, для оплати комісії за видачу готівки, надання кредиту у розмірі 25 147,47 грн. Позивач вважає, що відповідач безпідставно на власну користь здійснює операції з грошовими коштами на рахунку, відкритому позивачу, шляхом надання кредитів та самовільного спрямування коштів на погашення заборгованості за тілом кредиту, відсоткам по комісії, що призвело до збільшення заборгованості позивача за тілом кредиту на 88 413,83 грн. Таким чином безпідставне збільшення тіла кредиту призвело до нарахування позивачу відсотків за користування кредитними коштами, які позивачем фактично не отримано та не використано.

Ухвалою Голосіївського районного суд у м. Києва від 09.05.2023 відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву.

Сторони повідомлялись належним чином про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, із заявами про розгляд справи за участю сторін або розгляд справи в порядку загального позовного провадження не звертались.

На момент розгляду справи відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву. Заперечень проти розгляду справи у спрощеному провадженні від відповідача не надходило.

На підставі положень статей 274-279 ЦПК України та з урахуванням відсутністю заперечень відповідача, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми. З урахуванням вищезазначеного до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема, можуть відноситися: відкриття поточного (карткового) рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості тощо.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.6. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління НБУ від 10 травня 2007 року № 168, передбачають, що банки зобов`язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх сукупних послуг, а також інших фінансових зобов`язань споживача, зазначивши таке: перелік, розмір всіх комісій банку, що пов`язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, в тому числі комісії з обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування тощо, і не мать права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку, зокрема за Дій, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача

Частиною 4 ст. 1068 ЦК України передбачено, що клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором.

Відповідно до ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачає, що комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

3 урахуванням вищезазначеного, до переліку супутніх послуг, які можуть бути надані споживачеві при наданні банком споживчого кредиту, зокрема, можуть відноситися: відкриття поточного (карткового) рахунку, здійснення розрахунково-касового обслуговування, забезпечення обслуговування кредитної заборгованості тощо.

Відповідно до ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

3 урахуванням викладених норм закону обслуговування кредитної заборгованості є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії.

Договір був підписаний сторонами без будь-яких зауважень чи застережень щодо його умов.

Крім того, в разі незгоди з умовами кредитного договору позичальник мав можливість скористатись своїм правом, визначеним Законом України «Про захист прав споживачів», відповідно до якого споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Проте таким правом Позичальник не скористався, що свідчить про його згоду з усіма умовами договору, про що також свідчить часткове виконання договору.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Договір не визнаний недійсним та підлягає обов`язковому виконанню сторонами.

Згідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, нарахувати позивачу відсотки за користування кредитними коштами.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про споживче кредитування», передбачено, що метою цього Закону є захист прав та законних інтересів споживачів і кредитодавців, створення належного конкурентного середовища на ринках фінансових послуг та підвищення довіри до нього, забезпечення сприятливих умов для розвитку економіки України, гармонізація законодавства України із законодавством Європейського Союзу та міжнародними стандартами.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ЦПК України).

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

З урахуванням наведеної вище сутності принципу змагальності слід вказати про те, що саме позивач у справі, стверджуючи про порушення відповідачем його прав, мав довести ту обставину, на яку він посилається в обґрунтування заявлених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, визначений ст.16 ЦК України.

Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким, на свій розсуд, а цілком конкретним способом захисту свого порушеного права, який, як правило, визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини чи договором (п.5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить, як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду, тобто має бути дотриманий принцип процесуальної економії.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Заявлені позивачем вимоги не є ефективним способом захисту, оскільки не призведе до поновлення прав позивача та не відповідає належному способу захисту у цій справі, оскільки такі вимоги випливають з умов угоди про надання кредиту, укладеного та підписаного між сторонами, які позивачем не оспорюються.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 354 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк» про захист прав споживачів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя